Ласка чи ласиця мала – невеликий хижий ссавець, що є найменшим серед існуючих в світі хижаків. Проте, незважаючи на малі розміри тіла, вона здатна подолати удвічі більшу тварину. Зазвичай ласки полюють на мишоподібних гризунів, тим самим допомагаючи людям у боротьбі з ними. Незважаючи на свій доволі милий вигляд, це неймовірно грізні малі хижаки.
Ласка – класифікація та наукова назва
Ласка – невеликий ссавець із ряду Хижі, родини Мустелові (Mustelidae) або Куницеві. До останньої належать 66 сучасних видів хижих ссавців, об’єднаних у 23 роди.
Ласка відноситься до роду Мустела (Mustela), та є найменшим видом в ньому. Типовий представник цього роду – горностай зовні дуже схожий із ласицею.
Проте ці тварини відрізняються за розмірами та деякими менш помітними особливостями. Також спорідненими видами є американська та європейська норки.
Наукова назва ласки або ласиці малої – Mustela nivalis. Вважається, що перша складова походить від латинського слова, що означає «мисливець на мишей». Пов’язано це, звісно, з найулюбленішою здобиччю цього дрібного хижого ссавця. Цим також зумовлено прислів’я «Де ласка була, там кішці робити нічого».
Слово «nivalis» також має латинське походження та перекладається як «сніговий». Пов’язано це із білим хутром, що властиво для північних популяцій цих тварин взимку.
Як виглядає ласка? Опис тварини
Ласка – маленька тварина з довгим та струнким тілом. Голова в неї маленька, вузька та плоска, не набагато товща за довгу шию. Разом із короткими кінцівками та гнучким хребтом все це дозволяє ласці легко маневрувати в невеликих обмежених просторах та слідувати за мишами в їхні нори.
Ласка має загострену мордочку і трикутну голову з маленькими закругленими вушками та чорними очима. Довжина тіла в неї сягає 11-26 см, а мінімальна вага становить 25 г.
Хутро у ласки темно- або світло-коричневе або шоколадного відтінку на голові, спині, ногах та хвості. Черевце зазвичай біле, але нерідко із коричневими плямами.
Линька у цих тварин відбувається двічі на рік. Ласки, що мешкають у найбільш північних регіонах, нерідко взимку мають повністю біле забарвлення. Таким чином вони пристосувалися до життя серед снігів. Зимове хутро у цих тварин трохи довше за літнє.
Самці та самиці ласки мають схожий колір, проте перші значно більші за розміром. Довжина тіла у самців майже на чверть довше, а вага – вдвічі більша, ніж у самиць.
На кожній лапі ласки мають по 5 пальців з маленькими кігтями, що не втягуються. Найчастіше за все ці тварини використовують їх для утримання здобичі, проте також можуть завдяки ним швидко зариватися в землю.
До уваги! Ласка менша за розміром, ніж горностай, та на відміну від нього не має чорного кінчика на хвості.
Поведінка та спосіб життя ласки
Ласка – одиночна тварина. Значну частину свого життя вона проводить, полюючи на дрібних ссавців на землі, як вдень, так і вночі. В зимову сплячку ласки не впадають. Проте в найхолодніші зимові дні вони можуть ховатися під сніговим покривом, виходячи на поверхню лише декілька разів на тиждень.
Всі ласки – територіальні тварини, що дуже агресивно захищають свої ділянки, розмір яких залежить від середовища існування та наявності їжі. Територія самців та самиць може збігатися. Проте зазвичай вони уникають один одного, за винятком періоду розмноження.
Ласки мешкають в щілинах, серед коріння дерев або в покинутих норах. Внутрішню частину своєї домівки вони вистелюють травою та хутром. Проте нори цих тварин не є постійними. Нерідко ласка використовує декілька нір та тимчасових притулків для відпочинку.
Ласки неймовірно сильні та могутні для своїх розмірів. Вони здатні ловити тварин, набагато більших за них самих. Перевагу на мисливській стежці ласкам надають неймовірно гострі зуби та міцний укус.
Цікавий факт! Відомо, що ласки сідають на задні лапи, через що нагадують милих африканських сурикатів. Таким чином вони намагаються забезпечити собі найкращий огляд навколишнього середовища.
