Рослини-хижаки – найбільш незвичайні представники світової флори. Дивовижними їх робить нехарактерний для рослинності спосіб здобуття корисних речовин. Рослини-хижаки харчуються переважно комахами та дрібними тваринами. Вони також здатні до фотосинтезу, але органічні речовини із м’ясоїдної їжі для них дуже важливі.
Рослини-хижаки та їхні механізми адаптації та ловлі здобичі
Рослини-хижаки демонструють геніальний метод адаптації до навколишнього середовища. Зазвичай вони зустрічаються на болотах та вересових пустошах у помірному або тропічному кліматі.
Ґрунт у таких місцевостях дуже тонкий та розріджений. Не маючи змоги отримувати з нього достатньо поживних речовин, рослини-хижаки виробили власні механізми отримання їх із живих організмів. До них належать:
- захоплення – здатність швидко замикатися навколо здобичі;
- липучка – схожа на клей липка речовина, яка знерухомлює здобич;
- пухирники, що всмоктують здобич, створюючи внутрішній вакуум;
- згорнутий лист-«глечик», що топить здобич;
- пастка із спрямованих всередину волосків, що змушують здобич рухатися до органу травлення.
Всі існуючи рослини-хижаки використовують будь-який з цих механізмів або їхню комбінацію для отримання їстівної здобичі. Взагалі вважається, що хижа рослинність має 4 види пасток: липкі, пухирчасті, глеки та мухоловки.
Хижа флора також здатна до фотосинтезу, проте цієї енергії їй замало. Саме тому рослини-хижаки споживають ще й ту їжу, яка містить органічні речовини. Зазвичай це відбувається за рахунок уловлювання та перетравлення комах та дрібних тварин.
Цікавий факт! У світі налічується приблизно 450 видів рослин-хижаків, які об’єднані до 5 родин та у більше, ніж 10 родів. Більшість з них зустрічається у вологих місцевостях Північної Америки, Австралії та Азії.
Росичка (Drosera)
Середовище існування – болота та заболочена місцевість по всьому світу, крім Антарктиди.
Ці рослини-хижаки – одні з найбільш поширених по світу. Майже всюди, де є болота, можна зустріти різні росички. В Україні існує 3 види росичок – англійська, круглолиста та середня.
Ці рослини-хижаки використовують липкий нектар для приваблювання та утримування комах (переважно – комарів). Він виглядає як краплі роси на кінцях волосків. Маленькі тонкі щупальця діють як пастки та сприяють перетравленню спійманої їжі.
Цікавий факт! Крім росички в Україні зустрічаються представники ще 3-х рослин-хижаків. До них належать альдрованда, пухирник та товстянка. Взагалі в Україні зустрічаються 12 видів рослин-хижаків, які харчуються переважно комахами.
Венерина мухоловка (Dionaea muscipula)
Середовище існування – тропічні болота Північної та Південної Кароліни (Сполучені Штати).
Венерина мухоловка – одна з найбільш дивовижних рослин-хижаків. Зовнішньо вона нагадує пастку для мишей або капкан. Крім того, венерина мухоловка – дуже відома рослина-хижак через широке розповсюдження по світу.
Її можна легко придбати в магазині, проте краще за все купувати з розплідника. Ціна на венерину мухоловку помірна, тому ця екзотична рослина доступна кожному.
Ці рослини-хижаки харчуються переважно мухами. Також здобиччю венериної мухоловки можуть бути мурахи, жуки, павукоподібні та навіть жаби. Для їхнього захоплення ця рослина-хижак використовує своє листя-пастки. Вони заманюють здобич солодким запахом та флуоресцентним сяйвом та закриваються, щоб перетравити спійману комаху.
Венерина мухоловка перетравлює їжу до 10 днів. Потім вона знову відкриває пастку. Проте слід знати, що ці рослини-хижаки потребують природної їжі, а від штучної (наприклад, шматочка гамбургера) – зав’януть та загинуть.
Лілія-кобра або дарлінгтонія каліфорнійська (Darlingtonia californica)
Середовище існування – болота Каліфорнії та Орегону (Сполучені Штати).
Подібно до венериної мухоловки, ця рослина-хижак є ендеміком флори Сполучених Штатів. Проте на відміну до неї, вона зростає лише в дикій природі. Лілія-кобра харчується різноманітними комахами – від маленьких до великих. Здобич потрапляє у пастку та тоне в рідині.
