Тварина як схожа на великого бика, але ще більше нагадує арктичного вівцебика. Вона має кремезне тіло, вкрите щільним хутром, що дозволяє виживати у горах. Науковці вважають, що перші яки були одомашнені народом цян близько 5000 років тому. Хоча існує припущення, що деякі тибетські мешканці зробили це ще 10 тисяч років тому. Наразі тварина як у неволі зустрічається частіше, ніж у дикій природі.
Тварина як – класифікація та наукова назва
Як – ссавець ряду Оленеподібні, підряду Жуйні. Він належить до родини Бикові (Bovidae), роду Бик (Bos) та є близьким родичем биків, буйволів та американських бізонів.
Всі ці тварини, імовірніше за все, походять від турів. Як відокремився від турів у період між 1 та 5 млн років тому.
Науковці класифікують цих тварин за двома видами: домашній (Bos grunniens) та дикий (Bos mutus) як. Видова назва цих ссавців походить від тибетського слова «яг».
Вважається, що воно пов’язане зі звуками, які видають чи не видають яки. Наприклад, Bos mutus означає «німий бик», а Bos grunniens – «бик, що хрюкає».
Як виглядає тварина як дикий та домашній?
Всі яки доволі схожі, хоча дикі та домашні суттєво відрізняються за габаритами. Дикі самці важать вдвічі більше за домашніх. При цьому пращурами домашніх яків є саме дикі особини.
Вага диких самців може сягати до 1 тони. Домашні самці важать у межах від 270 до 500 кг, а самиці – у межах 180-270 кг. Висота тіла у домашніх самців сягає 1,1-1,3 м, а у самиць – 1-1,1 м.
Крім того, дикі яки мають темніше забарвлення хутра. Його забарвлення варіюється від чорнуватого до коричневого. Колір хутра у домашніх яків відрізняється ширшою колірною гамою та може мати іржаві та кремові варіації.
Всі яки мають щільне хутро, що звисає нижче черева, та хутрове підшерстя, що вкриває груди та боки. Ці тварини відрізняються кремезною статурою та масивними ногами, що завершуються округлими роздвоєними копитами.
Самці та самиці яків мають доволі коротку шию з добре помітним горбом на плечах. Проте у самців ця особливість будови тіла краще помітна.
Також ці тварини мають довгий хвіст, що більше нагадує конячий, ніж бичачий. На голові в яків помітні масивні роги, які вони використовують для захисту та риття снігу у пошуках їжі взимку.
Поведінка та спосіб життя тварини як
Дикі яки живуть великими стадами, що складаються з кількох сотень особин. У них зазвичай переважають самиці з дитинчатами, але також є кілька самців.
Більшість самців яків живе поодинці чи невеликими групами до 6 особин. Проте у шлюбний період вони приєднуються до великого стада.
Яки зазвичай уникають людей, а при зустрічі намагаються втекти. Проте вони можуть виявляти серйозну агресію для захисту телят чи у період гону, коли самці регулярно б’ються за право домінування.
Напади, грізний рев та вибивання землі рогами – типова поведінка самців яків у шлюбний період. Вони неодноразово атакують суперників під час бігу з опущеною донизу головою. Самці під час сутичок використовують свої масивні роги як зброю.
Деякі стада яків сезонно мігрують у пошуках їжі. Харчуються вони рано вранці та надвечір. Яки мало рухаються та більшу частину дня проводять у сплячці. Під час завірюх ці тварини крутять хвостом та можуть годинами залишатися нерухомими.
Різниця між яками, коровами та бізонами
Різниця між яками та коровами незначна. Головною відмінністю є те, як саме ці тварини споживають траву. Корови захоплюють рослинність та жують її зубами. Яки шкребуть траву язиком, не руйнуючи ґрунту.
Американські бізони зустрічаються винятково на теренах Північної Америки. Яки мешкають у Тибеті та Гімалаях на теренах Азії.
Де живе тварина як?
Дикі яки мешкають переважно на півночі Тибету та у західній китайській провінції Цинхай. Деякі їхні популяції зустрічаються майже до найпівденніших районів Сіньцзян та Індії. Окремі групи цих тварин спостерігаються у різних куточках Центральної Азії.
Загалом батьківщиною яків вважається Тибет та Китай. Проте ці тварини також зустрічаються на теренах Монголії, Непалу та у Центральній Азії.
Безлісі нагір’я Центральної Азії на висоті 2900-5500 м на гірських луках та плато – основне середовище існування яків. Зазвичай ці тварини зустрічаються в альпійській тундрі, де ростуть щільні трави.
Що їсть тварина як?
Яки – травоїдні тварини, що харчуються винятково рослинністю. Вони багато часу проводять на луках, де споживають трави та інші низькорослі рослини (переважно – осоку).
