Синиця – добре всім відома невелика пташка, яка, цвірінькаючи, жваво перестрибує з гілки на гілку. Здається, її легко впізнає кожен. Проте існує декілька різновидів цих птахів, серед яких найбільш відомою є синиця велика, що в Україні є звичайним осілим видом.
Синиця – класифікація та наукова назва
Синиця – птах родини Синицеві (Paridae), що належить до ряду Горобцеподібні. В останньому налічується понад 5000 видів. Синиці та горобці є найбільш відомими та розповсюдженими невеликими птахами ряду Горобцеподібні.
Спочатку всі існуючі синиці належали до однойменного роду Синиця (Parus). Наразі в ньому виділяють лише 4 види. Це – синиця велика, далекосхідна, зеленоспинна та південноазійська.
Інші види синиць об’єднані у ще 6 окремих родів. До них належать:
- Блакитна синиця (Cyanistes) – 3 види (блакитна, біла та канарська синиці);
- Чубата синиця (Lophophanes) – 2 види (чубата та сірочуба синиці);
- Африканські синиці (Melaniparus) – 15 видів;
- Sittiparus – 5 видів (гаїчка японська, острівна, архіпелагова, тайванська та синиця білолоба);
- Гаїчка (Poecile) – 15 видів;
- Мала синиця (Periparus) – 3 види (чорна, рудогуза, афганська синиці).
Більшість існуючих видів, що раніше належали до роду Синиця, наразі відокремлені в рід Melaniparus. Ці різновиди синиць мешкають на теренах Африки, на південь від Сахари. Їхня наукова назва походить від слова «чорний».
Взагалі назва птаха походить від слова «синій». Пов’язано це з синьо-блакитним кольором синиці блакитної, яка наразі належить до окремого роду.
За іншою версією, назва синиця походить від цвірчання «зінь» та «сі-синь-сі», що характерно для цього птаха. Натякають на ці особливості й народні назви – «зінзівер» та «сикора».
Це цікаво! У відео нижче можна почути, як звучить голос та спів синиці великої.
Як виглядає синиця?
Більшість синиць – невеликі птахи, за розміром не більше горобця. Довжина тіла у них приблизно 12-15 см, а вага – у межах 7-23 г. Наприклад, габарити найбільш поширеної в Україні синиці великої становлять 14 см та 16-21 г.
Для всіх птахів цього роду характерний короткий, конусоподібний дзьоб. Він трохи закруглений зверху та сплюснутий з боків.
Ноги у синиць тоненькі, але з міцними та сильно зігнутими кігтями. Саме завдяки цьому ці невеликі пташки здатні до вправної акробатики на гілках дерев.
Крила та хвіст у синиці досить короткі. Оперення зазвичай густе та м’яке. Забарвлення у самців та самиць однакове. Проте молодих птахів від дорослих можна відрізнити за більш блідними тонами.
Синиця велика має досить яскраве забарвлення. Спина в неї оливково-зелена, надхвістя – сіре, голова, горло та підхвістя – чорні, а груди й черево – яскраво-жовті.
На грудях та череві є чорна смуга, яка у самиць значно вужча, ніж у самців. Останніх також можна відрізнити за наявністю білих щічок та невеликої жовтої плями на потилиці. Крім того, жовтий колір у самиць нерідко блідіше, ніж у самців.
Синиця далекосхідна має вигляд, подібний до великої. Проте в неї переважає блідо-зелене оперення в верхній частині талі та майже біле – на черевці.
Цікавий факт! Синиць нерідко плутають з горобцями, проте останні відрізняються трохи більшими розмірами та більш витягнутим тілом.
Де живе синиця? Середовище існування птаха
Синиця – невеликий птах, широко поширений в Євразії та на прилеглих островах. Окремі види зустрічаються на теренах Африки та Північної Америки. Більшість синиць веде осілий спосіб життя, хоча деякі види є перелітними.
Синиця далекосхідна поширена в помірних лісах Східної Азії. Вона зустрічається від північно-східних регіонів Індійського субконтиненту до Кореї та Японії.
Синиця південноазійська зустрічається в лісах Південно-Східної та Південної Азії. Свої гнізда вона розташовує в дуплах дерев або порожнинах крутих стін.
Схожий ареал розповсюдження має й синиця зеленоспинна. Проте представники цього виду мешкають переважно в гірських лісах Гімалаїв на висоті 2000-3500 м.
