Італія – середземноморська країна у Південній Європі, розташована на Апеннінському півострові. За біорізноманіттям тваринного світу вона займає перше місце в Європі, адже на її теренах мешкає більше третини всієї європейської фауни. Нижче наведені найбільш відомі тварини Італії (включаючи ендемічні види) з фото та описом.
Тварини Італії: корсиканський благородний олень (Cervus elaphus corsicanus)
Ця тварина Італії є ендеміком фауни острову Сардинія, тому ще відома як сардинський олень. Корсиканським він названий тому, що раніше був присутній у фауні французького острова Корсика. Проте там ці тварини були винищені ще на початку 1970-х років.
На теренах Італії корсиканський олень – одна з найбільш відомих тварин. Зустрічається він у середземноморських лісах помірного поясу та серед густих заростей чагарників.
Корсиканський олень – один із найменших різновидів благородних оленів. В нього довший хвіст та значно коротші ноги, що дозволяє легше переміщуватися гірськими схилами.
Висота тіла у самців у холці сягає до 1,1 м, а вага становить 100-110 кг. Самиці трохи менші за них. Висота у холці у них становить 80-90 см, а вага – 80 кг. Роги у корсиканського благородного оленя менш розгалужені, ніж у інших видів цих тварин, та сягають до 80 см завдовжки.
Ці тварини Італії вважаються рідкісним видом оленів, яким загрожує зникнення в дикій природі. Станом на 2018 р., їх популяція на Сардинії становила приблизно 10 600 особин.
Тварини Італії: кумка або джерлянка апеннінська жовточерева (Bombina pachypus)
Цей вид джерлянки – ендемік фауни Італії. Зустрічаються ці земноводні в лісах помірного поясу та на луках, у прісноводних болотах, ставках та канавах, а також сезонно затоплюваних сільськогосподарських угіддях. Зазвичай цих джерлянок можна побачити на півдні долини річки По, на пагорбах Апеннінських гір та у південній частині материкової Італії.
Жовточерева апеннінська кумка веде денний спосіб життя. З листопада по квітень вона впадає в сплячку, а як тільки прокидається, то починає розмножуватися.
Кумка апеннінська жовточерева має округлу мордочку та трикутні зіниці. Забарвлення в неї переважно темно-коричневе або темно-сірувато-коричневе, часто – з яскравими плямами.
Блискуча шкіра на спині у апеннінської джерлянки вкрита бородавками та токсичним слизом. Мильні на дотик виділення можуть викликати серйозні подразнення у людини. Наразі популяція кумки апеннінської знаходиться під загрозою зникнення через втрату середовища існування.
Тваринний світ Італії: італійський полоз ескулапів (Zamenis lineatus)
Цей вид змій – ендемік фауни Сицилії та півдня Італії. Зазвичай він зустрічається в помірних лісах та чагарниках, а також на пасовищах. Проте інколи цих полозів можна побачити навіть в сільських садах та міських територіях.
Завдовжки італійський ескулапів полоз сягає до 2-х метрів. Забарвлення в нього переважно яскраво-жовтувато-коричневе.
Луска гладенька та блискуча, з дрібними білими плямами по краях. Черевце у цього виду полозів, що зустрічаються в Італії, жовтувато-сіре.
Тварини-ендеміки Італії: апеннінський бурий ведмідь (Ursus arctos marsicanus)
Ці тварини Італії є підвидом євразійського бурого ведмедя. Вони зустрічаються лише у Центральній Італії, на теренах національного парка Абруццо, Ліціо і Молізе.
Апеннінський бурий ведмідь ще відомий як марсиканський. Раніше він був доволі поширеною твариною на теренах Марсіки – історичного регіону Італії, який зараз має назву Абруццо. Наразі цей вид ведмедів перебуває на межі зникнення.
Зріст марсиканського бурого ведмедя, якщо він стоїть на задніх лапах, сягає до 1,9 м, а вага – 95-150 кг. Наразі в дикій природі залишилося лише 50-80 особин цих рідкісних тварин Італії, які є одними з найрідкісніших ведмедів на планеті.
Цікавий факт! На теренах Італії існує 24 національні парки, які охоплюють понад 1,5 млн. га землі, що становить 15% від загальної площі країни. Переважна більшість рідкісних тварин країни мешкає саме на цих заповідних територіях.