Осока, ковила та кобрезія складають переважну більшість рослинного раціону яків. Також ці тварини можуть харчуватися мохами та лишайниками. Самиці надають перевагу пасовищам на вищих схилах, ніж самці, особливо за наявності дитинчат.
Як дуже часто п’є воду, а взимку споживає сніг, щоб уникнути зневоднення. Подібно до корів, ці тварини мають два шлунки. Завдяки цьому вони можуть ефективніше отримувати всі поживні речовини з рослин, якими харчуються.
ТОП-8 цікаві факти про тварину як
- Дикі яки наразі – рідкісне явище. Зазвичай цих тварин розводять у неволі. На відміну від диких, домашні яки нерідко видають звуки хрюкання. Через це їх ще звуть «биками, що хрюкають».
- Об’єм легень в яків втричі більше, ніж у корів. При цьому у них менше у крові еритроцитів, що дозволяє їм ефективніше поглинати кисень.
- Яки можуть витримувати доволі низькі температури, до –40°С.
- Ці тварини погано адаптуються до життя на нижчих висотах та можуть отримати тепловий удар при підвищенні температури довкілля до +15°С.
- Якщо як загинув природно, то його кістки, за буддійськими традиціями, можуть використовувати як прикраси та для створення укріплень.
- Самицю яка зазвичай звуть «дрі» чи «нак».
- Яки можуть переміщуватися зі швидкістю до 40 км/год.
- Молоко яка містить чимало натуральних концентратів жиру, білка та лактози, від 4 до 7,5%, що надає йому славу суперпродукту.
Розмноження яків
Шлюбний період у цих тварин припадає на кінець літа, нерідко – навіть на вересень. Самиця яка виношує потомство протягом 257-270 днів. У травні-червні вона народжує одне теля. Дуже рідко на світ з’являється 2 малюки.
Самиці яка знаходять приховане місце для народження малюка. Проте скоро вони знову приєднуються до стада, бо теляти починають самостійно ходити вже за 10 хвилин після появи на світ.
Більшість самиць яків має 2 потомства за рік. Проте якщо їжі забагато, то вони можуть розмножуватися і частіше. Статевозрілими вони мають на 3-4 рік життя.
Телята харчуються материнським молоком до досягнення 1 року. Після цього вони стають самостійними. Дикі яки живуть до 15-25 років, хоча тривалість життя в окремих особин може бути значно коротшою.
Природні вороги та загрози якам
Існує чимало домашніх яків. Проте світова популяція диких тварин скорочується та класифікується як та, що знаходиться на межі зникнення.
На початку 1900-х років на диких яків активно полювати чабани та військові. Ще 50 років тому на Тибетському плато існувало близько 1 млн цих тварин. Наразі їхня популяція налічує лише близько 10 000 особин.
Схрещування з коровами, втрата середовища існування та напади браконьєрів – головні причини зменшення чисельності диких яків. Самці, що живуть поодинці, найбільш вразливі перед браконьєрами.
Гімалайський вовк – єдиний природний ворог тварини як. Також відомо, що у деяких районах на молодих та хворих особин можуть нападати снігові барси та бурі ведмеді.
Популяція яків
В Азії налічується 14-15 млн домашніх яків. На теренах Північної Америки, у Сполучених Штатах вирощують близько 5000 особин цих тварин.
Ще у середині 1980-х років дикі яки були поширені від Сибіру до степів Ладакху в Індії. Популяція одного з підвидів – китайського золотого яка налічує лише близько 170 особин.
В Індії та Китає дика популяція яків офіційно охороняється законом. На теренах Китаю навіть створені спеціальні заповідники для збереження цих унікальних тварин.
Використання домашніх яків
Домашніх яків розводять не лише заради молока, але й заради масла. З останнього роблять відомий тибетський масляний чай. До його складу належить молоко яка, масло, сіль та чорний чай з Пемагула.
Цей чай є традиційним напоєм мешканців Тибету. Він дозволяє зберігати міцне здоров’я в умовах розрідженого холодного повітря Гімалаїв. Зазвичай цей чай споживають ті, хто живе на плато на висоті понад 5200 м.
Кожне літо тибетські кочівники обробляють м’яке хутряне підшерстя, яке тварини скидають у цю пору року. З грубого хутра створюють мотузки, намети, перуки.
М’якіше підшерстя на дотик нагадує кашемір та переробляється у текстиль. Така тканина за м’якістю складає достойну конкуренцію традиційному кашеміру, який отримують з хутра гімалайських кіз.
Гній яка – єдине наявне паливо на високогірному Тибетському плато. Проте його застосування становить біологічну загрозу. Під час його спалення щороку утворюється 1000 т чорного вуглецю, що є другою головною причиною глобального потепління.