Синиця велика – найбільш розповсюджений вид на теренах Євразії. Вона зустрічається від Скандинавського до Піренейського півострова.
Також синиця велика мешкає в північно-західних країнах Африки та на південному узбережжі Малої Азії. Ці птахи можуть оселятися в будь-яких біотопах: від прибережних заростей очерету до старих лісів.
Поведінка синиці
В осінньо-зимові місяці ці птахи збираються в невеликі зграї. Інколи вони можуть створювати змішані групи разом із іншими невеликими пташками (наприклад, повзиками). Ці птахи є дуже товариськими, та нерідко живуть поруч із житлом людей. При бажанні вони легко піддаються прирученню.
За настанням весни групи синиць розпадаються. Натомість ці птахи створюють окремі пари для розмноження та вирощування пташенят.
Зазвичай синиці не мігрують на зимівлю та цілий рік залишаються поблизу місць розмноження. Ці птахи підтримують температуру тіла в холодну погоду, розпушуючи пір’я та обмежуючи кровотік біля шкіри.
У дуже холодні ночі вони виживають, входячи в стан заціпеніння. При цьому метаболізм сповільнюється, а температура тіла падає приблизно на 10 градусів. «Замерзлі» птахи прокидаються, коли температура підвищується.
Що їсть синиця?
Синиці – переважно комахоїдні птахи. Значну частину їхнього раціону (від 50 до 80%) становлять комахи-шкідники лісів, садів та парків. Тому багато хто приваблює синиць на свої присадибні ділянки, створюючи для цих птахів годівниці.
Свій основний раціон ці пернаті доповнюють насінням (переважно хвойних дерев та трав’янистих рослин) та ягодами. Проте у період гніздування та годування пташенят синиці харчуються переважно личинками та яйцями комах. Свою здобич вони збирають у кронах дерев та кущах, зазвичай добуваючи її з-під кори.
До типової здобичі синиці належать:
Також синиця полюбляє харчуватися насінням соняшника, сосни та липи, плодами чорниці й горобини. До годівниць для цих птахів взимку можна додавати зерна пшениці, вівса та кукурудзи, крихітки хліба, волоські горіхи, кавунове та соняшникове насіння. Якщо додавати шматочки сала, то потрібно використовувати лише свіже, а не солоне (останнє може призвести до загибелі пташки).
Для пошуку їжі синиці можуть об’єднуватися у зграї. Цікавий той факт, що на годівниці ці птахи ніколи не сперечаються, а годуються по одному. Також деякі синиці здатні зберігати їжу про запас – в щілинах або під гілками та повертатися за нею десь через місяць.
Розмноження синиці
Свої гнізда синиці розміщують зазвичай у дуплах дерев, рідше – в щілинах скель або інших укриттях. Самиці відкладає від 4-6 до 16 яєць. Більшість видів синиць має 2 кладки на рік.
Сезон розмноження у цих птахів починається досить рано. Нерідко в цю пору в лісах ще лежить сніг. Яскравих шлюбних ритуалів синиці не мають. Проте самці завжди женуть зі своєї території потенційних конкурентів.
Самиця синиці висиджує яйця протягом приблизно двох тижнів. У цей час самець добуває для неї їжу. З появою малечі обидва батьки полюють за здобиччю, щоб вигодувати потомство.
Проте перші дні самиці невідлучно знаходиться в гнізді, щоб зігрівати малечу. Вже через 3 тижні після появи на світ пташенята синиці самостійно вилітають з гнізда.
Цікавий факт! У період вигодовування пташенят синиця може 300 разів за добу вилітати з гнізда та відловлювати за цей час в цілому близько 300 різних комах.
Хижаки та загрози для синиці
Ці маленькі птахи нерідко стають здобиччю для більшості хижаків. Найчастіше за все на них полюють хижі птахи: сови, сорокопуди, яструби. Яйцями та пташенятами можуть поласувати домашні та дикі коти, ракуни та змії.
Цікаво, що якщо хижак знайде гніздо синиці, то пташки побудуть інше на деякій відстані від попереднього. Також вони можуть створювати декілька домівок, щоб заплутати потенційних ворогів.
В дикій природі у перший рік життя виживає лише 20% молодих птахів. Взагалі тривалість життя синиці досить мала.
Зазвичай ці птахи живуть 2-3 роки, але інколи – значно довше. Наприклад, у 2011 році була повторно спіймана синиця, який на той час виповнилося 11,5 років.