Тваринний світ Гренландії настільки же екзотичний, як і різноманітний. В гренландській фауні представлені деякі з найбільш символічних арктичних тварин. Крім вівцебиків та білих ведмедів, на острові є багато видів птахів, а в навколишніх водах мешкає чимало різновидів китів. Нижче наведені найбільш відомі тварини Гренландії з фото та описом.
Наземні тварини Гренландії
Фауна Гренландії налічує 9 наземних ссавців. Всі вони мають густу шерсть та унікальні здатності знаходити їжу, щоб вижити в холодні та суворі зими.
Білий ведмідь (Ursus maritimus)
Це одна з найвідоміших тварин Гренландії та найбільший наземний хижак у світі. Довжина тіла в білого ведмедя сягає до 3-х метрів, а вага становить понад 800 кг (зазвичай – 500-600 кг) у самців та до 400 кг – у самиць. Хутро має біле, сірувато-біле або біло-жовте забарвлення.
Білий ведмідь найчастіше за все зустрічається в Північній та Північно-Східній Гренландії. Проте ці тварини можуть подорожувати аж до Південної Гренландії із дрейфуючими льодами (особливо навколо Нанорталіка). На західному узбережжі острову (від Упернавіка до Пааміута) білі ведмеді надзвичайно рідкісні.
Ці тварини подорожують там, де є морський лід, та виходять на берег лише, коли лід стає надто тонким. По всій Арктиці налічується приблизно 20-25 тисяч білих ведмедів. Значна частина з них живе в Гренландії або відвідує її.
Для мандрівників зустріти білого ведмедя в Гренландії досить малоймовірно, тому що він віддає перевагу холодним та безлюдним місцевостям на півночі та сході острова. Найчастіше за все цього хижака можна побачити з круїзного корабля до Східної Гренландії або в районі Каанаак.
Цікавий факт! Білий ведмідь визнаний твариною-символом Гренландії. Він є найрідкіснішим видом ведмедя, якого можна помітити в дикій природі.
Тундровий карибу/північний олень (Rangifer tarandus groenlandicus)
Ця тварина Гренландії являє різновид тундрового північного оленя. Самці можуть важити до 300 кг, а самиці – 100-150 кг. Обоє мають роги. Проте у самців вони значно більші та можуть сягати 1,5 м та важити до 15 кг.
Зимове хутро гренландського тундрового оленя густе, з довгою білуватою шерстю та коричневим підшерстям. Воно линяє навесні, виявляючи коричневий колір, але з світлим черевом та грудьми.
Тундрові карибу в дикій природі зустрічаються на значній території Західної Гренландії. Їхні стада можна побачити в Інглфілд, на північ від Каанаака, на півострові Нууссуак і в районі від льодового фіорду Ілуліссат до Кангерлуссуака та аж до фіорду Нерія на південь від Пааміута. Наразі популяція північних оленів на острові становить понад 7000 особин.
Під час походу в гори в цих районах велика ймовірність побачити тундрових північних оленів. Зазвичай ці тварини Гренландії проводять значну частину часу ближче до дамб та річок. У Західній Гренландії дозволяється полювати на цих тварин з серпня по вересень.
Гренландський тундровий карибу живе переважно на луках та гірських полях. Харчується він переважно травою та свіжим листям, а взимку – лишайниками, які викопує зі снігу копитами. У пошуках їжі тундровий північний олень може долати значні відстані. Його максимальна швидкість переміщення становить 80 км/год.
Заєць арктичний (Lepus arcticus)
Цей вид зайців зустрічається лише в Гренландії та на півночі Канади. Він є найпівнічнішим зайцем у світі. Хутро у зайця арктичного повністю біле, лише кінчики вух чорні. Однак на півдні Гренландії його літнє «вбрання» може мати сіруватий верх.
Заєць арктичний має тонкий шар жиру. Проте дуже теплоізоляційне хутро дозволяє йому жити в найхолодніших районах.
Арктичний заєць поширений по всій Гренландії, за винятком південно-східного узбережжя. Найчастіше за все він зустрічається на півночі. Тут можна побачити значні зграї арктичних зайців (до 100 особин).
Ці травоїдні тварини Гренландії харчуються різноманітними травами, бруньками, пагонами, корою та корінням. Своїми потужними кігтями вони здатні викопувати їжу з-під снігу.
Лисиця полярна або песець (Vulpes lagopus)
Це дуже поширена тварина Гренландії. Песець зустрічається майже по всьому острову. Довжина тіла в нього становить до 1 м, включаючи хвіст, що сягає 30 см.
Існує 2 види песця – блакитний та білий. Забарвлення хутра у першого варіюється від темно-коричневого до сіро-чорного цілий рік. Білий песець змінюється від повністю білого взимку до коричневого (з білуватими грудьми та животом) влітку. Зимове хутро у цих тварин Гренландії втричі товще за літнє та вважається найтеплішим в світі.
Блакитний песець – прибережна тварина, що харчується з моря. Його здобич становлять риба, тюленята, ракоподібні, молюски, морські птахи та пташині яйця, мідії, комахи та водорості. Білий песець тримається всередині країни. Харчується він переважно арктичними лемінгами, а за їх відсутності – арктичними зайцями.
Зазвичай песця в Гренландії можна зустріти під час походу в гори, якщо не шуміти. Взимку цих тварин можна побачити, коли вони біжать по морському льоду. Більшість песців блукає навколо фіордів Гренландії, тому що там багато птахів.
Цікавий факт! У багатьох міських районах Гренландії можна зустріти мишей та щурів. Проте це не рідні тварини острову, а завезені (наприклад, кораблями).
