Газель – антилопа, доволі поширена у саванах Африки та на Близькому Сході. Існує чимало видів цих тварин, проте усі вони мають струнке тіло та є швидкісними бігунами. Хоча за швидкістю газелі значно поступаються гепарду, проте здатні обдурити його при втечі.
Бабак чи байбак – близький родич ховраха. Ці гризуни доволі поширені у трав’янистих степах та на альпійських луках Європи та Північної Америки. Бабаки живуть колоніями та мають звичку свистіти, щоб оповістити родичів про хижаків поблизу.
Кажани – одні з найдивовижніших видів ссавців на Землі. Навколо них існує чимало міфів, на кшталт того, що ці істоти п’ють кров та асоціюються з Дракулою. Проте, насправді кажани – доволі милі, беззахисні та навіть корисні тварини.
Ховрах – дрібний наземний гризун, що є близьким родичем бурундука. Ці невеликі ссавці населяють степи та лісостепи, утворюючи величезні нори, де живуть колоніями. Під час зимової сплячки ховрахи сплять настільки міцно, що не прокинуться, навіть якщо їх витягнути з нори та розтормошити.
Тварина соня відома своєю тривалою зимовою сплячкою, через яку й отримала видову назву. Цей дрібний гризун має декілька різновидів, але усі вони доволі милі на вигляд. Крім того, тварина соня поза сплячкою неймовірна активна та дуже акробатична, чим привертає увагу фотографів.
Калан чи морська видра – тварина родини Куницеві, відома своєю здатністю вільного плавання на спині. Зустрічається цей родич звичайної видри та куниці винятково на узбережжі Тихого океану. Більшу частину свого життя калан проводить не на суходолі, а у морських водах.
Сарна європейська чи козуля – одна з найпопулярніших мисливських тварин Європи. Дика коза – ще одна відома назва цих парнокопитних. Проте насправді сарна – це маленький олень витонченої статури, що є найменшим та найпоширенішим представником родини Оленеві на теренах Європи.