Вуж – неотруйна змія, яку нерідко плутають з отруйною гадюкою. Проте від останньої його легко відрізнити за наявністю жовто-чорної смужки на шиї. Вуж також є однією з небагатьох змій, ареал розповсюдження яких доходить майже до Полярного кола.
Вуж – класифікація та наукова назва
Ці плазуни з ряду Лускаті належать до підряду Змії, родини Полозові (Colubridae). Остання є доволі численною родиною змій, до якої належать більш ніж половина теперішніх видів. Вона об’єднує 10 підродин, однією з яких є Вужеві (Natricinae), що налічує приблизно 30 родів.
Саме до неї належить рід Вуж (Natrix) або справжні вужі. Він налічує 4 види вужів: звичайний, водяний, колхідський та гадюковий. Також до цього роду належить 4 викопні види.
Типовим представником роду є вуж звичайний, наукова назва якого Natrix natrix. Остання походить від латинського слова «natans», що означає «плавець», та натякає на вправність цієї змії щодо переміщення у воді. Всього існує 5 підвидів звичайного вужа.
Як виглядає вуж?
Вужі мають довгий циліндричний тулуб, вкритий гладкою лускою, та велику сплощену голову, вкриту великими пласкими лусками. Розмір залежно від певного виду може варіюватися в межах від 80 см до 1,5 м. Тіло у молодих особин доволі струнке, але з віком товстішає.
Забарвлення вужа може бути доволі різноманітним – від оливково-сірого та зеленуватого до чорного та червонувато-коричневого. Боки у цих неотруйних змій зазвичай мають темніший колір, а черевце – світліше, зазвичай жовтувате та плямисте.
На відміну від гадюки, шия у вужа добре виражена. Характерною ознакою є наявність кремово-білого або жовто-чорного нашийника позаду голови, який утворює під нею кільце або смугу. Вужі мають великі очі з круглою зіницею, а їхнє обличчя нагадує маску з косих рисок та чорних смуг.
Види вужа – фото та опис
Вуж звичайний (Natrix natrix)
Цей вид вужів є найпоширенішим в Україні та в Європі взагалі. Він може зустрічатися як біля водойм, так і у степовій зоні. Нерідко ця неотруйна змія заповзає до жилих домівок.
Від інших змій у фауні країни вужа звичайного легко відрізнити за наявністю «вушок» – яскравих міток на голові, які можуть бути жовтими, білими або помаранчевими. Розмір тіла у самиці може сягати до 1,5 м.
Самці звичайного вужа значно поступаються їм за розміром. Проте найчастіше за все розмір представників цього виду у середньому становить до 1 м.
Цікавий факт! У деяких культурах вужів шанували як священних тварин. За литовськими традиціями, вуж – знак благословення будинку. Його вбивство може принести нещастя тому, хто скоїв цей злочин.
Вуж водяний (Natrix tessellata)
Цей вид вужів розповсюджений від Південної Європи до Центральної Азії. Також він зустрічається і у Північній Африці. В горах водяних вужів можна побачити на висоті до 3000 м. Зазвичай цей вид змій зустрічається лише поблизу водойм. В Україні водяний вуж поширений в лісостеповій та степовій зонах, а також у Криму.
Довжина тіла у самиць водяного вужа сягає до 1 м, а у самців – до 70 см. Найбільші особини можуть сягати завдовжки до 1,4 м. Забарвлення у водяного вужа може бути різноманітних відтінків оливкового, іноді – навіть майже чорне. На спині помітні темні плями, розташовані у шаховому порядку.
Черевце у водяного вужа жовтувате або червонувате, з візерунком із чорних прямокутників. На потилиці помітна V-подібна темна пляма. Жовті «вушка», як у вужа звичайного, у представників цього відсутні.
Цікавий факт! Назва українського острова Зміїний пов’язана з тим, що раніше на ньому водилось багато водяних вужів, яких виносило сюди на деревних гілках з гирла Дунаю.
Вуж колхідський (Natrix megalocephala)
Цей вид вужа також відомий як великоголова європейська трав’яна змія. Зустрічається він переважно у Грузії та Туреччині, на висоті до 1600 м. Вуж колхідський має товстий та масивний тулуб, що сягає завдовжки до 1 м, і велику широку голову.
