Тритон – близький родич саламандри, але на відміну від неї більш прив’заний до води. Ці земноводні здатні відрощувати не лише втрачені або пошкоджені кінцівки, але й очі, кишечник та інші органи. Хоча тритони можуть проводити час на суші, зазвичай вони мешкають у водоймах, адже здатні дихати під водою.
Тритон – класифікація амфібії
Тритони – хвостаті земноводні, що належать до надряду Батрахії, підкласу Безпанцерні. Вони є представниками родини Саламандрові (Salamandridae), підродини Ребристі тритони (Pleurodelinae). Остання налічує 16 родів та 78 видів.
Доволі відомим та поширеним є рід Великий тритон (Triturus). У фауні України налічується 3 з 5 його видів. До них належать тритон дунайський, гребінчастий та Кареліна.
Не менш відомим є рід Малий тритон або ириця (Lissotriton), який налічує 10 видів. Типовим його представником є тритон звичайний. Він є найбільш поширеним в світі різновидом тритонів. Також відомими представниками цього роду є карпатський та перетинчастий тритони.
Деякі відомі роди тритонів
- Струмковий тритон (Calotriton) – має 2 види, довжина тіла у межах 10-14 см, шкіра вкрита бородавками (іноді – шипиками), забарвлення переважно сіре, чорне або коричневе, інколи з дрібними світлими цятками. Зустрічається у деяких районах Іспанії та Франції.
- Далекосхідний тритон (Cynops) – має 8 видів, розмір тіла у межах 8-14 см, верхня частина тіла темно-коричнева, чорна або чорно-оливкова, а нижня – варіюється від помаранчевого до червоного кольору з чорними плямами. Мешкає в Японії та Китаї, більшість часу проводить у воді.
- Азійський ребристий або колючий тритон (Echinotriton) – має 2 види, довжина тіла у межах 12-16 см, забарвлення переважно сіре або чорне, з більш світлими боками. Зустрічається в Китаї, на острові Тайвань та в Японії.
- Острівний тритон (Euproctus) – має 2 види, розмір тіла – 7-15 см, забарвлення чорне, оливково-зелене або коричневе з темними цятками, а черевце – більш світле. Зустрічається на островах Сардинія та Корсика, на висоті до 2300 м.
- Північноамериканський тритон (Notophthalmus) – має 3 види, довжина тіла – 15 см, забарвлення переважно коричнево із зеленими або жовтими відтінками, проте на спині помітні помаранчеві або червоні смужки/цяточки. Мешкає на теренах Північної Америки.
- Крокодилячий тритон (Tylototriton) – налічує 36 видів, розміри тіла варіюються у межах 20-24 см, забарвлення чорне або темно-коричневе з вкрапленням червонуватих та жовтих відтінків. Зустрічається у Південно-Східній Азії, переважно високо в горах, на висоті до 3000 м.
Тритон – наукова назва та її значення
Наукова назва тритона звичайного – Triturus/Lissotriton vulgaris. Останнє слово має латинське походження та перекладається як «звичайний». Перша частина назви – «Lissotriton» складається із двох грецьких слів.
«Lisse» перекладається як «гладкий», що підкреслює обтічну форму тіла цієї тварини. «Triton» (Тритон) є ім’ям давньогрецького божества морів.
До уваги! Класифікація тритонів за окремими родами неодноразово змінювалася. Саме тому деякі різновиди цих земноводних інколи класифікуються як представники різних родів та нерідко мають по декілька назв.
Як виглядає тритон? Опис тварини
Зазвичай будь-який тритон незалежно від виду має довге тіло і хвіст та 4 короткі ноги з чотирма пальцями. Таким чином зовні ці земноводні являють собою щось середнє між жабою та ящіркою.
Забарвлення тритона може значно різнитися залежно від виду. Гребінчастий тритон має коричневе тіло з жовто-помаранчевим черевцем, східноамериканський – жовто-зелений з червоними плямами, а перетинчастий – має коричневу шкіру з темними плямами та жовте або помаранчеве черевце.
