Бабак чи байбак – близький родич ховраха. Ці гризуни доволі поширені у трав’янистих степах та на альпійських луках Європи та Північної Америки. Бабаки живуть колоніями та мають звичку свистіти, щоб оповістити родичів про хижаків поблизу.
Бабак – класифікація та наукова назва
Бабак – тварина типу Хордові, класу Ссавці. Він належить до ряду Мишоподібні та є представником родини Вивіркові (Sciuridae). Подібно до ховрахів та лучних собачок, бабак належить до підродини Ксерусові (Xerinae).
Ці гризуни належать до триби Бабаки (Marmotini). Їхніми родичами є бурундуки, ховрахи, лучні собачки. Сам бабак належить до однойменного роду Бабак (Marmota). Останній об’єднує 2 підроду та 15 сучасних видів цих тварин.
Наукова назва бабака – Marmota перекладається як «Гірська миша». Пов’язана вона у першу чергу з бабаком альпійським, який найбільш поширений у горах Альпи. Українська назва «бабак» вважається запозиченою з тюркських мов.
Також зустрічаються такі назви цього гризуна, як «байбак» та «бобак». Нерідко його помилково звуть ховрахом. Проте, це два різні види гризунів, хоча вони й доволі схожі та належать до однієї родини й триби.
Цікавий факт! Найдавніші скам’янілості пращурів сучасних бабаків датуються понад 30 млн років тому, часом раннього олігоцену.
Як виглядає бабак? Опис тварини
Бабак – гризун середнього розміру, але у родині Вивіркові він є одним з найбільших представників. Залежно від певного виду довжина тіла може сягати 30-60 см, а вага – у межах 3-7 кг.
Довжина пухнастого хвоста становить від 10 до 25 см. Найважчим представником роду є бабак олімпійський. Він важить майже 8 кг.
Бабаки зовні нагадують велику вивірку або навіть велику версію лучної собачки. Вони мають велику голову з доволі милою мордочкою з маленькими вухами, чорним носом та видатними зубами. Шия у цих гризунів коротка.
Тіло у бабака товсте, а лапи короткі та потужні, оснащені міцними кігтями, які дозволяють їм рити глибокі нори. Переважна більшість цих гризунів має пухнасте коричневе хутро на голові та спині та жовтувате чи біле – на череві.
ТОП-6 види бабаків – фото та опис
Альпійський бабак (Marmota marmota)
Найвідоміший вид бабаків зустрічається у горах Центральної та Південної Європи. Найбільша його популяція зосереджена в Альпах, на висоті від 700 до 3200 м.
На теренах Європи альпійський бабак займає друге місце за розміром серед гризунів, поступаючись лише бобру. Довжина тіла у нього сягає 40-50 см, хвоста – 10-20 см.
Вага може змінюватися протягом року, проте у здорових самців вона не менша за 3 кг. Самиці за габаритами трохи поступаються самцям.
Бабак степовий (Marmota bobak)
Представники цього виду бабаків сягають до 61 см завдовжки та важать 9,3 кг. Від інших видів вони відрізняються доволі коротким хвостом – до 15 см. Крім того, степових бабаків легко впізнати за однотонним піщано-жовтим хутром.
У 18-19 ст. степові бабаки були доволі поширені у степах Європи та Азії. Наразі їхній ареал розповсюдження значно звузився.
В Україні степовий бабак зустрічається подекуди у степах Харківщини та Луганщини. Цей вид занесений до Червоної книги країни. На теренах Азії ці бабаки поширені переважно у степах Казахстану.
Цікавий факт! Степовий бабак має славу тварини-символу Луганської області.
Жовточеревний бабак (Marmota flaviventris)
Цей вид бабаків поширений на теренах Північної Америки. Зокрема, він зустрічається у горах на заході Сполучених Штатів (Скелясті гори, Сьєрра-Невада) та Канади.
Зазвичай ці бабаки населяють гірські ліси на висоті 2000 м. Для свого житла вони обирають луки та скелі з незначною кількістю дерев поблизу.
Хутро на спині у жовточеревних бабаків сіро-коричневе, а на череві – жовто-коричневе. Довжина тіла у самців сягає 49-70 см, хвоста – 13-22 см, а вага – у межах 3-5 кг.
Самиці поступаються за габаритами. Вони сягають 47-67 см та важать 1,5-4 кг. Крім того, самиці відрізняються трохи світлішим кольором хутра.
Аляскинські бабаки (Marmota broweri)
Ці бабаки поширені у горах по всій Алясці, включаючи території Юкон, на висоті 1000-1200 м. Зазвичай вони населяють арктичну тундру, де переважають кам’янисто-скелясті ландшафти.
Забарвлення хутра в аляскинських бабаків варіюється від коричневого до чорного. Від інших видів їх легко відрізнити за чорним хутром на маківці, яке тягнеться від носа до шиї. Довжина тіла у цих бабаків сягає 54-65 см, а вага становить 2,6-4 кг.
