Рись руда або червона – доволі розповсюджена хижа тварина у південній частині Північної Америки. Вона приблизно вдвічі більша за домашню кішку, спільні риси з якою присутні серед усіх північноамериканських котячих. Рись руда доволі схожа на звичайну/євразійську та канадську, проте має певні відмінності від них.
Рись руда – класифікація та наукова назва
Подібно до інших видів рисі, ця тварина є хижим ссавцем із підряду Котовиді, родини Котові (Felidae). Вона належить до підродини Малі кішки (Felinae) та є представницею роду Рись (Lynx).
Наразі існує 12 визнаних підвидів рудої рисі. Вони відрізняються за забарвленням та географічним ареалом. Підвиди, що мешкають в гірських лісах, темніші та мають більш відмітин на тілі, ніж їхні родичі, що зустрічаються в більш посушливих, напівпустельних регіонах.
Наукова назва рудої рисі – Lynx rufus підкреслює належність до різновиду рисі та її найбільш характерне забарвлення хутра. Серед американців цей вид більш відомий як бобкет. Перекладається ця назва як «короткохвостий кіт», що пов’язано з невеликим, ніби підстриженим хвостом цієї рисі.
Як виглядає рись руда або бобкет? Опис тварини
Руда рись має типовий вигляд для рисей. Проте вона значно менша та майже наполовину поступається за розміром євразійській та трохи менша за канадську рись.
Довжина тіла в неї становить 76-127 см, а висота в загривку – 30-60 см. Хвіст сягає лише 15 см. Вага дорослих самців сягає в середньому 7-14 кг, а у самиць – на третину менша.
Найбільша руда рись важила 22 (за іншими даними – 27) кг. Доволі великі особини зустрічаються переважно на сході Канади та півночі Нової Англії.
Руда рись не настільки довгонога та широколапа, як її найближчі родички. Також в неї менші вуха та менш помітні темні вушні китиці, які (як вважається) покращують слух тварини. Задні ноги у бобкета довші та кремезніші, ніж передні.
Руді рисі мають рудо-бурий та навіть червонуватий колір хутра з сірим відтінком та чорними плямами. Нижня частина тіла у представників цього виду біла, тому темні плями на ній більш помітні. Хутро навколо морди значно довше. На ногах помітні чорні смуги.
Характерною відзнакою рудої рисі є наявність білої відмітини на внутрішньому боці чорного кінчика хвоста. У південних підвидів на тілі помітно більше чорних відмітин. Також слід зазначити, що у Флориді зустрічається повністю чорний підвид цих тварин.
Інтенсивність плям на тілі у рисі рудої залежить від певної особини та місця її існування. Ті тварини, що мешкають у більш відкритих, посушливих районах, зазвичай мають менше відмітин, ніж ті, що живуть серед густих покривів. Рисі руді набагато темніші за канадських.
Цікавий факт! За легендою індіанців шауні, темно-коричневі або чорні плями на тілі у рудої рисі з’явилися після того, як на її хутро потрапили вуглини із вогнища, відкинуті кроликом, якого ця хижачка бажала спіймати.
Поведінка та спосіб життя рудої рисі
Бобкет – поодинокі нічні тварини, що найбільш активні в темряві. Зазвичай вони полюють на світанку та в сутінках, проте в холодну погоду – нерідко навіть вдень. Щоночі ці хижаки долають від 3-х до 11-ти км за своїм звичайним маршрутом в пошуках їжі.
Протягом дня вони сплять або відпочивають у своїх лігвах серед скель, у печері або дуплі дерева. Одна руда рись має декілька лігв в межах свого ареалу існування.
Ці тварини дуже територіальні. Вони позначають межі своєї території запахом сечі, а також характерними слідами кігтів на деревах. Таким чином вони попереджують інших про свою присутність.
Самці рудої рисі патрулюють свої території, які нерідко перекривають декілька менших територій самиць. Проте вони не взаємодіють, аж поки взимку не розпочинається період розмноження. В інші пори року самці та самиці уникають один одного, щоб зменшити ймовірність бійки між ними.
Рись руда може рухатися зі швидкістю до 54 км/год. Ця неймовірно потайлива, але потужна тварина здатна кинутися на свою здобич з відстані до 3-х метрів. Таким чином бобкет може полювати на тварин, що навіть вдвічі за неї. Також ця хижа тварина може лазити по деревах, але робить це лише в пошуках їжі та притулку.