Розміри цих земноводних також залежать від виду, хоча за вагою більшість з них не важать більше 28 г. Зазвичай довжина тіла тритона сягає 7,6-10 см. Проте існують деякі види, що можуть бути вздовж більшими за 10 см. Одним з найбільших є гребінчастий тритон, довжина якого сягає до 17,7 см.
Еволюція тритона
Тритони – група водяних саламандр, що зазнали вражаючої еволюції. Вважається, що вони виникли приблизно 180 млн. років тому, в юрській період. Хоча точне походження тритонів не є повністю зрозумілим, вчені вважають, що ці істоти найбільш тісно пов’язані з іншими групами саламандр.
Процес еволюції цих істот від наземних до водних відбувався протягом мільйонів років по мірі зміни клімату та навколишнього середовища на Землі. За цей час у тритонів утворилася низка унікальних характеристик, що дозволила їм жити та процвітати у воді.
Лапи з перетинками дозволяють цим земноводним ефектно плавати у водоймі, а наявність зябр забезпечує дихання під водою. Крім того, до еволюції тритонів належить здатність відновлювати втрачені частини тіла.
ТОП-15 види тритонів з фото та описом
Тритон звичайний (Lissotriton vulgaris)
Цей вид тритонів ще відомий як європейський, адже він широко розповсюджений в Європі. Також він зустрічається в деяких частинах Азії. В фауні України тритон звичайний є найменшим представником цих тварин. Довжина його тіла сягає приблизно 5-10 см.
Самці тритона звичайного більші за самиць. В сезон розмноження вони мають яскравий колір шкіри та гребінь на спині.
Шкіра дорослого тритона звичайного на суші оксамитово суха, але у воді стає гладкою. Забарвлення тіла коричневе з плямами, а колір черевця варіюється від помаранчевого до білого залежно від місця існування.
Гребінчастий або гребянястий тритон (Triturus cristatus)
Цей вид тритонів поширений в Європі та частково в Азії. Він зустрічається на більшій частині території України, зазвичай в лісах, парках та садах, на городах та в долинах річок. Живуть ці земноводні переважно на суші, але шлюбний період проводять у водоймах.
Гребінчастий тритон має темно-коричневу спину та боки і жовте або біле черевце з темними вкрапленнями. Під час шлюбного періоду у самців з’являється зубчастий гребінь на спині та хвості.
Перетинчастий або нитконосий тритон (Lissotriton helveticus)
Ці невеликі тритони зустрічаються в Західній Європі, від Піренейського півострова до Британії. Довжина тіла в них сягає майже до 10 см. Зовні вони нагадують тритона звичайного.
Шкіра у представників цього виду коричнева або оливкова з темними плямами на спині, що тягнуться від носа до кінчика хвоста, а також з боків. Черевце має відтінки від жовтого до помаранчевого, а горло – без плям, що відрізняє перетинчастого тритона від звичайного.
Ці земноводні ведуть нічний спосіб життя. Вони населяють сади, болота, ліси та пасовища, а розмножуються винятково у воді. Поки що цей вид викликає найменше занепокоєння.
Дунайський тритон (Triturus dobrogicus)
Цей вид раніше вважався підвидом гребінчастого тритона. Зустрічається він в басейні ріки Дунай у Центральній та Східній Європі, та є наявним у фауні України. Дунайський тритон мешкає в різноманітних прісноводних середовищах, включаючи річки, струмки, ставки та водно-болотні угіддя.
Шкіра у представників цього виду шорстка, а за кольором може варіюватися від коричневого до зеленого. На спині у дунайського тритона розміщується гребінь з колючками, що виділяють токсини для відлякування хижаків. Цей вид знаходиться під загрозою зникнення через втрату та деградацію середовища існування та забруднення води.
Карпатський тритон (Lissotriton montandoni)
Цей вид зустрічається в гірських масивах Центральної Європи, зокрема в Карпатах. Холодні, швидкоплинні потоки та річки у листяних або змішаних лісах – його типове середовище існування.
