Бджолоїдки або щурки – яскраві пташки середнього розміру. Вони вражають своїм райдужним забарвленням та милозвучним співом. Більшість видів щурок – ендемічні птахи Африки, тоді як в Європі (зокрема, в Україні) доволі поширеною є бджолоїдка звичайна.
Бджолоїдки або щурки – класифікація та наукова назва
Бджолоїдки – пташки ряду Сиворакшоподібні (Coraciiformes). Останній об’єднує чимало видів невеликих кольорових птахів, серед яких найбільш відомими є щурки, рибалочки та сиворакши.
Бджолоїдки – представники родини Бджолоїдкові (Meropidae), до якої належать 3 роди і 27 видів. Щурки належать до роду Бджолоїдки (Merops), який налічує 24 види. Крім цих птахів, до родини Бджолоїдкові належить 1 вид роду Сулавеська бджолоїдка (Meropogon) та 2 види роду Азійська бджолоїдка (Nyctyornis).
Бджолоїдки – офіційна назва цих невеликих, яскраво забарвлених пташок. Пов’язано це з тим, що значну частину їх раціону становлять бджоли. Також бджолоїдки ще відомі як «щурки» або «щурики».
Саме так в Україні здавна йменували тварин, що риють нори та живуть у них. Назва «щур» зазвичай стосується мишовидих гризунів. До птахів, що живуть у норах, використовується назва «щурка» (для бджолоїдок) або «щурик» (для берегових ластівок). Крім того, бджолоїдки нерідко видають звук «щурр», що також послугувало появі назви.
Як виглядають пташки бджолоїдки або щурки?
Бджолоїдки – птахи середнього розміру. Залежно від певного виду, довжина тіла у них може сягати 17-30 см, а розмах крил – 25-50 см. Вага пташки щурки становить 14-85 г.
Усі бджолоїдки мають доволі велику голову, коротку шию та яскраве оперення. Крила у цих пташок можуть бути загостреними або округлої форми, а у мігруючих видів вони довші, ніж у немігруючих.
Бджолоїдки мають довгий тонкий та трохи вигнутий дзьоб з гострим кінчиком. Завдяки йому вони можуть хапати здобич з повітря. Ноги у цих пташок короткі, не пристосовані для пересування по землі.
У більшості видів бджолоїдок частково зелене або блакитне забарвлення, а у багатьох – на очах помітні чорні смуги. Самці та самиці у більшості видів зовні майже не відрізняються.
Цікавий факт! Найменшим видом є бджолоїдка карликова (Merops pusillus), що мешкає у саванах Субсахарської Африки. Вона сягає 15-17 см завдовжки та важить 13-19 г.
Бджолоїдка або щурка звичайна/європейська (Merops apiaster)
Цей вид пташки бджолоїдка доволі поширений в Європі. В Україні щурка звичайна – гніздовий перелітний птах, що зустрічається на всій території, крім гір. Також ці птахи мешкають на теренах Азії та Африки (на південь від Сахари).
Довжина тіла у бджолоїдки звичайної сягає 27-29 см, а вага – приблизно 60 г. Ці пташки мають доволі яскраве забарвлення.
У дорослих самців потилиця та верхня частина спини каштаново-руді, горло та щоки – яскраво-жовті, черевце – зеленувато-блакитне, а хвіст – синьо-зелений. Через око проходить чорна смужка. Самиці мають схоже забарвлення, але на спині переважає зеленуватий відтінок.
Бджолоїдка або щурка зелена (Merops persicus)
Це ще один вид бджолоїдок, що зустрічається в Україні. На відміну від щурки звичайної, зелена – доволі рідкісний, залітний вид на теренах країни. Зустрічається вона іноді в степовій зоні на сході України.
Взагалі бджолоїдка зелена поширена в Євразії. Раніше вона класифікувалась як підвид щурки оливкової, яка поширена в Африці. Крім того, бджолоїдку зелену нерідко плутають із філіппінською, що зустрічається на теренах Східної Азії.
За сучасною класифікацією, існує 2 підвиди зеленої щурки. Перший гніздиться в Азії та зимує в Африці, а другий – мешкає на півночі Африки, а зимує у Західній Африці.
Довжина тіла у зеленої бджолоїдки сягає 27-31 см, а вага – 60 г. Самці мають яскраво-зелене оперення, білий лоб, блакитний відтінок по боках голови, жовте підборіддя та іржасто-руде горло. Верхня частина крил у них бура, а нижня – руда. Самиці мають тьмяніше забарвлення.
Де живуть пташки бджолоїдки або щурки?
Бджолоїдки – птахи, поширені на 4-х континентах. Більшість їх різновидів зустрічається в помірних та тропічних регіонах Африки. Також бджолоїдки мешкають в Азії, Південній Європі, Австралії та Новій Гвінеї. В Україні поширені 2 види цих пташок – бджолоїдка звичайна та зелена.
