![Бурундук – фото, опис, цікаві факти](http://svitdovkola.com.ua/wp-content/uploads/2023/10/chipmunk.jpg)
Бурундук – невеликий смугастий гризун, який є близьким родичем вивірки та ховраха. Більшість різновидів цих тварин мешкає на теренах Північної Америки. У дикій природі України бурундук не зустрічається, але його нерідко плутають із сонею лісовою – іншим гризуном, доволі поширеним на українських теренах.
Бурундук – класифікація та наукова назва
Бурундуки – ссавці, що належать до ряду гризунів, підряду Вивірковиді. Вони є представниками великої родини Вивіркові (Sciuridae).
Вважається, що бурундуки фактично відокремилися від щурів та мишей приблизно 70 млн років тому. Проте науковці вважають, що ці гризуни незалежно еволюціонували, отримавши в процесі пристосування до середовища існування свої смужки на тілі.
Всі види бурундуків належать до однойменного роду Бурундук (Tamias). Останній нерідко поділяють на 3 підроди: Tamias, Eutamias та Neotamias.
За цією класифікацією, підрід Tamias має лише 1 вид – східний, тоді як підрід Neotamias об’єднує усі інші північноамериканські види. До підроду Eutamias належить лише 1 вид – азійський або сибірський бурундук.
![Бурундук – класифікація та наукова назва](http://svitdovkola.com.ua/wp-content/uploads/2023/10/chipmunk-01.jpg)
Наукова назва «Tamias» перекладається із латинської мови як «накопичувач». Вона підкреслює характерну рису способу життя цих гризунів, які роблять значні запаси їжі до зими.
Наукова назва східного бурундука – Tamias striatus. Друга складова означає «смуги», що пов’язано зі смужками на спині у цих тварин.
Американська назва бурундука – «chipmunk» пов’язана із поведінкою тварини. Вона походить від характерного звуку, який видають ці гризуни під час споживання їжі.
Цікавий факт! Бурундуків іноді називають «смугастими вивірками» або «маленькими лісовими тиграми», що пов’язано з наявністю смуг на їхньому тілі.
Як виглядає бурундук? Опис тварини
Бурундуки – невеликі гризуни, яких легко впізнати за їхнім характерним смугастим забарвленням. Довжина тіла цих маленьких ссавців може варіюватися залежно від виду у межах 16-30 см, з яких приблизно 9-15 см приходиться на пухнастий хвіст. Вага варіюється у межах від 30 до 140 г. Загалом бурундуки є найменшими представниками родини Вивіркові.
Забарвлення бурундука може бути рудим, світло-сірим або піщаним. При цьому характерною рисою для будь-якого виду цих тварин є наявність п’яти поздовжніх темних смуг, що розділені білими або сірими смужками.
![Як виглядає бурундук](http://svitdovkola.com.ua/wp-content/uploads/2023/10/chipmunk-02.jpg)
Середня смуга проходить зі спини до потилиці. Саме за її наявністю бурундуків можна відрізнити від американських ховрахів (ксерусів). На мордочці також можуть бути темні відмітини. Також характерною рисою цих тварин є великі передні зуби. Хутро у бурундуків гладке, але хвіст пухнастий.
До уваги! Бурундук має маленькі вуха, що стирчать на голові, тоді як у ховраха вони лежать рівно. Крім того, ховрахи населяють поля та трав’янисті ділянки, тоді як бурундуки мешкають у лісистих районах.
ТОП-5 види бурундуків з фото та описом
Сибірський або азійський (Tamias/Eutamias sibircus)
Цей вид бурундуків поширений у Північній та Східній Європі, а також на Далекому Сході. Він є єдиним різновидом, що зустрічається поза межами Північної Америки.
![Види бурундуків з фото - Сибірський або азійський (Tamias/Eutamias sibircus)](http://svitdovkola.com.ua/wp-content/uploads/2023/10/chipmunk-03-1.jpg)
Завдовжки сибірський бурундук сягає 18-25 см. Третина з цієї довжини припадає на пухнастий хвіст. Вага може змінюватися залежно від пори року, але загалом сягає 50-150 г.
Малий бурундук (Tamias/Neotamias minimus)
Цей вид є типовим для північноамериканських лісів. Він доволі поширений на лісових теренах Канади та Сполучених Штатів. Представники цього виду можуть зустрічатися не лише у хвойних чи листяних лісах, але й у лісистій місцевості у прибережній зоні, а подекуди – навіть в альпійській тундрі.