Забарвлення карпатського тритона може варіюватися від чорного до коричневого з жовтими або помаранчевими плямами. Представники цього виду дуже токсичні, адже виробляють потужний нейротоксин для відлякування хижаків.
Крім того, вони можуть надувати своє тіло, щоб здаватися більшими та страшнішими. Від схожих видів карпатський тритон відрізняється відсутністю гребня на спині.
Тритон гірський (Ichthyosaura alpestris)
Цей вид тритонів є дуже рідкісним. Зустрічається він в альпійських регіонах Європи. Зазвичай тритон гірський мешкає на суші, а в шлюбний період шукає водойми. Він може зустрічатися як на значній висоті, так і на низинах.
Тіло у гірського тритона сіре або блакитне на спині та боках та має помаранчевий відтінок на черевці. У самиць шкіра зазвичай тьм’яніша у порівнянні із дорослими самцями. Довжина тіла у представників цього виду сягає до 12,7 см.
Тритон Кареліна (Triturus karelinii)
Цей вид зустрічається в південних регіонах Європи, включаючи Іспанію, Грецію та Італію. Зазвичай тритон Кареліна мешкає у прісноводних середовищах існування (ставках, озерах, струмках).
Проте його також можна знайти у вологих наземних місцевостях – вологих луках та лісах. Цей вид класифікується як вразливий.
Ці тритони напівводні. Вони проводять більшу частину часу у воді, але виходять на сушу для полювання та спаровування.
У тритона Кареліна шорстка шкіра, колір якої може варіюватися від коричневого до зеленого, а на спині є гребінь з колючками. Останні є токсичними та використовуються як механізм захисту від хижаків.
Тритон бородавчастий або гімалайський (Tylototriton verrucosus)
Цей вид з роду Крокодилячий тритон зустрічається в гімалайському регіоні Індії, Бутану та Непалу. Зазвичай він мешкає у прісноводних струмках та річках, проте інколи його можна знайти в прилеглих наземних середовищах існування, таких як луки та ліси. Цей вид майже знаходиться під загрозою зникнення.
Більшу частину часу бородавчасті тритони проводять на суші. До води вони повертаються лише для розмноження.
Забарвлення шкіри у представників цього виду варіюється від темно-коричневого до чорного з помаранчевими або жовтими плямами. Яскраві кольори попереджують про токсичність цих тритонів.
Тритон східноамериканський (Notophthalmus viridescens)
Цей вид земноводних, що зустрічається на сході Північної Америки. Він поширений від штату Нью-Йорк до річки Міссісіпі, Мексиканської затоки та навіть Канади.
Тритон східноамериканський та 4 його підвиди мають яскраве забарвлення, яке попереджає хижаків про їхню токсичність. Харчуються ці амфібії переважно личинками комарів.
Тритон каліфорнійський (Taricha torosa)
Цей вид є ендеміком Каліфорнії, де зустрічається переважно в південних частинах гір Сьєрра-Невада. Тритон каліфорнійський має кремезний тулуб та голову середнього розміру з великими очима. Забарвлення в нього коричнево-палеве на спині та яскраво-помаранчеве на черевці.
Шкіра у каліфорнійського тритона містить залози, що виділяють дуже потужний нейротоксин. Тому цей вид є дуже отруйним.
Дорослі особини спаровуються у тій водоймі, де самі з’явилися на світ. Перед спаровуванням пара виконує щось на кшалт «шлюбного танцю». Відомо, що деякі самці цих тритонів можуть залишатися у воді та навіть поїдати яйця, які відкладає самиця.
Тритон іспанський або ребристий (Pleurodeles waltl)
Цей вид мешкає у південно-західній частині Європи (на Піренейському півострові) та в Марокко. Зазвичай він зустрічається у неглибоких ставках та струмках та може виживати на тимчасово заболочених територіях (наприклад, заливних луках), проте надає перевагу постійним джерелам води. Вид класифікується як перебуваючий під загрозою зникнення через втрату та деградацію середовища існування.