Арктичний вовк (Canis lupus arctos)
Цей хижак разом із білим ведмедем та песцем належить до трійки хижих тварин Гренландії. Він є підвидом вовка, що зустрічається на теренах групи арктичних островів Північної Америки. Також арктичний вовк поширений на півночі Гренландії.
Впізнаний вид йому надає світле біле або сірувате хутро. Зазвичай арктичний вовк менший за звичайного.
Довжина тіла в нього становить 0,9-1,8 м, а висота до плеч – 60-80 см. Середня вага сягає 45 кг, хоча деякі дорослі самці можуть важити до 80 кг.
Вуха в арктичного вовка доволі малі, що дозволяє йому зберігати тепло. Полює він зграями з 5-10 особин, переважно на вівцебиків та північних оленів. Інколи арктичний вовк споживає арктичних зайців та лемінгів.
Вівцебик (Ovibos moschatus)
Це найбільш відома унікальна тварина Гренландії. На теренах острову мешкає велика популяція диких вівцебиків. За оцінками, вона становить від 15 до 27 тисяч особин.
Вівцебиків в Гренландії можна побачити як на півдні, так і на півночі острову. Найбільша їхня чисельність зустрічається у регіоні Кангерлуссуак. Сюди вівцебики у чисельності 27 особин були завезені з півночі острову. Наразі їхня популяція тут нараховує приблизно 10 тисяч особин.
Вівцебик – парнокопитна тварина потужної статури з компактним тілом, короткими ногами та великою головою. Він має довге темно-коричневе хутро. Саме через це місцеві мешканці звуть вівцебика «уміммак», що перекладається як «довгобородий».
Цікавий факт! Аксесуари, виготовлені з хутра вівцебика, дорожчі за найтоншу вовну в світі, а м’ясо цієї тварини в Гренландії споживають як делікатес.
Вівцебик – найбільша тварина Гренландії. Дорослі самці важать до 400 кг та мають висоту в плечах 1,6 м. Роги в цих тварин Гренландії вигинаються вниз і назовні від лоба, який у самців має надбрівну смугу товщиною 15-20 см. Підшерстя вівцебика дуже щільне та густе, що дозволяє виживати навіть при –45°С.
Ці великі тварини Гренландії виключно травоїдні. Більш м’який клімат південно-західної Гренландії забезпечує вівцебиків багатшою їжею. Харчується вівцебик травами, карликовою березою, вербою та різнотрав’ям. Зазвичай стада цих тварин можна побачити по всій Гренландії, де є більш зелені пасовища.
До уваги! Окрім згаданих вище наземних ссавців, в Гренландії зустрічаються арктичні вовки, горностаї, лемінги та рідкісна росомаха. Всі ці види мешкають переважно у північній та північно-східній частині острову, де немає людей.
Лемінг гренландський (Dicrostonyx groenlandicus)
Ці маленькі тварини Гренландії являють собою різновид лемінгів – невеликих гризунів із родини Щурові. Крім гренландських теренів, вони також поширені в Канаді та на Алясці. Влітку ці гризуни мешкають в сухих скелястих районах, а взимку – переміщуються на нижні луки.
Довжина тіла у лемінга гренландського становить 10-15 см, ще 1-2 см приходиться на хвіст. Вага цього маленького гризуна Гренландії сягає 30-110 г.
Тіло в нього коротке, але трохи кремезне, вкрите густою сірою шерстю. Вздовж спини проходить чорна смуга, а черевце – світло-сіре.
Гренландські лемінги мають короткі лапки та маленькі вушка. Ці гризуни здатні рити тунелі під снігом аж до рівня вічної мерзлоти. Вони активні цілий рік, як вдень, так і вночі. Ці крихітні гризуни найчастіше за все слугують їжею для песців та білих сов.
Морські тварини Гренландії
В Гренландії зустрічаються 5 видів тюленів. З них відносно рідкісними вважаються тюлень звичайний та морський заєць. Також у навколишніх водах зустрічається 16 видів китів.
Нерпа кільчаста (Pusa hispida)
Ця тварина Гренландії – найменший вид тюленя на острові. Вага нерпи кільчастої становить лише 50-100 кг. Від інших тюленів її можна відрізнити за кільцеподібними мітками на темно-сірій спині, а також за маленькою головою майже з котячою мордочкою.
Кільчаста нерпа поширена на всьому узбережжі Гренландії, особливо там, де є морський лід. На цих тюленів полюють білі ведмеді та люди, тому вони дуже полохливі, і наблизиться до них важко.
Кільчаста нерпа – морський ссавець, який найкраще пристосувався до арктичної зими. Він – єдиним тюлень, що зустрічається на Північному полюсі.
Коли зимовий лід замерзає, нерпа кільчаста виживає, роблячи дихальні отвори та тримаючи їх відкритими, постійно зскрібаючи лід. Поруч ці тюлені Гренландії роблять снігові печери, де відпочивають між запливами.
Товстий шар жиру (понад 50% маси тіла) допомагає йому зігріватися. Харчується нерпа кільчаста різними видами риби та ракоподібними, заради яких може занурюватися на глибину до 500 м.
Тюлень гренландський або лисун (Pagophilus groenlandica)
Ця тварина Гренландії поширена на всьому узбережжі острову, крім його північної частини. Гренландського тюленя тут можна побачити цілий рік, але переважно влітку, оскільки він мігрує сюди із великих місць розмноження в Ньюфаундленді. Його популяція в Гренландії налічує 8 млн. особин.