![Малий бурундук (Tamias/Neotamias minimus)](http://svitdovkola.com.ua/wp-content/uploads/2023/10/chipmunk-03-2.jpg)
Довжина тіла у малого бурундука становить лише 10-13 см і ще 8-10 см припадає на хвіст. Важить цій дрібний гризун у межах 35-55 г. Боки у малого бурундука червоно-коричневі, а низ – сірувато-білий. На мордочці помітні 3 темні та 2 світлі смуги.
Східні або східноамериканські бурундуки (Tamias striatus)
Цей вид зустрічається на сході Сполучених Штатів та у північно-східній частині Канади. Зазвичай він населяє листяні ліси, проте також може бути поміченим у парках, серед заростів чагарників та навіть між каміння.
![Східний або східноамериканський бурундук (Tamias striatus)](http://svitdovkola.com.ua/wp-content/uploads/2023/10/chipmunk-03-3.jpg)
Завдовжки східний бурундук сягає 14-19 см, тоді як довжина хвоста у нього становить 8-11 см. Вага представників цього виду варіюється у межах 70-140 г.
Східні бурундуки мають рудувато-буре забарвлення, тоді як спина у них рудувато-сіра з 5 темними смужками. На боках помітні 2 світлі смужки.
Бурундук сосновий (Tamias/Neotamias amoenus)
Цей бурундук є типовим північноамериканським видом. Він зустрічається у Канаді та Сполучених Штатах, переважно у хвойних лісах. Також його можна побачити серед заростів чагарників та на луках на висоті до 3000 м.
![Види бурундуків з фото - Бурундук сосновий (Tamias/Neotamias amoenus)](http://svitdovkola.com.ua/wp-content/uploads/2023/10/chipmunk-03-4.jpg)
Самиці соснових бурундуків приблизно на 5% більші за самців. Завдовжки представники цього виду сягають 19-23 см, тоді як хвіст становить 6,6-11 см.
Забарвлення варіюється від рудого до рожево-коричнуватого. На спині помітні 5 чорних смужок, розділені 4 білими або сірими смугами. Боки та нижня частина тіла у цих бурундуків сіро-жовтуваті, а вуха спереду чорні, а позаду білуваті.
Бурундуки Таунсенда (Tamias/Neotamias townsendii)
Цей вид бурундуків – типовий для теренів Північної Америки. Він зустрічається у канадській Британській Колумбії та американських штатах Вашингтон та Орегон. Зазвичай ці гризуни населяють ліси, де ростуть дерева з пишною кроною та густі чагарники.
![Бурундук Таунсенда (Tamias/Neotamias townsendii)](http://svitdovkola.com.ua/wp-content/uploads/2023/10/chipmunk-03-5.jpg)
Самиці трохи більші за самців. Довжина тіла у цих бурундуків сягає 23-28 см, а хвоста – 10-13 см. Вага варіюється у межах 65-89 г.
Забарвлення спини світло- або темно-коричневе з 5 темними смугами, які розмежовані помаранчевими смужками. Черевце та горло мають білий або кремовий колір.
Поведінка та спосіб життя бурундуків
Ці тварини зустрічаються переважно у помірному кліматі. Якщо бурундуки живуть у регіоні з дуже холодними зимами, то вони впадають у сплячку на зимівлю.
Проте час від часу ці гризуни прокидаються взимку, щоб поїсти горіхи та насіння, яке зібрали протягом теплих місяців. Зазвичай бурундуки впадають у сплячку наприкінці жовтня, а виходять з неї у березні або квітні.
Бурундуки використовують свої ніжні кігтики, щоб рити нори та лазити по деревах. Крім того, у цих гризунів на щоках є мішечки, які вони наповнюють горіхами, фруктами, насінням тощо.
Це дозволяє бурундукам брати велику кількість їжі додому після того, як вони провели чимало часу у її пошуках. Інколи ці гризуни мігрують, коли їм потрібно знайти місце з кращим доступом до води.
Бурундуки – поодинокі тварини. Разом вони збираються лише у період розмноження. Більшість часу ці гризуни ховаються від інших. Проте, хоча бурундуки можуть не жити поруч один з одним, вони спілкуються з іншими родичами на одній території.
![Поведінка та спосіб життя бурундуків](http://svitdovkola.com.ua/wp-content/uploads/2023/10/chipmunk-04.jpg)
Ці тварини видають різні звуки для спілкування між собою. Наприклад, деякими звуками, що нагадають цвірінькання, бурундуки сповіщають інших родичів про наявність хижака. Іншим цвіріньканням самці конкурують один з одним за увагу самиці.
