Гори – найдивовижніші геологічні об’єкти на Землі. Загалом так зветься форма рельєфу, яка помітно підноситься над околицями, зазвичай має круті схили та відносно обмежену вершину. У більшості випадків гори зустрічаються у подовжених рядках або ланцюгах, і дуже рідко – окремо.
Як утворюються гори? Процес орогенезу
Ця форма рельєфу утворюється внаслідок повільних, але гігантських рухів твердих плит літосфери – верхньої оболонки Землі. При стиканні цих плит земна поверхня може піднятися, утворюючи гори.
Для розуміння, вся літосфера Землі розділена на тверді плити, які рухаються незалежно одна від одної. У сучасну епоху у світі налічується 7 великих тектонічних плит та декілька менших. Коли вони стикаються між собою, може статися кілька речей.
Наприклад, якщо одна плита щільніша за іншу (океанські зазвичай щільніші), то при їхньому стиканні почнеться процес субдукції. Важча плита повільно ковзатиме під легшою.
Якщо щільність відносно однакова, то плити почнуть зминатися, спонукаючи рух угору. Саме у цьому випадку утворюються геологічні складки. Цей процес зветься орогенез або утворення гір.
Зазвичай для його завершення потрібні мільйони років. Чимало з сучасних складчастих гір все ще розвиваються, оскільки розгортається тектонічний процес. Останній не завжди відбувається на тектонічних краях. Іноді процес утворення гори може відбуватися всередині тектонічної плити.
До уваги! Землетруси відбуваються, коли дві плити, що штовхаються повз одна одну, викликають тріщину у земній корі.
Класифікація гір за походженням
Гори можуть утворюватися по-різному. Іноді земна кора згинається та вигинається, іноді – розпадається на величезні блоки.
В обох випадках великі площі суходолу підіймаються вгору, утворюючи гори. Ще один варіант утворення гір – внаслідок вулканічної діяльності, коли земна кора розривається.
Існує декілька варіацій класифікації гір. Ці форми рельєфу можуть поєднуватися у певні групи за віком, висотою, формою вершини та походженням.
Найпоширенішою є класифікація гір саме за походженням та утворенням. За походженням існують тектонічні, вулканічні та ерозійні гори. Своєю чергою гори тектонічного походження поділяються на 3 типи: складчасті, складчасто-брилові та брилові.
Тектонічні гори утворюються на межі літосферних плит, при їх зіткненні. Вулканічний тип гір виникає у результаті виверження вулканів, при виливі лави на поверхню.
Чимало найбільших гірських хребтів на Землі утворилися внаслідок зіткнення міжконтинентальних тектонічних плит мільйони років тому. Геологічна активність Землі породжує різні види гір. Сили, які підіймають гори до неба, все ще постійно діють, утворюючи нові гірські хребти та штовхаючи старіші вгору.
Класифікація гір за віком
За віком гори поділяються на 2 групи: молоді (вік до 60 млн років) та старі (вік понад 60 млн років). Прикладами перших є Альпи, Кавказькі гори, Анди та Гімалаї. До старих гір належать Уральські, Скандинавські, Капські.
Зазвичай молоді гори відрізняються високими вершинами загостреної форми та крутими схилами. На відміну від них, старі гори мають нижчі вершини округлішої форми через процеси ерозії, яким вони піддавалися протягом сотень мільйонів років. Саме тому їхні схили менш круті.
Класифікація гір за висотою
За висотою гори класифікують за 3 групами: низькі (600-1000 м), середньовисокі (1000-2000 м) та високі (понад 2000 м). Низькі гори зазвичай мають пологі схили та вершини округлої чи пласкої форми. Через них протікає чимало річок.
Для середньовисоких гір властива зміна ландшафту залежно від висоти. Вони можуть мати круті схили, глибоке розчленування та переважно куполоподібні вершини. Проте альпійські форми рельєфу відрізняються загостреними піками, дуже крутими схилами та вузькими гребенями.
Високі гори зазвичай відрізняються гострими списами вершин та крутими схилами. Природні зони у них змінюються від лісів до крижаних пустель. Гімалаї, Анди, Альпи, Памір – найвідоміші приклади цього типу гір за висотою.
До уваги! Висота гори зазвичай вимірюється як висота вершини відносно рівня моря.