Хоча ці рослини-хижаки мають механізм ловлі комах, подібний до «глечиків» непентесу, зовні вони зовсім не схожі. Дарлінгтонія каліфорнійська більш схожа на кобру зі скрученою головою, готовою до нападу. Її листя має нектар на загорнутому вниз отворі, в який й потрапляє здобич.
Крім того, на відміну від більшості глечикових рослин-хижаків, вона не затримує воду. Лілія-кобра збирає вологу та спрямовує її до свого коріння, яке її поглинає.
Непентес (Nepenthes)
Середовище існування – вологі болота Філіппін, Індонезії, Малайзії, Суматри, Борнео, Північної Австралії та Мадаґаскару.
Цей вид рослин-хижаків ще відомий як тропічний глечик або мавпяча чашка. Пов’язано це з характерною формою непентеса. Ці рослини-хижаки являють собою комбінацію пастки та горщика для омарів.
Слизька внутрішня поверхня їхніх «глечиків» та щетина зверху запобігають втечі здобичі, яка до них потрапила. Крім того, ці рослини-хижаки містять солодкий нектар, від якого комахи п’яніють.
Непентеси споживають переважно різних комах – метеликів, коників, цвіркунів, а також павуків. В дикій природі налічується приблизно 130 видів цих рослин-хижаків. Деякі з них можуть ловити навіть щурів та дрібних птахів.
Цікавий факт! «Глечик» непентеса може вміщувати до 1 л води. Відомо, що мавпи п’ють з нього, саме тому ці рослини-хижаки ще відомі як «мавпячі чаші». Люди також можуть споживати воду з непентесу без шкоди для себе.
Непентес Аттенборо (Nepenthes Attenboroughii)
Середовище існування – схили та вершини гори Вікторія на острові Палаван (Філіппіни).
Цей різновид непентеса має доволі великі габарити. Він являє собою чагарник заввишки до 1,5 м, а товщина його гілок становить до 3,5 м.
Пастка має вигляд великого глечика, найбільший з яких серед знайдених мав об’єм приблизно 1,5 л. В середньому розмір пастки непентеса Аттенборо становить 25 см завдовжки та 12 см вшир. Потрапляючи до «глечика», комахи залишаються в ній назавжди.
Цей вид непентеса був відкритий в 2000 р., а його опис зроблений лише в 2007 р. Ця рослина-хижак отримала назва на честь відомого натураліста Девіда Аттенборо. В природі цей вид знаходиться під загрозою зникнення.
Непентес або глечик Вейча (Nepenthes Veitchii)
Середовище існування – гори Хосе на Борнео та частина Калімантану.
Цей вид відомий як рослина-хижак з найбільшим отвором глечика серед існуючих непентесів. Крім того, глечик Вейча здатний процвітати навіть в умовах низьких високогірних температур. Зазвичай він росте як епіфіт.
Непентес Вейча в своєму ареалі існування можна побачити на стовбурах дерев на висоті від 6 до 30 м. Деякі з цих рослин-хижаків стискаються навколо дерева так, як би людина обіймала його руками. Жоден з інших видів непентесів не має такої особливості.
Деякі глечики непентеса Вейча мають довжину до 25 см. Їхня верхня частина має насичений помаранчевий колір, що також сприяє заманюванню комах до середини. Отвір глечика Вейча нагадує риб’ячі зябра через свої вузькі пластинки, що сходяться до центру.
Пухирник (Utricularia)
Середовище існування – прісноводні струмки, озера та затоплені території в Європі та Азії.
На відміну від більшості існуючих рослин-хижаків, пухирник росте у воді. В світі існує понад 250 різновидів пухирників, що зустрічаються як у помірних, так і у тропічних зонах. Ці рослини-хижаки харчуються різноманітними комахами, водними хробаками, личинками комарів, молодими пуголовками та личинками риб.
Пухирник не має коріння, а його листя виглядає як розсічені ниткоподібні частки, окремі з яких трансформовані в пухирці. Саме останні є ловильним апаратом цієї рослини-хижака.
Здобич приваблює вигляд цих пухирців, що нагадують водорості. Коли вона стикається з волосками тригера, пастка засмоктує її разом з водою.
В Україні існує 4-5 різновидів цієї рослини-хижака. Найбільш поширеним є пухирник звичайний, а інші – рідкісні та занесені до Червоної книги країни. Через привабливі квітки ці рослини-хижаки нерідко вирощуються в декоративних ставках.
