Ракун звичайний або єнот-полоскун – один із найпоширеніших ссавців Північної Америки. Його легко впізнати по характерній чорній «масці» на обличчі та кільчастому хвосту. Єнот-полоскун є ендеміком фауни Північної Америки. Проте в 20-му ст. він був завезений до Європи та Японії, де також добре прижився. Ракун звичайний дуже розумний та кмітливий, та іноді навіть тримається в домашніх умовах як екзотичний улюбленець.
Ракун – наукова назва та класифікація
Наукова назва єнота-полоскуна – Procyon lotor. Слово «Procyon» має грецьке походження та приблизно означає «подібний до собаки». Проціон – це також є назва найяскравішої зірки в сузір’ї Малого Пса.
Друга частина видової назви походить від дієслова з латини, що означає «полоще». Пов’язано це з характерної рисою поведінки ракуна звичайного, який живе біля водойм та нерідко «полоще» свою їжу в воді. Саме тому ця тварина й названа «єнот-полоскун».
Ракуна звичайного також ще звуть північним єнотом на відміну від уссурійського, який більш відомий як єнотовидний собака. Ключові відмінності між цими тваринами полягають у їхніх родинах, морфології та розмірі. Проте саме єнотовидний собака в Україні зазвичай зветься єнотом.
Єнот-полоскун належить до родини Ракунові (Procyonidae), тоді як єнотовидний собака – до Псових. Олінго, кінкажу та носухи – його найближчі родичі.
Єнот-полоскун є представником роду Ракун (Procyon). Крім нього існує ще 2 сучасні види цього роду:
- ракун ракоїд чи єнот-ракоїд (Procyon cancrivorus);
- ракун пігмейський (Procyon pygmaeus).
Існує понад 20 визнаних підвидів ракуна звичайного. Деякі з них включають різновиди, які зустрічаються в Флориді, Техасі, Нижній Каліфорнії та долині Снейк-Рівер.
Чимало інших підвидів є ендеміками островів. Кожен з цих ракунів відрізняється за структурою черепу, формулою зубів та шерстю.
Як виглядає ракун звичайний?
Єнот-полоскун – найбільш відома дика тварини Північної Америки, яка має досить впізнаний вигляд. У нього широка голова з загостреною короткою мордою, невеликі округлі вуха, гострі зуби, велика згорблена спина (через те, що задні лапи більші за передні) і пухнастий хвіст із 4-10 чорними кільцями.
Найбільш характерною рисою зовнішнього вигляду ракуна звичайного є чорні плями навколо очей. Вони нагадують маску, проте вона є не у кожного єнота.
Її призначення невідомо напевно. Можливо, ця маска допомагає ракунам ідентифікувати один одного. Або ж вона може покращити нічний зір цих тварин. Також ймовірно, що ця маска могла виникнути й завдяки випадковості.
Ракун звичайний має доволі міцне тіло та короткі лапи з довгими пальцями та гострими кігтями. Значна частина шерсті у нього складається з густого сірого підшерстя, яке захищає тварину від холоду.
Ракун пігмейський має чорну смугу на горлі та золотисто-жовтий хвіст. Від звичайного він відрізняється більш подовженим тілом та меншими розмірами, коротким хутром та непухнастим хвостом.
Майже всі ракуни мають однакове забарвлення – переважно жовтувато-сіре з характерними чорними смугами на хвості та чорною маскою на морді. Проте в природі існує ще й повністю або переважно білий варіант альбіноса.
Імовірність того, що народиться ракун-альбінос становить лише 1 на 10 000. Ще менша імовірність, що така тварина зможе довго прожити в дикій природі, оскільки білий колір робить її дуже помітною для хижаків. Тому ракун-альбінос є дуже рідкісним.
Цікавий факт! У 2019 р. віндзорський фотограф сфотографував двох ракунів-альбіносів разом у одній родині. За оцінками вчених, така імовірність становила 1 з 750 000!
Розміри ракуна
Довжина тіла у ракуна звичайного становить 45-75 см, хвоста – 20-40 см, а висота в холці – 30-35 см. Вага цих тварин варіюється від 5,4 до 15,8 кг, хоча в середньому становить 6 кг.
Самці важчі за самиць приблизно на 10-30%. При цьому вага ракуна звичайного сильно змінюється протягом року. Взимку ці тварини стають товстішими, а влітку – стрункішими. Восени вони можуть набирати вагу в 2-2,5 рази більшу за літню.
Ракун та опосум – яка є різниця?
