Сарна європейська чи козуля – одна з найпопулярніших мисливських тварин Європи. Дика коза – ще одна відома назва цих парнокопитних. Проте насправді сарна – це маленький олень витонченої статури, що є найменшим та найпоширенішим представником родини Оленеві на теренах Європи.
Сарна європейська чи козуля – класифікація та наукова назва
Сарна європейська чи козуля – ссавець ряду Парнокопитні. Вона належить до родини Оленеві (Cervidae), підродини Сарнові (Capreolinae) та є найменшим оленем в Європі.
Сарна європейська є представницею роду Сарна (Capreolus). Окрім неї, до нього належить ще один вид – сарна азійська (Capreolus pygargus). Загалом ці маленькі олені відомі у народі як «козулі» чи «дикі кози».
Остання назва надана сарні через схожість на звичайних свійських чи диких кіз. Проте вона є доволі умовною, адже це різні тварини, що схожі лише за розміром та деякими рисами поведінки.
Цікавий факт! Сарна насправді більш споріднена з оленями Нового Світу, ніж з оленями Старого Світу (ланями, лосями).
Наукова назва сарни європейської – Capreolus capreolus. Через неї тривалий час цю тварину йменували як «сарна звичайна». Проте після розподілу представників роду на два різні за ареалом існування види (в Європі та Азії), за нею закріпився видовий додаток «європейська».
Сама назва «сарна» походить від праслов’янського «срна», яке споріднена з латинським «cervus», та своєю чергою є посиланням до ще давніших слів, які означають «ріг» та «корова». Народне найменування «козуля» також має схоже значення, адже пояснюється як «маленька корова з кривими ріжками».
До уваги! Назва «козиця» чи «сарна гірська» стосується іншої тварини ряду Парнокопитні, яка трохи схожа на сарну європейську, але насправді належить до родини – Бикові та підродини Козлові, тобто є справжньою дикою козою.
Як виглядає сарна європейська чи козуля? Опис тварини
Сарна європейська – відносно невеликий олень з легким та струнким тілом. Завдовжки вона сягає 90-130 см, а заввишки – 75-90 см, тоді як вага становить 20-37 кг.
Слід зазначити, що у порівнянні з благородним оленем сарна має значно менший розмір. За цією з ознакою ця тварина відрізняється й від лані, яка до того ж має білі плями та великі роги, за якими більш схожа на лося.
Сарна чи козуля має тонкі ноги з роздвоєними копитами та короткий, майже непомітний хвіст (лише 2-3 см). Вушка у неї загострені, довгі, 12-14 см завдовжки.
Самці сарни європейської зазвичай більші за самиць. У них щороку виростають нові, майже прямі ріжки, які складаються з твердої кістки та мають 2-3 точки (в азійських сарн – до 5) розгалуження, що дозволяє зчепитися у бою. Самиці козулі менші за самців та не мають ріжок.
Забарвлення шерсті у сарни європейської одноколірне. Проте воно змінюється від червоно-коричневого або майже рудого влітку до сіро-коричневого чи сірого взимку. Сідниці у козулі білі, а навколо носа помітно біло-чорне хутро. Малюки та молоді сарни європейські відрізняються плямистим забарвленням.
До уваги! Азійська сарна більша та важча за європейську. Довжина тіла у неї становить до 1,5 м, а вага – 60 кг. Найбільшим та найважчим є сибірський підвид азійської сарни.
Де живе сарна чи козуля?
Сарна європейська населяє переважно терени Європи, тоді як азійська – Західної Азії. Європейські козулі населяють європейські терени до півночі Скандинавії. Проте їхній ареал розповсюдження також охоплює й Малу Азію, північ Ірану та південь Іраку, Крим та Кавказ.
Азійські сарни населяють Далекий Схід та Сибір. Загалом їхній ареал поширення сягає до півночі Казахстану та Монголії, Північно-Східного Китаю та Кореї.
У дикій природі України сарна – доволі рідкісна тварина. Іноді вона зустрічається у Сарненському районі на Рівенщині та на теренах національного парку «Кременецькі гори» на Тернопільщині.
Сарна чи козуля живе переважно у змішаних районах поблизу узлісся, високотрав’яних луків та сільськогосподарських угідь у межах свого ареалу розповсюдження. Ці парнокопитні дуже адаптивні, тому їх можна зустріти у різних кліматичних умовах та середовищах існування – від Середземномор’я до Каспійського моря та країн Скандинавії.
Сарни легко адаптуються до територій, нещодавно змінених лісовими пожежами, повенями та діями людей. Достатня кількість рослинності, щоб харчуватися та уникати хижаків – головна умова для середовища існування козулі. У горах, на альпійських луках ці тварини можуть зустрічатися на висоті до 3500 м.
Поведінка та спосіб життя сарни чи козулі
Ці парнокопитні тварини формують стада від 10 до 90 особин взимку, коли їжі відносно мало. Навесні та влітку ці групи зазвичай розпадаються.
Самці сарни/козулі формують власні території, а потім стикаються один з одним за доступ до самиць. Території останніх можуть збігатися з територіями самця. Молоді самиці можуть встановлювати свої території поблизу материнських. Молоді самці зазвичай мігрують далі у пошуках нової території.