Тюлень гренландський має світлу сріблясто-сіру шерсть тіла та чорну голову. На спині в нього помітні характерні чорні плями у формі підкови. Довжина тіла дорослого гренландського тюленя становить 1,5-2 м, в вага – до 150 кг.
Новонароджені лисуни мають густу білу шерсть. Вона надзвичайно тепла, але не водонепроникна. Саме тому малюки гренландського тюленя залишаться на льоді перші декілька тижнів свого життя.
Перші 2 тижні вони споживають молоко матері, а потім мають піклуватися про себе самі. Харчуються гренландські тюлені багатьма видами риби та ракоподібними, яких ловлять на глибині приблизно 100 м.
Чубач плямистий (Cystophora cristata)
Цей тюлень – найбільший з п’яти видів, що існують в Гренландії. Його вага сягає до 400 кг. Самців чубача плямистого легко розпізнати за великим міхуром на голові. Вони здатні роздувати його, якщо розсердяться.
Більшість цих тюленів зустрічається на південному заході Гренландії. Сюди вони припливають двічі на рік, під час міграції між місцями розмноження та полювання.
Проте деякі чубачі плямисті також зустрічаються в Східній Гренландії. У минулому для покриття каяків та традиційних шкіряних човнів використовували переважно шкіру тюленів.
Морж (Odobenus rosmarus)
Цей великий морський ссавець також належить до списку тварин Гренландії. Від тюленів його можна відрізнити за більшими габаритами тіла, маленькою головою з вусами та бивнями.
Дорослі моржі можуть бути доволі великими. Самці зазвичай у 1,5 рази більші за самиць. Вони можуть сягати понад 3 м та важити трохи менше 2-х тон. За розмірами тіла серед Ластоногих моржі поступаються лише морським слонам. Проте в своєму середовищі існування вони не перетинаються.
Ці тварини Гренландії мають дуже товсту шкіру (2-3 см) та шар жиру (10-15 см). Саме це забезпечує їм зберігання тепла. Самці та самиці моржів майже не мають хутра, але в обох є бивні, довжина яких може сягати 50 см.
Зазвичай моржів можна побачити вздовж узбережжя північно-східної Гренландії, біля Каанаака та не узбережжі біля центральної частини Західної Гренландії. Їхня популяція на острові становить приблизно 5000 дорослих особин.
Більшість з них влітку мігрує до Канади. Також моржі в Гренландії влітку можуть переміщуватися до фіордів та у прибережні райони, де виходять на сушу для відпочинку. Взимку вони виходять у море по дрейфуючих льодах та полинях. Регулювання полювання зупинило різке скорочення популяції моржів в Гренландії.
Моржі харчуються переважно мідіями та іншими дрібними донними тваринами. До їхнього раціону належать равлики, морські огірки, хробаки та морські їжаки. Зрідка моржі ловлять рибу або полюють на тюленів.
Кити Гренландії
У морі навколо Гренландії зустрічаються 16 видів китів – від невеликих нарвалів до гігантських горбачів та фінвалів. Більшість з них є мігруючими видами, що припливають сюди влітку (з травня по липень), коли немає льоду. Зимують біля берегів Гренландії лише 3 види – гренландський кит, білуха та нарвал.
Горбатий кит або горбач (Megaptera novaengliae)
Цей вид – один з найбільших вусатих китів, якого найчастіше за все можна побачити в Гренландії. Довжина тіла в нього може сягати 15-17 м, висота – приблизно 3 м, а вага – до 35 т.
Серед інших китів Гренландії горбача легше за все впізнати за ластами довжиною до 5 м. Крім того, він також має сенсорні вузли на голові та чіткі хвостові сосальщики з білою нижньою стороною, які нерідко демонструє перед зануренням.
Горбач має дуже пухке тіло у формі серця. Він полюбляє вистрибувати прямо з води та приземлятися з великим сплеском. З квітня до листопада горбач з’їдає величезну кількість криля та дрібної риби у водах Гренландії, зазвичай у фіордах та поблизу суші.
Популяція горбатих китів в Гренландії становить приблизно 6000 особин. Майже всі вони зустрічаються взимку в одному місці в Карибському морі поблизу Домініканської Республіки. Тобто відстань міграції цих тварин Гренландії становить понад 6000 км в один бік щороку.
Цікавий факт! Горбатий кит виконує найскладнішу пісню серед тварин. Вона може складатися з багатьох мелодій, що постійно повторюються. Таким чином ці кити спілкуються між собою на відстані багатьох сотень кілометрів.
Нарвал (Monodon monoceros)
Цей вид зубастого кита – ще одна відома тварина Гренландії. Влітку його можна побачити в численних фіордах та бухтах на північному заході та вздовж східного узбережжя острову.
Восени та взимку морський лід змушує нарвалів виходити далі у море, де вони мандрують великими зграями слідом за тріщинами в паковому льоді. Ці кити Гренландії також можуть просуватися далі на південь.
Довжина тіла у нарвала сягає 4-5 м, а вага – більше 1 т. Ці морські тварини Гренландії мають чорне-мармурове забарвлення зверху та сіро-біле з кількома цятками – знизу. Молоді нарвали при народженні повністю сірі. Самиця народжує малюків раз на 3-4 роки.
Ці тварини Гренландії найбільш відомі завдяки скрученому бивню у самців. Його довжина може сягати 2-3 м. Саме через це нарвала ще звуть «морським єдинорогом».
Достовірно невідомо, для чого використовується цей бивень. Вважається, що самці справляють ним враження на самиць та відлякують потенційних конкурентів в шлюбний період.
Нарвал харчується переважно палтусом, тріскою, креветками та одним видом десятируких кальмарів. На відміну від інших китів, він наїдається взимку та майже нічого не їсть влітку.
