Росичка – одна з найпоширеніших комахоїдних рослин в світі. Існує близько 187 її видів, які зустрічаються на болотах в різних куточках планети. Ці хижі рослини заманюють до своїх пасток комах та живяться ними, отримуючи корисні речовини, яких немає у бідному болотяному ґрунті. Саме тому, незважаючи на чаруючий вишуканий вигляд, росичка має славу маскованого вбивці комарів та мушок.
Росичка – наукова назва, класифікація, види
Наукова назва росички – Drosera походить від давньогрецького слова «drosos», що означає «краплі роси». Пов’язано це із зовнішнім виглядом рослини, на стеблах якої є липкий слиз, що нагадує росу.
Росичка – комахоїдна рослина, що належить до однойменного роду. У свою чергу цей рід входить до родини Росичкові (Droseraceae).
Окрім росички, до цієї родини ще відносяться венерина мухоловка та альдрованда. Усі вони є хижими судинними дводольними рослинами, що входять до порядку Гвоздикоцвіті.
Існує понад 180 видів росички, що зустрічаються в найрізноманітніших куточках світу. Зазвичай вони об’єднуються у групи за формою або ареалом поширення.
- Росички помірного клімату об’єднують всі існуючі європейські та північноамериканські види цих хижих рослин. Для них найбільш характерне щільне скупчення розгорнутих листків.
- Австралійські росички включать види, що зустрічаються на теренах Австралії (включаючи Тасманію) та Нової Зеландії.
- Карликові росички – чимала група австралійських видів, які мають мініатюрний зріст та щільне утворення волосків у центрі корони, що забезпечує захист від палючого літнього сонця.
- Субтропічні росички зберігають вегетативний ріст цілий рік в однакових або майже однорідних кліматичних умовах.
- Бульбові росички – це австралійські види рослини, які формують підземну бульбу, щоб пережити надзвичайно посушливе літо у своєму середовищі зростання, і знову з’являються восени.
Королівська росичка (Drosera regia) є ендеміком Південної Африки. Її листя сягає 60 см вшир та має форму мечів, які зазвичай прилипають до здобичі. Зловивши комаху, воно згортається в клубок.
Види росички в Україні
В Україні зустрічаються лише 3 види росички – круглолиста, яка ще відома як росянка, англійська або довголиста та середня. Круглолиста або звичайна росичка росте на болотах Європи, Японії, Кореї, Сибіру, Нової Гвінеї та Північної Америки. Вона виростає до 10-15 см, має щільну розетку червоних круглих листочків та цвіте протягом літа.
Росичка середня виростає до 3-12 см, має клиноподібне листя та білі квітки, що цвітуть у червні-липні. Вона є найпоширенішим у світі видом росички, який зустрічається в Європі, Північній Америці, Монголії та Японії. Росичка англійська виростає до 10-25 см та має дрібні білі квітки, що цвітуть у липні-серпні.
Як виглядає росичка – опис рослини
Росичка – багаторічна трав’яниста рослина. Зазвичай її зріст знаходиться в межах від 12 до 25 см. Проте деякі окремі види можуть бути значно вищими.
Наприклад, вид Drosera erythrogyne може сягати до 3-х метрів у довжину. Він є найбільшою в світі росичкою. Цей вид належить до ліаноподібних різновидів та є ендемічним для Західної Австралії.
Одні види росички високі, інші – невеликі, схиляючи листя до землі. Певної форми та розміру цієї хижої рослини немає, адже існує чимало її різновидів. Розмір листя варіюється залежно від виду. У найменшої карликової росички Австралії воно сягає всього 5 мм, а у найбільшої – королівської – до 60 см.
Форма і розмір розетки росички відрізняються в залежності від виду, але переважно мають яскраво-зелене забарвлення. Останнє може змінювати залежно від кількості сонячного світла.
Листя росички стає яскраво-червоним при інтенсивному освітленні та зеленувато-червоним – при його нестачі. Залежно від виду його форма може бути округлою, довгою чи ниткоподібною. Листя росички вкрите волосоподібними щупальцями, які можуть бути яскраво забарвленими.
Найбільш впізнаний вид росичці надає солодкий липкий слиз, що скочується донизу по кінцях щупальців кожного листочка. Саме він приваблює вдень і вночі комах, що полюбляють солодкий нектар. Цей липкий слиз містить ферменти, що дозволяють росичці перетравлювати здобич, отримуючи з неї необхідний для розвитку азот.