Забарвлення у тритона іспанського варіюється від світло-сірого до темно-коричневого. По спині та боках проходить характерний візерунок із жирних жовтих смуг.
Іспанські тритони здатні змінювати колір тіла, щоб зливатися з навколишнім середовищем. Крім того, вони мають темніший колір шкіри, коли поглинають тепло, а вночі бліді, щоб відбивати місячне сяйво.
Шкіра у іспанського тритона вкрита дрібними гострими зубцями збоку, що слугують для відлякування хижаків та є дуже токсичними. Проте спинний гребінь відсутній. Цей вид є одним з найбільших тритонів. Довжина тіла в нього досягає 20-30 см.
Тритон Пойрета або алжирський (Pleurodeles poireti)
Цей вид мешкає у заболочених місцях (болота, ставки, повільні струмки) на північному сході Алжиру. Більшу частину часу ці тритони проводять на суші, але повертаються до води в сезон розмноження. Активні вони здебільшого вночі.
Представники цього виду є одними з найбільших в світі тритонів. Довжина тіла в них сягає 20-30 см.
Їхня шкіра гладка та слизька, та може змінювати колір залежно від навколишнього середовища у відтінки коричневого, зеленого та чорного. Ці тритони не токсичні, але вони мають захисний механізм у вигляді залози, що виділяє гірку рідину для відлякування хижаків.
Японський вогняночеревний тритон (Cynops pyrrhogaster)
Цей вид належить до роду Далекосхідний тритон. Він поширений лише на окремих японських островах. Зазвичай цей вид тритонів зустрічається у повільних струмках, ставках та болотах із мулистим дном та великою кількістю рослинності. У дикій природі він існує у водному середовищі та виходить на сушу лише в сезон розмноження.
Ці тритони мають яскраве помаранчево-червоне черевце та шоколадно або буро-коричневу спину, інколи з жовтими плямами. Їхня шкіра виділяє токсичну речовину, що робить цих амфібій неприємними для багатьох хижаків. Також ці тритони можуть надувати своє тіло, щоб здаватися більшими для потенційних ворогів.
Тритон сардинський (Euproctus platycephalus)
Цей вид – ендемік гірських районів острову Сардінія. Він зустрічається серед скель в альпійському середовищі існування, зазвичай біля струмків або інших водойм. Вид належить до списку вразливих через втрату середовища існування, спричинену діяльністю людини.
Тритон сардинський активний вночі. Більшу частину часу він проводить на суші. Забарвлення шкіри у представників цього виду може варіюватися від темно-коричневого до чорного з характерним помаранчевим або червоним черевцем. Їхній яскравий колір свідчить про токсичність.
Тритон корсиканський (Euproctus montanus)
Цей вид тритонів – ендемік острову Корсика. Він зустрічається в гірських скелястих районах, на альпійських луках, в лісах та серед чагарників. Забарвлення шкіри у корсиканського тритону може варіюватися від темно-коричневого до чорного з жовтими або помаранчевими плямами.
Представники цього виду є токсичними. Вони активні протягом дня. Їхній природоохоронний статус – «викликає найменше занепокоєння».
Поведінка та спосіб життя тритона
Ці тварини є поодинокими, за винятком періоду розмноження. Вони доволі сором’язливі та вважають за краще не привертати до себе уваги. Тритони із зеленим або коричневим забарвлення тіла можуть зливатися з багнистим середовищем. Таким чином вони є більш захищеними від хижаків.
Яскраво забарвлене черевце у тритона слугує попередженням про те, що це земноводне отруйне. Тому деякі хижаки (але не всі) намагаються уникати яскраво забарвлених створінь та не намагаються їх ловити.
Перетинчасті лапи та схожий на весло хвіст дозволяють тритону добре плавати у водному середовищі існування. На зиму ці тварини впадають у сплячку.
Зазвичай вони вибирають місце під колодою або під густою рослинністю поблизу водойми. У березні або квітні тритони мігрують у воду на період розмноження. Самиця відкладає яйця на рослинність, що росте в струмку, ставку чи озері.
Чи загрожує тритон здоров’ю людини?