Цікавий факт! Нарвал здатний занурюватися на глибину до 1864 м та дихати протягом 30 хвилин, тоді як під час занурення легені згортаються під тиском, а кисень накопичується в крові та м’язах.
Білуха (Delphinapterus leucas)
Повністю біле тіло робить цього кита доволі впізнаною твариною Гренландії. Білуха належить до тієї ж родини Нарвалові, що й нарвал, проте вона менша за останнього. Цей кит має круглу голову та наповнений зубами рот, що нібито імітує посмішку чи оскал. Довжина тіла в нього становить до 6,5 м, а вага – до 2 т.
Взимку білуха поширена біля Західної Гренландії від Манітсока на півдні до Каанаака на півночі. Влітку ці кити мігрують в арктичну Канаду, де в них відбувається сезон розмноження. У Східній Гренландії вони досить рідкісні.
Білуха харчується багатьма видами риби. До її раціону належать тріска, червоний окунь, палтус, ракоподібні та кальмари. Подібно до інших зубатих китів, представники цього виду використовують ехолокацію, щоб знайти здобич на глибині 800 м. Проте вони можуть полювати і на мілководді.
Самиця білухи народжує одного малюка раз на 3-4 роки та вигодовує його до 2-х років. Через китобійний промисел, який був врегульований лише в 2005 році, популяція цих китів біля Західної Гренландії значно скоротилася. Наразі вона становить приблизно 10 тисяч тварин.
Цікавий факт! Білуха дуже балакуча. Вона дуже виразно кричить та свистить, саме тому її ще звуть «морською канаркою».
Смугач оселедцевий або фінвал (Balaenoptera physalus)
Кит фінвал – друга найбільша в світі тварина після синього кита. Довжина тіла в нього може сягати 17-24 м, а вага – до 80-90 т. Незважаючи на величезну вагу, фінвал довгий та стрункий.
Верхня частина тіла в нього темно-сіра, а черевце – біле. Також біла в нього нижня частина ласт та невеликий спинний плавник. Потужний стовбець води може сягати заввишки 5-8 м. Під час пірнання фінвал рідко демонструє свій хвіст.
Цей кит зустрічається у водах Західної Гренландії на північ від Упернавіка та у водах Східної Гренландії на північ від кромки льоду. Більшість фінвалів мігрують на південь взимку.
Проте деякі з них спостерігаються в протоці Диско протягом року. Популяція цих китів в Гренландії зростає та оцінюється приблизно в 9000 особин.
Фінвал нерідко занурюється на глибину 100-200 м, де з відкритим ротом прокладає собі шлях крізь зграю криля (дрібних ракоподібних). Нижня щелепа вивихається, а горло розширюється, як у пелікана, дозволяючи пащі вмістити більше води, ніж важить сам кит. Обсяг легень фінвала становить 15 тисяч літрів. Цей кит здатний пірнати під воду до 20 хвилин.
Крик фінвала зазвичай короткий, гучний, низькочастотний. Його можуть почути інші кити на відстані до кількох сотень кілометрів. Дорослі фінвали живуть до 120 років.
Гренландський або полярний кит (Balaena mysticetus)
Цей морський ссавець – ще одна впізнана тварина Гренландії. Він зустрічається у водах на заході острову, від Сісіміута на північ до Нордвандет у Каанаак.
Гренландський кит має щільну статуру, майже бочкоподібне тіло з великою головою. Його довжина сягає 14-18 м, а вага становить 50-90 т. Гренландського кита можна впізнати за величезним вигнутим ротом із білою нижньою щелепою, одноколірним хвостом у формі літери V, відсутністю спинного плавника та 3-хметровим «фонтаном» з двох водяних частин.
Найбільш за все полярних китів в Гренландії у затоці Диско та поблизу неї з січня по травень. За оцінками, популяція гренландських китів тут нараховує приблизно 1500 дорослих тварин. Менша популяція (приблизно 150 особин) знаходиться у Східній Гренландії.
Ще на початку 1900-х років цей вид китів в Гренландії був майже знищений після трьох століть комерційного китобійного промислу. Однак, з 1932 р. він знаходиться під охороною, а з 1990-х років його популяція зростає.
Гренландський кит – єдиний вусатий кит, що зимує в Гренландії. Це можливо за рахунок найтовстішого (50-60 см) в світі шару жиру у цих морських ссавців.
Полярний кит може пірнати до години. Він використовує свою голову як таран, щоб пробити морський лід товщиною до 1 м. Дорослий полярний кит щодня може з’їдати 3-4 тони їжі (переважно веслоногих та інших дрібних істот).
Цікавий факт! Вік гренландського кита може перевищувати 100 років, а рекорд оцінюється в 211 років, що робить цю тварину Гренландії найстарішим ссавцем у світі.
Північний малий смугастик або кит Мінке (Balaenoptera acutorostrata)
Цей відносно невеликий кит може сягати лише 10 м в довжину та важить максимум 10 т. Інколи можна побачити, як північний малий смугастик вистрибує із води. Проте найчастіше про його наявність у водах Гренландії свідчить лише спинний плавник та «фонтанчики».
Китів Мінке можна побачити у фіордах та вздовж узбережжя Південної та Західної Гренландії. Вони зустрічаються аж до затоки Диско включно – зазвичай з травня по жовтень.
До уваги! Крім згаданих видів, в Гренландії ще зустрічаються сині кити, кашалоти, косатки, північні афаліни, морські свині, білобокий та атлантичний дельфіни.
