Ховрах – дрібний наземний гризун, що є близьким родичем бурундука. Ці невеликі ссавці населяють степи та лісостепи, утворюючи величезні нори, де живуть колоніями. Під час зимової сплячки ховрахи сплять настільки міцно, що не прокинуться, навіть якщо їх витягнути з нори та розтормошити.
Ховрах чи суслик – класифікація та наукова назва
Ховрах – дрібний ссавець, що належить до ряду Мишоподібні, підряду Вивірковиді. Він є представником родини Вивіркові, підродини Ксерусові, триби Бабаки (Marmotini), роду Ховрах (Spermophilus).
Останній до 2007 р. поділявся на 7 підродів та налічував 41 вид. За теперішньою класифікацією, цей рід об’єднує 16 сучасних видів, 4 з яких зустрічаються в Україні. Його типовим представником є ховрах європейський (Spermophilus citellus).
Назва «ховрах» походить з тюркської мови, від слова, що означає «кріт» та є натяком на підземний спосіб життя цього гризуна. У слов’янській мові ця тварина вперше згадується під назвою «сусол».
Загалом ховрах має чимало народних назв. Серед найпоширеніших з них – суслик, ховрашок чи оврашок, єврашка.
Цікавий факт! Вважається, що назва «суслик» походить від старослов’янського слова «шипіти» та пов’язана з характерними звуками, які ці гризуни видають при спілкуванні один з одним.
Як виглядає ховрах чи суслик? Опис тварини
Ховрах зовні трохи схожий на вивірку, але на відміну від неї не має довгого пухнастого хвоста. Чимало видів цих тварин нагадують лучних собачок, особливо коли стоять навпочіпки та озираються навколо.
Довжина тіла у дорослого ховраха залежно від виду варіюється у межах 18-34 см, а вага у середньому становить приблизно 200 г. Довжина хвоста сягає 4,5-7,5 см.
Найбільшим представником роду (за сучасною класифікацією) є ховрах великий. Він сягає 34 см завдовжки, довжина хвоста у нього до 10,5 см, а вага – приблизно 500 г. Цей вид ховрахів зустрічається у ковилових та злакових степах Казахстану.
Голова у ховраха становить приблизно третину тіла. Спереду на мордочці розташований закруглений світло-рожевий ніс. Вуса у ховраха сягають до 4 см та можуть бути білими або чорними.
Очі доволі великі, чорні, а вуха маленькі, приблизно 1 см у довжину та вшир. Кінцівки у ховраха короткі, з міцними пазурами, що дозволяють легко рити та копати.
Більшість ховрашок має густе коротке хутро. Забарвлення може варіюватися від сірого до коричневого чи червонувато-коричневого. Зазвичай хутро має суцільний колір, але черевце світліше за спину.
Окремі види можуть мати вишукані смугасті візерунки, що тягнуться від голови до спини. Через це вони нагадують бурундуків. Смужки імітують світло та тінь, що допомагає цим гризунам маскуватися, коли вони стоять серед трави.
Де живе ховрах та яке його середовище існування?
Ховрахи – гризуни, поширені на теренах Європи та Азії. В Україні зустрічається 4 види цих тварин. До них належать європейські, крапчасті, одеські та малі ховрахи.
Зазвичай ці гризуни зустрічаються на полях, пасовищах, луках та у степах. Іноді їх можна побачити серед заростей чагарників, у лісах чи кам’янистій місцевості.
Чимало видів ховрахів надають перевагу рівнинним середовищам існування. Проте деякі різновиди можуть процвітати у гірських регіонах.
Зазвичай ховрахи живуть колоніями у норах. Діаметр входу до їхнього житла становить до 9 см. Довжина підземного житла залежить від виду ховрахів та особливостей місцевості.
На піщаних ґрунтах воно може сягати до 15 м завдовжки, а на глиняних – 5-7 м. Всередині нори завжди є житлова камера, застелена травою.
До уваги! На теренах Північної Америки мешкають лучні собачки – невеликі гризуни, яких раніше класифікували як представників роду Ховрах.
ТОП-4 види ховрахів в Україні – фото, назви, опис
Європейський ховрах (Spermophilus citellus)
Цей вид поширений на теренах Південної та Східної Європи, а також у Туреччині. Він є одним з 4-х різновидів ховрахів, що зустрічаються в Україні. Проте його популяція у країні майже знищена.
Ці гризуни населяють як рівнинні, так і гірські місцевості. В останньому випадку їх можна зустріти на висоті до 2500 м. Зазвичай ховрах європейський населяє короткотравні степи та схожі штучні середовища існування (пасовища, поля для гольфу, газони тощо).
Європейські ховрахи сягають 16-22,5 см завдовжки та у середньому важать 217 г. Спина у них сіро-бура, часто з помітними жовто-білими цятками, а боки – іржаво-жовтуваті.
Черевце у представників цього виду блідо-жовтувате. Навколо очей помітні світлі кола. Хвіст на кінчику має темну облямівку.