Бурундуки намагаються триматися якнайдалі від людей. Через свої крихітні розміри вони бояться практично всього. Проте знайдене дитинча бурундука можна виростити як домашнього улюбленця, і він, скоріш за все, буде доброзичливим до людей.
Де живе бурундук та яке його середовище існування?
Бурундуки поширені майже по всій Північній Америці – від Полярного кола до центральної частини Мексики. З усіх наявних видів лише один – сибірський бурундук зустрічається на теренах Євразії.
Ліси та тайга – типове середовище цих маленьких гризунів. Східний бурундук населяє переважно листяні ліси Нової Англії, тоді як сибірський – тайгу Сибіру, а малий – субарктичні хвойні ліси Канади.
![Де живе бурундук](http://svitdovkola.com.ua/wp-content/uploads/2023/10/chipmunk-05.jpg)
Подібно до вивірки, ці гризуни є деревними мешканцями. Вони також можуть жити у повалених колодах та у норах під будинками. Чимало видів бурундуків мешкає у тунелях, розташованих на глибині до 1 м під землею.
Темне забарвлення хутра бурундуків дозволяє їм зливатися з лісовим середовищем існування. Бігають ці гризуни зі швидкістю 33 км/год, що дозволяє їм швидко втікати від хижаків до свого підземного житла.
Що їдять бурундуки?
Ці тварини всеїдні. Вони харчуються всім, що переважає у їхньому середовищі існування: як різноманітною рослинністю, так і дрібними тваринами.
Зазвичай бурундуки їдять фрукти, горіхи, ягоди, лишайники, насіння, гриби, комах, равликів, пташині яйця та жаб. Проте насіння – найулюбленіша їжа цих гризунів.
![Що їдять бурундуки](http://svitdovkola.com.ua/wp-content/uploads/2023/10/chipmunk-06.jpg)
Деякі північноамериканські види цих тварин можуть споживати їжу з пташиних годівниць на подвір’ї або у садах. Все, що бурундук не з’їдає, він запхає у защічні мішечки та повертається зі здобиччю до своєї домівки, щоб зробити запаси на зиму. Ці гризуни запасають на зимівлю до 5 кг насіння.
Розмноження бурундуків
Зазвичай бурундуки розмножуються навесні, через 2-3 тижні після того, як прокинуться із зимової сплячки. Самці виділяють запах, коли готові спаровуватися. Інколи вони б’ються один з одним, конкуруючи за самиць. Один самець може спаровуватися з кількома самицями.
Самиця бурундука виношує потомство приблизно 1 місяць. На світ з’являються від 2-х до 6 малюків, проте інколи може бути до 9 дитинчат. Новонароджені бурундуки голі, сліпі та важать приблизно 3 г. Перша шерсть у них з’являється наприкінці другого тижня життя, а очі відкриваються лише наприкінці першого місяця.
![Розмноження бурундуків](http://svitdovkola.com.ua/wp-content/uploads/2023/10/chipmunk-07.jpg)
У віці 6-7 тижнів малюки починають вилазити із нори разом з матір’ю та навчатися добувати їжу. До цього вони знаходяться під землею та харчуються винятково материнським молоком.
Повноцінне доросле хутро малюки мають приблизно у віці 8 тижнів, і у цей час вони вже стають самостійними. Тривалість життя бурундука у дикій природі становить лише 2-3 роки, проте деякі окремі види та особини можуть жити до 4-7 років.
Хижаки та загрози для бурундуків
Ці дрібні гризуни є важливим джерелом їжі для багатьох тварин. Тому список хижаків у бурундуків доволі довгий. На них полюють яструби, ракуни, щури, ласки, сови та койоти, дикі та домашні кішки. Змії можуть переслідувати цих гризунів, слідуючи за ним у підземний тунель.
![Хижаки та загрози для бурундуків](http://svitdovkola.com.ua/wp-content/uploads/2023/10/chipmunk-08.jpg)
Також бурундуки нерідко гинуть, потрапляючи під автівки, коли перебігають дорогу. Деякі люди вважають цих гризунів шкідниками та ставлять на них пастки.
Попри все це, бурундуки – тварини, що викликають найменше занепокоєння. Їхня популяція залишається стабільною. За оцінками, залежно від території, на 1 акр припадає від 1 до 15 східних бурундуків.