Тритон може кусатися, але його укус не болючий. Проте ці земноводні виділяють через шкіру токсин як захисний механізм при відчутті загрози. Саме тому краще не торкатися до тритона.
Його токсини можуть поглинатися через поріз або садно на шкірі. Тому у разі торкання до тритона важливо вимити руки після контакту з ним. Проте краще за все зовсім не брати цю амфібію до рук.
Різниця між тритоном та саламандрою
Обидві ці тварини є м’ясоїдними та здатні виділяти отруту зі своєї шкіри, що може мати доволі барвисте забарвлення. За зовнішнім виглядом вони теж доволі схожі.
Головна відмінність між тритоном та саламандрою полягає у способі життя. Представники останньої більшу частину часу залишаються на суші.
Тритони зазвичай більшість свого життя проводять у воді. Ще однією відмінністю слугує більш груба шкіра у цих створінь у порівнянні із саламандрами.
До уваги! Всі існуючі види тритонів є представниками родини Саламандрові, але не все Саламандрові є тритонами.
Де живе тритон та яке його середовище існування?
Тритони зустрічаються в Європі та Азії, Північній Америці та на півночі Африки. Є окремі групи цих земноводних, що мешкають лише в певних регіонах. Наприклад, східноамериканські тритони є ендеміками східної частини Північної Америки.
Різні види цих тварин мають різні середовища існування. Деякі тритони, на відміну від більшості представників своєї підродини, проводять більше часу на землі, ніж у воді.
Для одних різновидів тритонів більш притамані такі середовища існування як болота, озера, струмки та ставки. Інші види можуть зустрічатися на луках та в помірних лісах.
Що їсть тритон?
Ці земноводні є хижими створіннями, що харчуються переважно різними комахами. Також вони можуть полювати на пуголовків, слимаків та водяних равликів, черв’яків, жуків та поїдати жаб’ячі ікринки. Тритони виходять на полювання вночі. Зазвичай вони ковтають свою здобич цілком.
Розмноження та життєвий цикл тритона
Період розмноження у цих тварин починається ранньою весною. У пошуках пари самець пливе перед самицею та вібрує хвостом. Самиця тритона відкладає до 400 яєць (кожне у діаметрі трохи менше 2 мм) на листя рослин, що ростуть у воді.
Через 10-20 днів з них на світ з’являються личинки, що також відомі як пуголовки. Вони виживають за рахунок споживання водоростей та дрібних комах.
Через 3 місяці пуголовки тритона стають частково дорослими особинами, які перші 2-3 роки живуть на суші. Після цього вони повертаються до водойми, де стають статевоззрілими. Надалі значну частину часу молоді тритони проводять вже в воді.
Ці тварини здатні дихати як на суші, так і під водою. Пуголовки тритона мають зябра, що дозволяють їм дихати під водою. У дорослих особин розвинені легені, завдяки яким вони дихають на суші.
Крім того, дорослі тритони можуть отримувати кисень під водою через шкіру. Однак кожні декілька хвилин вони повинні виходити на поверхню, щоб подихати повітрям.
Тривалість життя тритона в дикій природі становить від 2-х до 15-ти років. В неволі деякі з цих істот можуть прожити до 20 років. Проте слід зауважити, що ці амфібії доволі схильні до розвитку шкірного грибка, від чого можуть загинути.
Хижаки та загрози для тритонів
Головними хижаками тритонів є лисиці, змії, риби та земноводні, що більші за них самих. Найчастіше за все ці тварини їдять яйця або пуголовок та молодих особин.
Чаплі, що прогулюються по узбережжю водойми, можуть вичерпувати своїм довгим дзьобом яйця та пуголовків тритонів з води. Деякі змії стійкі до отрути, тому можуть споживати навіть дорослих тритонів, що виділяють нейротоксини зі своєї шкіри.
Забруднення води – одна з найбільш поширених загроз існуванню цих земноводних. Точна популяція тритонів в світі невідома, проте вони належать до тварин, чисельність яких викликає найменше занепокоєння.