Товстянка (Pinguicula)
Середовище існування – Північна, Південна та Центральна Америка та Євразія.
Ці рослини-хижаки на перший погляд нагадують яскраві квіти, схожі на орхідеї. Однак, якщо придивитися уважніше, то можна побачити крихітні волоски, що виділяють схожу на слиз речовину.
Яскраве забарвлення квітів товстянки (рожеве, біле, жовте чи фіолетове) приваблює здобич. Липучі волоски затримують її та виділяють ферменти та кислоти для розчинення. Ці рослини-хижаки харчуються мухами та мушками, павуками, цвіркунами, слимаками.
За різними даними, в світі налічується від 35 до 85 видів товстянки. Переважна більшість з них зустрічається на теренах Мексики. В Україні зростає 3 види товстянки – звичайна, альпійська та двоколірна, проте всі вони є дуже рідкісними в флорі країни.
Цікавий факт! Латинська назва товстянки – Pinguicula перекладається як «маленький жирний». Це пов’язано з відчуттям жиру при дотику до листя цієї рослини-хижака.
Генлісея (Genlisea)
Середовище існування – вологі райони Центральної та Південної Америки, Танзанії та Замбії в Африці та Мадагаскару.
Ці рослини-хижаки значно відрізняються від інших. Їхні ловчі пристрої являють собою окремі пухирці з довгими трубочками. Останні мають на кінцівках спірально скручені шиловидні відростки. Саме через це генлісея ще також відома як хижа рослина-штопор.
Внутрішні стінки цих «штопорів» мають численні щетинки, які перешкоджають здобичі вийти назовні. За своєю формою генлісея нагадує клешню краба, з якої неможливо вирватися.
Ця рослина-хижак відрізняється від інших тим, що ловить здобич не лише на поверхні, але й під землею. За допомогою своїх порожніх трубочок вона здатна висмоктувати різні мікроорганізми із ґрунту.
Брокхінія усічена (Brocchinia reducta)
Середовище існування – піщані та болотисті ділянки у Венесуелі, Гайані, Колумбії, Бразилії, Сибіру та Північній Америці.
Ці рослини-хижаки належать до родини Бромелієві. Тобто їхніми близькими «родичами» є ананас, товстянки та іспанський мох.
Листя у цих хижих рослин росте прямо із коріння та має форму органної труби. Воно щільно стулене та створює вузьку воронку, в якій накопичується волога з опадів та «сік» з комах.
Ця рослина-хижак досить цікавий механізм ловлі здобичі. Її світло-зелене листя має дуже слизьку воскову поверхню, що створюється завдяки маленьким лусочкам, що відбивають ультрафіолетове світло. Останнє разом із солодким запахом приваблює комах, що через слизьку поверхню потрапляють у пастку з водою та тонуть.
Росолист лузітанський (Drosophyllum lusitanicum)
Середовище існування – посушливі райони Марокко, Португалії, Іспанії.
На відміну від більшості інших комахоїдних рослин, росолист росте в сухих місцях. Для нього характерна центральна розетка, з якої вгору розгортається листя. Воно має залози, які виділяють липку та дуже запашну рідину, що нагадує мед та приваблює комах.
Липке листя затримує здобич та перетравлює її, залишаючи лише суху оболонку. За кількістю захоплених комах росолист вважається найбільш успішною рослиною-хижаком.
Цікавий факт! Молоді рослини росолисту потребують достатньої кількості води, але з віком їхня потреба в ній знижується.
Альдрованда (Aldrovanda)
Середовище існування – Африка, Західна Європа, Австралія, Кавказ, Далекий Схід та більша частина Азії.
Ці рослини-хижаки існують зануреними у воду. Альдрованда – вільноплаваюча водна рослина. В неї немає коріння, а є лише плаваючі ниткоподібні стебла з густо розташованим маленьким листям. Останнє має ніжні чутливі волоски, що спрацьовують як пастка лише під водою.
Андрованда харчується переважно дрібними водними личинками. Її ще звуть водорослею-мисливцем через схожість на цю водну рослину. В Україні зустрічається лише 1 вид – альдрованда пухирчаста, яка ще в 2009 р. була занесена до Червоної книги країни як рідкісна.
Бібліс (Byblis)
Середовище існування – болотисті місцевості Австралії та Папуа-Нової Гвінеї.
Відомо про існування 8 видів біблісу. Перший з них був відкритий ще в 19-му ст. Бібліс нитколистний та залозистоопущений – досить поширені види, що мають стійкі популяції.
