Тварина соня відома своєю тривалою зимовою сплячкою, через яку й отримала видову назву. Цей дрібний гризун має декілька різновидів, але усі вони доволі милі на вигляд. Крім того, тварина соня поза сплячкою неймовірна активна та дуже акробатична, чим привертає увагу фотографів.
Тварина соня – класифікація та наукова назва
Ці дрібні ссавці належать до ряду Мишоподібні, родини Вовчкові чи Соневі (Gliridae). Остання об’єднує 9 родів та 28 видів, представники яких поширені у Старому Світі.
Іноді родина Вовчкові розглядається як окремий підряд гризунів – Вовчковиді (Gliromorpha). Науковці досі не мають спільної думки щодо родинних стосунків цих ссавців.
Одні вважають тварину соню спорідненою з надродиною Мишуваті, інші – з Вівіркуваті. Тобто напевно складно визначити, чи представники родини Вовчкові ближче до миші або ж до вивірки.
Усіх представників родини Вовчкові поділяють на 3 підродини. До підродини Графіура (Graphiurus), яка також відома як «Африканська соня» належить 1 однойменний рід, який об’єднує 14 видів.
Підродина Соневі (Leithiinae) об’єднує 3 роди: соня (4 види), жолудниця (3 види) та мишовидна соня (3 види). До підродини Селевінієві (Seleviniinae) належить лише 1 рід – селеневія. Проте інколи його класифікують як 4 рід підродини Соневі.
Підродина Вовчкові (Glirinae) об’єднує 3 роди. До них належать японська соня чи гліруля, ліскулька та вовчок, кожен з яких має лише 1 однойменний вид. Ще приблизно 30 вимерлих родів родини Соневі відомі з літопису скам’янілостей.
Африканська соня
Походження назви «соня» наразі невідомо. Вважається, що вона, можливо, походить від старофранцузької чи скандинавської мови від слова, що означає «сон» або «відпочинок».
Цікавий факт! Тварина соня належить до однієї з найдавніших зареєстрованих груп гризунів, які наразі відомі та задокументовані. Її пращури існували ще приблизно 50 млн років тому.
Як виглядає тварина соня?
Представники родини Вовчкові чи Соневі можуть дещо відрізнятися залежно від виду. Проте будь-яка тварина соня – це маленька істота з миловидною мордочкою з тонкими темними вусами, округлими вухами та великими очима. Зовні вона доволі схожа на мишу, але трохи більша за неї.
Тіло у соні вкрито хутром, забарвлення якого зазвичай сіре, коричневе або біле, іноді з домішкою темних смуг. Шкіра навколо носа та ніг зазвичай має рожевий відтінок. Соня має великий пухнастий хвіст, який насправді відрізняє її від справжньої миші та робить схожою на вивірку чи білку.
Подібно до інших гризунів, череп у представників родини Вовчкові добре пристосований для гризу та жування. Ці маленькі тварини мають гострі та вигнуті кігті, які добре пристосовані для риття та пошуку їжі.
На кожній передній лапі соні мають по 4 пальці, а на кожній задній – по 5 пальців з м’якими подушечками. Завдяки цим рисам пристосованості вони добре можуть лазити по деревах.
Представники родини Соневі значно відрізняються за розміром. Найменшою сонею у світі є японська, яка сягає лише 7,6 см завдовжки та має хвіст довжиною 5 см.
Найбільшим представником родини Вовчкові є вовчок сірий чи великий. Ця соня сягає завдовжки 19 см, має хвіст довжиною 15 см та важить 170 г. Доволі поширена ліскулька сягає 10 см завдовжки, тоді як довжина її хвоста становить 6-7 см.
Тварина соня – основні роди з фото та описом
Графіура чи африканська соня (Graphiurus)
Цей рід гризунів родини Вовчкові чи Соневі об’єднує 14 сучасних видів. Усі вони зустрічаються винятково на теренах Африки, на південь від Сахари. Африканські соні легко пристосовуються до різноманітного середовища існування.
Графіури – дуже рухливі тварини. Вони легко переміщуються по деревах та будь-яких інших поверхнях.
Хоча африканські соні приручаються доволі складно, саме їх доволі часто утримують як екзотичних домашніх тварин. Проте слід зазначити, що цих гризунів краще тримати окремо, а не великими групами, у яких часто виникають сутички.