Забарвлення тіла зверху та з боків яскраво-чорне. У передній частині черевця помітний чорно-білий візерунок у шаховому порядку. Ближче до хвоста білий колір зникає. Голова у вужа колхідського зверху чорна, а знизу – біла. У новонароджених вуженят цього виду на голові помітні світлі плями.
Вуж гадюковий (Natrix maura)
Ці вужі зустрічаються на теренах Марокко, Алжиру та Тунісу в Африці. Також їх можна помітити у деяких країнах Південно-Західної Європи, включаючи Італію, Францію, Іспанію, Португалію та Швейцарію.
Зазвичай гадюкові вужі живуть поблизу озер та річок. Вони добре плавають та повзають по прибережних деревах. У горах представників цього виду можна зустріти на висоті до 2600 м.
Довжина тіла у гадюкового вужа у межах 70-100 см, самиці зазвичай більші. На спині помітний темний зигзагоподібний візерунок, який надає схожості з гадюкою. По обидва боки від цього малюнку розташовані округлі темні плями.
Взагалі забарвлення у гадюкових вужів може відрізнятися залежно від певної особини. Деякі з них за кольором нагадують водяних вужів. У інших особин відсутні плями на спині, а забарвлення однотонне – оливково-зелене або темно-сіре.
Де живе вуж та яке його середовище існування?
Вуж – одна з найпоширеніших неотруйних змій Європи та Західної Азії. Також ці змії зустрічаються на теренах Північно-Східної Африки.
Вуж звичайний поширений по всій Європі та є одним із найпоширеніших видів неотруйних змій в Україні. Його ареал розповсюдження охоплює навіть Північну Європу, включаючи Скандинавію, за винятком приполярних регіонів. Вуж колхідський населяє широколистяні ліси з вічнозеленим підліском, вільшняки та азалієві діброви, а інколи – навіть чайні плантації.
Зазвичай вужі населяють місцевість із водоймами. Водно-болотні угіддя – найтиповіше середовище існування цих неотруйних змій.
Найчастіше за все вужів можна зустріти біля гірських струмків та на узбережжі лісових озер та степових річок. У горах ці змії поширені на висоті до 2000 м, а деякі різновиди – навіть до 3000 м.
Гадюкові вужі можуть мешкати навіть у солонуватих водах та прибережних болотах. Зазвичай вони займають великі водойми, де співіснують з іншими представниками свого роду.
Водяні вужі також не вимогливі до водойми. Вони можуть жити як у прісних, так і у солоних, проточних або стоячих водах. До того ж водяні вужі чудово плавають навіть за сильної течії.
До уваги! Вужі полюбляють відкриті ліси, сади та луки, особливо, якщо вони можуть знайти там воду.
Поведінка та спосіб життя вужа
У теплу погоду вужі полюбляють лежати на сонці біля ставків та озер, а іноді й насолоджуються плаванням. Ці змії є дуже вправними плавцями, що й підкреслює їхня наукова назва.
До того ж вони можуть знаходитися під водою до 30 хвилин. Також вужі доволі швидкі на суходолі, де переміщуються зі швидкістю 5 км/год.
Водяні вужі більшу частину дня проводять у воді, але на ніч виходять з неї. Подібно до більшості вужів, вони активні вдень, переважно на світанку та надвечір.
Вуж нешкідливий, бо в його укусі немає отрути. Проте він здатен вкусити, якщо його налякати. Відомі випадки, коли вуж кусав домашніх тварин.
Взагалі ці змії нешкідливі, оскільки уникають конфліктів. Тому в цілому загрози для інших тварин вони не становлять.
Проте, відчуваючи небезпеку, ці неотруйні змії можуть випускати смердючий липкий мускус. Цю стратегію вуж найчастіше застосовує під час линяння, коли бачить не настільки добре, як зазвичай. Гадюкові вужі здатні надавати голові трикутної форми, через що стають схожими на гадюку. Також ці змії у разі загрози можуть прикидатися мертвими.
У сплячку ці плазуни впадають з жовтня по квітень. Проте колхідські вужі зберігають активність аж до початку грудня, а зі сплячки виходять у березні. Водяні вужі зимують великими скупченнями – до 200 особин, нерідко разом з іншими зміями. Для зимівлі вони займають ноги гризунів.