Класифікація гори за формою вершини
Вершиною зветься найвища частина гори. Вона може бути пікоподібною чи загостреною (Казбек), куполоподібною (Аюдаг у Криму), платоподібною чи столовою (Долина монументів у США).
Гори вулканічного походження завжди мають вершину у формі конуса або зруйнованого конуса з кратерними зниженнями. Їхні вершини доволі легко піддаються процесам ерозії.
Типи гір – фото, назви, характеристики
Складчасті гори
Складчасті гори – найпоширеніший тип гір на Землі. До нього належать найбільші гірські хребти світу, які формувалися протягом мільйонів років. Найвідомішими прикладами цього типу гір є Гімалаї в Азії, Альпи в Європі, Анди у Південній Америці, Скелясті гори у Північній Америці.
Складчасті гори утворюються при зіткненні двох або більше тектонічних плит. При цьому опуклі складки формують гірські хребти, а угнуті – міжгірські западини.
Наприклад, Гімалайські гори утворилися, коли плита земної кори Індії врізалася у плиту Азії та підняла найвищий гірський масив на континентах. Анди утворилися внаслідок зіткнення Південноамериканської континентальної плити та океанічної Тихоокеанської плити.
Усі складчасті гори утворюють на Землі 2 гігантські склачасті пояси – Тихоокеанський та Альпійсько-Гімалайський. З точки зору геології вони є відносно молодими.
Їхній геологічний вік становить десятки мільйонів років. Проте, саме через цю відносну «молодість», складчасті гори є найвищими у світі, оскільки ще не були підвернуті сильному руйнуванню.
Цікавий факт! Південні Альпи постійно змінюються, тому що Тихоокеанська плита підсувається під Австралійську плиту, і це спричиняє підняття гір.
Головні характеристики складчастих гір
- Підштовхування плит змушує породу утворювати складки, тому складчастість – найхарактерніша ознака цього типу гір.
- Складчасті гори можуть підійматися високо, але залишатися вузькими.
- Більшість складчастих гір планети складається з осадових порід. Останні утворюються, коли відкладання у западинах морського дна стикаються з утворенням гірських порід.
- Складчасті гори зазвичай мають круті, зубчасті вершини та часто супроводжуються глибокими долинами та ущелинами.
- Гірські ланцюги, утворені складчастими горами, можуть поширюватися на тисячі кілометрів.
Складчасто-брилові гори
Цей тип гір утворюється, коли розломи чи тріщини у земній корі змушують одні матеріали чи блоки гірської породи підійматися, а інші – опускатися. Замість того, щоб згортатися, земна кора ламається/розривається та розпадається на блоки чи частини.
Іноді ці брили каміння рухаються вгору та вниз, коли вони розсуваються. У кінцевому підсумку камінні брили складаються одна на одній. Часто складчасто-брилові гори мають крутий передній схил та пологий тильний.
При цьому типі формування гір земна кора не утворюється в складки. Замість цього вона ламається. Розломи, що виникають, можуть зрушити блоки скель вгору або вниз. У першому випадку виникають горсти (з пласкими вершинами та прямовисними схилами), у другому – грабени (з пласким дном).
Розміри цього типу гір можуть бути разючими, але вони зазвичай не такі великі, як складчасті гори. Пов’язано це з тим, що процес, який їх породжує, відбувається у меншому масштабі та передбачає менший тиск. Прикладом цього типу гір є Сьєрра-Невада у Північній Америці, Гарц у Німеччині.
Існує 2 типи складчасто-брилових гір – підняті та нахилені. Перші мають два дуже круті схили та широку вершину. Приклад – Вогези у Франції. Нахилені складчасто-брилові гори мають пологий схил з одного боку та крутий схил – з іншого.
До уваги! Рух земної кори вздовж розломів часто спричиняє землетрус на прилеглих ділянках.
Брилові гори
Цей тип гір утворюється рухом окремих брил земної кори, що переміщуються по розломах вгору та вниз. Горсти – підняті блоки, які утворюють гірські хребти. Грабени – опущені блоки, що утворюють міжгірські западини.
Розломи можуть бути вертикальними (скиди) або похилими (насування). У рельєфі вони виражені уступами чи лінійними долинами.
Брилові гори зазвичай доволі масивні, слабо розчленовані та мають дуже круті схили. Часто вони мають рівнинну або хвилясту поверхню.