Ракун звичайний в Північній Америці має теж саме місце існування, що й віргінський опосум. Цих тварин часто плутають один з одним, оскільки вони дуже схожі за розміром.
Проте за формою тіла опосуми більш схожі на гризунів, тоді як ракун має характерну «маску» на обличчі. Крім того, опосуми – сумчасті тварини, у яких дитинчата ростуть у сумці, тоді як єнот-полоскун народжує живих малят.
Поведінка єнота-полоскуна
Ракун є нічним хижаком. Він має гострий нічний зір, завдяки якому може легко знаходити здобич вночі. Вдень єнот-полоскун відпочиває, сховавшись в тріщині скелі, дуплі дерева або барлозі. Він може залишати свою територію лише за відсутністю їжі.
На відміну від бурого ведмедя та інших ссавців, які впадають в сплячку взимку, ракун залишається активним. Він живе за рахунок жиру, іноді втрачаючи до весни до половини своєї ваги. Проте в холодну сніжну погоду єнот-полоскун ніколи не залишає нору чи дупло, де живе.
Ракуни мають обмежене соціальне життя, яке обертається навколо гендерно-специфічних груп. Кілька тварин ділять спільну територію та регулярно збираються, щоб поїсти та відпочити.
Єнот-полоскун – не дуже галаслива тварина, за винятком самиць з дітлахами. Між собою ці тварини спілкуються за допомогою набору різних криків. Шипіння та гарчання вони використовують для відлякування ворогів.
Єнот-полоскун дуже цікавий, активний та розумний. Він легко пристосовується до зміни середовища. Іноді його тримають у якості домашньої тварини. Ракун швидко стає ручним, проте він ніколи не визнає заборон.
Цікавий факт! Ракун може відпочивати в старих норах інших тварин, проте сам їх ніколи не риє.
Цікаві факти про ракуна
Ракун звичайний є дуже спритною твариною. На землі він може бігти зі швидкістю до 24 км/год, проте зазвичай ходить, і в пошуках їжі може пройти до 2,5 км.
Також єнот-полоскун спритно плаває та може провести деякій час у воді, незважаючи на відсутність водонепроникного хутра. Він може лазити по деревам, а потім стрибати на землю з висоти 12 м, не постраждавши при цьому.
Ракун має дуже спритні лапи. Він здатен маніпулювати предметами та відкривати мушлі чи насіння. Крім того, єнот-полоскун має добру пам’ять та високий інтелект. Ці тварини здатні вирішувати складні задачі, як і чимало інших розумних видів.
Помилково вважається, що ракун полощить їжу в воді. Насправді, він занурює лапи у воду, щоб відшукати їжу. Знайшовши щось, ракун потирає знахідку своїми дуже чутливими лапами та видаляє усі непотрібні шматочки. Оскільки найчастіше він харчується саме біля берегів водойм, склалося помилкове враження, що ця тварина миє їжу.
Сліди ракуна звичайного легко впізнати за дуже довгою задньою лапою (майже загостреною на п’яті) і коротшою передньою. На кожній нозі ця тварина має п’ять пальців, спрямованих вперед і трохи відокремлених один від одного.
При ходьбі ракун спирається лише на пальці, що робить його сліди напрочуд схожими на мініатюрні відбитки пальців людини, що нехарактерно для інших ссавців. Ракун також рухається дещо по діагоналі.
Цікавий факт! Єнот-полоскун – тварина з надзвичайно чутливими лапами, які містять у 4-5 разів більше сенсорних клітин, ніж решта тіла. Приблизно три чверті сенсорної частини мозку ракуна присвячено лише дотику.
Де живе ракун?
Ракун звичайний є ендеміком Північної та Центральної Америки. На терени Європи він потрапив у 30-ті роки 20 ст. Наразі єнот-полоскун зустрічається в таких європейських країнах як Молдова, Білорусь, Німеччина, Нідерланди та Франція.
Він може жити в лісах, на луках, у передмістях та навіть у містах, проте зазвичай біля водойм. Достатня кількість води та кілька дерев чи інших великих споруд для захисту є головними умовами для місця існування цієї тварини. Єнот-полоскун уникає хвойних лісів та лісів, де немає водойм. Найбільш за все його приваблюють узбережжя річок, озер, заплави.
В Україні в дикій природі ракун звичайний не зустрічається. Проте відомі окремі випадки, коли невеличкі групи цих тварин бачили біля кордонів з Білоруссю. Можливо, що подекуди в північних районах прикордонних областей ракун звичайний є й на теренах України.