Наукова назва цієї рослини-хижака пов’язана з ім’ям героїні давньогрецького міфу. За його змістом, дівчина Бібліс лила чимало сліз через те, що коханий кинув її. З них утворилося невичерпне джерело. Краплі липкого слизу на листі біблісу нагадують сльози, тому ця рослина-хижак і має таку назву.
Зовні ця комахоїдна рослина Австралії чимось нагадує росичку. Вона має липкі волоски для захоплення комах, яких приваблює нектар. Однак на відміну від росички, волоски біблісу не скручуються навколо спійманої комахи.
Цікаво, що травний сік цієї рослини-хижака не має жодних ферментів чи бактерій. Тому вчені досі міркують над тим, як саме бібліс харчується комахами. За однією версією в травленні приймають участь гриби.
Також можливо, що ця рослина-хижак приваблює дрібних безкрилих комах, які харчуються її здобиччю. Вже після їхньої обробки їжі бібліс споживає залишену ними живильну рідину.
Цікавий факт! Найбільш цінним серед садівників-колекціонерів вважається бібліс гігантський. В дикій природі він зростає лише в національному парку Мур-Рівер.
Рорідула Ґоргони (Roridula gorgonias)
Середовище існування – Капська провінція (Південна Африка).
Хоча ці рослини-хижаки зовні зовсім не схожі на росичку, проте вони мають схожий механізм ловлі здобичі. Рорідула Ґоргони має блискучу смолу на щупальцях та високі квітконоси з білими або рожево-фіолетовими квітками.
Цікаво, що ці рослини-хижаки не виробляють ферментів для перетравлення комах. При цьому їхня смола набагато сильніша за ферменти росички.
Зазвичай рорідула Ґоргони приваблює бджіл, ос та інших комах. Проте вона сама їх не з’їдає, а чекає, поки ця здобич привабить жуків. Саме останні й потрібні для рорідули Ґоргони.
Проте, вона харчується не ними, а тим, що вони перетравили. Ось такий незвичний механізм харчування мають ці рослини-хижаки, які зустрічаються лише в Південній Африці.
Цікавий факт! Назва цієї рослини-хижака пов’язана персонажем давньогрецьких міфів – горгоною, що мала вигляд жінки зі зміями замість волосся. Відмерле листя не опадає, а звисає вниз та закручується на кінцях, що нагадують про цю міфічну істоту.
Цефалот мішечковий (Cephalotus Follicularis)
Середовище існування – Західна Австралія.
Ця рослина-хижак – ендемік флори Західної Австралії. Вона є єдиним представником родини Цефалотові та занесена до Червоної книги.
Наукова назва цієї рослини-хижака походить від грецького «kephalotus» («голова») та латинського «folliculus» («мішечок»). Це пов’язано з відповідною формою глечиків цефалота та ниткоподібними тичинками.
Цей вид рослини-хижака має волохаті пастки з двома типами листя – хижими та звичайними. Останні забезпечують цефалот енергією від фотосинтезу, перш ніж рослина почне вирощувати свої глечики яйцеподібної форми. Зазвичай ці рослини-хижаки харчуються різноманітними комахами.
Геліамфора (Heliamphora)
Середовище існування – болота Гвіанського нагір’я, що охоплюють терени Венесуели, заходу Гайани та півночі Бразилії.
Цей вид рослини-хижака – ендемік окремого регіону Південної Америки. Він зустрічається у тропіках, переважно на значних висотах. Наразі відомо про існування 23-х видів геліамфори. Перший з них був відкритий в 1840 р.
Наукова назва цієї рослини-хижака походить від сполучення грецьких слів, що означає «болотний глечик/амфора». Вона відображає місце зростання та характерну форму геліамфори.
Геліамфора має скручене листя та зрощені осі, що утворюють тіло трубчастих пасток. Ця комахоїдна рослина не має власних ферментів травлення та використовує ті, що мають симбіотичні з нею бактерії.
Ліхтар джунглів або катопсіс (Catopsis berteroniana)
Середовище існування – джунглі Центральної Америки та півдня Бразилії, а також заболочена місцевість Флориди.
Ці рослини-хижаки з родини Бромелієві відомі своєю жовтою квіткою, що має райдужні відтінки. За формою вона нагадує ліхтарик, що разом із місцем зростання й послугувало виникненню саме такої наукової назви.
