Лань – тварина родини Оленеві, доволі поширена в Європі та на Близькому Сході. За давньогрецькою міфологія, вона була постійною супутницею богині Артеміди. У багатьох народів світу лань відома як символ краси, граціозності та полохливості.
Лань – класифікація та наукова назва
Лань – ссавець ряду Парнокопитні, родини Оленеві (Cervidae). Ця тварина є близькою родичкою благородних та плямистих оленів та значно віддаленою – для сарни.
Лань є представницею однойменного роду, латинська назва якого Dama. У ньому існує лише 2 види. До них належать Лань європейська (Dama dama) та Лань месопотамська, перська чи іранська (Dama mesopotamica).
Деякі науковці вважають останню підвидом першої, тоді як інші – окремим видом. Крім того, рід Лань містить ще 6 викопних видів, які давно вимерли.
Як виглядає тварина лань?
Лань – олень середніх габаритів. Довжина тіла у неї сягає від 1,3 до 2 м, але у середньому становить близько 1,4 м. Заввишки ця тварина сягає 0,8-1,1 м, але зазвичай висота у холці рідко перевищує 1 м. Довжина хвоста становить 15-24 см.
Вага лані варіюється у межах від 45 до 150 кг, тоді як у середньому становить близько 100 кг. Від інших оленів лані відрізняються тим, що самці значно більші за самиць – нерідко майже вдвічі. Вага самців у межах 65-110 кг, тоді як самиць – у межах 45-70 кг.
Голова у лані широка близько лоба, але різко звужується ближче до носа. Довжина черепа сягає 24-29 см. Вуха у лані довгі, з загостреними кінчиками, а очі великі, темно-карі.
Роги на голові ростуть лише у самців лані. Їхня довжина сягає від 48 до 69 см. У дорослих особин вони мають лопатоподібну форму з 7-9 невеликими відростками, через що доволі схожі на роги лося. У самців месопотамської лані роги значно простіші, без лопатоподібної форми.
Забарвлення хутра у лані змінюється частіше, ніж в інших оленів. У теплу пору року кольори яскравіші, а хутро коротше та гладкіше. Зимове хутро лані кудлате, темніше, з підшерстям. Самці та самиці мають майже однакове забарвлення хутра. Задні ноги у лані довші за передні.
До уваги! Лань легко впізнати за забарвленням її хутра, яке може бути доволі різноманітним, але найчастіше за все блідо-коричневе з білими плямами, та за пальчастими рогами у самців.
Забарвлення лані
Зазвичай лань має рудувато-бурі боки та спину, темніше у верхній частині. Внутрішні боки ніг та черево зазвичай білі з жовтуватим відтінком. Хвіст у лані білий з темною смужкою.
На спині, боках та крупі є світлі плями овальної форми. Зазвичай їх можна легко помітити влітку, тоді як взимку вони майже непомітні. Плями у лані рясні на спині та боках, але відсутні на голові та ногах, і дуже рідко бувають на шиї.
Кольори хутра лані відрізняються більшою різноманітністю, ніж у більшості інших оленів. Якщо у багатьох інших різновидів плями на тілі мають лише оленята, то у лані плямистість тіла залишається й у дорослому віці.
Проте плямисте світло-коричневе хутро з чорною смугою уздовж спини до хвоста – лише один з багатьох варіантів забарвлення цієї тварини. Деякі лані білі, деякі – чорні, а багато мають так званий меніловий колір.
Тобто плями у них виділяються більше, а на хвості чи крупі немає чорного. Плями у лані зберігаються всю зиму, а при звичайному забарвленні хутро стає сірим, а плями бліднішають.
До уваги! Месопотамська лань відрізняється від європейської наявністю плям по обидва боки від спинної смуги, що зливаються між собою, створюючи суцільні лінії.
Де живе лань та яке має середовище існування?
Батьківщиною лані є Європа та Мала Азія. Лань європейська поширена на теренах Південної Європи та Близького Сходу. Її можна зустріти й в Україні як завезений вид.
Вважається, що батьківщиною європейської лані можуть бути Туреччина чи Італійській півострів. Наразі в Європі вона поширена також на Балканах і деяких грецьких островах. Протягом століть лань європейська була завезена по всьому світу, включаючи Канаду, Австралію, США, Південну Африку, Мадагаскар, Велику Британію.