Європейські ховрашки активні з кінця березня до початку жовтня. У серпні-вересні вони впадають у стан заціпеніння, який згодом переходить у зимову сплячку.
Розмножуються ховрашки європейські наприкінці березня. На світ зазвичай з’являється 4-6 малюків. Ці ховрахи є всеїдними. Вони споживають зерно, коріння, насіння, квіти та пагони рослин, а також павуків.
Ховрах малий чи сірий (Spermophilus pygmaeus)
Цей вид ховрашок поширений у декількох країнах Південної й Східної Європи, включаючи Україну, а також на теренах Казахстану. Він населяє рівнинні та передгірні степи та напівпустельні регіони, уникаючи ділянок з високою травою. У гірській місцевості ці гризуни поширені лише на низьких висотах (400-600 м).
Малі ховрахи мають товстувате тіло з короткими ногами та відносно пухнастий хвіст. Спина у них буро-сіра з жовтуватими цяточками. Голова значно темнішого відтінку, а хвіст – світлішого кольору. Довжина тіла сягає до 23 см, і ще 4 см припадає на хвіст.
Крапчастий ховрах (Spermophilus suslicus)
Ці ховрашки поширені в окремих країнах Східної Європи, включаючи Україну. Населяють вони переважно степові та лісостепові ділянки. Саме цей вид ховрахів найчастіше за все можна помітити та впізнати за характерною «стійкою» стовпчиком.
Крапчасті ховрашки є одним із найдрібніших видів цих тварин. Довжина тіла у них сягає 19-20 см, і ще 3,4-4,4 см становить хвіст. Вага варіюється у межах 180-220 г. Самці трошки більші за самиць.
Спина, хвіст та передня частина лап у крапчастого ховраха каштаново-бурі зі світлими плямками. Потилиця та верхня частина шиї повністю світло-строкаті.
Забарвлення черева однотонне світле, варіюється від світло-сірого до вохристо-жовтуватого відтінку. Горло та нижня частина голови білі. Очі облямовані світлою, майже білою смугою. Під очима, на щоках помітні коричневі плями.
Ховрах одеській чи подільський (Spermophilus odessanus)
Представники цього виду майже нічим не відрізняються від крапчастих ховрашків. Населяють вони українські степи та лісостеп Одеської та Херсонської областей.
Поодинокі колонії цих ховрахів також виявлені на Волині. За межами України одеські ховрахи зустрічаються лише у Молдові, на сході Польщі та у центральній частині Білорусі.
Спосіб життя ховрахів
Ховрахи ведуть денний та іноді сутінковий спосіб життя. Тобто вони найактивніші вдень, на світанку або у сутінках. Більшість видів ховрашок є зграйними тваринами, що утворюють спільні системи нір. Іноді вони утворюють колонії з двох десятків (та навіть більше) особин. Проте деякі види можуть зазвичай жити поодинці.
Ховрахи, що живуть групами, разом вилазять зі своїх нір рано вранці. Вони разом займаються пошуками їжі та зберігають пильність проти хижаків.
Ближче до вечора колоніальні ховрашки повертаються до своїх норок. Деякі види цих гризунів можуть навіть закривати входи до житла з метою контролю температури та для захисту від хижаків.
Деякі види впадають у повну сплячку протягом більшої частини року. Інші різновиди можуть мати значно коротший період зимового сну. Загалом тривалість сплячки ховраха різна, але може тривати 6-9 місяців.
Сплячі особини входять у стан заціпеніння. При цьому у них значно знижується швидкість обміну речовин та температура тіла. За час сплячки ховрашки втрачають майже половину своєї ваги.
До уваги! Ховрахи не мігрують, але багато видів цих тварин з кожним роком розширюють свої території.
Поведінка ховраха
Ці гризуни живуть переважно на землі, хоча при необхідності можуть лазити. Вони доволі вправно копають та риють. Перебуваючи поза своїми норами, ховрахи зазвичай їдять або збирають їжу.
Цих милих гризунів можна помітити, коли вони стоять, озираються довкола та досліджують навколишнє середовище на предмет хижаків чи іншої небезпеки. Якщо ховрах помітить щось небезпечне, то одразу кинеться до своєї нори.
Ці гризуни дуже вправно копають нори. Дослідники виявили, що довжина та глибина підземного житла ховраха змінюється залежно від багатьох чинників.
Проте зазвичай розмір нори збільшується залежно від розміру виду ховрахів. Чим більш соціальними є ці тварини, тим довші у них системи нір.
Більшість видів ховрахів щороку подовжує свої нори. Саме тому новіші нори цих гризунів зазвичай коротші за старі.
Ховрахи також риють свої нори на різній глибині, що залежить переважно від субстрату у місцевості, де вони живуть. Кам’янистий ґрунт ускладнює глибоке заривання, тоді як піщаний, швидше за все, провалюється, змушуючи тварин зариватися під твердіші шари глини.