Зазвичай ці птахи живуть поблизу води, оскільки береги річок мають найкращі місця для гніздування. Бджолоїдок можна побачити у напіввідкритих лісах, саванах та серед чагарникових заростей. Нерідко зграйки цих яскравих пташок можна побачити сидячими на гілках дерев або чагарників.
Гніздо бджолоїдки являє собою нору або порожнину в ґрунті або на схилі скелі. Гніздяться ці птахи колоніями, тому в одній місцевості можна побачити до сотні нор.
Бджолоїдка або щурка – перелітний птах чи ні?
Бджолоїдки – птахи, що мігрують на середні та далекі відстані. Європейські види, що розмножуються в Південній Європі та Азії, мігрують на зимівлю до Західної та Південної Африки.
Австралійські бджолоїдки – птахи, що ведуть осілий спосіб життя у північних частинах свого ареалу. Проте популяції у південній частині Австралії мігрують до Нової Гвінеї та Індонезії. Декілька африканських видів бджолоїдок мігрують на південь Африки у регіони тропічних лісів.
Поведінка та спосіб життя бджолоїдок або щурок
Бджолоїдки ведуть денний спосіб життя, хоча деякі види можуть шукати їжу вночі. Ці птахи дуже соціальні. Вони живуть великими колоніями та разом ночують.
Одна колонія бджолоїдок може налічувати від 5 до 200 нор, що в свою чергу об’єднані у родинні клани. Кожен клан складається з 2-3 пар, їхніх помічників (самців попереднього року народження) та їх потомства.
Щодня щурки вилітають зі своїх нор на світанку, чистять пір’я та зграйками засмагають на сонці. Потім вони розлітаються на пошуки їжі. Деякі види бджолоїдок живуть колоніями навіть поза періодом гніздування.
Самці та самиці щурок риють нори, використовуючи свій гострий дзьоб. Будівництва гнізда може тривати 20 днів. За цей час дзьоб бджолоїдок може притупитися та вкоротитися.
Цікавий факт! Бджолоїдки катаються в бруді або піску, щоб запобігти появі зовнішніх паразитів. Крім того, така поведінка полегшує видалення блох і кліщів із пір’я.
Що їсть бджолоїдка або щурка?
Бджолоїдки – комахоїдні пташки, що полюють з повітря. Вони харчуються мухами, жуками, цикадами, метеликами, термітами, бабками та кониками.
Проте головна здобич пташки щурки – оси та бджоли. Вони становлять приблизно 70% раціону бджолоїдки. Якщо гніздова колонія цих птахів розташована поблизу пасіки, то вони з’їдають значну кількість медоносних бджіл.
Цікавий факт! Щоденний раціон бджолоїдки становить понад 250 ос та бджіл. За добу ця пташка з’їдає стільки комах, скільки важить сама.
Свою здобич бджолоїдки виглядають, сидячі на телеграфних стовпах або відкритих гілках близько до землі. Вони здатні побачити бджолу з відстані 5-10 м, та одразу ж кидаються на неї. Дрібну здобич пташка щурка з’їдає цілком, а більшу приносить із собою на місце спостерігання, де б’ють о гілку та розривають на частини.
Цікавий факт! Бджолоїдки завжди натирають отруйних комах об гілки, щоб таким чином видалити з них жала та отруйні залози, перш ніж їх споживати.
Розмноження бджолоїдки або щурки
Ці птахи є моногамними протягом сезону розмноження. Види, що ведуть осілий спосіб життя, можуть мати одного партнера протягом декількох сезонів. Популяції бджолоїдок, які мігрують, часто змінюють пару щороку.
Під час шлюбного сезону ці птахи привертають увагу потенційного партнера своїм співом та розпушуванням пір’я на крилах. Самиця бджолоїдки відкладає від 2 до 9 (в середньому 5) білих яєць, які почергово висиджують обидва батьки. Інкубаційний період триває приблизно 20 днів.
Пташенята бджолоїдки можуть покинути батьківське житло вже наприкінці першого місяця життя. Статевозрілими вони стають приблизно у віці 1 року. Середня тривалість життя бджолоїдки/щурки становить від 3-х до 6-ти років.
Хижаки та загрози для бджолоїдок або щурок
На дорослих пташок полюють яструби, орли та сови. Бджолоїдки нерідко використовують голосову комунікацію, щоб попередити родичів про потенційну небезпеку. Самці агресивно захищають свої місця гніздування, в які можуть навідуватися гризуни, ласки, куниці та змії.
Більшість видів бджолоїдок класифікуються як ті, що викликають найменше занепокоєння. Ці птахи мають великий ареал та значні розміри популяції. Проте втрата середовища існування та зміна клімату становлять для бджолоїдок основні загрози.
Загальна світова популяція бджолоїдок невідома. Проте лише чисельність щурки звичайної становить понад 25 млн. дорослих особин. Хоча у восьми видів бджолоїдок популяції зменшуються через втрату середовища існування та використання пестицидів.