Ламантин – великий морський ссавець, що значну частину свого життя проводить, споживаючи траву на мілководді. Саме через цю особливість поведінки він ще відомий як «морська корова». Зустрічається ламантин винятково у теплих водах, але у різних куточках світу.
Ламантин – класифікація тварини
Ці великі морські ссавці належать до ряду Сирени, родини Ламантинові (Trichechidae). В останній вони представляють єдиний наявний рід Ламантин (Trichechus). До цього роду належать 3 наявні види та 1 вимерлий.
Наразі у світі існують американські, африканські та амазонські ламантини. Перший вид має 2 підвиди, до яких належать флоридський та антильський ламантин.
Цих тварин ще звуть «морськими коровами», адже вони доволі габаритні, масивні, повільно переміщуються та харчуються травою та водоростями на мілководді. Усім цим вони нагадують велику рогату худобу на пасовищі, що й посприяло появі такого порівняння.
Як виглядає ламантин?
Ламантини – великі морські тварини. Вони можуть важити від 400 до 590 кг. Довжина тіла у більшості ламантинів сягає 2,4-3 м. Проте окремі доволі великі особини можуть сягати до 3,9 м завдовжки.
Самиці зазвичай довші та важчі у порівнянні з самцями. Найбільший відомий науковцям ламантин сягав 4,5 м та важив 750 кг.
Тіло у морських корів сірого кольору. Проте нерідко на шкірі цих ссавців ростуть різні організми (найчастіше за все – водорості), через що вони здаються коричневими чи зеленими. Ламантин має яйцеподібну форму голови, два ласти та плаский веслоподібний хвіст.
Ці морські тварини мають помітні обриси мордочки. Чіпка верхня губа у них дуже гнучка. З її допомогою ламантин збирає їжу та спілкується зі своїми родичами. Мордочка доволі коротка, що надає легко впізнаний вигляд обличчю цих тварин.
У дорослих особин немає ні ікл, ні різців. Замість цього вони мають щічні зуби, які нерідко випадають, а на їх місці не виростають нові.
Зазвичай у роті ламантина водночас розташовано не більш ніж 6 зубів. Очі у цих морських ссавців порівняно малі у порівнянні з іншою частиною голови та розташовані дуже близько один до одного.
Морські корови мають великий веслоподібний хвіст, який допомагає їм переміщуватися у воді. На відміну від більшості інших ссавців, які мають 7 шийних хребців, у ламантина їх лише шість. Науковці вважають, що це пов’язано з мутацією у гомеозисних генах цих тварин. Ламантин має простий шлунок, але все ж здатний перетравлювати твердіші рослинні елементи.
Чим ламантин відрізняється від моржів та дюгоня?
Ламантини та дюгоні належать до єдиного ряду Сирени. Вважають, що ці тварини походять від чотирилапих ссавців, що мешкали на суші та еволюціонували до морських істот.
Ламантини мають коротшу мордочку та веслоподібний хвіст, тоді як у дюгоней довга морда та хвіст у вигляді виделки. Також морські корови відрізняються більшими габаритами. Довжина тіла у них сягає 3,9 м, тоді як у дюгоней – не перевищує 3 м.
Різниця між ламантином та моржем у габаритах тіла, ареалі поширення та раціоні. Морж значно більший за будь-якого ламантина та перевищує його за вагою майже втричі.
Поведінка та спосіб життя ламантина
Ламантини ведуть переважно поодинокий спосіб життя. Виняток становить лише самиця з дитинчатами чи самець, який шукає пару.
Майже половину дня ці тварини проводять у сплячці. Під час сну ламантин підіймається на поверхню води кожні 20 хвилин. В інший час ці тварини споживають траву на мілководді.
Ламантин вважається малорухомою морською твариною. Проте він може плавати зі швидкістю до 24 км/год, але на короткі дистанції. Зазвичай ці тварини переміщуються зі швидкістю лише 4-8 км/год.