Вулканічні гори
Гори цього типу утворюються, коли розплавлена порода (магма), що знаходиться глибоко у землі, вивергається та накопичується на поверхні. Лава – це магма, яка прориває земну кору. При її охолодженні утворюється конус скелі. Камінь та лава накопичуються шар на шар, утворюючи гору.
Приклади вулканічних гір: Пінатубо на Філіппінах, Фудзі в Японії, Сент-Хеленс у Північній Америці, Кеа та Лоа на Гаваях. Слід зазначити, що вулкан не обов’язково повинен бути активним, щоб гора вважалася вулканічною.
Лави з низькою в’язкістю, як, наприклад, на Гаваях, легко течуть та утворюють пологі схили. Проте більш в’язкі лави, змішані з твердими брилами гірських порід, що вивергаються вибухом, можуть утворювати крутіші вулканічні конуси. Прикладами останніх є японська Фудзі, Кіліманджаро в Африці.
Стратовулкани зазвичай утворюють найбільші гори. Хоча Еверест – найвища гора над рівнем моря, вулкан Мауна-Кеа насправді набагато вища із загальною висотою понад 10 000 м. Однак більша його частина занурена, і над рівнем моря його вершина підіймається лише на 4205 м.
До уваги! Вулканічні гори є результатом руху магми на поверхню. Найдивовижнішою характеристикою цього типу гір є кратер – кругла западина, що утворюється, коли лава сильно виривається на поверхню.
Плато, ерозійні чи залишкові гори
Плато – великі пласкі території, які були підняті над рівнем моря силами Землі чи утворені шарами лави. Зазвичай їх описують як великі ділянки «високих рівнів» рівнинної землі на висоті понад 600 м.
Ерозійні гори утворюються не внутрішньою діяльністю, а зовнішньою ерозією. З роками потоки та річки розмивають долини через плато, залишаючи гірські масиви, що знаходяться між долинами. Біля складчастих гір часто утворюються платоподібні гори.
Ерозійні гори мають ущелини, прямовисні схили та V-подібні долини. Яскравим прикладом цього типу є гори Нової Зеландії та Єллоустоунське плато у Сполучених Штатах.
ТОП-8 цікаві факти про гори
- Гори охоплюють приблизно 24% всієї суші та можуть виникати у різних біомах, включаючи тайгу, тундру та помірний ліс.
- Найбільша кількість гір зосереджена на теренах Азії (майже 64%), а найменша – в Африці (лише 3%).
- Непал, Бутан та Болівія – найвисокогірніші країни світу, а шерпи – найвисокогірніший народ планети.
- Найвищі гори на Землі знаходяться на теренах Азії. Саме тут розташовані всі 14 вершин, висота яких понад 8000 м.
- Найвищою планетарною горою у Сонячній системі є Олімп на Марсі. Його висота від основи становить 26 км.
- На Землі налічується понад сотню гір заввишки понад 7200 м від рівня моря.
- Анди – найдовший гірський ланцюг у світі. Його довжина сягає 9000 км.
- Аннапурна – найнебезпечніша гора у світі. За статистикою, при її підкоренні гине кожний четвертий альпініст.
Визначення гори та інші терміни щодо гір
Гора – будь-яке піднесення земної поверхні з однією чи кількома вершинами. Також гора – ділянка земної поверхні, що значно височіє над навколишніми рівнинами.
Гора – це поверхня суші, що перевищує позначку 600 м. Пагорби – підняті над навколишніми рівнинами поверхні, що нижче за 600 м.
Гірська долина – простір суходолу, що лежить між двома висхідними масивами гір.
Підніжжя чи основа гори – широка структура, звідки суша починає підійматися вгору. Це найнижча частина гори.
Гірський схил чи спідниця – похила частина гори, яка лежить між вершиною та підніжжям.
Гірська вершина – найвища частина гори, часто крута та вкрита снігом.
Гірський хребет чи масив – витягнута в одну лінію група гір, що утворена вершинами гір, розташованими одна за одною. З’єднані хребти гір утворюють гірський пояс.
Гребінь – найвища частина гірського хребта.
Гірська система – група гір та хребтів, які подібні за віком та будовою. Окремі/поодинокі гори зазвичай не пов’язані з іншими та найчастіше за все мають вулканічне походження. Наприклад, Столова гора в Африці.