Соня чи вовчок (Dryomys)
Цей рід налічує 4 види. До нього належить соня анатолійська чи кудлата, поширена на теренах Туреччини, та соня белуджистанська, яка зустрічається у Пакистані, а також китайська – ендемік Китаю. Соня лісова – типовий вид цього роду – поширена у більшості країн Європи (включаючи Україну) та Азії.
Зазвичай представники цього роду мають довжину тіла у межах 8-13 см, а хвоста – 6-11 см. Вага варіюється у межах 18-36 г.
Лісові соні ведуть переважно нічний спосіб життя. Вдень вони сплять у дуплах чи норах, а вночі полюють на низьких гілочках дерев та чагарників. Ці маленькі гризуни ведуть переважно деревний спосіб життя.
Жолудниця, вовчок садовий чи соня садова (Eliomys)
До цього роду належать 3 види: азійська чи пустельна, європейська чи садкова та магрибська (африканська) жолудниця. Європейська жолудниця також відома як садова соня.
Вона поширена у багатьох країнах Європи. Азійська жолудниця поширена у країнах Близького Сходу та Азії, тоді як африканська – у країнах Північної Африки.
Представники цього роду сягають завдовжки 10-18 см, тоді як хвіст у них 9-14 см. Вага вовчка садового залежно від певного виду може варіюватися у межах від 45-60 г до 120-140 г.
Селевінія (Selevinia)
Цей рід родини Вовчкові був описаний лише у 1939 р. До нього належить лише 1 вид – азійська селевінія. Зовні цей дрібний гризун нагадує мишу.
Завдовжки він сягає до 9,5 см, тоді як хвіст становить 7,5 см, а вага – 30-35 г. Селевінія азійська має пишне, густе хутро – сіре зверху та білувате знизу.
Цей вид соні є ендеміком Казахстану. Зустрічається він у полинно-солянкових пустелях на сході та у центральній частині країни. Цей вид є доволі рідкісним.
Селевінія азійська чудово лазить по гілках чагарників. Вона активно переважно у сутінках. Основу її раціону становлять комахи (переважно сарана) та павуки-тарантули. Селевінія може видавати звуки, схожі на тріск сарани, чим приваблює до себе цю бажану здобич.
Тварина японська соня чи гліруля (Glirinae)
Цей рід налічує лише один однойменний вид, який є ендеміком Японії. Його представники населяють помірні ліси островів Кюсю, Хонсю та Дого.
Завдовжки японська соня сягає 6,5-8,5 см, а її хвіст – 4-5,5 см, тоді як вага становить 14-40 г. Забарвлення хутра варіюється від блідо-оливково-коричневого знизу до темно-коричневого та навіть чорного на спині.
Японські соні дуже швидко переміщуватися по гілках дерев, чіпляючись за них та утримуючись донизу головою. Харчуються вони переважно нектаром та пилком. Самиці під час годування малечі доповнюють свій раціон комахами.
Де живе тварина соня та яке її середовище існування?
Тварина соня поширена у Старому Світі. Її можна зустріти на теренах Європи, Азії та Африки. Деякі з найпоширеніших видів родини Вовчкові зустрічаються у центрі Європи.
У фауні України тварина соня представлена 4 видами 4-х родів. На українських теренах зустрічаються лісові соні, вовчок сірий, ліскулька руда та жолудниця європейська, ще відома як «садова соня».
Представники родини Соневі мають доволі різноманітне середовище існування. Вони можуть зустрічатися у листяних та тропічних лісах, пустелях, саванах та заростях чагарників. Зазвичай тварина соня надає перевагу місцям існування поблизу узбережжя річок та скелястих виступів, або ж серед густої рослинності, де можна сховатися від хижаків.
Завдяки пристосуванню до різноманітних середовищ існування представники родини Соневі поширені у більшій частині Східної півкулі. При цьому вони ніколи не зустрічаються у Західній півкулі. Соня навіть може існувати поблизу людей – у садах, будинках та на деяких сільськогосподарських угіддях.
Тварина соня в Україні – види з фото та описом
Вовчок сірий чи великий, або повх соня (Glis glis)
Це найбільш відомий вид соні на теренах України. Він зустрічається майже по всій Європі та у суміжних азійських регіонах. Вовчок сірий населяє листяні та мішані ліси, але може жити й у великих садах.