Тварини Італії: бабак альпійський (Marmota marmota)
Ці гризуни доволі поширені в Італії. Бабака альпійського можна побачити на кам’янистих схилах Альпійських гір та Піренеїв. Цей гризун зустрічається на висоті 600-3200 м. За сприятливих умов на 1 кв. км може мешкати 40-80 особин цих тварин.
Самці та самиці бабака альпійського зовні майже нічим не відрізняються один від одного. Хоча перші можуть бути трохи більшими та важчими.
Взагалі довжина тіла у альпійського бабака сягає 40-50 см, а хвоста – 10-20 см. Вага змінюється протягом року, але у дорослих здорових самців вона зазвичай не менше 3-х кг.
Харчуються альпійські бабаки травами, комахами, зерном та павуками. Ці тварини в Італії доволі розповсюджені та викликають найменше занепокоєння. Про наявність поблизу альпійських бабаків легко дізнатися за їхнім гучним свистом, що ці гризуни видають, коли попереджають один одного про можливу небезпеку.
До уваги! Найчастіше за все альпійських бабаків можна побачити на теренах національного парку Стельвіо, що охоплює території в центральних Альпах на півночі Італії.
Тварини Італії: рись євразійська або звичайна (Lynx lynx)
Ці дикі кішки – найбільші хижаки у фауні Італії після бурого ведмедя та вовка. Вони майже невловимі, і їх дуже рідко можна побачити в дикій природі.
Рись євразійська має коротке тіло, довгі ноги та великі стопи. На кінчиках вух в неї помітні характерні чорні пухнасті китиці. Забарвлення тіла у рисі звичайної варіюється від рудувато-бурого до димчастого, з плямистим візерунком на спині, боках та лапах.
Вважалося, що рись звичайна в Італії вимерла ще 100 років тому. Проте на початку 2000-х років ці хижі тварини знову були помічені на півночі та у центральній частині країни.
Їхнє середовище існування в Італії охоплює території від південно-західних до східних Альп. Проте значної популяції рисі євразійської в країні не має.
Птахи Італії: горобець італійський (Passer italiae)
Цей вид горобців – ендемік фауни Італії та інших районів Середземноморського басейну. Зовні він доволі схожий на звичайного та іспанського горобців. В Італії він зустрічається у центрі та на півночі країни.
Італійські горобці – типові міські птахи. За способом життя та поведінкою вони схожі на горобців звичайних. Розмір тіла у цих італійських пташок сягає 14-16 см.
Цікавий факт! Італійський горобець визнаний національним птахом Італії.
Тваринний світ Італії: гадюка носата (Vipera ammodytes)
Цей вид отруйних змій доволі поширений в Європі, і на теренах Італії також. Зазвичай вони зустрічаються на порослих чагарниками кам’янистих схилах та біля обривів в долинах річок. Також цих змій можна побачити на сонячних ділянках узлісся та нерідко – поблизу людського житла.
Довжина тіла у гадюки носатої сягає 60-95 см, при цьому самці більші за самиць. Видова назва цих змій пов’язана із наявністю на кінчику морди загостреного шипа завдовжки 3-5 см. Він м’який, вкритий лусочками та спрямований вгору. Забарвлення носатої гадюки сіре або буре, з темним широким візерунком вздовж всього тіла.
До уваги! Через великі розміри, довгі ікла та високу токсичність отрути гадюка носата відома як найнебезпечніша змія Європи. Вона також входить до ТОП-5 небезпечних тварин Італії.
Тварини Італії: тритон Лауренті або сіроплямистий (Triturus carifex)
Цей вид тритонів зустрічається майже по всій території Італії. Також його можна побачити у фауні Франції та балканських країн. Тритон сіроплямистий веде нічний спосіб життя та розмножується в найбільш глибоких частинах водойми, щоб уникнути конкуренції з іншими представниками свого роду.
За розмірами та зовнішнім видом тритон Лауренті доволі схожий на гребенястого. Довжина тіла в нього сягає 15-18 см.
Забарвлення тритона Лауренті темно-коричневе, з чорними плямами. Черевце в нього помаранчеве, з великими темними плямами. У самців у шлюбний період на спині з’являється високий гребінь.