Бабак довгохвостий чи золотий (Marmota caudata)
Цей вид зустрічається у горах Центральної Азії, на висоті від 600 до 5200 м. Довгохвості бабаки – доволі кремезні гризуни. Вони сягають 37-80 см завдовжки.
Довжина хвоста у них 16-28 см, що довше, ніж в інших їхніх родичів. Вага варіюється у діапазоні 1,5-7,3 кг. Хоча окремі особини можуть важити навіть до 9 кг.
Зазвичай ці бабаки мешкають на альпійських луках та у високогірних степах. На теренах Китаю вони доволі поширені у горах Тянь-Шань. Загалом їх ареал поширення охоплює Киргизстан, Афганістан, Таджикистан, південь Казахстану, Узбекистан та північ Пакистану, а також захід Індії.
Бабак сивий (Marmota caligata)
Ці гризуни поширені у горах Канади та США, де населяють альпійські луки зі скельними виходами. Довжина тіла у сивих бабаків сягає 62-82 см, включаючи хвіст завдовжки 17-25 см. Середня вага у них сягає 3,75 кг у травні та 7 кг у вересні. Деякі дорослі особини можуть важити навіть до 10 кг.
Сивим цей вид бабаків зветься через сріблясто-сіре хутро на спині та плечах. Інша частина тіла вкрита сірим чи червонувато-коричневим хутром.
На чорній голові добре помітна біла пляма на мордочці та біле хутро на підборідді. Лапи чорного кольору, але на передніх можна помітити білі плями.
Поведінка та спосіб життя бабака
Бабаки активні вдень. Чимало цих гризунів лежать на скелях, загоряючи вранці, а потім шукають їжу. Більшість з них є соціальними тваринами, які живуть колоніями до 10-20 особин. Проте деякі види надають перевагу поодинокому чи парному способу життя.
Бабак – дуже полохлива тварина зі значною кількістю хижаків. Більшу частину часу він вважає за краще залишатися під землею та поза полем зору.
Однією з захисних особливостей цих гризунів є свист. Один бабак «охороняє» усю колонію, поки інші шукають їжу на поверхні землі. Помітивши хижака, він видає гучний свист. Почувши це попередження, інші бабаки біжать у свої нори та тунелі, щоб уникнути небезпеки.
Крім того, ці гризуни можуть видавати й інші звуки: лепет, клацання тощо. Вони навіть мають звуки, схожі на крик. Уся ця вокалізація є унікальною формою спілкування бабаків.
Бабаки живуть у невеликих або важкодоступних місцях. Це може бути щілина у скелі чи нора під валунами. Більшість хижаків не можуть отримати доступ до цих нір та системи тунелів, які до того ж мають декілька входів та виходів.
Самці бабаків дуже територіальні. Вони позначають свою територію запахом. Тварини в одній колонії уживаються досить добре. Проте, якщо бабак з іншої колонії потрапляє у чужу нору, між самцями можуть бути бійки. Вони ганяються та люто кусають один одного на своїй території.
Зазвичай бабаки не являють загрози для людини. Вони, швидше за все, втечуть у свою нору при перших ознаках загрози або коли почують свист-попередження від своїх родичів на варті.
Сплячка у бабаків
Бабаки взимку перебувають у сплячці. Альпійський бабак здатний жити у дуже холодному кліматі та впадає у сплячку приблизно на 9 місяців щороку. Його міцні кігті дозволяють йому ритися у частково мерзлому ґрунті, щоб розширити свою систему нір, готуючись до сплячки.
Сплячка дозволяє бабакам справлятися з морозною зимовою температурою свого середовища існування. Ці гризуни багато їдять протягом літа, щоб накопичити жир та пережити сплячку, яка починається у вересні та завершується у травні.
Під час зимової сплячки бабаки збиваються у нору, щоб зігрітися. Деякі з цих тварин мігрують з місця своїх зимових барлогів у літні. Вони риють зимові лігва на меншій висоті, ніж літні.
Цікавий факт! Відомо, що у режимі повної сплячки бабак робить лише 2-3 вдихи на хвилину. Крім того, протягом зимового сну ці гризуни можуть хропіти та сопіти.
Де живуть бабаки та яке їхнє середовище існування?
Бабаки зустрічаються на теренах Європи, Азії та Північної Америки. У США ці гризуни мешкають переважно у західних штатах, таких як Колорадо, Каліфорнія, Юта, Вашингтон та Аляска.
На теренах Європи бабаки живуть у центральній та південній частині, зазвичай у горах. Вони також населяють Китай та райони на півночі та у Центральній Азії, включаючи Сибір.
Зазвичай бабаки влаштовують свої домівки у гірській місцевості, на луках, у тундрі, на узліссях, луках та у степах. Наприклад, бабак гімалайський населяє Гімалаї, альпійський – Альпи, Карпати, Піренеї та інші гірські масиви Європи, а довгохвостий – у горах Тянь-Шань. Лісові бабаки зустрічаються у багатьох екосистемах Канади та США.