Цікавий факт! Росичка може скручувати листя, якщо на нього потрапить неїстівна речовина. Проте вона швидко «розуміє», що це не їжа та незабаром відкидає спіймане.
Коріння росички
Коріння росички не дуже міцне та слабо розвинене. Зазвичай воно призначене лише для збирання води та підтримки рослини у ґрунті. Для отримання азоту та інших поживних речовин росичка використовує лише комах.
Деякі види росички мають жилаву кореневу систему, яка залишається під час заморозків, якщо стебло відмирає. Окремі різновиди використовують своє коріння для нестатевого розмноження. Деякі австралійські види росички з цією метою формують підземні клубні, які також допомагають їм пережити посушливе літо.
Коріння карликової росички часто надзвичайно довге, пропорційно до свого розміру. Воно може простягатися на 15 см під поверхнею ґрунту, тоді як сама рослина може бути заввишки не більше 1 см. Деякі карликові росички також утворюють придаткові корені як опори.
Квіти росички
Росичка має високі квітконоси. Здебільшого нероздвоєні суцвіття являють собою колоски, квітки яких розкриваються по черзі і зазвичай залишаються відкритими лише короткий час. На стеблі може розташовуватися від 3-х до 20-ти квіток.
Квіти росички розкриваються у відповідь на інтенсивність світла (часто – лише під прямим сонячним промінням). Все суцвіття є гелітропним, тобто рухається у відповідь на положення сонця на небі.
Зазвичай радіально-симетричні квітки росички складаються з п’яти частин, хоча є й винятки. Їхні розміри варіюються від досить маленьких (менш 1,5 см) до значно більших (4 см та більше).
Найчастіше квітки мають біле або рожеве забарвлення. Наприклад, круглолиста росичка має рожеві квітки, а бурманська – білі. Проте австралійські види відрізняються більш широким спектром. Вони можуть бути помаранчевими, червоними, жовтими або металево-фіолетовими.
Цікавий факт! Раніше червону рідину із росички використовували у якості чорнил.
Як росичка живиться комахами?
Росичка має залозисті щупальця, увінчані липкими виділеннями, які покривають їх пластинки. Механізм полювання та перетравлення зазвичай використовує 2 типи залоз.
Стеблинні залози виділяють солодкий слиз для приваблювання комах та ферменти для їх перетравлення. Сидячі залози поглинають отримані поживні речовини.
Дрібна здобич приваблюється солодкими виділеннями залоз ніжок. Доторкнувшись до них, комар чи будь-яка інша комаха потрапляє в пастку липкого слизу, що перешкоджає просуванню чи втечі.
Зрештою здобич гине через виснаження або асфіксію, оскільки слиз огортає та забиває дихальця. Зазвичай це відбувається протягом 15 хвилин після потрапляння до пастки росички.
При цьому рослина виділяє ферменти, що розчиняють комаху і звільняють поживні речовини, які в ній містяться. Потім ця поживна суміш поглинається поверхнею листя.
Цікавий факт! Росичка може вбити комаху, що потрапила до її пастки, приблизно за 15 хвилин, але переварюватиме її протягом кількох тижнів.
Усі види росички здатні рухати щупальцями у відповідь на контакт із здобиччю. Щупальця надзвичайно чутливі і згинаються до центру листка, щоб комаха торкалася якомога більшої кількості стеблинних залоз.
Для швидкої реакції достатньо навіть контакту ніг маленького комара. Після цього зовнішні або «швидкісні» щупальця згинаються всередину до здобичі за лічені секунди (у деяких видів – за десяті частки секунди). Окремі різновиди росички здатні згинати свої пластинки до різного ступеня максимального контакту з їжею.
Цікавий факт! Деякі види можуть отримувати достатню кількість поживних речовин із ґрунту. Це дозволяє їм виживати тривалий час, навіть якщо вони не ловлять жодної комахи.
Розмноження росички
Багато видів росички самоплідні. Їхні квіти часто самозапилюються після закриття. Нерідко утворюється чимало крихітного насіння, яке проростає під дією вологи та світла.