Цей вид тритонів особливо чутливий до забруднення водойм. Проте поки що його популяція викликає найменше занепокоєння.
Тваринний світ Італії: середземноморська медуза (Cotylorhiza tuberculata)
Цей вид медуз доволі поширений у Середземному, Адріатичному та Егейському морях. Зовні вона нагадує гігантське смажене яйце. Середземноморська медуза може сягати до 40 см у діаметрі.
Ця морська тварина Італії майже не становить загрози для людей. Її жало може викликати деякі алергічні прояви лише у дуже чутливої людини. Наразі цей вид медуз доволі поширений та викликає найменше занепокоєння.
Тварини Італії: окулярна саламандра звичайна (Salamandrina terdigitata)
Ці саламандри – ендеміки півдня Апеннінського хребта в Італії. Вони мешкають на тінистих, зарослих схилах та у вологих долинах на висоті 200-1200 м. Найчастіше за все цих тварин Італії можна помітити біля струмків, серед густої рослинності або опалого листя та під камінням.
Довжина тіла у окулярної саламандри звичайної сягає 7-11 см. Забарвлення в неї переважно коричнево-чорне, але на хвості та лапах помітні білі або червоні плями, а на голові – V-подібна відмітка того ж кольору.
При загрозі ця саламандра підіймає червоні лапи, щоб злякати потенційного хижака яскравим кольором. Популяція цих тварин Італії поки що не викликає занепокоєння.
Тваринний світ Італії: полівка снігова або снігурка альпійська (Chionomys nivalis)
Ці гризуни зустрічаються переважно в горах Південної та Східної Європи, а також Південно-Західної Азії. Зазвичай їх можна побачити в скелястих районах. Полівка снігова – поодинока тварина, що більшість часу мешкає в ущелинах, тунелях та під валунами.
Довжина тіла у цих гризунів становить 12-16 см. Забарвлення у полівки снігової сіре із буруватим відтінком. Ці гризуни переважно травоїдні. Зазвичай вони харчуються зеленими частинами рослин та ягодами.
Тварини Італії: козел альпійський (Capra ibex)
Цей вид диких козлів поширений в європейських Альпах. Він зустрічається високо в горах на теренах Італії, Австрії, Швейцарії та Франції. Ці тварини були майже винищені у багатьох альпійських областях до 19 ст., але завдяки програмам реінтродукції їх популяції відновлені на більшій частині колишнього ареалу.
Зазвичай козел альпійський мешкає на межі снігових вершин та лісу, на висоті до 3500 м. Взимку він переміщується на нижчі висоти, а влітку може іноді спускатися на альпійські луки.
В середньому довжина тіла у альпійського козла становить 1,5 м, а висота в загривку – приблизно 90 см. Вага самиць сягає 40 кг, а самців – до 100 кг. Самці альпійського козла мають великі вигнуті роги завдовжки до 1 м. Ріжки у самиць невеликі та лише трохи зігнуті.
Забарвлення альпійських козлів змінюється залежно від сезону. Влітку самці темно-коричневі, а самиці – із червонуватою шерстю, нерідко із золотистим відтінком. Взимку обоє мають сіре забарвлення.
Цікавий факт! Альпійський козел – одна із національних тварин-символів Італії. Більшість цих представників італійської фауни існує на теренах національного парку Гран-Парадізо.
Тварини Італії: полоз жовто-зелений (Hierophis viridiflavus)
Цей вид неотруйних змій зустрічається в багатьох країнах Європи, і в Італії також. Він населяє ліси помірного поясу, зарості чагарників, пасовища та навіть міські території. Ці змії доволі поширені, загроз для їх популяції не має.
Довжина тіла у полоза жовто-зеленого варіюється у межах 1-2,2 м. Ця змія має стрункий тулуб та невелику голову із великими очима.
Забарвлення зеленувате або жовте, із темними поперечними смугами на спині та боках. У деяких регіонах Італії зустрічаються популяції цих змій повністю чорного кольору.
