Дятел – найбільш поширений лісовий птах, що зустрічається всюди, де є ліси. Зазвичай його легко впізнати за стуком дзьобом по дереву. Проте зовнішній вигляд дятла може значно відрізнятися в залежності від певного виду цього птаха.
Дятел – класифікація птаха
Дятел – птах із ряду Дятлоподібні (Piciformes). До цієї значної групи також належать тукани та чимало інших птахів, що ведуть переважно деревний спосіб життя.
Дятел є представником родини Дятлові (Picidae). Остання налічує 4 підродини, 4 триби, приблизно 30 родів та понад 220 видів.
Найбільш відомим серед них є рід Дятел (Dendrocopus), що належить до триби Жовнині (Picinae). Він налічує приблизно 25 сучасних видів. Найбільш поширеним та відомим є дятел звичайний.
Як виглядає дятел? Опис птаха та розміри
Розміри тіла дятла варіюються в залежності від виду: від 6-7 см (у найменшого) до 50 см (у найбільшого). Розмах крил також значно різниться: від 7,6 см у найменшого представника роду до 76 см – у найбільшого. В середньому довжина тіла дятла становить 25 см, розмах крил – 45-49 см, а вага – приблизно 100 г.
До підродини Жовнині належать переважно птахи дрібного та середнього розміру. Найбільшим з усіх існуючих видів був імператорський дятел, який наразі повністю зник. Розмір його тіла становив майже 60 см.
Найменшим у світі є золотолюбний дятел. За розмірами він схожий на колібрі. Довжина тіла становить 8 см, а вага – 7 г. Найменшим на теренах України є дятел малий, який за розміром трохи більше за горобця. Його довжина сягає 14-15 см, а вага – 17-26 г.
Забарвлення дятла також значно різниться залежно від виду. Переважна більшість існуючих різновидів має чорне-біле оперення. Деякі види дятлів строкаті, золотисті або червоні. Також чимало цих птахів мають червону голову або ж гребінь такого кольору.
Як виглядає дятел звичайний?
Найбільш відомий дятел звичайний має довжину тіла у межах 22-27 см, розмах крил – 42-47 см та вагу від 60 до 100 г. Оперення в нього переважно чорно-біле, проте підхвістя яскраво-червоне. Черевце може бути чисто білим або майже шоколадним. Самця від самиці можна відрізнити за наявністю червоної смужки на потилиці.
Тіло дятла здається трохи витягнутим через хвіст и голову середньої довжини. Крила також довгі та мають загострену форму, що дозволяє птахові з легкістю маневрувати між дерев при польоті.
Характерні риси пристосованості дятла
Ці птахи (за винятком трипалих дятлів) мають короткі чотирипалі лапи. Перший та четвертий пальці в них звернені назад, а другий та третій – вперед.
Ця особливість дозволяє птахові ефективніше хапатися за стовбури дерев та з легкістю пересуватися по ним. Крім того, закріпившись кігтями за деревину, дятли навіть можуть спати в вертикальному положенні.
Існуючі види дятлів можуть відрізнятися розмірами тіла та забарвленням. Проте всі вони мають певні схожі риси, що характерні лише для цих птахів. До них належать:
- довгий та міцний загострений дзьоб-долото;
- контрастним гребінь або пучок із пір’я на маківці;
- сильні короткі ноги;
- жорсткий хвіст для рівноваги;
- ноги з протилежно розташованими пальцями;
- амортизуюча кістка черепа;
- ніздрове пір’я, що запобігає вдиханню сміття;
- надзвичайно довгий та ліпкий язик.
Язик у дятла зазвичай вдвічі більший за довжину дзьобу, що дозволяє виймати комах із щілин. Крім того, він слизький та липкий, що забезпечує краще захоплення здобичі.
До того ж, язик дятла обертається навколо потилиці між тканиною та кісткою та діє як амортизатор. Тому ці птахи можуть довго стукати по дереву та бурити його, при цьому не маючи ніякої шкоди для себе.
Ще однією рисою пристосованості дятла є наявність пір’я на носі, що захищає від потрапляння пилу під час буріння деревини. Крім того, череп у цих птахів має унікальну пористу структуру, що запобігає струсу мозку.
Голос дятла
Ці птахи не є співочими, проте самці та самиці дятла мають широкий діапазон вокалізації. Вони використовують різні звуки для попередження про небезпеку, для приваблення партнера та для означення своєї території.
Звуковий діапазон дятла складають:
- свисти;
- короткі крики;
- стукіт дзьобом.
Кожен вид дятла має свій характерний діапазон звуків, але всі вони достатньо гучні. Навіть пташенята спілкуються зі своїми батьками доволі різними звуковими сигналами.
Дятли зазвичай використовують свої дзьоби для викопування жуків. Проте вони також можуть стукати ними для відбиття ритму до залучення партнерів, а іноді – навіть просто для своєї розваги.
Поведінка та спосіб життя дятла
Більшу частину свого життя ці птахи проводять на деревах у пошуках їжі. Заповзятливий дятел може стукати по дереву до 20 разів протягом 1 секунди.
Зазвичай таке відбувається, коли він харчується гніздом термітників. Також довготривалий стукіт дятел може використовувати, щоб сповіщати конкурентам про зайнятість території.
Дятел – птах, що не відрізняється значною швидкістю переміщення. Його схема польоту складається із декількох змахів крилами та пірнання вгору. Тому дятел у повітрі переміщується досить повільно. Взагалі ці птахи літають дуже рідко та неохоче.
Зазвичай дятли живуть поодинці. Лише на період розмноження вони створюють пари, що разом піклуються про яйця та пташенят.
Де живе дятел?
