Жук-олень чи рогач – один з найбільш відомих представників ряду Твердокрилі. Легко впізнаний вид йому надають великі нижні щелепи, що нагадують оленячі роги. Проте така особливість зовнішнього вигляду притаманна лише самцям жука-оленя.
Жук-олень чи рогач – класифікація та наукова назва
Жук-олень чи рогач – представник ряду Твердокрилі, родини Рогачеві або Рогачі (Lucanidae). Остання налічує приблизно 1200 видів.
Найвідомішим з них є жук-олень або рогач звичайний (Lucanus cervus), який зустрічається в Європі майже усюди. До інших відомих різновидів належать райдужний жук-олень, який зустрічається в Австралії, та бавовняний рогач, що мешкає в Аризоні.
Наукова назва родини Рогачі – Lucanidae пов’язана із старовинним італійським регіоном Луканія. В ньому місцеві мешканці здавна використовували цих комах для виготовлення амулетів.
Більш розповсюджена назва рогача – жук-олень пов’язана із наявністю в нього «рогів», що нагадують оленячі за вигином та розгалуженням. Насправді це фактично розрослі нижні щелепи, бо виходять вони саме з їх кісток. Вважається, що така особливість жука-оленя виникла в процесі його еволюції та дозволила самцям протистояти суперникам під час шлюбного періоду.
Цікавий факт! Найдавніші відомі скам’янілі знахідки жука-оленя датуються середнім юрським періодом, приблизно 150-160 млн. років тому. Найкраще за все збереглися скам’янілості в бурштині, що датовані приблизно 20-30 млн. років та знайдені на території сучасної Домініканської Республіки.
Як виглядає жук-олень чи рогач?
Подібно до інших жуків, представники цього виду мають широке сегментоване тіло з твердим панцирем, шість ніг та дві пари крил. По боках голови в них розташовані два великих фасеткових ока, а на лобі – відносно довгі вусики.
На кінцівках ніг розташовані гострі кігтики, що дозволяють цим жукам легко переміщуватися по стовбурам дерев. Верхні крила або надкрила призначені для захисту тіла, а нижні – тонкі та прозорі – для польоту.
Зазвичай жук-олень чи рогач має чорне або коричневе забарвлення. Проте окремі різновиди вражають різноманітними яскравими кольорами (наприклад, металево-зеленим або райдужно-червоним). Найбільш різнокольоровим є райдужний жук-олень. Забарвлення його тіла поєднує цілу гаму яскравих веселкових кольорів.
Лише самці жука-оленя мають помітні «роги» (мандибули), саме тому за габаритами вони завжди більші за самиць. Останні мають набагато менші та майже непомітні нижні щелепи, проте в цілому зовні дуже схожі на самців. Об’ємне тіло та блискучий темний екзоскелет – найбільш важливі ідентифікаційні характеристики рогачів.
Личинки жука-оленя мають темну голову та м’яке тіло кремового кольору. Їхня довжина під кінець життєвого циклу може становити приблизно 14 см. У личинок відсутні гігантські мандибули, проте за розмірами тіла вони значно більші за дорослих жуків.
Гігантські нижні щелепи жука-оленя не мають ніякого відношення до харчування. Вони дозволяють самцям боротися один з одним за самиць.
Розміри жука-оленя чи рогача
Довжина тіла у дорослого жука-оленя чи рогача сягає 5 см. Проте зустрічаються окремі різновиди до 8 см уздовж.
Найбільш типовий представник родини – жук-олень чи рогач звичайний разом з «рогами» становить 7,5 см завдовжки. В Україні він є найбільшим представником твердокрилих.
Цікавий факт! Через великі «роги» жук-олень в польоті тримає тіло майже вертикально.
Де живе жук-олень? Середовище існування комахи
Ці жуки зустрічаються по всьому світу. Зазвичай вони живуть в місцях з пухким ґрунтом в теплому або помірному кліматі. Більшість різновидів жука-оленя зустрічається переважно в лісистій місцевості, в дубових пралісах.
Проте вони можуть оселятися й в усіляких несподіваних місцях. Найчастіше за все цих комах можна помітити навколо гнилих парканів.