Завдовжки представники цього виду сягають 13-18 см, тоді як на хвіст припадає ще 11-15 см. Важать ці соні у межах від 70 до 230 г.
Вовчок сірий має повністю сіре або сірувато-коричневе хутро, а черевце – біле або блідо-жовте. Хвіст дуже довгий та пухнастий, темніший за кольором, ніж хутро на тілі.
Ліскулька чи вовчок горішковий/ліщиновий (Muscardinus avellanarius)
Представники цього виду ще також відомі як «ліщинова соня». Вони дуже маленькі: довжина тіла становить лише 10 см, а хвоста – 6-7 см. Ліскулька має вохристо-іржаве забарвлення хутра. Через це вона ще має назву «ліскулька руда».
Ліщинова соня доволі поширена у лісовій смузі Європи та суміжних азійських регіонах. На теренах України вона зустрічається на півночі, заході та у центральних регіонах.
Тварина соня лісова (Dryomys nitedula)
Ці соні доволі поширені у лісах та садах України та Європи загалом. Він інших гризунів вони відрізняються сіро-бурим забарвленням хутра, пухнастим хвостом та чорною смугою на очах, що надає подобу маски на обличчі.
Довжина тіла у соні лісової від носа до хвоста становить 90-115 см, тоді як сам хвіст сягає 60-90 см. Важить вона приблизно 30-40 г. Зовні цей гризун доволі схожий на соню садову.
В Україні цей вид поширений на Поліссі, Поділлі та у Прикарпатті. Загалом соня лісова поширена в Європі (переважно у дубових лісах), Закавказзі та Азії.
Жолудниця європейська чи соня садова (Eliomys quercinus)
Цей вид соні доволі поширений на теренах Європи, включаючи Україну. Жолудниця європейська населяє листяні, хвойні та мішані ліси, проте іноді може зустрічатися у садах та на городах.
Цей вид соні більш полюбляє скелясті райони та менш прив’язаний до деревного способу життя. У горах вона зустрічається до відмітки 2000 м.
Жолудниця європейська сягає 10-15 см завдовжки та має хвіст довжиною 8-14 см. Важить вона у межах 60-140 г. Хутро у соні садової сіре або коричневе, а черевце біле, як і кінчик хвоста. Також у представників цього виду можуть бути чорні плями навколо очей.
Поведінка та спосіб життя тварини соні
Соня будує гніздо у будь-якому добре захищеному місці, яке може знайти. Це можуть бути дерева, скелі, нори, покинуті гнізда та навіть бджолині вулики. До місця існування соня дуже не вибаглива. Вона може будувати гніздо з моху, кори, рослинності та всього іншого, що знайде.
Самці соні дуже територіальні та люто захищають свою територію від інших сонь. Самиці також мають власні території, проте вони менш агресивні щодо інших родичів поблизу. За допомогою виділень ці гризуни позначають свої території.
Тварина соня має різні вокалізації для спілкування з іншими. Це може бути свист, вереск та цвірінькання. Вона також може спілкуватися зі своїми родичами за допомогою мови тіла та запаху.
Тварина соня у першу чергу відома своєю здатністю до тривалої сплячки. Види, що живуть у помірному кліматі, накопичують величезні запаси жиру протягом теплих місяців.
Потім вони впадають у сплячку на всю осінь та зиму, час від часу прокидаючись, щоб поїсти їжу, яку зберегли у своєму гнізді. Види, які живуть у жаркому південному кліматі, зазвичай мають тривалі періоди низької активності замість повної сплячки.
Попри доволі мляву поведінку, тварина соня насправді доволі швидка та спритна істота. Вона чудо лазить по деревах та скелях при пошуках їжі. Більшість видів родини Вовчкові добре пристосовані до деревного способу життя. Проте деякі соні живуть на землі у відкритих місцевостях.
Соня веде переважно усамітнений спосіб життя. Проте вона збирається разом з іншими представниками свого виду для розмноження та виховання малюків. Також соня може впадати у сплячку з кількома іншими сонями в одній норі.
Що їсть тварина соня?
Ці гризуни – всеїдні тварини. Раціон соні складається переважно з комах, фруктів, горіхів, квітів та навіть деяких дрібних пташиних яєць. Дуже голодна соня за відсутності їжі може з’їсти навіть свого родича (наприклад, суперника-самця).