У видів росички помірного клімату воно також потребує холодної, вологої стратифікації, щоб прорости. Для проростання бульбових видів потрібен жаркий і сухий літній період, а потім прохолодна волога зима.
Вегетативне розмноження відбувається природним шляхом у деяких видів росички, коли коріння підходить близько до поверхні ґрунту. Старе листя, яке торкається землі, також може дати проростки.
Карликові росички розмножуються за допомогою спеціального лускоподібного листя. Бульбові види можуть давати відсадки від своїх клубнелуківок. У домашньому садівництві ці хижі рослини можна розмножувати листовими, кроновими або кореневими живцями та насінням.
Більшість видів росички в дикій природі є багаторічними рослинами, хоча є деякі однолітні різновиди. Окремі види можуть існувати до 50 років.
Деякі тропічні росички ростуть цілий рік. Проте у більшості інших різновидів надземна рослина відмирає взимку та знову з’являється навесні.
Росичка в холодному сніжному кліматі переживає зиму в щільно упакованій бруньці (гібернакулі). Деякі австралійські види ростуть і квітнуть під час вологої зими та відмирають під час спекотного сухого літа.
Де росте росичка?
Ареал розповсюдження росички простягається від Аляски на півночі до Нової Зеландії на півдні. Вона зустрічається у помірних та тропічних зонах по всій планеті.
Найбільше різноманіття цієї хижої рослини спостерігається в Австралії, де зосереджено приблизно 50% усіх її відомих видів. Понад 20 видів росички зустрічається на теренах Південної Америки та Південної Африки.
Декілька видів росте на значній частині Євразії та Північної Америки. Ці території можна вважати окраїною загального ареалу росички, оскільки ця рослина зазвичай не наближується до помірних або арктичних областей.
На теренах Європи зустрічаються лише 3 види росички: середня, круглолиста та англійська. Там, де ареали двох останніх видів перекриваються, існує ще гібридна форма цих рослин.
В Україні зустрічаються усі 3 види росички, характерні для європейських теренів. Їх можна побачити на сфагнових болотах Карпат, Полісся та Лісостепу.
Росичка зустрічається майже по всьому світу, крім Антарктиди. Проте ця рослина відсутня майже у всіх посушливих кліматичних зонах, незліченних тропічних лісах, на Тихоокеанському узбережжі Америки, у Полінезії, Середземномор’ї та Північній Африці.
Зазвичай росичка росте у сезонно вологих або рідше постійно вологих місцях з кислим ґрунтом і високим рівнем сонячного світла. Болота та різні водно-болотні угіддя і вологі береги річок – типова місцевість, де зустрічається ця хижа рослина.
Багато видів росички ростуть разом із сфагнумом, який поглинає велику частину поживних речовин із ґрунту, а також підкислює його. Саме тому вони можуть процвітати в такій місцевості, бо в іншій домінуюча рослинність витіснила б їх.
Окремі види росички пристосувалися до різноманітних середовищ існування. Вони можуть рости у нетиповій для них місцевості, такій як тропічні лісі, пустелі і навіть сильно затінені ділянки. Прикладами такого пристосування є види помірного клімату. Загалом росички ростуть у теплих кліматичних умовах і мають помірну морозостійкість.
Цікавий факт! Вважається, що росичка походить з Африки чи Австралії, а еволюційне видоутворення рослин цього роду відбулося з розпадом Гондвани через дрейф континентів.
Охоронний статус росички
У багатьох європейських країнах (Австрії, Швейцарії, Німеччині, Угорщині, Болгарії, Фінляндії, Чехії, Франції) види росички охороняються законом. У Сполучених Штатах жоден вид цієї хижої рослини не охороняється на федеральному рівні, хоча у деяких штатах вони перебувають під загрозою зникнення. Існуючі росички охороняються лише на теренах національних парків та заповідників дикої природи.
Осушення боліт для сільськогосподарських потреб та видобутку торфу становить найбільшу загрозу для існування цих хижих рослин в Європі, Африці та Північній Америці. Саме через це окремі види росички вже повністю зникли у багатьох регіонах свого колишнього ареалу розповсюдження.
Посухи, які охоплюють Австралію протягом останніх 10 років, також становлять значну загрозу для багатьох видів цих хижих рослин, сприяючи осушенню раніше вологих районів. Щорічний збір росички для комерційного використання в медицині також сприяє її зникненню в дикій природі.
