Гадюка – одна з найвідоміших та найпоширеніших отруйних змій Старого Світу. Існує понад 20 видів цих плазунів, проте деякі з них не такі агресивні, як інші, та зазвичай радше ховаються, ніж нападають. В Україні доволі поширеною є гадюка звичайна або ґалиця.
Гадюка – класифікація та наукова назва
Гадюки – отруйні змії, що належать до класу Плазуни, ряду Лускаті, родини Гадюкові (Viperidae). Остання об’єднує 4 підродини, до яких належать Ямкоголові (Crotalinae), Гадюкові (Viperinae), Жаб’ячі або Нічні гадюки (Causinae) та Бірманські або Китайські гадюки (Azemiopinae).
Всіх їх можна звати гадюками, але справжніми серед них вважаються саме представники підродини Гадюкові. Вона налічує 13 родів та 94 види. Саме до неї належить рід Гадюка (Vipera), що об’єднує 21 вид.
Доволі відомими різновидами цього роду є гадюка Нікольського, носата, аспідова, кавказька, степова. Типовим представником роду вважається гадюка звичайна (Vipera berus). Надалі розглянуті саме справжні гадюки, які ще відомі як гадюки Старого Світу на відміну від Ямкоголових, які поширені переважно у Новому Світі (Америці).
Латинська назва цих плазунів походить від слів, які можна перекласти як «живородячий». Українська назва «гадюка» має індоєвропейське походження та означає «щось огидне та бридке».
Як виглядає гадюка?
Ці отруйні змії зазвичай середнього або великого розміру. Наприклад, довжина тіла у звичайної гадюки сягає 75-100 см, а у носатої – 60-95 см.
Ці змії мають відносно товстий тулуб (більш потовщений у середній частині), короткий хвіст і велику та доволі широку голову. Вони вкриті дрібною лускою на голові та сильноребристою – на тулубі.
Гадюки мають висувні ікла та великі отруйні залози. Ікла цих змій прикріплені до рухомих кісток у верхній щелепі і обертаються в потрібне положення та повертаються назад у щелепу, коли вони не потрібні.
На цьому схожість представників цього роду плазунів завершується. Забарвлення може відрізнятися залежно від певного виду. Проте більшість гадюк мають камуфляжні кольори та візерунки на тілі, що забезпечують їм чудове маскування саме в їхньому середовищі існування. У деяких видів над очима можуть бути помітні вирости, схожі на маленькі ріжки.
До уваги! Від інших отруйних змій гадюки відрізняються наявністю великих голчастих ікл, що рухаються, тоді як у кобри та мамби вони нерухомі.
Де живе гадюка та яке її середовище існування?
Справжні гадюки належать до змій Старого Світу, тобто вони не зустрічаються на американських теренах. Цих отруйних плазунів можна побачити на більшій частині континентальної Європі, Азії та Африці. В Україні зустрічаються 3 види гадюки: звичайна, степова та Нікольського.
Гадюки еволюціонували по-різному, щоб відповідати багатьом середовищам існування. Тому цих отруйних змій можна зустріти у найрізноманітніших місцевостях: від сухих малонаселених пустель та напівпустель і степів до густих тропічних лісів із річками, озерами та ставками.
Деякі види гадюки поширені навіть в містах чи навколо них та зустрічаються біля людських осель. В горах ці змії зустрічаються до висоти 3000 м. Зазвичай гадюки ведуть наземний спосіб життя, і дуже рідко зустрічаються на деревах.
Види гадюки в Україні
Гадюка звичайна чи ґалиця (Vipera berus)
Цей вид гадюки є найпоширенішим як в Україні, так і на теренах Євразії взагалі. В горах вона зустрічається на висоті до 3000 м. На відміну від інших видів, гадюка звичайна поширена подекуди навіть за Полярним колом.
В Україні цей вид отруйних змій зустрічається в лісах, лісостеповій зоні та Карпатах. Найчастіше за все їх можна побачити на луках, болотах, на узбережжі озер, річок та ставків, а також на галявинах. На поверхні землі ґалиця з’являється зазвичай у квітні-травні. Влітку ці отруйні змії ховаються серед каміння та у пустотах гнилих пеньків або ж у копицях сіна.
Гадюка звичайна за розмірами доволі невелика. Вона сягає до 75 см завдовжки, хоча на півночі зустрічаються навіть особини до 1 м у довжину. Хвіст сягає 8-12 см.
Голова у звичайної гадюки округло-трикутна та чітко відмежована від шиї, а кінчик морди заокруглений. Забарвлення варіюється від сірого до коричневого з червоно-бурими та оливковими відтінками.
Вздовж хребта проходить темна зигзагоподібна лінія. На голові у звичайної гадюки добре помітний X-подібний візерунок. Кінчик хвоста світліший за тулуб. На півночі зустрічаються звичайні гадюки із повністю чорним забарвленням.
Гадюка степова або Ренарда (Vipera renardi)
Цей вид гадюки в Україні зустрічається на півдні країни, у степовій та лісостеповій зонах. Також ці змії поширені у Казахстані та степових районах Кавказу, Передкавказзя та Південного Сибіру. Цей вид гадюки перебуває під загрозою знищення. У всіх європейських країнах він захищається Бернською конвенцією, а в Україні є червонокнижним.
