Молох – маленька ящірка, що зустрічається лише серед пустель Австралії. Тіло у неї вкрито колючими шипами, що робить її подібною до дракона у мініатюрі. Через цю особливість ящірка молох має чимало різноманітних прізвиськ, на кшталт «колючий диявол» чи «австралійський дракон».
Ящірка молох – класифікація та наукова назва
Молох – плазун, що належить до ряду Лускаті, підряду Ящірки, родини Агамові. Остання об’єднує понад 30 родів та майже 300 видів. Чимало представників родини Агамові мають доволі химерний вигляд, і молох є наочним прикладом цього.
Ця ящірка належить до роду Молох (Moloch), в якому є єдиним видом. Проте деякі науковці вважають, що у дикій природі може існувати ще один, невідкритий вид цих ящірок. Хоча підтвердження цьому немає.
Вперше ящірка молох була завезена до Європи у 1840 р. Вже у 1841 р. біолог Джон Грей описав її та надав їй наукову назву – Moloch horridus, що означає «молох страшний» чи «молох колючий».
Загалом ця назва пов’язана з язичницьким божеством – уособленням зла, якого зображували у вигляді жахливої істоти. До ящірки вона була застосована через її дивовижний колючий вигляд. Також молох ще відомий як «диявольська», «рогата», «колюча» ящірка, «піщаний диявол» та «колючий дракон».
Цікавий факт! Молох не пов’язаний з північноамериканськими ящірками фриносома, хоча вони мають схожий зовнішній вигляд. Проте ця схожість є лише результатом конвергентної еволюції. Тобто вони розвинули подібні риси незалежно одна від одної через подібний екологічний тиск.
Як виглядає ящірка молох?
«Колючий диявол» молох – ящірка невеликого розміру. Вона сягає лише 10-12 см завдовжки та важить у межах 50-100 г. Самиці зазвичай більші за самців.
Унікальний зовнішній вигляд ящірці молох надають великі шипи. Ними вкрите все її тіло – від голови до кінчика хвоста. При цьому шипи здебільшого без кісток, за винятком черепа ящірки. Завдяки їм молох може накопичувати вологу.
Тулуб у молоха розширений, хвіст невеликий, з тупим кінчиком, а голова маленька та вузька. Потужні лапи мають короткі пальці, які також вкриті шипами, як й усе тіло. Найбільші колючки розташовані на верхньому боці шиї, по боках голови та над кожним оком.
Забарвлення молоха може змінюватися залежно від місця існування та навіть часу доби. Вранці, коли температура нижча, шкіра цієї ящірки коричнева або оливкова.
Коли вдень температура довкілля підвищується, то молох набуває світло-жовтого забарвлення. Крім того, існує від чотирьох до шести різних колірних варіацій молоха, що включають червону, жовту, помаранчеву, сіру морфу тощо.
Дивовижний вигляд ящірки молох є її рисою пристосованості до середовища існування. До того ж це слугує не лише маскуванням, але й відлякує потенційних хижаків.
Цікавий факт! Молох здатний змінювати відтінки на тілі майже за декілька хвилин, набуваючи на сонці або у тіні те забарвлення, що забезпечить йому маскування.
Поведінка та спосіб життя молоха
Ці ящірки активні переважно протягом дня та можуть змінювати кольори залежно від освітлення, щоб зливатися з довкіллям. Насправді вони доволі повільні.
Ящірки молох відрізняються унікальною ходою, а при зупинці підіймають хвіст вгору. При ходьбі вони можуть завмирати та гойдатися різкими рухами. Крім того, молох може завмерти посеред кроку, щоб уникнути уваги хижаків.
Ці плазуни найактивніші у період з березня по травень та з серпня по грудень. Вони майже неактивні у січні-лютому, а також у червні-липні. У цей час ящірки молох риють нори у землі та ховаються у них.
У період активності молох щоденно гріється на піску. Крім того, вдень ці ящірки бродять невеликою територією (у межах 6-10 м), щоб знайти мурах, якими харчуються. Нору для відпочинку молох утворює саме у місцевості, де пролягає декілька мурашиних стежок.