На теренах України раніше зустрічалося 2 види бабаків – степовий та альпійський. Перший ще подекуди зустрічається у північно-східних регіонах України, але є видом, занесеним до Червоної книги країни. Другий вид – альпійський бабак раніше зустрічався в українських Карпатах, але наразі він є регіонально вимерлим.
За програмою реінтродукції степові бабаки в Україні були переселені у Тарутинський степ у 2020 році. Група з 5 самиць та 3-х самців добре тут акліматизувалася. Крім того, у 2024 р. планується за можливості зробити наступний випуск бабаків у дику природу, вже у Буджацький степ.
Що їсть бабак?
Бабаки – переважно травоїдні тварини. Вони їдять рослини, насіння, квіти, листя, коріння, мохи та лишайники, горіхи та зерна. Одні види надають перевагу листю, тоді як інші – насінню рослин.
Крім того, деякі бабаки можуть їсти комах, равликів та навіть пташині яйця. Навесні та влітку ці гризуни споживають те, що переважає в їхньому середовищі існування. Альпійські та деякі інші види бабаків можуть їсти рослини, які були б отруйними для інших ссавців.
Восени бабаки важать більше, ніж навесні. Пов’язано це з тим, що вони багато їдять влітку для накопичення жиру, який врятує їх під час довгої зимової сплячки. Навесні, коли ці тварини прокидаються та виходять з нір, вони важать значно менше, ніж перед сплячкою, адже витрачують за зиму накопичений жир.
ТОП-10 цікаві факти про бабака
- 80% свого життя бабак проводить під землею.
- Бабаки мають зір, значно кращий за слух, та можуть побачити людину з відстані 400 м.
- Ці гризуни під час бігу крутяться, підіймають хвіст та машуть ним, щоб привернути увагу родичів та «повідомити» їм про загрозу.
- Бабак може рухатися зі швидкістю до 5 км/год.
- Територія бабака іноді може становити 700 кв. м.
- М’ясо бабака доволі жирне та пахне травами, тому ці гризуни часто стають об’єктом полювання. Крім того, бабачий жир – цінний товар на чорному ринку.
- Бабак – найпопулярніша тварина на теренах Канади та Сполучених Штатів. Тому не дивно, що тут з’явилося свято цього гризуна.
- День бабака відзначають 2 лютого. Ця свято було запроваджено у США на Алясці у 1886 р. За поведінкою бабака у цей день визначають тривалість зими.
- Бабки добре впливають на ґрунт та підземні води, а також сприяють поширенню насіння рослин.
- Бабак вважається прообразом кам’яних баб, які стоять у степу зі скіфських та половецьких часів.
Розмноження бабаків
Ці гризуни розмножуються лише раз на рік, а олімпійські бабаки – раз на 2 роки. Самці зазвичай спаровуються з кількома самицями. Кожен самець захищає свій «гарем» від посягань інших самців-конкурентів.
Самиця виношує майбутнє потомство приблизно 30 днів. На світ може з’явитися від 3 до 8 малюків. Проте в середньому зазвичай народжуються 4 дитинчати. Малюки з’являються на світ із закритими очима та без хутра.
Перші 3 тижні життя вони харчуються винятково материнським молоком. Потім мати починає годувати їх травами та рослинами. Наприкінці першого місяця життя малюки починають вилазити з нори, щоб досліджувати околиці та самостійно шукати їжу.
На 7-му тижні життя вони відлучаються від материнського молока. Хоча мати продовжує доглядати за малюками, вони швидко ростуть та стають більш самостійними.
Навіть ставши повністю самостійними, молоді бабаки можуть залишатися поряд зі своєю родинною колонією. Проте у деяких випадках батьки можуть виганяти з колонії своїх дитинчат у віці 7 тижнів, щоб ті шукали власне місце для існування.
Статевозрілими молоді бабаки стають у віці приблизно 2 роки. Тривалість життя цих гризунів становить 13-15 років.
Хижаки та загрози для бабаків
Ці гризуни мають декілька хижаків, включаючи койотів, лисиць, борсуків та орлів. Орли можуть швидко пірнати з повітря до нори, звідки виходить бабак на пошуки їжі.
Койоти та лисиці нерідко спеціально шукають нори цих гризунів, щоб підстерегти їх на виході. При цьому найбільш вразливими є малюки, які ще навчаються самостійно покидати нору та шукати їжу.
На альпійських бабаків іноді полюють й люди – не лише заради їжі, але й для спорту. Також існує думка, що жир представників цього виду є ліками проти артриту. Тому цих бабаків ще іноді відловлюють заради цієї мети.
Більшість різновидів бабаків, включаючи альпійського, мають досить стабільну популяцію та викликають найменше занепокоєння. Популяція альпійських бабаків оцінюється у понад 100 тисяч особин, 1500 з яких живуть у Карпатах.