Цей птах зустрічається майже скрізь у світі, де є лісисте середовище існування. Незначна кількість видів дятлів віддає перевагу скелястій місцевості та лише один – пустельному середовищу.
Дятли не зустрічаються в Австралії та Океанії, Новій Гвінеї, на Мадагаскарі та в крайніх полярних регіонах. Більшість з існуючих видів не мігрують. Дятли – переважно осілі птахи, що залишаються у вибраному середовищі існування цілий рік.
Деякі види дятлів
Жовна (Picus)
Жовна – рід дятлів середнього розміру, що мають переважно жовто-зелене оперення та характерну червону «шапочку» на голові. Ці птахи зустрічаються на теренах Північної Америки, Азії та Європи.
Найбільш відомий представником роду є жовна зелена або дятел зелений. На теренах України він є осілим видом, подібно до жовни сивої, що також зустрічається на теренах країни.
Чорна жовна (Dryocopus)
Чорна жовна – рід крупних дятлів, що мають переважно чорне забарвлення та контрастну червону «шапку» на голові. Розміри тіла варіюються від 35 до 45 см.
Ці дятли зустрічаються в Північній та Південній Америці та Євразії. На теренах Європи чорна желна – найбільший з існуючих видів цих птахів.
Добаш (Picumnus)
Добаш – рід дрібних дятлів, що мешкають в тропічних лісах Південній та Центральній Америці та Азії. Розмір тіла варіюється від 7,5 до 11 см, а вага – в межах 6,5-21 г.
Представники цього виду вважаються одними з найменших дятлів у світі. Для добашів характерне різнобарвне оперення з безліччю контрастних смужок та плям.
Дятлик (Campethera)
Дятлик – рід африканських дятлів, що мають дрібні або середні розміри та переважно строкате забарвлення. Розміри тіла варіюються в межах 14-30 см, а вага – від 30 до 130 г. Ці дятли зустрічаються на теренах Африки на південь від Сахари.
Древняк (Blythipicus)
Древняк – рід невеликих та середнього розміру дятлів, що мешкають в густих підлісках тропічних лісів Південно-Східної Азії. Довжина тіла в межах 23-30 см, а вага – від 60 до 170 г.
Дятли цього роду мають переважно темно-коричневе або рудувате забарвлення. Верхня частина тіла в них зазвичай смугаста.
Гіла (Melanerpes)
Гіла – рід яскравих дятлів середнього розміру (20-25 см), що зустрічається на теренах Нового Світу. Вони мають чорне-біле забарвлення з домішками червоного та жовтого кольорів.
Трипалий дятел (Picoides)
Трипалий дятел – рід птахів, більшість з яких мешкають на теренах Північної Америки. Для них характерно чорно- або коричневе-біле забарвлення та наявність червоної або золотистої «шапочки» на голові у самців.
Однойменний представник цього роду зустрічається й на теренах України. Інший представник роду – пухнастий дятел є найменшим видом на теренах Північної Америки.
Що їсть дятел?
Ці птахи – всеїдні. Проте основу їхнього раціону становлять комахи та їхні личинки. Також дятли можуть харчуватися й іншої їжею: пташиними яйцями, пташенятами, дрібними гризунами та ящірками. М’ясний раціон ці птахи доповнюють фруктами, горіхами, насінням та навіть деревним соком.
Дятел відіграє важливу роль в оздоровленні природного середовища. Свердлячи дупла в деревах, цей птах витягує комах своїм довгим та липким язиком. Тонкий слух дозволяє йому легко почути навіть найменший скрип під товщею кори.
Таким чином дятел знищує потенційних шкідників деревини та запобігає пошкодженню дерев. Через це його ще звуть птахом-«лісовим лікарем».
Наприклад, американські дятли харчуються переважно личинками ясеневої смарагдової вузькотілої златки. Ці жуки знищують мільйони ясенів у Північній Америці. Саме завдяки дятлам їх популяція є контрольованою.
Цікавий факт! За один прийом їжі дятел здатний з’їсти до 1000 мурах.
Розмноження та життєвий цикл дятла
Зазвичай дятли гніздяться у вже наявних дуплах у стовбурах дерев. Проте за потреби вони можуть створювати й власні. Деякі види дятлів можуть гніздитися навіть у людському житлі. Більшість з цих птахів використовує місце гніздування лише протягом одного сезону розмноження. Наступного року дятли вже мають іншу оселю.
Переважна більшість цих птахів є моногамною. Розмножуються вони зазвичай навесні. Самиця дятла відкладає від 2-х до 5-ти яєць. Оскільки до оселі цього птаха складно дістатися, то зазвичай шанси на появу всіх пташенят дуже значні.
Обоє батьки по черзі зігрівають яйця протягом 12-14 днів. З’явившись на світ, пташенята дятла швидко розвиваються. Ще навіть не навчившись літати, вони вже дуже добре бігають по стовбурам дерев. Молоді птахи готові покинути батьківську оселю вже наприкінці першого місяця життя. Статевозрілими вони стають через рік після народження.
В середньому тривалість життя дятла становить від 4-6 до 11-12 років. Деякі види (наприклад, дятел-господар) за сприятливих умовах навколишнього середовища можуть прожити до 30 років.
Хижаки та загрози для дятла
Змії та граки крадуть та з’їдають яйця дятла в незахищеному гнізді, які також можуть розорювати вивірки. На дорослих птахів можуть полювати рисі, пуми, дикі коти та куниці. Також на дятлів нападають яструби, соколи та сови.
Проте найбільша загроза для цих птахів – втрата середовища існування через посягання людини. Крім того, чимало дятлів гине від споживання комах-шкідників, отруєних інсектицидами. Приблизно 20 з існуючих видів знаходяться під загрозою зникнення через втрату середовища існування, а деякі – вже повністю зникли.