Цікавий факт! Ховрах відомий своєю звичкою замирати «стовпчиком» у разі небезпеки. Крім того, він видає характерний свист для попередження інших ховрашок.
ТОП-10 цікаві факти про ховраха
- Очі у ховрахів невеликі, з добре розвиненими слізними залозами, що надійно захищає від потрапляння пилу.
- Ховрахи мають особливу будову щелепи, що дозволяє їм рити нори, не ковтаючи при цьому ґрунт.
- Деякі види ховрашок мають добре розвинені щокові мішечки, що дозволяє цим гризунам переносити їжу до нори.
- Колонії ховрахів нерідко мають постійних охоронців, що знаходяться біля входу до нори та у випадку загрози подають сигнал родичам.
- Ховрахи крапчасті використовують щонайменше 7 типів звуків для спілкування один з одним. Це може бути свист, скрекіт, бурчання, стрекотіння чи навіть ричання.
- Рятуючись від загрози, ховрах намагається потрапити до своєї нори, але іноді ховається у чужій оселі. Власник останньої у такому випадку б’є непроханого гостя лапками по мордочці, а потім починає гризти.
- Ховрах під час зимової сплячки спить дуже міцно. Проте він може прокинутися, якщо температура впаде до –26°С.
- Через нестачу їжі деякі види цих гризунів можуть впадати у стан заціпеніння навіть влітку.
- Ховрахи сплять, сидячи на задніх лапках, а не лежачи. Вони підгинають голову до черевця та вкривають її зверху хвостом.
- Молоді ховрашки впадають у зимову сплячку пізніше за старих особин.
Що їсть ховрах?
Ці гризуни зазвичай всеїдні, хоча деякі види переважно травоїдні. Раціон ховраха може бути доволі різноманітним. Ці тварини споживають горіхи, ягоди, насіння, гриби та нижні зелені частини рослин.
Всеїдні види ховрахів також їдять жуків, цвіркунів, коників та різні види личинок комах. Деякі різновиди цих тварин можуть мати довгі мордочки, що сприяє викопуванню черв’яків та личинок комах, або міцні кігті для витягування комах із гнилої деревини.
Протягом весни та літа чимало різновидів цих гризунів проводять більшу частину свого часу, споживаючи їжу та роблячи її запаси у своїх норах. Зазвичай на зиму ховрахи запасають зерна хлібних злаків та насіння трав’янистих рослин. Значна вага, набрана за теплі місяці, дозволяє їм виживити під час зимової сплячки.
Розмноження ховрахів
Як самці, так і самиці ховрахів можуть мати декілька партнерів, хоча це може відрізнятися залежно від виду. Шлюбний період у ховрахів починається вже через декілька днів після їхнього виходу із зимової сплячки та зазвичай триває 10-11 днів.
Більшість видів ховрахів мають 1 послід на рік. Чисельність кожного посліду може варіюватися від 1-2 до понад десятка малюків. У середньому у ховрахів народжується 5-8 дитинчат. Самиця виношує потомство протягом 23-28 днів.
Матері доглядають за малюками у норах протягом кількох перших тижнів. Вони також можуть часто переміщувати своє потомство, щоб уникнути хижаків. Поки самиця вигодовує малюків молоком, самець забезпечує її їжею, яку приносить до нори.
Дитинчата ховраха народжуються сліпими. Вони відкривають очі лише наприкінці третього тижня життя. Протягом першого місяця вони харчуються молоком матері, а потім переходять до трав’яної їжі.
Як тільки молоді ховрашки зміцніють, вони відлучаються від материнського молока та утворюють власне житло поблизу родинної нори. Статевої зрілості ці гризуни досягають зазвичай протягом року.
Тривалість життя ховраха залежить від певного виду. Переважна більшість цих гризунів у середньому живе лише приблизно 3 роки.
Проте види, що мешкають у горах, можуть жити трохи довше. Хоча майже до 70% молоді гине через пізнє настання весіннього тепла.
Хижаки та загрози для ховраха
Ховрахи вразливі до різноманітних хижаків. На цих гризунів можуть полювати такі хижі птахи як сови, орли та яструби. Також ховрахи нерідко стають об’єктом полювання таких тварин, як лисиці, вовки, ласки. Змії нерідко нападають як на дорослих особин, так і на малюків цих гризунів.
Хижаки становлять значну загрозу для ховрахів. Проте деградація їхнього середовища існування становить набагато серйознішу загрозу для багатьох видів цих тварин.
Люди часто вважають ховрахів шкідниками та знищують їх. Ці гризуни можуть завдавати значної шкоди, особливо у сільськогосподарських угіддях, на фермах та у садах.
Чимало видів ховрахів охороняються, але попри це нерідко знищуються фермерами як шкідники. Популяція європейського ховраха перебуває під загрозою зникнення. Зменшення кількості цих тварин спостерігається й в Україні.