Земноводні Італії: італійська деревна райка (Hyla intermedia)
Цей вид безхвостих амфібій зустрічається в Італії, Словенії, Швейцарії та Сан-Марино. Вони населяють ліси помірного поясу, річки, прісноводні болота, поля. Як випливає з видової назви, деревні райки здатні лазити по деревах та кущах. Також вони можуть пересуватися по канавам.
Завдовжки райка деревна італійська сягає до 4-5 см. Забарвлення в неї переважно однотонне, яскраво-зелене, але черевце білувате.
Горло у самиці біле, а у самця – золотисто-коричневе, з надувним голосовим мішком. На кінчиках пальців лап розташовані липкі диски, що дозволяють деревним райкам утримуватися на поверхні, коли вони пересуваються по деревам або стеблу рослини.
Тваринний світ Італії: їжак європейський (Erinaceus europaeus)
Цей комахоїдний ссавець поширений на більшій частині Європи. Зустрічається він і у фауні Італії. Він може населяти різноманітні місця, уникаючи лише боліт та суцільних хвойних лісів. Нерідко їжака звичайного можна побачити в садах, де він харчується різноманітними садовими шкідниками.
Довжина тіла у їжака звичайного – 16-26 см, а вага варіюється від 120 г до 1,2 кг. На спині у цього невеликого ссавця розташовано приблизно 5-7 тисяч голок.
Тварини Італії: козиця піренейська (Rupicapra pyrenaica)
Цей вид козиці поширений в Італії, Іспанії, Франції та Андоррі. Зазвичай ці гірські тварини зустрічаються на альпійських луках, у лісових долинах та на кам’янистих ділянках Піренеїв, Кантабрійських та Апеннінських гір. Їх можна побачити на висоті від 400 до 2800 м.
Козиця піренейська сягає 76-80 см заввишки у холці та до 90-130 см у довжину. Її вага – у межах 24-59 кг.
Літнє хутро рудувато-коричневе, тонке, а зимове – чорно-коричневе з бурими плямами на плечах, боках та шиї, довге та товсте, із пухнастим підшерстям. Представники обох статей мають тонкі чорні ріжки завдовжки 15-20 см.
Ці тварини були майже знищені через нерегульоване полювання наприкінці 1800-х років. Наразі їхня популяція відновилася та становить щонайменше 25 тисяч особин.
До уваги! Найчастіше за все козицю піренейську можна побачити в національному парку Абруццо.
Тварини Італії: маремманська дика свиня (Sus scrofa majori)
Цей підвид дикої свині є ендеміком регіону Мареммі у Центральній Італії. Він набагато менший за звичайного дикого кабана, поширеного на теренах Європи. Останній також є доволі поширеною твариною Італії, та зазвичай населяє листяні ліси країни.
Дикі свині навіть викликають побоювання у багатьох володарів італійських виноградників через велику любов до стиглого винограду. Нерідко ці тварини знищують весь врожай.
В регіоні Тоскана звичайна дика свиня є чимось на кшалт національної емблеми. Тут доволі популярно полювання на цих тварин. Крім того, м’ясний папарделле аль чінгіале – улюблена місцева страва.
Ще один доказ популярності кабана у Тоскані – бронзова скульптура «Порчелліно» у Флоренції. Вона приваблює натовпи туристів, які потирають блискучу морду, щоб напевно знову повернутися в це місце.
Цікавий факт! Відомо, що останнє десятиріччя чисельність диких кабанів в Італії збільшилася до 2-х млн. Крім того, провінція Генуя – одна з найбільш густонаселених цими тваринами територій в країні. На 10 кв. км тут мешкає приблизно 25 диких кабанів.
Тварини Італії: італійський вовк (Canis lupus italicus)
Цей підвид звичайного сірого вовка також відомий як апеннінський. Зустрічається він лише в Апеннінських горах на теренах Італії. Вперше ці вовки були описані в 1929 р. Наразі їхня популяція становить 600-700 особин, проте ще у недалекому минулому їх залишалося близько 70.
Італійський вовк більше за розмірами за сицилійського, який також належав до ендеміків італійської фауни, але наразі є вимерлим. Довжина тіла в нього становить 1-1,4 м.
Самці важать 24-40 кг, а самиці зазвичай вдвічі менше. Хутро у апеннінського вовка сіре або буре, проте подекуди в регіоні Мугелло були помічені й чорні особини.