Лань месопотамська населяє території Ізраїлю та Ірану. Раніше вона була поширена на всій території Близького Сходу та у Східній Туреччині.
Лань може населяти різноманітні середовища існування за умови присутності там рослинності, яку вона споживає. Найкраще за все ці тварини почувають себе у вікових лісах, де переважають листяні дерева, такі як дуби, особливо за умови наявності лісових галявин. Крім того, ланей можна зустріти у листяних та хвойних лісах, на луках та серед заростей чагарників.
До багатьох країн світу лань завезли як мисливську тварину. Її також вирощують заради м’яса та рогів самців. В Україні лань розводять на півдні країни, а також у Київській, Тернопільській та Вінницькій областях.
Поведінка та спосіб життя лані
Лані найбільш активні вранці та надвечір. У цей час вони шукають їжу та харчуються, а вдень зазвичай відпочивають. Для схованок від спеки влітку лані обирають місця серед заростей чагарників поблизу водойми (річок, озер, струмків). У похмуру погоду ці тварини можуть шукати їжу навіть вдень.
Самці зазвичай тримаються усамітнено, але наприкінці літа збираються у стада до 6 особин. До осені, коли настає сезон розмноження, вони мігрують до стад, що складаються з самиць та молоді. Взимку лані можуть об’єднуватися у великі стада до 80 голів, нерідко змішаного типу.
Лані мають чудовий слух та нюх та особливо гострий зір. Вони спілкуються одна з одною за допомогою пози, вокалізації та запахів. Лані мають дивовижний набір звуків для спілкування, до яких належать:
- гавкіт для позначення тривоги;
- блеяння – властиве самицям під час пологів та спілкування з оленятами;
- нявкання – звук покори;
- писк – звук, типовий для оленяти, колі воно кличе матір;
- плач – звук оленя у біді;
- бурчання та стогін – звуки, що видають самці під час гону.
Лані також використовують своє тіло для спілкування. Насторожена стійка – це піднята голова та напружене тіло. Лані також можуть бігати риссю, галопом і ривками, коли тварина підстрибує високо у повітря на всіх чотирьох ногах. Подібно до білохвостого оленя, лань під час бігу підіймає хвіст.
Зазвичай лані не мігрують. Вони переміщуються лише на незначну відстань у межах доволі невеликої території. Оскільки лані нерідко є об’єктом полювання багатьох хижаків, вони надзвичайно пильні.
Особливо це стосується самиць з оленятами. Лані – дуже полохливі тварини, що не підпустять до себе людину ближче ніж на 300-400 м.
Що їсть лань?
Подібно до багатьох видів оленів, лань – травоїдна тварина. Вона харчується травами, жолудями та іншими плодами/насінням дерев, листям, гілками та кущами.
Лань також може їсти пагони та бруньки й навіть кору. Харчові уподобання цих тварин зазвичай залежать від того, що є у наявності в їхньому середовищі існування.
Найчастіше за все лані їдять різні трави: осоки, бобові, злаки, зонтичні. Навесні їх типовим раціоном є молоді пагони кущів та дерев. Восени лані можуть їсти гриби, жолуді, букові горіхи, лісові груші та яблука.
Зимовий раціон цих оленів складається переважно з гілок дерев та чагарників, а іноді – кори. Зазвичай лані завдають меншою шкоди деревам, ніж благородний олень.
Луки, лісові галявини та вирубки – типові місця харчування цих тварин. Крім того, лані іноді можуть заходити на сільськогосподарські угіддя.
Цікавий факт! Подібно до інших оленів, лані мають потребу у додатковому джерелі солі, через що полюбляють відвідувати солонці, де їдять чи лижуть ґрунт. Зазвичай вони навідуються у ці місця після дощу.
ТОП-9 цікаві факти про лань
- Деякі лані можуть бути повністю білими чи чорними без жодних плям.
- Крім ланей у дорослому віці плями на тілі зберігають ще й олені аксис, з якими їх можна сплутати.
- Головною особливістю ланей є наявність у самців ріг, що схожі на роги лося чи навіть його далекого родича – вимерлого ірландського лося, ніж на роги сучасних оленів.
- Лані здатні вправно стрибати та долати перешкоди заввишки до 2 м.
- Ці олені вміють добре плавати, але не люблять заходити у воду.
- Батьківщиною лані є Європа, де пращури цих тварин існували ще близько 130-115 тисяч років тому. Пізніше вони перемістилися на південь, до країн Середземномор’я та Близького Сходу.
