Пугач звичайний або палеарктичний – одна з найбільших сов у світі. За розмірами він поступається лише рибному пугачу. Цей великий хижий птах розповсюджений майже по всій Євразії, та є осілим видом в Україні.
Пугач звичайний – класифікація та наукова назва
Пугач звичайний – хижий птах ряду Совоподібні, родини Совові (Strigidae). Він є одним із 13-ти видів роду Пугач (Bubo), до якого належать найбільші в світі види сов. На даний час існує 16 підвидів пугача палеарктичного.
Наукова назва пугача звичайного – Bubo bubo. З латинської мови ця назва перекладається як «сова», що підкреслює належність птаха до родини Совові.
Українська назва «пугач» має значення «лякаючий, страхітливий» або ж «страшенний» (у значенні – дуже великий та грізний). Пов’язано все це із великими розмірами птаха та його грізним виглядом. Також пугач звичайний ще відомий як «філін».
Цікавий факт! Вперше пугач звичайний був описаний Ліннеєм у 1758 р. Спочатку він був класифікований як представник роду Сова (Strix). Проте у 1805 р. цей птах був переведений до роду Пугач та став його типовим видом.
Як виглядає пугач звичайний або філін?
Пугач звичайний – велика сова із довжиною тіла 62-72 см та вагою 2,1-3,2 кг. Розмах крил в нього сягає 1,5-1,8 м. Самці та самиці схожі зовні, але останні можуть бути значно більшими за розміром.
Подібно до інших пугачів, пугач звичайний або палеарктичний має на голові помітні пір’ясті пучки, що нагадують ріжки. Їхня висота може бути понад 7,5 см, а забарвлення переважно чорне з тонкою червоною або білою облямівкою.
Верхня частина у дорослого пугача звичайного темно-бура із жовтуватими та білими плямами. Черевце охристе, з характерним візерунком, утвореним темно-бурими широкими та подовженими рисками.
Крила широкі та вигнуті, мають смугове пір’я та зубчасті елементи на передніх краях пір’я. Величезні міцні ноги пугача палеоарктичного вкриті світлим пір’ям та мають довгі темні кігті з чорними кінчиком.
Дзьоб у пугача звичайного сильно вигнутий, переважно чорний, зі світлішим пір’ям під ним. Очі великі, круглі, помаранчеві (але відтінок може змінюватися залежно від підвиду) з чорними зіницями. Лицьовий диск у пугача палеарктичного утворюється щільним світло-коричневим пір’ям з цятками.
До уваги! Пугач звичайний має коричневе пір’я, поцятковане темними вертикальними смугами. Візерунки на крилах та хвості добре помітні під час польоту птаха.
Де живе пугач звичайний або палеарктичний?
Пугач звичайний зустрічається в Європі, Азії та Північній Африці. Ареал його розповсюдження охоплює значну площу у десятках країн. Ці великі сови населяють території від скелястого узбережжя Норвезького моря до Іспанії та Греції. Також вони мешкають в Японії та на півдні Китаю.
Пугач звичайний в Україні зустрічається у північних та західних регіонах країни. Крім того, існує 1 підвид цих птахів, що мешкає на сході країни. На теренах України пугач звичайний є єдиним представником роду Пугач.
Зазвичай пугач палеарктичний віддає перевагу скелястим, гірським районам зі скелями, печерами та ущелинами. Ці птахи можуть мешкати в покинутих кар’єрах або ущелинах уздовж річкових долин або узбережжя.
На півночі, від Норвегії до Сибіру, пугач звичайний часто населяє холодні бореальні ліси. Далі на південь ці птахи також зазвичай живуть у лісистих районах або поблизу них.
Вони можуть мешкати поблизу людських осель, особливо біля води, біля відкритих сільськогосподарських угідь або навіть на звалищах. У межах свого величезного ареалу пугач звичайний живе на висоті від рівня моря до значного високогір’я.
Цікавий факт! Восени 2021 р. у дельті Дунаю в Україні було випущено 6 молодих пугачів звичайних у рамках програми реінтродукції цих птахів у дику природу.
Гніздо пугача звичайного
Зазвичай ці великі сови будують гнізда високо на скелястих скелях або на схилах пагорбів. Вони можуть гніздитися на виступах, у тріщинах або біля входу у печеру.
Інколи пугач звичайний може оселятися на великих деревах або рідко в дуплах. Подекуди бачили цих птахів в покинутих гніздах орлів, канюків та навіть лелек.
До уваги! Пугач звичайний не будує типового пташиного гнізда. Самиця відкладає яйця прямо на природній поверхні або на матеріалах, що залишили інші птахи.
Пугач звичайний – поведінка та спосіб життя птаха
Пугач – осілий птах, що веде переважно нічний спосіб життя. Найбільшу активність він проявляє з настанням сутінок та перед світанком.
Проте в регіонах, де ночі доволі короткі, пугача можна побачити на полюванні навіть вдень. В інших місцевостях ці птахи можуть літати вдень, якщо їх вигнали з місця відпочинку зграї круків.
Завдяки гучним та гулким крикам, набагато вищі шанси почути пугача звичайного, ніж помітити його. Самці видають глибший звук, ніж самиці. Проте вони обоє дуже голосні, а їхні крики можна почути на великій відстані (до 4-х км).
