Сфагнум або сфагн – дивовижний яскравий мох, який зустрічається у вологих місцях. Зазвичай він росте на вересових полях та торф’яних болотах, у створенні яких відіграє значну роль. Тому цей вид моху ще відомий як торф’яний або торфовик. Без нього не було би боліт та вугілля. Саме тому мох сфагнум – чи не найважливіша група несудинних рослин на Землі.
Опис моху сфагнум
Сфагнум (Sphagnum) – єдиний сучасний рід у родині Сфагнові (Sphagnaceae), яка є єдиною у класі Сфагнопсиди (Sphagnopsida). Тобто сфагнум – один рід, що є єдиним представником цілого класу. Його латинська назва перекладається як «губка», що пов’язано зі здатністю всмоктувати чималий об’єм вологи.
Мох сфагнум – дуже маленька рослина, заввишки від 5 до 20 см. Проте ці мохи ростуть поруч, утворюючи суцільні пухкі килимки-горби до 30-50 см. Сфагнум є прямостоячою рослиною зі скупченням гілок у верхній частині стебла, що надає йому характерного вигляду. Росте він щільно, утворюючи товсті килимки.
Листя сфагнуму має форму списа або чаші. Воно складається з 2-х типів клітин – живих хлорофілоносних (вузьких) та мертвих водоносних (широких). Деякі листочки товсті та набряклі від води, інші – тонші. Забарвлення листя моху сфагнум може бути прозорим, зеленим, червонуватим, рожевим, бурим, зеленим або жовтим чи помаранчевим.
Як і будь-який інший мох, сфагнум не має ні коренів, ні квітів. Кальцій та магній він поглинає з дощової води завдяки своїм мертвим клітинам в стеблі та листі. Окремі поживні речовини сфагнум отримує в результаті фотосинтезу.
Найважливішою є здатність сфагнуму змінювати умови води та поживних речовин на ділянці. Він може робити ділянки ґрунту заболоченими, кислотними та бідними на поживні речовини.
Це вигідно для сфагнуму, оскільки виключає конкурентів, які можуть його затіняти, а також для інших видів (наприклад, росички), які процвітають у відкритих заболочених місцях існування, тому що також дозволяє тримати на відстані потенційних конкурентів.
Цікавий факт! Після висихання сфагнум стає білим, тому ще одна його назва – «білий мох».
Де росте сфагнум?
У світі існує близько 350 видів сфагнума, 320 з яких є доволі розповсюдженими. Усі вони зустрічаються в прохолодних, вологих середовищах, зазвичай в тундровій та лісовій зонах (рідше – в горах), переважно в Північній півкулі.
До типових місць, де росте мох сфагнум, належать Канада, північ Сполучених Штатів, Північна Ірландія, Шотландія, Північна Європа та Сибір. Деякі його різновиди зустрічаються в південній частині Південної півкулі (в Новій Зеландії та Чилі). Незалежно від ареалу розповсюдження, сфагнум росте на торф’яних болотах, вогких луках та заболочених лісах.
В Україні зустрічається близько 30 видів сфагнуму. Усі вони ростуть на мохових болотах Полісся, рідше – в Карпатах та Лісостепу.
- Найбільш розповсюдженим в Україні є сфагнум болотний. Він поширений по всій території країни.
- Сфагнум гостролистий зустрічається в Карпатах та Прикарпатті, на Поліссі та в Лісостепу. Саме цей вид у минулому використовували як перев’язочний матеріал замість вати, тому що він відрізняється великою гігроскопічністю.
- Сфагнум оманливий зустрічається на лісових болотах та в заболочених соснових лісах України, на Поліссі та на півночі Лісостепу. Це найбільш поширений торф’яний мох, який відіграє провідну роль в торфоутворенні.
Сфагнум є поширеним видом моху. Його можна побачити протягом всього року. Сфагнум дуже невибагливий до тепла, та може рости навіть при температурі нижче нуля. Проте найбільше він росте в літні місяці.
Цікавий факт! Іржавий болотяний мох чи сфагнум бурий (Sphagnum fuscum) найбільш поширений у Скандинавії. Він має імбирно-коричневе забарвлення та створює досить гладкі (на відміну від горбистих) компактні пагорби або купини.
Розмноження сфагнуму
Торф’яний мох може розмножуватися двома способами. Він розмножується шляхом утворення капсул, наповнених спорами. У сухих умовах ці капсули лопаються, а з поширених спор виростають нові рослини. Сфагнум також може розмножуватися, вирощуючи відламані частини більших рослин.
Торф’яний мох легко адаптується до навколишнього середовища, створюючи потрібні йому умови для існування. Він утримує дощову воду, тому вона не може стікати, що сприяє створенню болота. Сфагнум дуже поширений та немає загрози зникнення, тому що здатен рости в різних місцях та не потребує багато вологи, щоб вижити.
Роль сфагнуму в природі та його використання
Сфагнум – дуже красивий мох, який нерідко використовують у ландшафтному дизайні садів. У дикій природі він відіграє дуже важливу роль у створенні торф’яних боліт та торфу.
Сфагнум здатен утримувати воду у своїх губчастих формах ще довго після висихання навколишнього ґрунту. Він може поглинати та дуже довго утримувати лише в клітинах стебла та листя вологу, що у 8-20 разів перевищує його власну вагу у сухому вигляді. Таким чином мох сфагнум забезпечує ґрунт необхідними поживними речовинами та допомагає запобігати гниттю мертвої рослинності, яка стискається протягом сотень років, утворюючи торф.
Повільний розпад сфагнуму, якому сприяють сполуки в клітинних стінках моху, означає, що мертвий рослинний матеріал ніколи не розкладається повністю. Натомість він накопичується, перетворюючись на торф, який затримує величезну кількість атмосферного вуглецю. Саме тому величезні торфовища настільки важливі для боротьби з кліматичною кризою.
Цікавий факт! Підраховано, що вуглець, накопичений на торфовищах Шотландії, відповідає 100-річним викидам країни від спалювання викопаного палива.
Торф’яний мох є важливою рослиною в сільському господарстві. Його нерідко додають у ґрунт, щоб він утримував вологу навколо рослин. Сфагнум також є незамінним в якості субстрату для земляних сумішей для орхідей.
Під час Першої світової війни, коли не вистачало бавовняних бинтів, мох сфагнум використовували у якості пов’язок для ран. Природна здатність вбирати вологу та антисептичні властивості зробили його ідеальною альтернативою для лікування поранених. Завдяки здатності утримувати чимало вологи, сфагнум тривалий час був безцінним в підгузках.
Цікавий факт! Для медичних потреб придатні всі види сфагнуму, проте найбільше підходять магелланський, болотний, бурий, гостролистий.
Сфагнум та його роль у формуванні вугілля
Сфагнум є ранньою стадією вугілля. Проте перетворення торфу на вугілля може тривати до 400 мільйонів років. Якщо торф’яний мох покритий товстим шаром відкладень і не порушується протягом мільйонів років, волога видавлюється, і торф стає твердим.
Затверділий торф перетворюється на буре вугілля, яке є найм’якшою формою вугілля. Через 100 млн. років або більше, якщо буре вугілля все ще залишається недоторканим та ще притискається додатковими відкладеннями, воно перетворюється на бітумінозне вугілля. Воно є м’яким та чорним.
Саме бітумінозне вугілля під натиском настроїв перетворюється на твердий антрацит, який при спалюванні виділяє дуже мало диму. Цей вид вугілля часто знаходиться на значній глибині під землею, тому його важко видобувати.