Соня – переважно нічна тварина. На полювання та пошуки їжі вона зазвичай виходить вночі. Чудовий слух – основний її засіб виявлення джерела їжі та потенційної небезпеки. Здатність лазити по деревах та копати землю дозволяє соні знаходити їжу, де б вона не мешкала.
Раціон соні може відрізнятися залежно від виду тварини та місцевого вибору їжі, а також від пори року. Наприклад, вовчок сірий восени живиться каштанами, жолудями та горіхами, а влітку – переважно грибами та плодами. Проте до його раціону також можуть додаватися комахи та яйця птахів.
Тварина соня – ТОП-8 цікаві факти
- Тварина соня, подібно до більшості ящірок, має здатність регенерувати спійманий та відірваний хижаком хвіст.
- Майже всюди тварина соня вважається синонімом сонливості та млявості. Проте насправді, поза сплячкою вона дуже активна та навіть здатна до акробатичних трюків.
- Ці маленькі гризуни можуть переміщуватися зі швидкістю майже 13 км/год.
- Соня – другорядний персонаж роману «Пригоди Аліси у країні чудес» Л.Керрола. На чаюванні у Божевільного Капелюшника вона спить серед метушні, але іноді прокидається та щось намагається розповідати.
- Вовчок сірий вважався делікатесом для вищих класів у багатьох стародавніх культурах, включаючи Галлію (сучасну Францію) та Рим.
- У Стародавньому Римі сонь тримали у великих ямах та вирощували для отримання м’яса.
- Вовчок сірий – найбільша соня у світі, яка досі вважається традиційним делікатесом у деяких частинах Словенії та Хорватії.
- Соня – екзотична домашня тварина, яка доволі рідко зустрічається у зооторгівлі. На відміну від одомашненої миші, вона не дуже зацікавлена у взаємодії зі своїм господарем.
Розмноження та життєвий цикл тварини соні
Після виходу зі сплячки соня розмножується один або два рази на рік з різною періодичністю. Зазвичай це відбувається навесні та влітку.
Вважається, що тварина соня є полігамною, тобто один самець спаровується з кількома самицями, тоді як самиці – лише з одним самцем. Самці агресивно б’ються один з одним за право доступу до самиць.
Самиця соні народжує до 10 малюків в одному посліді. В середньому у неї народжується до 4-х малюків. Період вагітності триває 3-4 тижні. Малюки соні з’являються на світ із закритими очима та без хутра. Мати забезпечує їм як харчування, так і захист протягом перших тижнів життя. Самець у цьому участі не бере.
Молоді соні відносно швидко розвиваються до настання зими. Через 3 тижні після народження малюки вперше відкривають очі. У віці 4-6 тижнів вони відлучаються від материнського молока та стають повністю самостійними.
Статевозрілими молоді соні стають приблизно через рік. Тривалість життя у цих гризунів у дикій природі становить у середньому від 2-х до 5 років. У неволі соня живе значно довше.
Також відомо, що вовчок сірий живе до 12 років. Можливо, це через те, що представники цього виду більш зосереджені на виживанні, ніж на розмноженні. Однак чимало молодих сонь гине ще у перший рік життя від хижаків.
Хижаки та загрози для тварини соні
Через невеликий розмір та відносну відсутність захисту тварина соня доволі вразлива для багатьох різноманітних хижаків. Великі хижі птахи, такі як яструби, соколи та сови, можуть у будь-який момент накинутися на цих маленьких гризунів згори та легко зловити їх.
На соню також можуть полювати руді лисиці, куниці, ласки та змії. Рідше ці гризуни потерпають від диких свиней, які можуть копати нори, в яких живуть соні.
Швидкість та спритність – головні засоби захисту соні. Сильний укус та різке шипіння служать захистом у випадку, коли ця маленька тварина загнана у кут. Соня доволі активна навесні та влітку, але досить вразлива під час зимової сплячки.
Чимало цих дрібних ссавців гине у пастках, які встановлюють люди, щоб позбутися гризунів у садах та на городах. Соня також стикається з ризиком знищення лісових середовищ існування.
Точна чисельність цих гризунів у дикій природі невідома. Проте представники родини Вовчкові є доволі поширеними, за винятком декількох видів, яким загрожує зникнення. Вразливим видом вважається й садова соня, яка зустрічається на теренах Європи.