Самці пугача зазвичай кричать з високого місця. Саме через це їх крик поширюється далі та дозволяє помітити межі своєї території (може охоплювати площу від 15 до 80 кв. км) для суперників.
Пари пугачів дуже територіальні. Вони будуть проганяти навіть інших сов, які намагатимуться посягати на їхню територію. Крім того, пугач звичайний дуже агресивно захищає своє гніздо та пташенят від потенційних хижаків.
До уваги! Пугач звичайний не є перелітним птахом. Він веде осілий спосіб життя, але іноді переміщується в межах території свого існування у разі нестачі їжі.
Що їсть пугач звичайний/палеарктичний?
У своєму середовищі існування пугач звичайний – хижий птах, що знаходиться на верхівці споживчого ланцюга. Його здобич може бути доволі різноманітною: від гризунів та ящірок до маленьких оленів та антилоп.
Пугач звичайний полює переважно на дрібних гризунів. Найчастіше за все до його раціону належать миші, полівки, вивірки та щури. Також пугач може полювати на кроликів та бабаків, молодих оленів та диких поросят.
Він нерідко нападає на берегових птахів, дятлів та навіть менших сов. Крім того, пугач може ловити амфібій, плазунів і рибу, та навіть комах.
Подібно до інших сов, пугач палеарктичний годує своїх пташенят м’ясом, відірваним від здобичі. Самці забезпечують їжею самиць, коли ті висиджують яйця та доглядають за гніздом у перші тижні після появи малечі.
Великі очі пугача добре пристосовані для нічного бачення, а лицьовий диск із пір’я допомагає посилювати звуки. Зазвичай ці хижі птахи полюють з місця або під час польоту, спостерігаючи та прислуховуючись до рухів здобичі.
Побачивши її, вони стрімко атакують, хапаючи своїми міцними та гострими кігтями. Невелику здобич пугач ковтає цілком, а велику – розриває на шматки, які з’їдає навіть зі шкірою.
Цікавий факт! Пугач звичайний може їсти навіть їжаків, яких він ковтає цілком.
Розмноження пугача звичайного
Ці великі хижі птахи здебільшого моногамні та мають тенденцію спаровуватися на все життя. Утворені пари тримаються на одній території, якщо це можливо, та часто повертаються на те саме місце гніздування рік за роком.
Молоді самці досягають статевої зрілості приблизно у віці 2-х років. Вони шукають собі пару за допомогою вокалізації, співаючи гучну, глибоку пісню з високих точок огляду на вибраній території. Як тільки самиця відповідає, починається залицяння з послідуючим спаровуванням.
Самці обирають потенційні місця для гнізд, а самиці обирають остаточне місце гніздування. В кладці у цих птахів 1-4 яйця, але найчастіше за все – лише 2. Період інкубації триває 30-36 днів.
Пташенята з’являються на світ у тому порядку, в якому були відкладені яйця. Перші декілька тижнів після їх появи на світ самиця залишається поруч у гнізді, а самець здобуває їжу для всієї родини.
Пташенята пугача звичайного з’являються на світ сліпими, але з білим пухом, який згодом змінюється коричнево-сірим. Вони відкривають очі через декілька днів після народження та дуже швидко ростуть.
Молоді птахи покидають гніздо у віці 5-8 тижнів. Проте ще деякий час батьки продовжують піклуватися про них. Зазвичай повністю самостійними молоді пугачі стають у віці 20-24 тижнів.
Цікавий факт! Відомо, що в шлюбний період пугач звичайний може видавати «ухкаючи» крики до 1000 разів за ніч. Якщо ці птахи перегукуються між собою, то здається, що панує цілковитий гул. Нерідко на крики пугача відгукується виттям вовки.
Хижаки та загрози для пугача звичайного
Дорослі пугачі звичайні не мають природних хижаків. Пташенята та молоді птахи можуть ставати здобиччю інших хижих птахів та тварин. Проте завдяки материнському захисту у перші тижні життя та природному камуфляжу ризик цього доволі низький.
Найбільшу небезпеку для пугачів становлять люди. Навмисне переслідування, включаючи відстріл, отруєння та збір яєць – головні загрози для цих птахів. Саме через ці причини їхня популяція суттєво зменшилася протягом 20-го ст.
Пестициди, що використовують проти гризунів, можуть легко отруїти сов, які їх їдять. Ще однією серйозною загрозою для пугачів є зіткнення з автомобілями або лініями електроопір. Крім того, діяльність людини змушує цих хижих птахів залишати звичну територію.
Тривалість життя та популяція звичайного пугача
Пугач звичайний в дикій природі живе в середньому до 20 років. В неволі тривалість його життя може сягати понад 60 років. Найстаріший пугач палеарктичний в природі прожив майже 28 років. За тривалістю життя пугачі вважаються одними зі сов-довгожителів.
Поки що ці хижі птахи викликають найменше занепокоєння. Чисельність популяції пугача звичайного в дикій природі оцінюється від 100 до майже 500 тисяч особин.
Проте вважається, що вона зменшується. На теренах Європи налічується від 19 до 38 тисяч пар звичайних пугачів, а в Україні – приблизно 200 пар, половина з яких мешкає на сході країни.