Тварини Гренландії – риби
Відомо, що у водах Гренландії мешкає понад 250 видів риб. Глобальне потепління світових морів також змушує деякі види мігрувати далі на північ, до гренландських вод.
Нижче наведені деякі з найпоширеніших видів риби в Гренландії. Вони є актуальними для рибалки або саме їхні назви можна побачити в меню або на дошках на ринках морепродуктів в поселеннях острова.
Лосось атлантичний чи озерний або сьомга (Salmo salar)
Ця срібляста спритна хижа риба Гренландії має темну спину, світле черевце та чорні X-подібні плями на верхньому боці та голові. У період нересту самці найчастіше за все набувають бронзового відтінку з червоними плямами. Довжина тіла у представників цього виду сягає 70-120 см, а вага – до 20-30 кг.
Північноамериканські та європейські популяції лосося атлантичного мігрують до південних вод Гренландії, Уумманнака та Тасіілака наприкінці літа та восени. Саме в цей час острів стає дуже привабливим для рибалки. Лосось атлантичний нереститься лише в одній річці Гренландії – Капісілліт, що знаходиться у внутрішній частині фіорду Нуук.
Перші 4-6 років ці риби живуть у прісних водоймах, а потім виходять у моря. Проте надалі кожні 1-3 роки вони повертаються в рідну річку для нересту. Лосось атлантичний харчується переважно рибою та кальмарами, а також молюсками і ракоподібними.
Тріска (Gadus morhua)
Ця риба має подовжене темно-плямисте тіло, світлу бокову лінію, 3 спинних та 2 хвостових плавця та характерний вусик на нижній щелепі. Тріска росте протягом всього життя. Вона може важити понад 30 кг та жити 20 і більше років. Хоча дуже великою ця рибина виростає дуже рідко через риболовлю.
В Гренландії зустрічається гренландська та менші за неї полярна та арктична тріска. Гренландський вид від звичайного відрізняється меншим розміром тіла, великими очима та товстішим вусом.
Поширення тріски в Гренландії дуже різне. Вона може зустрічатися як у фіордах, так і в морі. Тріска живе косяками на глибині до 700 м, часто біля дна, але також і в товщі води. Харчується вона меншою рибою, кальмарами та донними тваринами. Доросла риба нереститься взимку.
Цікавий факт! Назва пов’язана з тим, що сушена риба тріска тріскається, подібно до дерева. По-німецькі тріска буквально зветься «палицею-рибою».
Палія арктична (Salvelinus alpinus)
Зовні ця риба схожа на лосося атлантичного, але відрізняється меншою лускою та білою бахромою на грудних плавниках та черевці. Довжина тіла в неї також трохи менша – 50-90 см, а вага становить 10-12 кг.
Палія арктична може мати різне забарвлення. У морі вона срібляста з темною, блакитнуватою спиною, білими плямами та світлим черевом. У період нересту нижня сторона тіла в цих рибин стає червонуватою або золотистою, а щелепи самця стають гачкоподібними. Під час перебування в прісній воді верхня сторона має забарвлення від темно-синього до зеленувато-коричневого, а черевце залишається золотистим.
Подібно до лосося, палія арктична живе в солоній воді, а нереститься – в прісній. Ці риби пливуть вгору по річках у липні-вересні. Саме на цей час в Гренландії приходиться пік сезону лову палії арктичної.
Риба нереститься в серпні-жовтні, після чого зимує в озерах і річках, а навесні повертається в море. Молоді риби змінюють прісноводну водойму лише на 4-6 рік життя. Деякі з них все життя живуть у прісній воді. Харчується палія арктична переважно дрібною рибою, мальками, водними равликами та ракоподібними.
Зубатка (Anarhichas)
В Гренландії зустрічається 3 види зубатки – звичайна або смугаста, плямиста та синя. Вже по їхній назві можна зрозуміти, як саме цих рибин можна відрізнити одну від одної. Проте в цілому вони дуже схожі зовні та за способом життя.
Зубатка може видовжене тіло із подовженими спинними та хвостовими плавцями та похмуру голову з трьома рядами нищівних зубів. Найбільші представники цього виду мають довжину 1-1,5 м.
Зубатка поширена на західному та східному узбережжі Гренландії на північ до Упернавіка та Тасіілака. Вона живе в скелях або на піщаному морському дні на глибині до 1000 м. Харчується зубатки морськими равликами, морськими їжаками та морськими зірками.
Палтус чорний або гренландський (Reinhardtius hippoglossoides)
Ця риба Гренландії являє собою велику камбалу, що зустрічається в арктичних водах Крайньої Півночі. Права сторона в неї темно-сіра, а ліва – світло-коричнева.
Ліве око знаходиться на маківці. Палтус чорний росте протягом всього життя. Він може жити до 30 років та важити більше 50 кг.
Палтус гренландський поширений у фіордах і в морі на північ до Каанаак. Зустрічається ця риба переважно на глибині від 200 до 2000 м.
Основне місце її нересту знаходиться в центральній протоці Девіса біля Нуука. Харчується палтус чорний рибою, креветками та донними тваринами, а також кальмарами та полярною тріскою.
Золотий морський окунь або норвезька пікша (Sebastes marinus)
Цю рибу Гренландії легко впізнати за повністю червоним тілом, великими очима та великим ротом із звисаною щелепою. Морський окунь також має нетоксичні шипи на передній зябровій кришці та передній частині спинного та хвостового плавців.
Подібно до інших глибоководних риб, норвезька пікша росте повільно і може сягати довжина до 1 м при віці понад 60 років. Ця рибина поширена у фіордах Гренландії та водах на північ від Уумманнака.
