Венерина мухоловка – хижа рослина, що разом із росичкою належить до однієї родини, проте має зовсім інакший вигляд. Крім комах та жуків, вона здатна ловити та перетравлювати навіть невеликих жаб. Хоча венерина мухоловка походить зі Сполучених Штатів, вона є досить поширеною кімнатною рослиною в багатьох інших куточках світу.
Венерина мухоловка – наукова назва та класифікація
Подібно до росички, венерина мухоловка – хижа рослина, що належить до родини Росичкові (Droseraceae), порядку Гвоздикоцвіті. Вона є єдиним представником роду Діонея. Наукова назва цієї хижої рослини – Dionaea muscipula.
Перша частина вказує на рід Діонея (Dionaea), до якого належить ця хижа рослина. Друга частина у перекладі з латини означає «мишоловка». Пов’язано це із зовнішнім виглядом рослини, листові «щелепи» якої нагадують прилад для ловлі миші.
В свою чергу рід, до якого належить венерина мухоловка, названий на честь давньогрецької богині дощу – титаніди Діони. Ця героїня міфів Давньої Греції була матір’ю Афродіти. Вважається, що така назва пов’язана з красивими білими квітами венериної мухоловки.
Англійська та українська версії пов’язані з Венерою – давньоримською богинею краси та рослин. Саме вона вважалася аналогом Афродіти в Давньому Римі. Мухоловка – є похідна назва від латинського «мишоловка», адже саме мухи складають головну частину раціону цієї хижої рослини.
Де росте венерина мухоловка? Середовище існування рослини
Венерина мухоловка – рослина-ендемік окремих регіонів Сполучених Штатів. Ця хижа рослина зустрічається у вологому помірному кліматі на Атлантичному узбережжі країни. Зазвичай вона росте в заболоченій місцевості, у вологому кислому ґрунті з низьким вмістом поживних речовин.
Зокрема венерина мухоловка поширена в штатах Флорида, Нью-Джері, Північна та Південна Кароліна. Саме з невеликої території двох останніх штатів ця рослина була розповсюджена в інші куточки Сполучених Штатів. Зазвичай вона росте лише у відкритому підліску, без верхнього навісу.
Наразі ця хижа рослина культивується в декоративному садівництві в багатьох куточках світу. Можна купити венерину мухоловку навіть в Україні.
Вона продається в горщику в багатьох квіткових магазинах. Ціна цієї хижої рослини варіюється в межах 300-400 грн. Зазвичай венерина мухоловка вирощується в домашніх умовах як екзотична кімнатна рослина.
Як виглядає венерина мухоловка? Опис рослини
Венерина мухоловка ще більш дивовижна рослина, ніж росичка. Чарльз Дарвін описав її як «одну з найчудовіших у світі». Дійсно, венерина мухоловка не схожа ні на що інше на планеті та має незвичайну будову.
Ця квітуча хижа рослина має скупчення з 4-8 листків, які ростуть із плоских стебел навколо прикореневої розетки. Кожен з них являє собою окрему пастку, що складається з двох губоподібних часток, об’єднаних шарніром.
Зрілий розмір рослини становить 15-30 см заввишки та 15-20 см завширшки. У період цвітіння з’являється від 4-х до 10-ти білих квітів із зеленими жилками на пелюстках.
У венериної мухоловки пастка відрізняється від механізму ловлі комах у інших комахоїдних рослин. Вона складається з двох шарнірних часток довжиною приблизно 12-13 см, що відходять від кінця кожного листка.
Їхня внутрішня частина заповнена волосоподібними трихомами, які «спрацьовують» на дотик. Зовнішні краї вкриті гострими щетинками («віями»), які наближаються до здобичі та захоплюють її всередину.
Кожна пастка венериної мухоловки ловить приблизно 5-7 комах перш, ніж загине. Протягом свого життя рослина продовжує вирощувати нові пастки, але це досить тривалий процес.
Венерина мухоловка здатна запилюватися самостійно. Крім того, вона може поширювати свій пилок за рахунок вітру або тварин-запилювачів. Здатність перетравлювати тваринну здобич відрізняє венерину мухоловку від більшості інших рослин.
Сорти венериної мухоловки
Селекціонерами виведено безліч сортів цієї незвичайної хижої рослини, які відрізняються за кольором, розміром або мутацією. Найбільш поширеними та популярними є повністю зелені та повністю червоні форми.