На більші дистанції (до 1 км) вони мігрують лише під час шлюбного періоду, у пошуках партнера. Загалом молохи переважно поодинокі та не особливо територіальні. Їхня територія може збігатися з іншими видами ящірок.
ТОП-6 цікаві факти про молоха
- Ящірки молох можуть роздувати свої груди, щоб виглядати більшими, але при цьому їм стає важче їсти через усі їхні шипи.
- Ребриста луска молоха слугує не лише для захисту, але й для потрапляння води до рота ящірки.
- Ящірка молох може рухатися зі швидкістю до 60 км/год.
- За шиєю у молоха є рогата «фальш-голова» (колюча «подушка» з плямами, схожими на очі), яка є захисним способом від хижаків.
- Також ці ящірки здатні ковтати повітря та збільшуватися у розмірі, щоб відлякувати хижаків.
- Молох з’їдає приблизно 750 мурах за день, але здатний з’їсти до 3000 мурах на добу. За хвилину він ловить приблизно 20-50 дрібних мурашок.
Де живуть ящірки молох?
Молох – відома тварина пустель Австралії. Велика Вікторіанська пустеля є рідним середовищем існування цієї ящірки. Загалом молоха можна побачити у піщаних пустелях та серед чагарникових заростей з піщаним ґрунтом на заході та у центральній частині Австралії.
Ці австралійські ящірки зустрічаються лише у районах зі значним піщаним ґрунтом. Вони не люблять ділянки з кам’янистим або твердим ґрунтом. Унікальні фізичні особливості дозволяють молоху легко виживати у посушливих районах Австралії.
Що їсть ящірка молох?
Ці ящірки Австралії – комахоїдні тварини. Харчуються вони переважно мурахами. Молох за один день може з’їсти до 1000 мурах. Проте у середньому щоденний раціон цієї ящірки становить близько 750 мурах.
Молох не є особливо активним хижаком. Зазвичай він сидить та чекає, поки мурахи перетнуть його шлях, а потім обхоплює їх своїм липким язиком. Харчуються молохи переважно лише вранці або лише вдень.
Борозни між лускою у молоха, що притягують вологу, можуть направляти будь-яку кількість води до рота. Це означає, що навіть щойно зібрана роса за ніч або з рослинності може забезпечити цю пустельну ящірку водою. В екстремальних ситуаціях молох може також заритися у пісок, щоб втягнути вологу у свою луску.
Розмноження молоха
Шлюбна поведінка ящірки молох маловідома. Обмежені спостереження показують, що самці шукають самиць та спаровуються. Самиці молоха зазвичай відкладають яйця у нори наприкінці зими – на початку літа.
Своє майбутнє потомство ці ящірки вкопують у піщані гряди, які виходять на південь. Самиця відкладає від 3 до 10 яєць (у середньому – 8). Інкубаційний період триває від 90 до 132 днів.
Малюки, з’явившись на світ, спочатку харчуються власною яєчною оболонкою, а вже потім переходять до дорослого раціону. Ростуть ці ящірки дуже повільно. Дорослих розмірів вони досягають лише на 5 році. Тривалість життя ящірки молох у дикій природі може варіюватися від 6 до 20 років.
Хижаки та загрози для молоха
Основними хижаками цих ящірок є хижі птахи Австралії та варани. Крім того, динго, лисиці та змії можуть спробувати з’їсти молоха. Однак зазвичай ці ящірки уникають небезпеки завдяки своєму природному камуфляжу та колючому тілу.
Найбільшою загрозою для молоха є втрата джерела їжі. Це можливо у районах, де люди вбивають мурах як шкідників. Проте загалом ящірка молох належить до видів, що викликають найменше занепокоєння.
Чисельність популяції молоха у дикій природі напевно невідома. Проте ці ящірки дуже поширені у своєму середовищі існування.
Вони не стикаються з серйозними загрозами, тому їхнє збереження не викликає занепокоєння. Також слід зазначити, що в Австралії заборонено тримати молохів у домашніх умовах, а також експортувати з країни для продажу як домашніх тварин.