Де живе ласка та яке її середовище існування?
Ласка поширена на всіх континентах у Північній півкулі. Вона зустрічається в Європі та Азії, Північній Америці та на півночі Африки. Також, подібно до горностая, ласка була завезена до Нової Зеландії та низки інших островів.
Ці дрібні хижі тварини поширені по всій Європі, за винятком Ірландії. В Україні ласка зустрічається майже в усіх природних зонах.
Типовим середовищем існування для неї є ліси (переважно хвойні) та трав’янисті рівнини (луки, поля, сільськогосподарські угіддя). Також ласку можна зустріти в степах та напівпустелях, серед прибережних дюн.
Відомо, що у своєму природному середовищі ласка зустрічається на висоті до 3860 м. Також доволі часто цих хижих тварин можна побачити у більш міських районах, особливо поблизу фермерських господарств.
На кого полює та що їсть ласка?
Ці маленькі хижі тварини – вмілі мисливці, здатні проникати в нори своєї здобичі, що не вміє більшість хижаків. Ласки вистежують дрібних ссавців за допомогою тунелів, які прокладають крізь зарості та навіть під снігом. Рухаються ці маленькі хижаки доволі швидко, зі швидкістю до 24 км/год.
Зазвичай ласка полює на таких гризунів, як миші, полівки та лемінги. Саме вони складають переважну частину її раціону разом із випадковими птахами.
Також відомо, що ласки їдять пташині яйця, жаб та ящірок, рибу, саламандр та хробаків, інколи – навіть падло. Крім того, вони здатні нападати на кроликів та качок та можуть лазити по деревах, щоб дослідити гнізда птахів і вивірок. Плавати ласка також вміє, але не дуже вправно та повільно.
Щоб забезпечити достатню кількість енергії для виживання, ласки повинні щодня споживати м’яса, кількість якого за вагою становить приблизно третину від маси їх тіла. Саме тому вони є такими невтомними мисливцями, які чимало часу витрачають на полювання та харчування. Крім того, ласки можуть робити запаси їжі протягом зими.
Цікавий факт! За добу одна ласка знищує 15 мишовидних гризунів, а за рік – до 3000. Таким чином ця маленька хижа тварина сприяє зберіганню до півтони зерна.
Розмноження ласки
Самець та самиця ласки зустрічаються єдиний раз, лише для спаровування. Самиця виношує потомство протягом приблизно п’яти тижнів та народжує малюків в норі. Зазвичай на світ з’являються від одного до семи дитинчат.
Молоді ласки розвиваються надзвичайно швидко. Перші два місяці вони харчуються молоком матері, а потім вже самостійно полюють на дрібну здобич. Протягом наступних тижнів вони залишають материнську оселю, щоб створити власну територію.
Самиці ласки зазвичай живуть приблизно 3 роки, а статевозрілими стають на 2-3 рік. Самці рідше виживають в перший рік життя, оскільки схильні до кочового способу життя, та більш вразливі до численних хижаків. В неволі ласка може прожити до 7-10 років.
Хижаки та загрози для ласки
Незважаючи на те, що ласка – доволі швидка та спритна хижа тварина, вона має чимало хижаків. Найчастіше за все на неї полюють хижі птахи – сови, орли, яструби, що мають дуже гарний зір та здатні помітити маленьку тварину з висоти польоту. Також загрозу для ласки становлять лисиці, лісові коти та змії. В міських умовах на них можуть полювати домашні коти та собаки.
Фермери нерідко сприймають ласку як шкідника. Вони нерідко переслідують її за крадіжку домашньої птиці та яєць. Ласок ловлять у пастки, щоб запобігти подальшій втрати домашньої худоби.
У деяких районах по всьому світу ласці загрожує втрата середовища існування. Відсутність потенційної здобичі також має негативний вплив на чисельність популяції цих маленьких хижаків.
Проте сьогодні ласка належить до видів тварин, які викликають найменше занепокоєння у своєму природному середовищі. Вона доволі поширені в Європі та Азії, але є рідкісною в Північній Америці. Проте в цілому її популяція (навіть в країнах, куди ця тварина завезена) є стабільною. Хоча деякі ізольовані групи можуть бути більш уразливими.