- Justina Davis – сорт венериної мухоловки, що залишається повністю зеленим навіть на повному сонці.
- Akai Ryu/Red Dragon – сорт, що має вражаюче бордове забарвлення всієї рослини.
Хоча також існують різновиди, що мають певну комбінацію червоного, жовтого, зеленого або фіолетового кольорів. Крім того, окремі сорти значно відрізняються за розмірами від природніх форм.
До особливо великих різновидів належать сорти Ginormous та South West Giant. Якщо пастки у звичайних венериних мухоловок мають довжину приблизно 2,5 см, то у цих форм сягають до 5 см. Найменшим сортом є Petite Dragon, пастки якої мають розмір лише 1,2 см в поперечнику.
Як харчується венерина мухоловка?
Більшість поживних речовин венерина мухоловка отримає з ґрунту. Також для неї, як і для інших рослин, характерний процес фотосинтезу. Крім того, венерина мухоловка потребує тваринної їжі, щоб доповнити свій раціон поживними речовинами, яких немає в бідному ґрунті. Проте вона здатна місяцями виживати без жодного шматочка їжі.
Комахи та павуки складають основну частину раціону цієї хижої рослини. Зазвичай венерина мухоловка полює на мух, коників, жуків та мурах. Свою здобич вона приманює солодким нектаром в пастках.
Венерина мухоловка дуже добре розрізняє різни типи подразників. Ця хижа рослина зовсім не реагує на краплі дощу або якісь неїстівні об’єкти.
Щоб її пастка закрилася, волоскам потрібно спрацювати декілька разів протягом 20 секунд. Лише за десяту частку секунди частки стуляться та захоплять здобич.
Цікавий факт! Венерина мухоловка споживає переважно повзаючих комах, а запилюється літаючими видами. Дослідники виявили, що це пов’язано з тим, що квіти знаходяться на висоті 15-25 см, тоді як схоже на пастки листя розташоване близько до землі.
Якщо комаха занадто мала і не варта витрат на перетравлення, то механізм лову венериної мухоловки не спрацює. Занадто велика здобич може повністю знищити пастку. Тому венерина мухоловка повільно закриває пастку лише при появі потрібної їжі.
Потім ця хижа рослина виділяє травні ферменти, щоб поглинути здобич. Процес травлення може тривати щонайменше 5 днів, а зазвичай – протягом 7-10. Після цього пастка розкривається та випускає недоїдену хітинову оболонку комахи.
Цікавий факт! Вважається, що венерина мухоловка розвинула свій хижий механізм приблизно 60 млн. років тому у відповідь на погані умови ґрунту. Саме тоді гени сенсорної системи цієї рослини були перепрофільовані на перетравлення тваринної їжі.
Чи небезпечна венерина мухоловка для людини?
Для людини венерина мухоловка не представляє небезпеки. Навіть якщо покласти палець до її пастки, то ця рослина не зможе завдати відчутної шкоди. Її «вії» насправді не гострі, а доторкання до них не викликає болю.
Травні ферменти у цієї хижої рослини також відносно слабкі та повільні. Проте будь-яке поводження з пасткою може завдати шкоди самій рослині. Тому не рекомендується цього робити. Також слід зазначити, що венерина мухоловка нетоксична для домашніх тварин.
Розмноження венериної мухоловки
Сезон розмноження у цієї хижої рослини зазвичай триває з квітня по червень. В дикій природі пилок венериної мухоловки поширюють бджоли та жуки.
Складно зрозуміти, як цим комахам вдається уникати пастки. Можливо, що запилювачів приваблює лише колір білих квітів, тоді як здобич – червоний і зелений колір часток мухоловки.
Незалежно від способу запилення, приблизно через 4-6 тижнів у венериної мухоловки з’являється крихітне (лише 1 мм в діаметрі) блискуче чорне насіння. Розмноження рослини відбувається шляхом його поширення.
Насіння венериної мухоловки краще за все проростає на піщаному ґрунті або попелищі. Розмноження та проростання відбувається досить швидко, без особливого періоду спокою.
Після проростання венерина мухоловка дуже повільно дозріває. Перш, ніж вона зацвіте, може минути 3-4 роки. Цвітіння відбувається лише раз на рік.
