Бурий ведмідь – найпоширеніший хижак Євразії та багатьох регіонів Північної Америки. Він зустрічається в лісах та гірських районах. У багатьох країнах бурий ведмідь визнаний національною твариною та є невід’ємною часткою давніх легенд та традицій.
Бурий ведмідь – наукове визначення та класифікація
Наукова назва бурого ведмедя – Ursus arctos. Обидва ці слова мають однакове значення – «ведмідь». Саме так зветься рід, до якого належить цей хижий ссавець.
Назва пов’язана з тим, що бурий ведмідь дуже полюбляє мед. В українській мові цей хижак ще має прізвисько «бурмило».
У Північній Америці бурий ведмідь більш відомий як грізлі (латинською – Ursus arctos horribilis). Останнє слово латинської назви інтерпретується як «жахливий».
Проте воно також має значення «шерсть, що вкрита сірими смугами». Взагалі грізлі – це підвид бурого ведмедя, який зустрічається на теренах Північної Америки.
Бурий ведмідь належить до родини Ведмедеві (Ursidae), серед представників якої він є найпоширенішим видом на планеті. Існує близько 20 його підвидів. Серед них найбільш відомі грізлі, кадьяк, європейський, аляскинський, сибірський та гімалайський бурий ведмідь.
Як виглядає бурий ведмідь?
Бурий ведмідь – дуже велика та кремезна дика тварина. Заввишки він може сягати 1,5-2,5 м, а його вага становить 130-450 кг. Хоча деякі окремі представники цього роду можуть бути навіть більшими. Наприклад, аляскинський бурий ведмідь може важити до 680 кг.
Навесні, після зимової сплячки ці тварини важать значно менше. Щоб компенсувати це, бурий ведмідь щоденно має з’їдати до 40 кг їжі. Таким чином він може набрати вагу для майбутньої зими та сплячки.
Бурий ведмідь має кремезний тулуб з коротким хвостом та масивну голову з невеликими вухами та очима. Тіло вкрити густою шерстю, яка забарвлена рівномірно або з більш темними ділянками на морді та лапах.
Її забарвлення варіюється від світло-палевої до майже чорної. Проте найчастіше бурий ведмідь має буро-коричневу шерсть, що й зумовило його видову назву.
Цей хижак має чотири великі п’ятипалі лапи з довгими (до 8-15 см) кігтями. Кігті на передніх лапах значно довші, що дозволяє цим тваринам використовувати їх для риття.
Дві задні лапи у бурого ведмедя більші за дві передні. Завдяки цьому він може часто вставати на них, щоб оглядати навколишнє середовище або добувати їжу з високих місць.
Бурий ведмідь має приблизно 42 зуби. До них належать і великі хижі зуби, якими він шматує м’ясо та шкіру. Їхній розмір залежить від розміру самого ведмедя. Тобто, чим більша сама тварина, тим більші зуби вона має.
Цікавий факт! Найбільші бурі ведмеді зустрічаються на Алясці та Камчатці, найменші – в Європі.
Поведінка бурого ведмедя
Бурі ведмеді зазвичай поодинокі тварини. Проте самиці та їхні ведмежата збираються разом. Інколи чимало дорослих ведмедів, включаючи самців, зустрічається в місцях риболовлі на Алясці. Проте зазвичай ці тварини живуть поодинці.
Бурий ведмідь на зиму впадає в сплячку, яка триває з жовтня-листопада до березня-квітня. Для цього він риє лігво, найчастіше – на схилах пагорбів, а в горах може займати природні печери. Влітку бурі ведмеді полюбляють відпочивати серед чагарників, трави чи у моху.
Незважаючи на велику вагу, бурий ведмідь – дуже швидка тварина. Він може бігати зі швидкістю 30-40 миль на годину. Для порівняння – це на 30% швидше, ніж максимальна швидкість найшвидшої людини планети – Усейна Болта.
Також бурий ведмідь дуже добре плаває. Вважається, що ці дикі тварини надзвичайно розумні та мають індивідуальний характер.
Де живе бурий ведмідь?
Бурий ведмідь живе в лісах та горах Європи, північних районів Північної Америки та Азії. У Європі він зустрічається переважно в лісистих місцевостях гір (Піренеїв, Альп, Апеннін, Карпат). Також ці хижі тварини досить поширені на Скандинавському півострові та в Фінляндії.