Мешкає вона на глибину від 50 до 1000 м. Харчується атлантичний морський окунь раками, дрібною рибою та мальками.
Основне місце нересту в цих риб знаходиться в морі Ірмінгер на південний захід від Ісландії. Самиця народжує живих мальків протягом квітня-травня. Малеча транспортується морською течією до районів вирощування на південному сході та півдні Гренландії.
Цікавий факт! Рідкісний норвезький червоний окунь має 3-4 темні поперечні смуги та зустрічається лише біля південно-східної Гренландії.
Мойва (Mallotus villosus)
Ця риба широко поширена по всій Арктиці. Нереститься вона вздовж узбережжя Гренландії на північ від Уумманнака.
Мойва – невелика сріблясто-блискуча риба зі струнким тілом до 15-25 см в довжину. Вона має загострену форму голови, велику підвислу щелепу та темно-зеленувату спину.
Мойва – популярна риба, особливо сушена. Її також використовують у якості промислового корму для риби та тварин.
В дикій природі мойва слугує важливим джерелом їжі для птахів, тюленів та дрібних зубастих китів. У травні-липні ці риби збираються у величезні косяки для нересту на мілководді.
Акула гренландська або полярна (Somniosus microcephalus)
Ця тварина Гренландії вважається найстарішою хребетною твариною в світі. Вік виловлених особин перевищує 300 років, а іноді – навіть 500. Довжина тіла гренландської акули сягає 3-5 м, а вага – до 1 т.
Ця риба Гренландії є глибоководною. Вона поширена в глибоких холодних водах навколо острову, на глибині до 2000 м. Сучасний улов гренландської акули досить невеликий, хоча до 1950-х років виловлювали тисячі особин.
Її м’ясо вважається отруйним. Тому його відварюють або сушать перед використанням – переважно у якості корма для собак. У минулому печінку полярної акули використовували для виробництва олії.
Тварини Гренландії – комахи
У фауні Гренландії налічується порівняно небагато комах. Відомо лише приблизно 1200 видів комах та павуків. Для порівняння в Данії налічується у 20 разів більше різновидів комах. Ізольоване розташування острову Гренландія та арктичний клімат природним чином обмежують їхню чисельність.
Перлівець арктичний (Boloria chariclea)
Ця комаха – найпоширеніший з 5-ти видів метеликів Гренландії. Перлівець арктичний вражає яскравим помаранчевим забарвленням із візерунком з чорних V-подібних та неправильних плям.
На нижній стороні крил розташовані перламутрово-блискучі білі плями. Самиця зазвичай темніше самця. Розмах крил у цього метелика Гренландії становить 3-4 см.
Перлівець арктичний зустрічається в квітучих та відносно сухих гірських районах по всій Гренландії. Проте на півдні він мешкає лише у високих горах. Побачити цього метелика в Гренландії можна з кінця червня до серпня. В цей час він висмоктує нектар, засмагає на сонечку та більшу частину проводить у пошуках пари.
Перлівець арктичний дуже схожий на північного перлівця. Останній зустрічається лише у високій арктичній півночі та у північно-східній Гренландії. Зі зміною клімату ці метелики може зникнути, адже вони пристосовані до прохолодного літа.
Жовтобрюх гекла або жовтобрюх тундровий (Colias hecla)
Цей вид метеликів також належить до фауни Гренландії. Він широко поширений у Голоарктиці, включаючи арктичні регіони. Цікаво, що крила самців жовтобрюха гекла мають здатність відбивати ультрафіолетове випромінювання. Самиці такої можливості позбавлені.
Жовтобрюх гекла – дуже привабливий метелик. Верхня сторона тіла у самця помаранчево-жовта з темними крилами. Самиця жовтобрюха гекла трохи тьмяніша, але з яскравими жовтими плямами на темних краях крил.
Обидві статі цих метеликів мають помаранчево-червону пляму посередині задніх крил. Нижня сторона жовто-зелена, облямована рожевою лінією з розмахом 3-4,5 см.
Жовтобрюх гекла маж таке ж середовище існування, як перлівець арктичний. Проте цей вид метеликів рідко зустрічається в південно-східній Гренландії.
Дорослих особин можна побачити в польоті на теренах острова з кінця червня до серпня. Вони літають низько над теплою поверхнею землі. Зазвичай ці метелики Гренландії розташовуються зі складеними крилами, коли «засмагають».
Поперечне сонечко (Coccinella transversoguttata)
Цей гренландський різновид жука сонечко має чотири чорні плями на жовтому тілі, довжина якого 4-6 мм. Мешканці Гренландії звуть його «аманганіак».
Цей жук сонечко широко поширений у значній частині Гренландії, за винятком крайньої півночі. Найчастіше за все він зустрічається у внутрішніх сухих вересах, особливо біля берез.
Його яскраві кольори відлякують потенційних хижаків (птахів). Проте насправді цей жук не є токсичним.
Дорослі особини зимують та навесні відкладають яйця. Зазвичай дорослих жуків, личинок та лялечок можна побачити разом в одному місці. Харчуються вони попелицями та щитівками.
До уваги! На острові зустрічається лише один інший жук родини Кокцінеліди – Nephus redtenbacheri. Він трохи менший за поперечне сонечко. Довжина його волохатого коричнево-чорного тіла становить лише 2 мм. Він дуже поширений серед чагарників та на луках на півдні Гренландії.
Жук-пліральник (Colymbetes dolabratus)
Цей вид плавунця – найбільший жук Гренландії. Він має округле тіло довжиною 1,3-1,7 см, чорні тверді надкрила та великі волохаті задні ноги. Останні дозволяють йому вправно плавати. Личинки цього водяного жука схожі на крихітних крокодильчиків.