Слід зазначити, що кожна пастка венериної мухоловки має певну кількість використань, після чого вона відпадає. Процес її заміни дуже тривалий, тому рослина намагається уникнути цього. Взагалі венерина мухоловка може прожити від 5 до 20 років, та навіть довше.
Поділ – найпростіший та найнадійніший спосіб розмноження венериної мухоловки в домашніх умовах. Зріла рослина пускає відростки ранньою весною.
Слід видалити їх секатором, переконавшись, що вони мають коріння, та висадити в горщики. Поки молоді рослини не почнуть розвивати нове коріння, їх слід розміщувати в місці з непрямим освітленням.
Хижаки та загрози для венериної мухоловки
Насінням венериної мухоловки харчуються ракуни, гризуни та вивірки, блакитні сойки та інші птахи. Проте значної шкоди рослині це не завдає. Напроти, в такому випадку частина насіння залишається неперетравленим тваринами, та може поширюватися та проростати в ґрунті вже в іншому місці.
Значно більшу загрозу для венериної мухоловки становлять попелиця та павутинний кліщ. Вони можуть завдавати значної шкоди різним частинам цієї рослини.
В дикій природі венерина мухоловка страждає від забруднення повітря, розширення сільського господарства, будівництва доріг та зміни природного середовища існування. Хоча збір цієї хижої рослини в природі заборонений, браконьєрство все ж має місце.
Венерина мухоловка вважається вразливим видом. За оцінками, в дикій природі залишилося лише приблизно 35 тисяч цих хижих рослин. Для порівняння – спочатку популяція венериної мухоловки в природі оцінювалася в 5 мільйонів.
Венерина мухоловка в домашніх умовах
Зазвичай венерину мухоловку вирощують із насіння. Проте дорослі рослини також випускають горизонтальні підземні стебла. Останні можна відокремлювати від батьківської венериної мухоловки.
Ця хижа рослина вимагає певних умов для існування. Їй потрібно забезпечити середовище існування, подібне до природнього. Венерина мухоловка потребує поганого кислого ґрунту, високої вологості та достатньої кількості сонячного світла.
Ось головні правила вирощування та догляду для венериної мухоловки в домашніх умовах:
- Замість звичайних ґрунтових сумішей слід використовувати чистий довговолокнистий мох сфагнум. Також підходить комбінація зі сфагнового торфу та садового піску без вапна у пропорції 2:1.
- Для поливу венериної мухоловки слід використовувати чисту дощову або деіонізовану воду. Поливати потрібно не зверху, а через піддон, постійно протягом вегетаційного періоду і лише зрідка – взимку. Важливо, щоб ґрунт був вологим, але не повністю заболоченим.
- Венерина мухоловка потребує приблизно 12 годин прямого сонячного світла щодня, з весни до осені. Для її розміщення краще за все обирати південне підвіконня. Принаймні 4 години на день ця хижа рослини повинна знаходитися на яскравому, прямому сонячному світлі.
- Протягом вегетаційного періоду венерина мухоловка щомісяця потребує лише пари маленьких жуків або слимаків. Їжу слід додавати до пастки за допомогою пінцету. Щоб запобігти витрачанню енергії рослиною, при годуванні можна стимулювати тригерні волоски зубочисткою.
- Ця хижа рослина зацвітає навесні. Краще за все зрізати квітконоси, коли вони стають заввишки приблизно 5 см. У такому випадку рослина буде росте влітку більш інтенсивніше.
- Венерина мухоловка потребує зимового спокою з листопада по лютий. У цей час слід перенести рослину до більш прохолодного місця.
З похолоданням листя у венериної мухоловки чорніють, і рослина відмирає до кореневища. Це нормально, бо навесні вона відновиться.
На початку березня можна здійснити пересадку рослини та її поділ, якщо це потрібно. Для дорослої венериної мухоловки достатньо горщика розміром 10 см.
Можливі хвороби та проблеми росту венериної мухоловки
Недостатнє сонячне освітлення призведе до того, що листя венериної мухоловки стануть тонкими та слабкими. Про те, що світла достатньо, сповіщає червоний колір внутрішньої частини пасток.
Попелиця та грибкові мошки можуть завдавати шкоди венериній мухоловці. Ці шкідники надто маленькі, тому рослина не в змозі зловити їх та з’їсти. Садова олія та інсектицидне мило дозволять позбутися них.