Лемінг – крихітний гризун, що живе за Полярним колом чи поблизу нього. Цього близького родича ондатри та полівки можна зустріти на теренах арктичної тундри. Лемінги відіграють важливу роль у природі. Від чисельності їх популяції залежить життя багатьох хижих тварин Арктики.
Лемінг – класифікація та наукова назва
Лемінг – дрібний ссавець ряду Гризуни. Він належить до родини Хом’якові (Cricetidae), підродини Щурові (Arvicolinae).
В останній він представляє трибу Лемінги, що об’єднує 4 роди. До них належать копитний чи комірцевий (Dicrostonyx), лісовий (Myopus), болотяний (Synaptomys) та справжній лемінг (Lemmus). Раніше усі вони розглядалися як представники єдиного роду лемінгів.
За сучасною класифікацією, до роду Справжніх лемінгів належать 3 наявні види. Це – норвезький, східносибірський та канадський лемінги. Вони відрізняються за ареалом існування.
Лемінги відомі ще з часів пліоцену. Тоді вони населяли Північну Америку. В Україні також були знайдені рештки викопних лемінгів, що існували у цей же період.
Як виглядає лемінг? Опис гризуна
Лемінг – дрібний гризун, розмір тіла якого сягає лише 10-15 см. Важить він у межах 20-70 г. Попри невеликі габарити, лемінг має щільну структуру тіла.
Проте ноги та вушка у нього крихітні. Хвіст також дуже короткий, і сягає лише 2 см завдовжки.
Тіло у лемінгів вкрито щільним хутром. Забарвлення може різнитися залежно від виду. Проте переважна більшість лемінгів має коричневий, сірий, сіро-коричневий колір хутра. Останнє може як однобарвним, так і строкатим.
Мініатюрні вушка дозволяють лемінгу зберігати тепло свого тіла. Цей арктичний гризун має дуже гострі зуби та кігті. Завдяки ним він може викопувати з-під землі та снігу коріння рослинності, що складає основу його раціону.
Поведінка та спосіб життя лемінгів
Лемінги – поодинокі гризуни. Проте вони можуть об’єднуватися у колонії зі своїми родичами при міграції чи у сезон розмноження. У разі загрози життю лемінги дуже агресивно захищаються. Через це вони нерідко гинуть під час боротьби з більшим противником.
Значну частину літа лемінги проводять під землею. Ближче до осені, коли ґрунт підмерзає, вони переміщуються на поверхню.
Життя під землею та у тунелях дозволяє лемінгам виживати у суворих умовах Арктики. Також цей спосіб життя захищає їх від великих диких тварин, що можуть полювати на крихітних гризунів.
Лемінги дуже добре плавають завдяки своєму водонепроникному хутру. Проте при одночасному перетині водойми великою кількістю цих гризунів, деякі з них тонуть через метушню.
Де живе лемінг та яке має середовище існування?
Ці дрібні гризуни населяють тундри та частково лісотундри Євразії та Північної Америки. Зрідка їх можна виявити у тайзі. Також лемінги зустрічаються на островах Північного Льодовитого океану.
Норвезький лемінг населяє Швецію, Норвегію, Фінляндію. Ареал східносибірського та канадського видів охоплює Аляску та Канаду.
Влітку лемінги живуть у норах та підземних тунелях. З настанням холодів вони перебираються на поверхню. Зимують лемінги у гніздах, що нерідко розташовані прямо на землі під снігом. Деякі види мігрують на літні «пасовища».
Лемінги зазвичай облаштовують своє житло хутром вівцебиків, травою та пір’ям. Навесні ці гризуни зустрічаються у гірських пустошах та лісах. Проте восени вони знову повертаються до свого типового середовища існування.
Що їсть лемінг?
Відомо, що ці тварини Арктики травоїдні. Їхній раціон складається переважно з трав, мохів та лишайників.
Взимку лемінги можуть харчуватися листям, корінням, цибулинами, ягодами, пагонами. Найчастіше за все вони їдять мохи, осоку та злаки, листя та кору дерев.
Більшість рослинності не має великої харчової цінності. Тому лемінги витрачають до 6 годин на день на пошуки їжі. Значну частину раціону цих гризунів становлять листяні рослини та зрідка ягоди.
ТОП-7 цікаві факти про лемінгів
- На відміну від інших гризунів лемінги не впадають у сплячку під час суворої арктичної зими.
- Ці дрібні ссавці здатні переміщуватися зі швидкістю до 4,8 км/год.
- Вже за місяць після свого народження лемінги можуть мати власне потомство.
- Лемінги – дуже плідні гризуни, що можуть народжувати малюків навіть взимку.
- Зустрівшись з противником, лемінг стає на задні лапки, голосно пищіть та намагається укусити.
- Лемінг може з’їдати їжі вдвічі більше за власну вагу.
- Один цей гризун протягом року споживає до 50 кг різної рослинності.
Розмноження лемінгів
Лемінги дуже швидко дорослішають. Статева зрілість у них настає у віці 5-6 тижнів. Власне потомство вони можуть завести вже за місяць після народження. За своє життя лемінг може мати до 8 виводків з 6-7 малюками у кожному.
Самиця виношує дитинчат приблизно 20 днів. Своє потомство вона годує, поки малюки не зможуть добувати їжу самостійно.
Дитинчата народжуються сліпими та безпорадними, але дуже швидко ростуть. У дикій природі лемінги зазвичай живуть до 2-3 років.
Природні вороги та загрози лемінгам
Ці маленькі гризуни є важливою складовою харчового ланцюга для хижаків Арктики. Лемінги мають чимало природних ворогів. До них належать песці чи полярні лисиці, білі сови та росомахи.
Майже для всіх хижаків лемінги є здобиччю, що короткочасно стримує голод. Проте ці гризуни є головним джерелом білка для арктичних хижаків. За дослідженням науковців, при зниженні популяції лемінгів зменшується і кількість песців у дикій природі.
Загалом загрози для популяції лемінгів не має. Ці арктичні гризуни доволі поширені у дикій природі. Особливих зусиль для збереження їх чисельності вони не потребують.
Популяція лемінгів
Чисельність цих дрібних гризунів Арктики варіюється залежно від району їх існування та пори року. У деяких місцях їхня популяція може бути на межі зникнення. В інших регіонах, навпаки, кількість лемінгів стрімко зростає.
Аналогічно кількість цих тварин може змінюватися залежно від пори року. У деяких регіонах на 92 000 кв. м може налічуватися до 3000 лемінгів. Проте загрози для популяції цих гризунів загалом не існує.