До уваги! Італійський вовк – одна з національних тварин Італії. Вважається, що представницею саме цього підвиду була вовчиця, що за легендою вигодувала братів-близнюків – засновників Риму. Цей вид вовків в Італії знаходиться під суворою охороною з 1970-х років.
Комахи Італії: брамея європейська (Brahmaea europaea)
Цей вид нічних метеликів родини Брамея – ендемічна тварина Італії. Зустрічається він серед широколистяних лісів у гірських районах на півдні країни.
Дорослих метеликів можна побачити з кінця березня до початку травня. Вони активні у сутінках та протягом ночі. Найбільш активні ці нічні метелики Італії на початку квітня.
Цікавий факт! Брамея європейська – єдиний вид цього роду метеликів на теренах Європи. Відомо, що ці нічні метелики здатні протистояти холоду, тому можуть літати навіть під час снігопаду.
Ендемічні тварини Італії: заєць корсиканський (Lepus corsicanus)
Цей вид зайців відомий ще як апеннінський або італійський. Він доволі поширений на острові Сицилія, на півдні та у центральній материковій частині Італії.
Зазвичай корсиканський заєць населяє маквіс, пасовища, дюни та поля. На Сицилії він зустрічається на висоті до 2400 м на вулканічній горі Етна.
За розмірами італійський заєць менший за європейського/звичайного, хоча вуха та задні кінцівки значно довші. Довжина тіла в нього сягає 44-61 см, а вага – 1,8-3,8 кг. Забарвлення хутра у корсиканського зайця коричневе, а черевце – кремове.
Небезпечні тварини Італії: каракурт (Latrodectus tredecimguttatus)
Павук каракурт – одна з найотруйніших тварин Італії. Зустрічається він в центральній частині та на півдні країни, а також на Сардинії. Каракурта легко впізнати по чорному тілу з 13 червоними, помаранчевими або жовтими плямами.
Довжина тіла у цього отруйного павука сягає 7-15 см у самиці та 4-7 см – у самця. Насправді каракурт не агресивний, та кусає лише, якщо відчуває загрозу або страх. Інколи він може кусати, але не впорскувати свою отруту, яка у 50 разів сильніша, ніж у тарантула.
Птахи Італії: беркут (Aquila chrysaetos)
Беркут – один із найвідоміших птахів Італії. Він зустрічається переважно в гірських районах країни. Типове середовище існування беркута в Італії – альпійські та субальпійські місцевості, пагорби та іноді низовини в Альпах, Апеннінах та на центральних островах.
Беркут – один із найбільших в світі хижих птахів та найбільший орел серед існуючих видів. Розмах крил у нього сягає до 2-х метрів, а довжина тіла – 90-100 см.
Вага самиць беркута становить 3,8-6,7 кг, а самців – 2,8-4,6 кг. Ці птахи мають темно-коричневе оперення з більш світлішими золотисто-коричневими відтінками на голові та шиї.
Ендемічні тварини Італії: вухань сардинський (Plecotus sardus)
Ці кажани – ендеміки фауни острова Сардинія в Італії. Вони були відкриті нещодавно. У 2002 р. вухані сардинські були знайдені в печерах центральної частини Сардинії. Раніше ці кажани жили в навколишніх лісах, але, на жаль, їх популяція зменшується.
Наразі вухань сардинський належить до вразливих видів тварин Італії. Він є єдиним ендемічним ссавцем на острові Сардинія, що вижив. Існує припущення, що решта кажанів вимерла через появу людей майже 9000 років тому.
Вухань сардинський доволі невеликий та має темно-коричневе забарвлення. Довжина тіла в нього сягає 3,8-4,5 см, а вага – менше 10 г. Відмінною рисою цього кажана є вуха овальної форми.
Птахи Італії: орел-карлик яструбиний (Aguilla fasciata)
Цей великий хижий птах колись був доволі поширеним у Південній Європі та на теренах Італії включно. Наразі залишилося лише 40 пар, і всі вони мешкають на острові Сардинія. Лише завдяки роботі волонтерів вдалося зберегти цих орлів в дикій природі Італії.