Він є доволі поширеним в озерах та водоймах по всій Гренландії, за винятком крайньої півночі. Найчастіше за все цього жука можна побачити, коли він досягає поверхні, щоб подихати.
Личинки та дорослі особини часто живуть разом у невеликих озерах. Наприкінці літа дорослі особини відлітають у великі озера, що не замерзають. Там ці жуки залишаються на зимівлю.
Вони є лютими хижаками, що можуть нападати на чимало видів здобичі. Наприклад, ці жуки-плавунці можуть ловити ракоподібних, які нерідко набагато більші за них самих.
Полярний джміль (Bombus polaris)
Цей густошерстий джміль з поперечними смугами жовто-оранжевого та чорно-коричневого волосся також відноситься до списку тварин Гренландії. Він поширений по всьому острову, але на півдні зустрічається переважно високо в горах.
Арктичні джмелі – соціальні комахи, що цілий рік створюють «спільноти» в невеликих горбках моху. Більшість з них збирає пилок та нектар і тримає гніздо в порядку.
Наприкінці літа на світ з’являються не лише робочі джмелі, а й самці (трутні) та нові потенційні матки, що відкладатимуть яйця. Після спарування трутні гинуть, а матки впадають в сплячку. Наступної весни ці джмелі знову літатимуть до перших снігів та шукатимуть нове місце для гніздування.
Цікавий факт! В багатьох гренландських містах можна знайти мед місцевого виробництва. Він виробляється в Нарсарсуак, завезеним видом бджіл. Цей арктичний мед можна придбати в будь-якому куточку Гренландії.
Арктичний скосар-довгоносик (Otiorhynchus arcticus)
Цей вид жуків поширений на півдні Гренландії та на північ від Манітсока та узбережжя Блосвіль. Він є травоїдним та веде нічний спосіб життя.
Зустрічаються ці комахи Гренландії на сухих змішаних гірських вересовищах, особливо з горобиною та чорницею. Вдень їх можна знайти під камінням, де вони ховаються.
Блискуче чорне тіло арктичного скосара-жовгоносика сягає 6-9 мм. Передня частина корпусу гарно поцяткована, а задня – гладка та борозна. Кришки крил в цього жука Гренландії зрощені, тому він не може літати.
Гренландський тонконогий павук-вовк (Pardosa groenlandica)
Цей вид пауків також належить до фауни Гренландії. Він зустрічається у південно-західній частині острову, на північ до затоки Диско та на сході на північ до фіорду Франца Йосифа. Посушливі та напівпосушливі райони Гренландії – найбільш типове середовище його існування.
Довжина тіла у цих павуків сягає трохи більше 1 см. Вони є найбільшими з приблизно 70 різновидів павукоподібних. Тіло в них темне, з сірими плямами, дуже волохате, а ноги – смугасті.
Зазвичай гренландські тонконогі павуки-вовки живуть на пляжах, у посушливих гірських вересовищах та гірських полях. Вони не створюють павутиння, щоб зловити здобич, та полюють на дрібних комах на землі, паралізуючи їх своєю отрутою. Остання може викликати у людини сильний анафілактичний шок та набряк.
Птахи Гренландії
В Гренландії налічується понад 230 видів птахів, з яких 60 розмножуються саме на острові, а 20 є постійно мігруючими. Інші види є мігруючими та зустрічаються значно рідше.
На суші в Гренландії нерідко можна побачити дрібних горобцеподібних. До них належить пуночка снігова, подорожник лапландський, в’юрки та кам’янки. Також влітку та взимку часто зустрічається крук. Під час походів в гори Гренландії можливо побачити скельну куріпку. Вона є єдиним птахом острову, на який дозволено полювати.
До хижих птахів Гренландії належать орлан-білохвіст, сапсан та кречет. Зазвичай вони облаштовують свої гнізда високо на крутих схилах гір острову. Біла сова – найбільш відомий птах Гренландії. Вона зустрічається в північній та північно-східній частині острову.
В морі та на узбережжі Гренландії можна побачити буревісників, чайок, гаг або пухівок, товстодзьобих кайр, поморників та полярних крячок. На водно-болотних угіддях по всьому острову можна зустріти до 15 видів куликів.
Цікавий факт! Незважаючи на арктичний клімат, на жаль, в Гренландії немає пінгвінів. Більшість видів цих птахів живе на Південному полюсі. Лише галапагоський пінгвін – єдиний вид, що зустрічається в Північній півкулі.
Пуночка снігова
Цей птах в Гренландії є доволі поширеним. Він зустрічається по всій острівній території, навіть на півночі. Пуночка снігова – невеликий птах, що належить до ряду Горобцеподібні. Довжина тіла в неї становить 15-18 см.
Самець пуночки снігової має крейдяне біле забарвлення, тоді як крила, спина та середнє пір’я на хвості – чорне. Самиця відрізняється більш строкатим забарвленням з сіро-бурими вкрапленнями на білому тілі.
Пуночка снігова – птах, що розмножується на теренах Гренландії. Свої гнізда вона розміщує на скелястих ділянках та в гірських долинах. Також цього птаха в Гренландії можна побачити поблизу населених пунктів.
Сезон розмноження у пуночки снігової припадає на травень-липень. Самиця будує гніздо із трави та висиджує яйця, а самець допомагає їй вигодовувати пташенят. Ці птахи Гренландії харчуються личинками, дрібними комахами та насінням.