Сибірські бурі ведмеді віддають перевагу лісам. Тварини, що живуть в Північній Америці, зазвичай зустрічаються на альпійських луках та узбережжі.
Проте, де б не жили бурі ведмеді, вони віддають перевагу середовищу існування з щільним покривом, де можуть почуватися в безпеці вдень. Глухі ліси з буреломом, що перемежовуються з галявинами та болотами, – найбільш типові місця, де мешкають ці хижаки.
Раніше бурий ведмідь в Україні був дуже поширеним. Зараз він зустрічається лише в Карпатах та інколи на Поліссі.
В Європі бурий ведмідь мешкає у гірських лісах, а в Північній Америці – на альпійських луках, в тундрі, на узбережжі морів та великих озер.
Що їсть бурий ведмідь?
Бурий ведмідь – хижак, який знаходиться на вершині харчового ланцюга. Проте він є всеїдним. Бурий ведмідь може полювати на рибу, гризунів, комах, рептилій, різних ссавців (кабанів та лосів включно). Однак, велика частина його раціону (40-60%) складається з рослинної їжі – горіхів, ягід, фруктів, листя та коріння.
Бурий ведмідь полюбляє ловити лосося. Завдяки цій рибі він може швидко набрати жиру, який дозволить вижити під час довгої зимової сплячки. Також бурий ведмідь дуже полюбляє мед, запах якого він відчуває за декілька кілометрів.
Бурий ведмідь використовує свої великі сильні лапи та гострі зуби, щоб зловити та вбити здобич. Він або кусає тварину за шию, або вдаряє по ній своїми величезними передніми лапами. Завдяки величезним пазурам на передніх лапах бурий ведмідь також може розривати колоди, у яких є жуки, та харчуватися цими комахами.
Бурий ведмідь – представник ряду Хижі тварини, але за способом харчування він є всеїдним.
Хижаки та загрози для бурого ведмедя
У своєму середовищі бурий ведмідь є домінуючим хижаком. Тому найбільшу загрозу для нього становить браконьєрство. У минулого чимало цих тварин загинули при полюванні на них людей.
В Азії деякі люди вважають, що ведмежий жовчний міхур має медичну користь. Хоча немає жодних доказів, що це правда, на бурих ведмедів полюють заради цих «диво-ліків».
Вирубка лісів та видобуток корисних копалин, що призводять до знищення середовища існування, також становлять загрозу для популяції бурих ведмедів. На бурих ведмежат можуть нападати зграї вовків та пуми.
Розмноження бурих ведмедів
У сезон розмноження самці можуть битися за самиць. Також вони охоронятимуть обрану самицю від одного до трьох тижнів. Сезон розмноження у бурих ведмедів триває з травня по липень.
Самиці йдуть у лігво вагітними. Зазвичай пара (або ж від 1 до 4-х) ведмежат народжується під час зимової сплячки. До весни вони годуються молоком матері. Перші 2-4 роки ведмежата живуть разом з матір’ю.
Самиці бурого ведмедя розмножуються лише раз на 3-4 роки. Ведмежата народжуються сліпими та голими, проте швидко починають рости. До 6 місяців їхня вага може становити 25 кг. Статевої зрілості вони набувають у віці 4-6 років.
У дикій природі бурий ведмідь живе від 20 до 30 років. Однак чимало цих тварин гине раніше. В неволі ці хижаки живуть до 50 років.
Популяція бурого ведмедя
Вважається, що популяція бурих ведмедів у світі становить близько 200 тисяч дорослих тварин. На території Сполучених Штатів ці тварини зустрічаються в національних парках Єллоустоун і Глейшер.
На теренах Європи значна кількість бурих ведмедів мешкає у Сибіру та Карпатських горах. Ці тварини найчастіше зустрічаються в лісах та горах Румунії, Словаччині, Польщі.
До інших місць, де є популяція бурого ведмедя, належать Палестина та Гімалайський регіон. Ці тварини також зустрічаються в Атлаських горах північно-західної Африки та на японському острові Хоккайдо.
В Україні популяція бурих ведмедів налічує близько 300 особин, хоча раніше їх було майже 1300. З 2003 р. ці тварини включені до Червоної книги як вид, який має статус «під загрозою зникнення».