- Люди відповідальні за більшу частину поширення лані по всій Європі та більшій частині решти світу.
- Люди полювали на ланей ще з часів старого кам’яного віку.
- У Дублінському парку Фенікс існує стадо ланей, що походить від тих ланей, які жили тут ще у 17 ст.
Розмноження лані
Самці лані під час гону нічого не їдять та живуть завдяки жировим запасам. Оскільки цей період може тривати 135 днів, вони нерідко втрачають до 17% ваги тіла. Якщо лані живуть у Північній півкулі, то гон відбувається у жовтні. Якщо вони живуть у Південній півкулі, то цей період настає у квітні.
В Україні сезон розмноження ланей починається у вересні та триває до середини листопада. Зазвичай у цих тварин гон розпочинається на 2-3 тижні пізніше ніж в оленів.
Під час гону самці лані встановлюють свою територію. Вони роблять це, атакуючи низькі гілки своїми рогами, стогнуть, рохкають та сурмлять, шкрябають ґрунт та помічають це місце власним запахом.
Кожен самець має свою характерну вокалізацію, яка водночас відлякує конкурентів та приваблює самиць. Якщо самець проникає на чужу територію та відмовляється покинути її, то він може битися з конкурентом, використовуючи свої роги. Останні можуть бути пошкоджені під час сутички, але серйозних пошкоджень тіла зазвичай не буває.
Самиці можуть відвідувати території самців та вибирати собі пару. Самець обнюхує самицю та «танцює» навколо неї, щоб справити на неї враження, перш ніж вона дозволить йому спаровування. Зазвичай до 5-7 самиць має потомство від одного самця лані.
Життєвий цикл лані
Самиці лані можуть впадати у тічку декілька разів протягом сезону розмноження, якщо не завагітніють. Однак зазвичай це відбувається одразу. Самиці можуть мати оленят у віці 16 місяців. Проте зазвичай статевозрілими вони стають лише у віці 4-6 років.
Самці можуть мати потомство у віці 17 місяців. Проте через домінування старших самців вони зазвичай не мають шансу спаровуватися, поки їм не виповниться 4 роки. Повністю статевозрілими самці стають у віці від 5 до 9 років.
Самиця лані виношує дитинчат протягом 33-35 тижнів. Зазвичай вона народжує оленя у період від середини червня до кінця липня. Ближче до часу народження малюків самиця знаходить схованку, де народжує одного, а рідше – двох оленят. Малюк важить від 1,9 до 3,9 кг, і мати ховає його у хащах.
Самиця ходить шукати їжу, а потім повертається, щоб кожні 4 години годувати оленя. Коли малюку виповниться 1 місяць, мати познайомить його зі стадом інших самиць та оленят. Самці не беруть участі у вихованні оленят.
Самиця починає відлучати малюка від харчування молоком через 20 днів. Проте ще тривалий час оленя споживає як траву, так і материнське молоко. Повне відлучення відбувається, коли оленятко виповнюється близько 7 місяців.
Повністю самостійним молоді лані стають у віці 1 року. У молодих самців починають рости пальчасті роги, коли їм виповнюється близько 3 років. До цього їхні роги мають вигляд невеликих шишок.
Самці мають повністю сформовані роги у віці 5-6 років. Вони скидають їх у квітні та вирощують нову пару до серпня. Тривалість життя лані у дикій природі становить від 11-20 років та до 30 років – у неволі.
Хижаки, загрози та популяція лані
На ланей полюють люди та різні хижаки, які мають змогу напасти на цих оленів. Можливість збиратися у стада зазвичай рятує цих тварин від більшості хижаків, крім мисливців.
На дорослих ланей можуть полювати ведмеді, вовки, рисі. На оленят нерідко нападають лисиці, кабани, орли та круки.
Загальна популяція лані європейської викликає найменше занепокоєння. У Великій Британії існує щонайменше 100 тисяч цих тварин, а в Австралії – 4400 особин. Популяція лані в Україні станом на 2007 р. сягала понад 3000 особин.
Месопотамська чи перська лань є рідкісною твариною, яка вважається видом, що зникає. Станом на 2021 р. її популяція налічувала понад 1000 особин. За межами їхнього природного ареалу налічується 160 месопотамських ланей, що мешкають переважно у зоопарках Європи.