Крім того, квітка ліхтарика джунглів вкрита порошкоподібним воском, який додатково освітлює її колір. Через це вона ще має назву «рослини жовтого ремінця». Катопсіс ловить комах своєю глечикоподібною квіткою. Вона наповнена травними рідинами, що розчиняють здобич.
Однак деякі вчені сперечаються, чи можна вважати цю рослину дійсно хижою, адже вона використовує пасивну пастку. Зазвичай в неї потрапляють крилаті комахи, яких приваблюю білий порошок на листках.
Стілідіум або тригерна рослина-хижак (Stylidium)
Середовище існування – Австралія та деякі регіони Азії.
Переважна більшість існуючих видів стілідіума – ендеміки Австралії. Проте існує декілька видів, що зустрічаються в Азії, включаючи такі країни як Філіппіни, В’єтнам, М’янму, Малайзію та Шрі-Ланку.
Ці рослини-хижакі можуть рости майже в будь-якій місцевості. Вони зустрічаються на піщаних рівнинах та скелястих схилах, у лісах та на узбережжі водойм.
Взагалі налічуються приблизно 300 різновидів стілідіума, з яких описані лише 230. Їхня наукова назва походить від давньогрецького слова stylos, що перекладається як «колона» або «стовп» та пов’язано з таким виглядом репродуктивної системи стілідіума.
Ця рослина-хижак дуже чутлива. Її легко може спровокувати будь-яка комаха, що сідає на квіткову колону. Крім того, стілідіум має слизові залози на стеблах. Вони виробляють ферменти для перетравлення здобичі.
Philcoxia Minensis
Середовище існування – гірські савани окремих штатів Бразилії.
Ця рослина-хижак є дуже рідкісною та зустрічається лише в окремих районах Бразилії. Вона має округлу форму листя та високе суцвіття, що сягає 17-20 см.
На листі розташовані невеликі залози, що здатні вловлювати та перетравлювати хробаків. Саме через це рослина вважається хижою, хоча ніяких комах вона не ловить.
Тріфіофіллум щитоподібний (Triphyophyllum peltatum)
Середовище існування – тропічні ліси Західної Африки.
Тріфіофіллум щитоподібний вважається найбільшою в світі рослиною-хижаком. Вона має 3 типи листя: у формі списа, з гачкоподібними кінцями та м’ясоїдні. Останні мають залози, що виробляють ферменти для розчинення здобичі.
Гачкоподібне листя може сягати до 50-70 метрів у довжину та мати товщину у 10 см. Саме тому тріфіофіллум щитоподібний – найбільша рослина-хижак в світі. Виглядає він як ліана та має 3 етапи життєвого циклу, з чим і пов’язана наукова назва. На кожному з них ця рослина-хижак має свій тип листя.
На першому етапі життєвого циклу тріфіофіллум має ланцетне листя з хвилястими краями. Далі розвивається довге тонке листя з травними залозами. Потім рослина набуває форми дорослої ліани з коротким листям, що має гачкоподібні кінцівки.
Цікавий факт! Про хижу природу цієї рослини Африки стало відомо в 1979 р., хоча відкрита вона була ще за півсторіччя до цього.
Сарраценія (Sarracenia)
Середовище існування – сфагнові болота Північної Америки та деяких регіонів Європи.
Незалежно від виду, кожна сарраценія виглядає як скручений воронкоподібний лист-пастка, що росте прямо із коріння. Вона приваблює комах солодким запахом та нектаром всередину «глечика», де затримує їх та розчиняє травними ферментами. Щоб дощова вода не розбавляла останні, сарраценія має захист у вигляді капюшону над отвором.
Відомо про існування приблизно 10 видів цієї рослини-хижака. До найбільш відомих з них належать такі сарраценії:
- пурпурова або фіолетовий глечик (Sarracenia Purpurea);
- жовта (Sarracenia Flava);
- псіттацина (Sarracenia psittacina).
Остання може повністю зростати у воді, нагадуючи червоний острівець округлої форми. Сарраценія псіттацина ще відома як «глечик для папуг» через схожість на цього птаха, бо структура його зрілого листя має червоно-фіолетовий капюшон. Вона зустрічається у заболочених місцях соснових лісів. Інші різновиди сарраценії ростуть переважно на торф’яниках.
Жовтий глечик – один з найвищих у світі видів сарраценії. Вона має яскраве жовте-зелене забарвлення хижого листя, іноді – з червоними жилками.