Степова гадюка – доволі велика отруйна змія. Довжина тіла в неї сягає 55 см, а хвоста – 7-9 см. Самиці зазвичай більші за самців. У окремих регіонах зустрічаються степові гадюки завдовжки 61-63 см.
Голова у степової гадюки трохи витягнута, а краї – підведені. Верхня частина тіла у цих змій буро-сіра з більш світлішою серединою спини, а черевце сіре зі світлими крапками.
Уздовж хребта проходить зигзагоподібна темно-коричнева смуга, а по бокам – ряд невиразних темних плям. На верхівці голови помітен темний візерунок.
Гадюка Нікольського (Vipera nikolskii)
Цей вид гадюки нерідко вважається підвидом звичайної. Зустрічається він в степових та лісостепових районах Румунії, України та Молдови. Проте в Україні ця гадюка поширена винятково в лісостепу, найчастіше у дібровах та лісосмугах, на лісових галявинах та на узліссі. Вид занесений до Червоної книги України.
За розмірами гадюка Нікольського доволі невелика. Довжина тіла в неї сягає лише 76 см, а хвоста – 10 см, при цьому самиці завжди є крупнішими.
Голова у представників цього виду гадюки в Україні велика, широка та добре відмежована від шиї. Забарвлення тулуба у дорослих змій суцільно чорне, а у молодих – сіро-коричневе, з білими плямами на верхньогубних щитках.
Гадюка Нікольського активна з березня по жовтень. Навесні на поверхні землі з’являються спочатку самці (у березні), а потім через декілька тижнів (вже у квітні) – самиці. Сезон розмноження у цього виду гадюки в Україні припадає на травень. На світ у серпні або на початку вересня з’являється до 24 малюків. Їхня довжина становить 21 см.
Поведінка та спосіб життя гадюки
Ці змії зазвичай поодинокі, за винятком шлюбного періоду. У деяких районах вони влаштовують спільні лігва, як, наприклад, звичайна гадюка у північних широтах. Така стратегія допомагає їм не замерзнути під час холодних зим.
Взагалі більшість видів гадюки доволі полохливі і радше ховаються. Однак відомо, що деякі з них або агресивні, або дуже швидко реагують та кусають потенційного ворога або здобич.
Гадюка звичайна вдень полюбляє грітися на сонці, а полювати виходить у сутінках. Зір цих змій добре пристосований до будь-якого освітлення.
Гадюки зимують як поодинці, так і невеликими або великими групами (по 200-300 особин). Для зимової сплячки вони обирають підземні пустоти, нори гризунів або трухляві дерева. Важливо, щоб температура в укритті була не менш ніж +2+4°С. Тривалість зимівлі становить до 180 діб.
Що їсть гадюка?
Раціон є типовим для майже всіх видів гадюк. Харчуються ці плазуни зазвичай гризунами (мишами, щурами тощо), птахами, членистоногими, жабами, кажанами, ящірками та іноді іншими зміями, а також деякими комахами.
Більшість гадюк полює із засідки. Однак у місцях, де здоби рідкісна або її важко дістати, багато видів цих змій активно шукають їжу. У порівнянні з іншими зміями гадюки більш повільні.
Отрута гадюки
Зазвичай отрута гадюки гемотоксична і діє на кров і тканини жертви. Деякі види цих змій мають дуже токсичну отруту, але в інших вона відносна м’яка. Як відомо, більшість укусів змій в Європі спричинені саме гадюками.
Симптоми отруєння можуть включати біль і набряк при укусі, падіння артеріального тиску та частоти серцевих скорочень, а також проблеми зі згортанням крові. Їх може бути значно більше – залежно від виду гадюки. Проте незалежно від цього, життєво важливо негайно отримати медичну допомогу.
Розмноження гадюки
Період розмноження гадюки відрізняється залежно від певного виду. Тим, що мешкають у північних широтах, потрібно більше часу, щоб зігрітися, а самиці можуть розмножуватися лише раз на 3-4 роки. Види гадюки у теплішому кліматі можуть розмножуватися цілий рік.
Матері деяких видів гадюки залишаються зі своїми дитинчатами декілька днів або тижнів, поки у новонароджених не відбувається перша линька. Однак інші з першого дня починають самостійне життя.
Тривалість життя гадюки може відрізнятися залежно від виду. Гадюка звичайна у середньому живе до 15 років, хоча інколи – навіть до 30.
Хижаки та загрози для гадюки
На багатьох молодих гадюк полюють інші м’ясоїдні тварини. Зазвичай загрозу для цих плазунів становлять хижі птахи та мангусти. Іноді чаплі та лелеки також можуть полювати на них.
Люди також становлять загрозу для багатьох видів гадюки. Цих змій часто бояться через небезпеку отруйного укусу, і цей страх не безпідставний. Тому нерідко знищують їх.
Декілька видів гадюки занесені до червонокнижних як найрідкісніші змії. Також чимало різновидів цих плазунів перебуває під загрозою зникнення. На теренах України два з трьох існуючих на теренах країни видів занесені до Червоної книги.