Довжина тіла у цих орлів становить 65-77 см, а вага – 1,5-2,5 кг. Спина у них чорнувато-бура, хвіст – сірий із поперечним темним візерунком, а черевце – вохристе або біле з продовгуватими смужками.
Орел-карлик яструбиний гніздиться у відкритих лісах, зазвичай у горбистих районах. Своє гніздо він будує на дереві або в скелях. Головною загрозою для цього орла становлять люди, які викрадають його пташенят з метою незаконного продажу за кордон для підготовки до соколиного полювання.
Ендемічні тварини Італії: італійська саламандра (Speleomantes italicus)
Цей різновид безлегеневих саламандр – ендемік тваринного світу Італії. Зустрічається він на півночі країни, зокрема у північних та центральних частинах Апеннінських гір на висоті до 1600 м.
Найчастіше за все італійських саламандр можна побачити в печерах. Також вони існують у підземних водах, лісистих долинах та у тріщинах скель.
Довжина тіла у італійської саламандри сягає 10-12 см. Забарвлення в неї темно-коричнево-червоне. Голова у саламандри італійської широка, а хвіст – доволі короткий. Живляться ці земноводні комахами та павуками.
Птахи Італії: косар білий або колпиця (Platalea leucorodia)
Ці птахи родини Ібісові населяють мілководні заболочені місця. Білих косарів або колпиць можна зустріти по всій Італії. Найчастіше за все їх можна побачити на півдні Тоскани, на значній частині Сицилії та Апулії, а також подекуди на півночі країни.
Птаха білий косар легко впізнати до білосніжному оперенню, довгому чорному дзьобудопатоподібної форми та довгим чорним ногам. Довжина тіла у нього сягає 60-90 см, а вага – до 2-х кг. Раціон цих птахів складається переважно з водяних істот, яких вони збирають своїм величезним дзьобом у воді, проходячи вбрід.
Тварини Італії: їжатець чубатий або гребінчастий (Hystrix cristata)
Ці доволі екзотичні тварини більш притаманні для африканських теренів, проте зустрічаються також і у Південній Європі, зокрема в Італії. Спочатку їжатець чубатий населяв лише Сицилію, але наразі його популяція поширюється поза межі цього острову, у центральній частині країни.
Довжина тіла у цього гризуна сягає 77-100 см, а вага – 15-27 кг. Їжатець чубатий – доволі кремезна тварина із великою округлою головою та тілом, вкритим грубим чорно-коричневим хутром.
На шиї, плечах та ногах помітна густа щетина. Від центру голови уздовж шиї до спини проходить довга грива із коричнево-білого волосся. Їжатець чубатий піднімає її у формі гребня, коли відчуває загрозу.
Цікавий факт! Раніше вважалося, що їжатець чубатий був завезений до Італії римлянами з Африки. Проте знайдені викопні залишки свідчать, що ці тварини на теренах Європи існували ще у верхньому плейстоцені.
Ендемічні тварини Італії: вивірка калабрійська (Sciurus meridionalis)
Цей вид вивірки зустрічається лише в соснових та дубових лісах Калабрії та Базилікати на півдні Італії. Харчується вона переважно насінням чорної сосни, біля якої найчастіше за все й можна побачити цю тварину Італії.
Вивірка калабрійська має чорне або темно-коричневе хутро та біле черевце. У порівнянні із вивіркою звичайною вона доволі велика. Її вага сягає 300-530 г.
Тваринний світ Італії: саламандра вогняна або плямиста (Salamandra salamandra)
Цей вид саламандр – найвідоміший на теренах Європи. В Італії вогняна саламандра зустрічається на більшій частині заходу країни. Незважаючи на яскраві плями на тілі, її рідко помічають. Справа в тому, що більшу частину часу, ці тварини в Італії проводять у своїх схованках під деревами або листям.
Саламандра вогняна надає перевагу значній висоті, тому найчастіше за все мешкаю у горбистих або навіть у гірських регіонах. Зазвичай ці земноводні активні в сутінках або вночі.
Довжина тіла у вогняної саламандри сягає 15-25 см. Ці земноводні мають вражаюче чорно-помаранчеве або чорно-жовте забарвлення. Яскравий візерунок на тілі слугує попередженням про сильну токсичність плямистої саламандри для будь-якого потенційного хижака.