Квак звичайний – поширений болотяний птах з родини Чаплеві. Іноді його ще звуть нічною чаплею через те, що він трохи подібний до чаплі звичайної, але на відміну від неї полює вночі. Квак поширений на всіх континентах, а в Україні він є гніздовим перелітним птахом.
Квак – наукова назва та класифікація
Наукова назва квака звичайного – Nycticorax nycticorax. Латинське слово «nycticorax» перекладається як «нічний крук». Ніякої схожості між цими двома птахами не має, проте крик квака віддалено нагадує каркання. Саме через голос, деякі звуки якого нагадують квакання, цей птах отримав свою українську назву.
Іноді квака звичайного кличуть нічною чаплею. Перш за все це пов’язано із перекладом назви цього птаха з англійської та німецької мов. Крім того, така назва зумовлена схожим середовищем існування та здобиччю, на яку квак зазвичай полює вночі.
Квак звичайний належить до родини Чаплеві, ряду Пеліканоподібні. Він є представником підродини Квачні (Nycticoracinae), до якої також відносяться короткодзьобий та чорногорлий квак.
Квак звичайний належить до роду Квак (Nycticorax), у якому нараховується ще 6 видів. Проте п’ять з них є вимерлими. Тому найближчим родичем квака звичайного є лише квак каледонський.
Як виглядає квак звичайний?
Довжина тіла у дорослого квака становить 58-65 см, розмах крил – 1-1,1 м, а вага – у межах 380-900 г. У порівнянні з чаплею цей птах має значно коротшу шиї, коротші ноги та загострений короткий, але дуже міцний дзьоб.
Самці та самиці мають схоже забарвлення. Проте у перших в сезон розмноження на потилиці з’являються декілька (2-4) вузьких білих пір’їн, довжина яких сягає до середини спини.
Голова та спина у квака звичайного має чорне забарвлення із зеленуватим чи металево-синім відливом. Крила у цих птахів сірі, а черевце та боки – білі.
Ноги мають зеленуватий відтінок, але в сезон розмноження набувають рожевого або яскраво-червоного кольору. Дзьоб у квака чорний, а очі – червоні. Біля основи дзьобу та над очима проходить біла смуга.
Зимове «вбрання» кваків має вохристе-буре забарвлення із білими плямами в верхній частині тіла. Аналогічний, але трохи темніший вигляд мають молоді кваки.
Від дорослих птахів вони також відрізняються менш насичено-чорним кольором дзьобу. Доросле оперення молодняк набуває на 2-3 рік життя.
Поведінка та спосіб життя квака
Квак – нічний птах, якого можна побачити на узбережжі боліт та заболочених угідь. Він ходить по воді на своїх довгих тонких ногах та пильно вдивляється у поверхню водойми у пошуках риби та жаб.
Зазвичай квак активний в сутінках та на світанку. Вдень цей птах відпочиває, сидячи нерухомо на гілці високого дерева, у оточенні густого листя. Проте в час гніздування квак активний навіть вдень. Зазвичай ці птахи гніздяться великими (до 1000 пар) колоніями, інколи навіть змішаними з чаплями.
Чотири гострі кігтя на кожній нозі дозволяють кваку хапатися за гілки дерев чи осоку або комиш. При такому розташуванні цей птах також може виглядати потенційну здобич. Також квак може літати зі швидкістю 56 км/год, а іноді – навіть ще швидше.
Голос квака звичайного
Вдень квак дуже рідко подає голос. Проте з настанням сутінок він стає досить галасливим. Хоча побачити квака в темряві складно, про його наявність серед очерету сповіщають хрипкі крики, подібні до квакання чи каркання.
Де живе квак?
Ці птахи зустрічаються майже по всій Америці, у Азії, Африці, у центральний та південних регіонах Європи. Кваки, що мешкають у Європі, на зимівлю відлітають до Екваторіальної Африки. Птахи, що мешкають на півночі Сполучених Штатів, на зиму мігрують на південь, до узбережжя Флориди. Канадські популяції зазвичай зимують в Мексиці.
В Україні квак звичайний є досить розповсюдженим гніздовим, перелітним, зимуючим птахом. В період міграції він зустрічається в країні майже усюди. Та найбільш типовим його середовищем існування є степова та лісостепова смуги. Зимує квак звичайний в Україні в пониззях Дністра та Дунаю.
Взагалі типовим середовищем для квака є водно-болотні угіддя, болота та мангрові ліси. Найбільш поширеними ці птахи є у Сполучених Штатах, Туреччині, Японії, Південній Африці, Канаді, Ірландії, Швеції, Аргентині.
Цікавий факт! Квак звичайний не зустрічається лише в Антарктиді та Австралії. На австралійських теренах мешкає його близький родич – квак каледонський.
Гніздо квака
Створюючи пару, квак починає будівлю гнізда. Самець шукає гілочки та палиці на землі та приносить їх самиці. Вона використовує все це для створення гнізда, що може розміщуватися як на дереві, так і на землі, серед високих заростів бур’янів.
Гніздо квака сягає 30-45 см вшир та 20-30 см заввишки. Під кожним кутом конструкції стирчать палички та гілки різного розміру. Проте у цій споруді достатньо місця, щоб розмістити від 3-х до 8-ми яєць завдовжки 5 см.
Що їсть квак?
Квак звичайний, як і інші представники родині Квачні, є хижим птахом. Зазвичай він харчується жабами, рибою, равликами та водяними комахами. На свою здобич квак полює вночі.
Він стоїть абсолютно нерухомо у воді або на узбережжі біля неї, поки поблизу не пропливе риба. За лічені секунди квак хапає цю здобич та проковтує її. Потенційну їжу квак може шукати як у воді, так і на суші.
Це цікаво! У наведеному нижче відео можна побачити, як квак полює та їсть велику рибину.
Хижаки та загрози для квака
Дорослі птахи майже увесь час проводять високо на деревах, що робить їх менш вразливими для хижаків. Проте вони можуть стати здобиччю сов та лисиць. Найчастіше ці хижаки нападають на пташенят та молодих птахів. Ракуни та змії можуть викрадати із гнізда та з’їдати яйця квака.
Дорослі птахи для захисту від лисиць можуть використовувати свій дуже міцний дзьоб. У молодняка він трохи тонший і ще не може бути використаний для відбиття нападу ворогів.
Тому для захисту молоді птахи використовують досить незвичну стратегію. У разі загрози для життя вони можуть відригувати вміст шлунку на свого ворога.
Певну загрозу для дорослих птахів становить знищення їхнього середовища існування. Осушення боліт значно вплинуло на чисельність популяції кваків в дикій природі. Також загрозу для цих птахів становлять пестициди в комахах, якими вони харчуються.
Розмноження квака
Ці птахи є моногамними. Вони утворюють пари на все життя. При цьому обидва батьки піклуються про яйця та пташенят. Пізньої весни або на початку літа самиця квака відкладає зазвичай 3-4 (інколи – до 8) яйця.
Через 21-22 дні на світ з’являються пташенята, які вже у двотижневому віці залишають батьківське гніздо. До 6-7 тижнів вони ще залишаються поруч з місцем гніздування батьків, створюючи власні групи з молодняку. Статевозрілими молоді птахи стають на 2-3 рік життя. У дикій природі квак може жити до 10-15 років.
Світова популяція квака становить від 570 тисяч до 3,7 млн. птахів. Хоча їхня чисельність в дикій природі зменшується, наразі вони викликають найменше занепокоєння.