Роги самців козулі – головна відзнака їхньої сили та здоров’я. Щорічно відбувається процес їх росту та линяння. Свого максимального розміру ріжки у самців козулі досягають саме у період розмноження.
Ближче до кінця року на голові у самця сарни починають рости нові роги. Вони вкриті м’яким оксамитовим матеріалом, повним кровоносних судин, що допомагає прискорити ріст.
Приблизно влітку козулі зішкрібають м’який оксамит, залишаючи після нього тверді, повністю вирослі роги. Після завершення спарювання самці згодом втрачають їх та відрощують знову. Оскільки ріжки у козулі є лише у самців, які скидають їх щороку, то це свідчить, що призначені вони саме для розмноження, а не для загального захисту від хижаків.
Сарни мають декілька різних засобів спілкування. У разі тривоги вони видають гучний гавкіт та блимають своїми білими сідницями та хвостом. Самці козулі також гарчать або хрюкають у сезон розмноження, а самиці видають високий скиглявий звук, щоб залучити партнера.
Однак найважливішим засобом спілкування сарни є запах. Різноманітні залози, розташовані навколо тіла, включаючи роги, обличчя та копита, допомагають козулям позначати свою територію та ідентифікувати одна одну.
Цікавий факт! Сарна/козуля має неймовірно тонкий слух та дуже розвинений нюх, що дозволяє їй відчути хижака на значній відстані.
Що їсть сарна чи козуля?
Сарна – тварина, яка харчується рослинною їжею. Подібно до багатьох парнокопитних, вона має спеціалізований шлунок для перетравлення та отримання поживних речовин із твердого рослинного матеріалу.
Сарна має дуже різноманітний раціон, що складається з листя, трави, ягід, бруньок та іноді навіть кори. Вона віддає перевагу високоенергетичній їжі з м’якою текстурою та високим вмістом води, але не є дуже вибагливою.
Більшу частину дня ці тварини переглядають рослинність, блукаючи між деревами та трав’янистими рослинами. Зазвичай сарна може харчуватися до 10 разів на день.
Цікавий факт! До раціону козулі може належати до тисячі різних видів рослин, залежно від її середовища існування.
Розмноження та життєвий цикл сарни чи козулі
Гон у сарни зазвичай починається влітку. За допомогою своїх рогів самці намагаються монополізувати доступ до самиць. У бійках вони намагаються відштовхнути суперника вбік, зчепившись з ним своїми рогами. Слабші самці, які зазвичай й молодші, часто поступаються у змаганні, перш ніж отримають серйозну травму.
Сарна значно відрізняється за сезоном розмноження серед більшості оленів. Останні зазвичай накопичують жир, готуючись до сезону розмноження восени. Козулі спаровуються раніше більшості оленів, у час, коли їжі найбільше. Це означає, що їм не потрібно накопичувати жир для шлюбного сезону. Однак через це виникає інша проблема.
Якщо самиця сарни запліднюється влітку, то малюк має народитися на початку зими, коли не вистачає їжі. Таким чином це знизило б його шанси на виживання.
Саме через це, самиці козулі виробити здатність відкладати імплантацію яйцеклітини до початку нового року. Таким чином, хоча вагітність сарни триває 9 місяців, з них 4-4,5 місяці ембріон не розвивається.
Дитинчата козулі (1-2, рідше – 3) народжуються десь у травні чи червні. Малюки народжуються вкритими шерстю, але доволі безпорадними. Завдяки частому харчуванню материнським молоком вони подвоюють свою вагу протягом перших двох тижнів після народження. До моменту повного відлучення восени вони досягають 60-70% від повної маси тіла дорослої особини.
Самиці сарни починають розмножуватися протягом перших 14 місяців. На відміну від них, самці можуть не розмножуватися протягом перших трьох років життя. Типова тривалість життя сарни/козулі у дикій природі становить 10-15 років. Проте чимало цих тварин гинуть раніше через хижаків, нещасні випадки або хвороби.
Цікавий факт! Козуля чи сарна – єдина копитна тварина, яка має здатність затримувати вагітність та призупиняти розвиток ембріона, доки умови середовища не стануть більш сприятливими.
Хижаки та загрози для сарни/козулі
Головними хижаками сарни чи козулі є вовки, лисиці, рисі та, звичайно, люди. Ці парнокопитні неймовірно швидкі та спритні, та здатні розвивати швидкість майже 60 км/год.
Крім того, доросла особина, загнана у кут, може досить добре захищатися. Проте дитинчата сарни часто стають легкою здобиччю хижаків.
На сарну здавна полювали заради м’яса, шкіри та ріг. Крім того, загрозу для цих тварин становить знищення лісового середовища існування та дорожні аварії у деяких частинах Європи. У 19-му ст. сарна тимчасово зникла з більшої частини Великобританії.
Наразі козуля класифікується як вид, що викликає найменше занепокоєння. Її популяція налічує приблизно 15 млн статевозрілих особин. Загальна чисельність сарни у дикій природі лише зростає, попри величезну кількість цих тварин, які щороку гинуть при полюванні на них.