До уваги! При укусі вужа важливо очистити рану, щоб переконатися, що в неї не потрапила інфекція.
Що їсть вуж?
Ці неотруйні змії – хижаки, що харчуються переважно жабами, ропухами та рибою. Інколи вони нападають на молодих птахів та дрібних ссавців. Під час полювання вужі покладаються не на свій зір або нюх, а на гострий слух, що дозволяє їм легко відстежувати переміщення здобичі.
Раціон окремих видів вужів може дещо відрізнятися, залежно від наявності потенційної здобичі у певному регіоні. Наприклад, вуж колхідський полює переважно на жаб, кавказьких хрестовок, малоазійських тритонів та пуголовок, а гадюковий – на малих саламандр, жаб та рибу.
Раціон водяного вужа складається переважно з риби, хоча інколи він харчується жабами, дрібними пташками та ссавцями. Особини, що мешкають біля кримських та приазовських лиманів найчастіше за все полюють за бичками-кругляками, через що ще відомі як «бичколови».
Впіймавши велику здобич, ця змія тримає її міцно у щелепах та пливе до узбережжя, де ковтає їжу. У пошуках здобичі водяний вуж може запливати на 3-5 км від узбережжя.
На відміну від нього, вуж звичайний харчується переважно жабами та гризунами, і значно рідше – рибою. В Україні цю змію здавна одомашнювали з метою знищення мишей. Всі вужі ковтають свою здобич цілком, живою.
Цікавий факт! Гадюковий вуж може полювати із засідки, зачепившись хвостом за камінь або коряку на дні та зависаючи у воді.
Розмноження вужів
У шлюбний період вужі утворюють скупчення із декількох десятків самців та однієї самиці. Кількість кладки та сезон розмноження може відрізнятися залежно від певного виду. Усі вужі – яйцекладні змії. Самиці зазвичай відкладають яйця у купи сміття, що гниє, або у зволожений мох чи у нори.
Шлюбний період у звичайного вужа розпочинається у квітні-травні. Самиці відкладають яйця у липні-серпні. Пріла солома, опале листя, вологий мох та трухляві пеньки – найтиповіші місця для відкладання яєць у звичайних вужів.
Водяні вужі паруються протягом квітня. Самиці відкладають від 4 до 18 яєць наприкінці червня чи на початку липня. Молоді вуженята з’являються на світ у середині серпня або на початку вересня.
Шлюбний період у гадюкових вужів починається у квітні-травні. У липня самиці відкладають від 3 до 16 (у середньому – 7) яєць. Через 2 місяці з них на світ з’являються маленькі вуженята.
Статевої зрілості вужі досягають у віці 3-4 років. Тривалість їхнього життя у дикій природі може сягати від 10-11 до 15 років.
Цікавий факт! Якщо місць для відкладання потомства недостатньо, то самиці вужів можуть утворювати колективне зберігання яєць. Відомий випадок, коли в одному місці було знайдено 1200 вужиних яєць.
Популяція вужів, хижаки та загрози
Головними хижаками вужів є хижі птахи та ссавці. На них можуть полювати лелеки та чаплі. Водяні вужі також нерідко стають здобиччю щук. На молодих вуженят можуть нападати навіть жаби та ропухи, їжаки та гризуни. Яйця вужів привертають увагу турунів (жужелиць) та мурах.
Вужі поширені на більшій частині свого ареалу. Хоча зустрічаються осередки, де популяції цих змій фрагментовані. Поки що вужі не належать до числа видів, яким загрожує зникнення.
Їхня популяція наразі стабільна і викликає найменше занепокоєння. Проте руйнування середовища існування цих неотруйних змій та забруднення водойм становлять певну загрозу для цих плазунів.
Деякі види цих змій на окремих територіях знаходяться на межі знищення. Наприклад, у Швейцарії гадюковий вуж вже належить до видів, що зникають. Люди нерідко вбивають його через схожість з отруйною гадюкою, а у Тунісі цих висушених змій продають як сувенір для туристів.
Водяних вужів також нерідко знищують через схожість з гадюками. До того ж раніше цих змій знищували заради шкіри для виробництва шкіргалантереї. Також водяні вужі можуть потрапляти до риболовних сіток.