Ракун ракоїд є ендеміком тропічних лісів Південної Америки. Він зустрічається на берегах озер і річок та прісноводних боліт у багатьох південноамериканських країнах.
Пігмейський ракун є ендеміком мексиканського острова Косумель. Саме тому він ще зветься косумельським. На теренах Косумеля цей вид ракунів зустрічається в мангрових лісах та на піщаному узбережжі. Іноді його можна побачити у тропічних лісах та на сільськогосподарських угіддях.
Цікавий факт! Еволюційний пращур ракунів, ймовірно, походить з Європи приблизно 25 млн. років тому. Після переходу в Америку ці тварини оселилися в тропіках навколо Центральної або Південної Америки. Коли сучасні ракуни еволюціонували, вони поширилися на північ до помірного клімату.
Що їсть ракун?
Раціон єнота-полоскуна є непостійним та змінюється від одного місця до іншого в залежності від наявності їжі. Зазвичай ці тварини віддають перевагу рослинній їжі.
Вони їдять насіння, ягоди, горіхи, бульбу, кукрудзу. Рослинний раціон ракуна також доповнюють комахи, риба, яйця, ракоподібні, дрібні птахи та ссавці, яких він знаходить у воді, вихоплює з гнізд або з маленьких отворів чи щілин.
Найчастіше ці тварини полюють на різноманітних комах, равликів, черв’яків, жаб, рідше – на ондатр, вивірок, яйця водоплавних птахів. Ракун нерідко нападає на мурашники, де живиться личинками мурах.
Єнот-полоскун може бути й шкідником. Він може нападати на сади та пташники, перевіряти сміттєві баки чи їсти корм для домашніх тварин. Свою здобич ракун обробляє лапами та жує гострими зубами.
Розмноження ракуна звичайного
Ракуни розмножуються раз на рік, у лютому-червні, проте пік припадає приблизно на березень. Самці розширюються на природній території в пошуках самиць, які здатні дати потомство. Найбільш сильні самці першими обирають пару.
Період вагітності у самиці ракуна триває близько двох місяців. Вона народжує послід з 3-7 (в середньому – 5) малюків одночасно, найчастіше – в дуплі дерева.
Маленькі ракуни з’являються на світ сліпими, беззубими та безпорадними. Їхня вага при народженні становить 60-75 г. Перший час вони повністю залежать від матері.
Після 2-х тижнів життя малюки відкривають очі. Чорна маска на обличчі у них з’являється ще на 10-й день. Приблизно через 1-1,5 місяці дитинчата єнота-полоскуна виходять з лігва. До 3-х місяців вони харчуються молоком матері.
Приблизно на 20-й тиждень малі ракуни вже здатні самостійно шукати їжу та навчатися основам виживання. До наступної весни вони живуть разом з матір’ю, а потім починають самостійне життя.
Молоді самиці залишаються неподалік від материнської оселі, тоді як молоді самці йдуть подалі. Статеве дозрівання в них настає у 1-й рік у самок та на 2-й рік – у самців.
В дикій природі ракун живе недовго – лише 2-3 роки. Зазвичай він гине від хижаків, хвобор або транспортних засобів, під колеса яких потрапляє. Найпоширенішими хижаками ракуна в дикій природі є вовки, койоти, рисі, змії, пуми, лисиці, сови та яструби.
Якщо молодий єнот-полоскун зможе пережити підлітковий вік, то тривалість його життя збільшується до 5 років. В неволі ці тварини можуть жити до 20 років.
Цікавий факт! Лисиця виграє боротьбу з ракуном, оскільки вона більша, швидша та сильніша. Крім того, вона полює із засідки та має достатньо великі зуби, щоб ухопити здобич.
Популяція ракуна звичайного
Ракуни були джерелом їжі для корінних американців та європейських поселенців. Оскільки з хутра цих тварин виготовляли капелюхи та пальто, то полювання на них в Північній Америці було досить поширене. Навколо вилову ракунів виникли цілі індустрії.
Тим не менш, наразі ці тварини викликають найменше занепокоєння, хоча їхні близькі родичі – пігмейські ракуни знаходяться під загрозою зникнення. Точна чисельність їх популяції невідома, але, ймовірно, вона дуже висока.
Наприклад, у вологих низинних районах, за оцінками, щільність популяції ракунів становить близько 50 осіб на квадратний кілометр. У лісистих або сільськогосподарських районах їх близько 20 осіб на 1 кв. км. На великих територіях чисельність ракунів може становити багато мільйонів.