Цікавий факт! Хоча руда рись зазвичай тиха й не надто голосна, вона може видавати люте гарчання, навіть коли ховається. Саме це нерідко змушує людей повірити, що в цьому регіоні мешкає пума.
Де живе руда рись та яке її середовище існування?
Рись бобкет – найбільш поширена з усіх північноамериканських тварин родини Котові. Вона зустрічається по всій Північній Америці – від півдня Канади до півдня Мексики. Її можна зустріти майже всюди у Сполучених Штатах.
Руда рись – хижа тварина, яка легко пристосовується до різноманітного середовища існування. Найчастіше за все вона надає перевагу скелястим схилам пагорбів із значною рослинністю.
Проте в межах свого ареалу існування руда рись також може зустрічатися в різних типах лісів, на болотах, в пустелях та навіть в у приміських районах деяких міст. Колір хутра цих хижих тварин пов’язаний з їхнім місцем існування, адже надає максимальне маскування в ньому.
Що їсть рись руда?
Бобкет – хижак, що вправно полює на інших тварин. Зазвичай його здобиччю стають дрібні ссавці – переважно зайці, кролі, миші, щури, ховрахи, а також деякі птахи та інколи – ящірки.
У суворі зими руда рись може полювати навіть на великих тварин, включаючи білохвостих оленів. Також цей хижак може харчуватися свіжим падлом. Проте найбільш типовою здобиччю бобкета є американські кролики.
Рись руда полює на свою здобич, тихо вистежуючи її в темряві, перш ніж кинутися на неї з неймовірною силою. Незважаючи на свої середні габарити, ці хижаки здатні нападати на набагато більших за них тварин. У районах, де зростаючі людські поселення вторглися в природне середовище існування бобкетів, відомі випадки нападів на домашню худобу.
Розмноження рисі рудої
Самці та самиці цих тварин можуть спаровуватися з декількома партнерами. Самиця рисі рудої виношує потомство протягом 8-10 тижнів. На світ з’являється від 1-3 до 6-ти малюків. Самиця народжує їх у безпечному місці, зазвичай в окремому лігві. Зазвичай вона щороку має один послід.
Маленькі рисенята народжуються сліпими. Вони відкривають очі приблизно на 10-й день життя. Материнським молоком малюки рудої рисі харчуються, поки не досягнуть достатнього віку, щоб почати споживати м’ясо.
Зазвичай малюки з’являються на світ наприкінці зими або ранньої весною. До наступної зими вони залишаються поряд із матір’ю. У віці 8 місяців молоді рисенята навчаються полювати самостійно.
Самці стають статевозрілими на 2-й рік життя, а самиці – наприкінці першого року. В дикій природі руді рисі живуть до 12-15 років.
Хижаки та загрози для рудої рисі
Ці тварини є домінуючими хижаками в своєму природному середовищі існування. Тому ворогів у них доволі мало. Найбільшу загрозу для дорослої рисі бобкет становлять пуми та вовки, а ще власні родичі – більші за неї канадські рисі. На малюків та молодих особин, поруч з якими відсутня мати, можуть полювати койоти, орли та сови.
Найбільшу загрозу для рудої рисі в Північній Америці становлять люди. Раніше на цих тварин полювати заради м’якого хутра. Нерегульоване полювання призвело до зникнення цих тварин в деяких регіонах (переважно на середньому заході та сході Сполучених Штатів).
В Мексиці фермери вважають рудих рисей шкідниками, тому відстрілюють, щоб захистити свою худобу. Незважаючи на значну адаптивність, бобкет також загрожує втрата середовища існування через розширення міських територій.
Популяція рудої рисі
Наразі бобкет викликає найменше занепокоєння щодо вимирання в рідному середовищі існування найближчим часом. Завдяки міжнародному захисту цих тварин в 1970-х роках була припинена торгівля хутром цих тварин. Таким чином популяції змогли відновитися та залишаються стабільними на більшій частині свого природного ареалу.
Однак у районах, де зростає активність людини, чисельність рудої рисі все ще зменшується. Її мексиканський підвид наразі внесений до списку тварин, що знаходяться під загрозою зникнення. Взагалі, за оцінками, в дикій природі Північної Америки залишилося від 800 тисяч до 1-1,2 млн. особин рудої рисі.