Слід знати! В Україні росичка середня та англійська занесені до Червоної книги країни, а круглолиста належить до списку рідкісних рослин окремих областей.
Використання росички у медицині
Як лікарська рослина росичка використовується ще з 12-го ст. Саме тоді її вперше почали приймати як трав’яний засіб від кашлю. Зараз росичка широко використовується в препаратах від кашлю в Німеччині та інших країнах Європи.
Чай з цієї рослини травники рекомендують при сухому кашлі, бронхіті, кашлюку, астмі. Сучасні дослідження підтвердили, що росичка має протикашльові властивості. Деякі види цієї рослини використовуються як стимулятори та відхаркувальні засоби, а також для лікування сонячних опіків та як афродизіак.
Росичка все ще використовується сьогодні приблизно в 200-300 зареєстрованих ліках, зазвичай у поєднанні з іншими рослинними інгредієнтами. Лікарські препарати в основному виготовляються з коріння, квіток та коробочок насіння цієї рослини. Екстракти зазвичай готують із культивованих швидкорослих видів росички або з тих, що зібрані та імпортовані з Мадагаскару, Іспанії, Фінляндії та Франції.
Важливо! Росичка – рослина не отруйна, проте настої з неї при надмірному вживанні можуть спричинити біль у шлунку та викликати гастрит.
Росичка та нанобіотехнології
Слиз, який виробляє росичка, має чудові еластичні властивості. Завдяки сучасним дослідженням, дослідники змогли виявити у ньому мережі нановолокон і наночастинок різного розміру. Вважається, що саме вони підвищують в’язкість і липкість слизу та роблять пастки для комах більш ефективними.
Ще більш важливим відкриттям є те, що покриття слизу росички на хірургічному імплантаті (протезі стегна чи трансплантованому органі) може значно покращити швидкість відновлення та зменшити ризик відторгнення, оскільки жива тканина може ефективно прикріплюватися та рости на ньому.
Це має дуже важливе значення для тканинної інженерії. Крім того, слиз росички може розтягуватися майже в мільйон разів від початкового розміру та легко доступний для використання.
Він може стати надзвичайно рентабельним джерелом біоматеріалу, який також можна буде використовувати для лікування ран та в регенеративній медицині. Вчені вже змогли імітувати властивості слизу росички для створення синтетичного гелю, який сприяє загоєнню ран та навіть є перспективним у сфері регенерації тканин.
Цікавий факт! У Шотландському нагір’ї для отримання фіолетового або жовтого барвника для фарбування текстилю традиційно використовують росичку круглолисту.
Росичка в домашніх умовах
Через свою хижу природу та красу блискучих пасток росичка має славу чаруючої декоративної рослини. Однак вимоги до навколишнього середовища для більшості її видів є відносно суворими, і їх важко виконати при вирощуванні у домашніх умовах.
Тому більшість видів росички є комерційно недоступними. Проте декілька найвитриваліших сортів пробилися в бізнес розплідників. Саме їх часто можна знайти в продажу поруч із венериною мухоловкою.
Вимоги до вирощування росички в домашніх умовах суттєво відрізняються в залежності від виду. Загалом, ці рослини потребують високого вмісту вологи в навколишньому середовищі – як правило, у вигляді постійно вологого ґрунтового субстрату.
Більшість видів вимагають дуже чистої води, оскільки поживні речовини, солі чи мінерали можуть зупинити зріст росички або навіть знищити її. Зазвичай ці хижі рослини вирощують у ґрунтовому субстраті, що містить певну комбінацію мертвого або живого сфагнового моху, сфагнового торфу, піску та/або перліту. Звичайний ґрунт для росички не підходить через високий вміст азоту.
Для поливу використовують дистильовану або дощову воду. Для здорового росту росички в домашніх умовах також потрібно встановити люмінесцентні лампи. Нестача світла та затемнене місце розміщення горщика з цією хижою рослиною – головна причина, чому вона не виробляє слиз при вирощуванні.
Годувати цю хижу рослину потрібно гранулами корму для риб або комахами (нелітаючими мушками та мотилем). Правильний корм є обов’язковим фактором швидкого розвитку росички в домашніх умовах. Для вирощування цих рослин краще за все використовувати глазуровані або пластикові горщики.