Переважна більшість пуночок снігових мігрують до Північної Америки восени. В Гренландію вони повертаються в березні-квіті. Саме тому місцеві мешканці вважають цих співочих птахів вісниками весни.
Кам’янка звичайна (Oenanathe Oenanathe)
Це один з найпоширеніших птахів, що гніздяться в Гренландії. За розмірами тіла кам’янка звичайна схожа на пуночку снігову. Її довжина становить 14-17 см.
Самця кам’янки звичайної легко впізнати за сріблясто-сірою верхньої частиною голови та спини та чорною лінією між очей та білими «бровами». Самиця має більш матовий відтінок цієї частини тіла та біля очей в неї немає чорної лінії. Незалежно від статі, ці птахи мають біле тіло та хвіст, на якому під час польоту можна помітити чорну плями на подобі перегорнутої літери Т.
Кам’янка звичайна мешкає в скелястій місцевості, переважно серед гірських чагарників. Харчується цей птах Гренландії комахами та дрібними ягодами.
У серпні-жовтні кам’янка звичайна мігрує до Західної Африки. Вона долає відстань понад 1000 км при міграції. У квіті-травні ці птахи знову повертаються до Гренландії.
Буревісник кочівний або північний фульмар (Fulmarus glacialis)
Цих птахів найчастіше за все можна побачити в водах Гренландії, особливо в затоці Диско та далі на північ. Буревісник кочівний – компактний маленький птах. Він здатний планувати дуже близько до води навіть під час хвиль. Зовні цей птах Гренландії дуже схожий на чайку.
Чистун арктичний або чорна кайра (Cepphus grille)
Це найпоширеніший гніздовий морський птах Гренландії. Його часто можна побачити в польоті поблизу води або в деяких великих пташиних колоніях острову.
Чистуни мають невелике тіло однотонного кольору. Вони розмножуються в найхолодніших частинах світу та завжди зустрічаються величезними зграями.
Товстодзьоба кайра – ще один вид цих птахів, що зустрічається в Гренландії. В багатьох ресторанах міст острову грудка цього птаха подається як популярний делікатес.
Іпатка атлантична (раніше – тупик) або морський папуга (Fratercula arctica)
Цей птах в Гренландії зустрічається приблизно в шести місцях уздовж західного узбережжя. Загальна чисельність його популяції на острові наразі складає приблизно 3000 дорослих птахів. Вона значно скоротилися на початку 1900-х років. Проте після заборони збору яєць цих птахів в 1960 році, їхня популяція почала збільшуватися.
Поза сезоном розмноження іпатка атлантична живе далеко в морі. Вважається, що популяція цих птахів із Західної Гренландії залишається в морі поблизу Ньюфаундленду.
Іпатка атлантична – птах середнього розміру, менший за кайру. Довжина тіла в нього становить 28-32 см. Найбільш впізнаний вид цьому птаху Гренландії надає різнокольоровий дзьоб трикутної форми, що поєднує червоний, жовтий та сіро-блакитний кольори.
Голова у іпатки (тупика) атлантичної велика, зі світло-сірими щоками та чорною верхньою частиною. Ноги мають яскраво-помаранчеве забарвлення. Взимку щоку у іпатки атлантичної темнішають, а колір дзьоба стає менш яскравим.
Дорослі птахи живуть колоніями на безлюдних островах біля узбережжя Гренландії або на схилах крутих скель на самому острові. Вони нерідко утворюють пари з тим самим партнером рік за роком.
Самиця іпатки (тупика) відкладає 1 яйце в травні-червні в щілину скелі або гніздо в дерні. Разом із самцем вона по черзі висиджує його. Пташеня з’являється на світ приблизно через 40 днів. Батьки годують його дрібною рибою (мойвою, піщаним вугром та ракоподібними), що приносять до гнізда в дзьобі.
Іпатка атлантична здатна швидко переміщуватися як над, так і під водою. Літає вона зі швидкістю до 80 км/год.
Куріпка тундряна або скельна (Lagopus mutus)
Цей птах розмножується на теренах Гренландії. Його можна побачити майже по всій території острову, практично в усіх типах місцевості. Куріпка тундряна в Гренландії зустрічається у великій кількості. Вона – єдиний птах, на якого дозволяється полювати на острові.
Куріпка тундряна змінює колір свого оперення залежно від пори року. Взимку цей птах Гренландії стає білим, а влітку – сіруватим. Завдяки цьому він може майже зливатися з природними ландшафтами в залежності від пори року.
Орлан-білохвіст (Haliaeetus albicilla)
Орлан-білохвост – найбільший гніздовий птах Гренландії. Місцеві жителі звуть його натторалік. Харчується цей хижий птах Гренландії здебільшого рибою, такою як тріска та голець. Також він споживає падло та полює на морських птахів (наприклад, гагу).
Гренландський орлан-білохвост трохи більший, ніж птахи цього виду в інших куточках світу. Він має характерний хромово-жовтий дзьоб та білий хвіст. Зустрічається орлан-білохвіст переважно вздовж південно-західного узбережжя аж до мису Фаревелл. Цей птах в Гренландії охороняється законом.
Пухівка або гага (Somateria mollissima)
Це найбільш відомий гніздовий птах Гренландії. Гагу або пухівку можна побачити на узбережжі по всьому острову.
Вона висиджує яйця на невеликих острівцях та скелях. Молоді птахи зовні нагадують королівську гагу, яка також поширена в Гренландії, переважно у північно-східній частині острову.
Висновок
Гренландія – найменш населена земля в світі. При цьому вона вражає різноманітністю своєї дикої природи на суходолі, в морі та небі, хоча крижана шапка покриває 80% острова.