Жук-олень чи рогач звичайний – найбільш відомий та найбільший жук на теренах України. Чисельність його популяції в країні невелика, проте він зустрічається в різних регіонах.
В окремих місцях жука-оленя можна побачити по всій Україні. Зазвичай він зустрічається в мішаних та широколистяних лісах, де ростуть дуби. Також жук-олень поширений в передгір’ї Карпат та Кримських гір. Зазвичай ці комахи живуть в дуплах старих та мертвих дерев.
Взагалі, рогачі – вид жуків, що має досить широкий ареал розповсюдження в Європі. Також вони зустрічаються в Північній Африці.
Раніше жук-олень був широко поширеним в Європі, проте наразі його популяція скорочується. Цьому виду загрожує вимирання. В Україні жук-олень чи рогач звичайний занесений в Червону книгу.
Цікавий факт! При наближенні потенційного ворога жук-олень замирає, що створює ідеальні умови для його фотографування.
Що їсть жук-олень?
Ці комахи – рослиноїдні. Личинки жука-оленя споживають гнилу деревину. Дорослі особини до кінця свого життя значною мірою покладаються на запаси жиру, що залишилися після стадії личинки.
Крім того, вони іноді можуть споживати гнилі фрукти або сік та насолоджуватися нектаром і росою. В домашніх умовах жука-оленя може харчуватися цукровим сиропом із додаванням соку.
Жук-олень чи рогач відіграє важливу роль в лісовій екосистемі. Він має славу своєрідного «санітару лісу», адже його личинки споживають гниючу деревину та листя.
Незважаючи на наявність великих нижніх щелеп, жук-олень зазвичай не кусає людей. Проте у разі загрози він може кусатися. При цьому укус самиці жука-оленя досить болючий, а великі нижні щелепи самця не завдають ніякої шкоди. Взагалі рогачі не є носіями якихось хвороб, тому вони повністю безпечні для людини.
Життєвий цикл жука-оленя, хижаки та загрози
Самці рогачів ведуть справжні гладіаторські бої за самиць. Вони піднімаються на задні ноги та зчеплюються з супротивником «рогами».
У разі перемоги самець скидає суперника з вітки, на який проводився бій. Такі «баталії» серед самців-жука оленя можуть відбуватися й поза шлюбним періодом, за їжу.
Самиця жука-оленя після спарування відкладає приблизно 20 яєць в ґрунті біля гнилої деревини або в корі гнилих дерев. Зазвичай вона робить це в місці свого народження.
Дорослий жук-олень живе 1-2 роки, а личинка – 4-6 років. Загалом в середньому життєвий цикл рогача може тривати до 7 років.
Проте дуже часто дорослі жуки-олені гинуть ще в перший місяць життя. Їх приваблює світло вивісок та вітрин, вдаряючись о поверхню яких, вони падають та частіше за все гинуть. Також через втрату місць існування та джерел харчування (масову вирубку старих лісів) популяція жуків-оленів в світі має тенденцію до скорочення чисельності.
В дикій природі на жука-оленя можуть полювати різноманітні птахи, амфібії, ящірки, дрібні ссавці, деякі види кажанів та іноді навіть інші комахи. Найбільш поширеними хижаками дорослих жуків, що особливо вразливі в шлюбний період, є лисиці, круки та ворони, сови та сороки.
Скільки коштує жук-олень та яка ціна на нього?
Жук-олень зазвичай не завдає ніякої шкоди людям, оскільки на відміну від термітів та інших шкідників, живе під землею та харчується лише гнилою деревиною. Ці комахи навіть утримуються у якості домашніх тварин (наприклад, в Японії та Південній Кореї).
Гігантських рогачів в Японії іноді навіть називають «чорними діамантами» за блиск екзоскелета. Відомо, що один японський бізнесмен в 1999 р. заплатив 90 тисяч доларів за особливо великого представника цього виду.
Найчастіше за все ціна жука-оленя чи рогача звичайного складає лише кілька доларів. Проте колекціонери можуть оцінювати цих комах на основі їх розміру та здоров’я панциру.