Де живе ламантин?
Всі наявні види ламантинів мають вказівку на регіон, де мешкають, у своїй видовій назві. Зазвичай ці тварини живуть в океанах, морях та річках поблизу тих місць, на честь яких вони названі. Теплі прибережні води та річки з повільною течією – типове середовище існування ламантинів.
Американські ламантини зазвичай зустрічаються уздовж східного узбережжя Сполучених Штатів нижче штату Джорджія. Проте зрідка їх можна помітити й далі на північ, у штатах Массачусетс та Нью-Йорк. У прохолодніший період (з листопада до березня) ці тварини переміщуються до національного парку дикої природи Кристал-Ривер та інших річок у штаті Флорида.
Африканський ламантин зустрічається уздовж західного узбережжя Африки, між річками Сенегал та Кванза. Він також може мешкати у Малі, на річці Нігер.
Амазонські ламантини живуть у річці Амазонка та її притоках. Цей вид ніколи не зустрічається у солоних водоймах. Він мешкає лише у прісних водах.
Що їсть ламантин?
Ці морські тварини травоїдні. Вони споживають прісноводні чи морські рослини залежно від того, в яких водоймах мешкають. До раціону ламантина належить ейхорнія, водяний салат, понтедерія. Морські трави та водорості – улюблена їжа морських корів.
Проте деякі види цих тварин харчуються не лише рослинністю. Африканський ламантин іноді споживає молюсків, а антильський – зрідка краде рибу з рибацьких сіток.
Щоденно ці тварини споживають 59 кг їжі. Їхній денний раціон складає до 10-15% від загальної маси їх тіла. Щоб з’їсти стільки їжі, ламантин проводить на підводних пасовищах до 7 годин на добу.
Ці тварини горнуть рослини ластами та підштовхують їх до своїх чіпких губ. Останні відрізняються за розміром та можуть рухатися незалежно одна від одної. Ламантин підносить їжі до рота та застосовує рогові гребні на піднебінні разом з нижніми щелепами для пережовування рослин.
ТОП-8 цікаві факти про ламантинів
- У ламантинів відсутні зябри, тому вони сплять дуже близько до поверхні води, щоб мати можливість дихати під час сну.
- Дитинчата ламантинів здатні підійматися на поверхню воду зразу після народження.
- Ламантини мають добре розвинений слух, трохи гірший нюх та поганий зір.
- Ці морські тварини не мають вій та слізних залоз, але у них є спеціальні залози, що захищають очі від впливу морської води.
- Науковці виявили, що електрокардіограми ламантинів та слонів схожі.
- Під водою ламантини можуть знаходитися до 15 хвилин.
- При зниженні температури води нижче +20°С ці тварини можуть загинути.
- Ламантини – доволі товариські тварини, що при перебуванні у групі спілкуються завдяки дотикам, запахам та вокалізації.
Розмноження ламантинів
Ці тварини спаровуються кожні 2-5 років. Ламантини не моногамні. Вони утворюють шлюбне стадо, що складається з 12 та більше самців, які переслідують одну самицю.
Пик сезону розмноження у ламантинів припадає на весну-літо. Проте вони можуть розмножуватися й в іншу пору року. Самці та самиці стають статевозрілими у віці 5 років.
Самиця ламантина виношує потомство близько року. Зазвичай вона народжує одне маля, але іноді бувають випадки появи на світ і двійні. Піклується про дитинча лише матір.
Малюки ламантина важать близько 30 кг. Завдовжки вони сягають до 1,1 м. Малюк ламантина протягом 1-2 років харчується молоком матері. Проте вже за декілька тижнів після народження він починає споживати рослини. Зразу після появи на світ теляти морських корів можуть самостійно плавати та вокалізувати.
Тривалість життя ламантина складає 50-60 років. Відомий флоридський ламантин на прізвисько Снотті прожив у неводі до 69 років.
Природні вороги та загрози ламантину
Ці морські тварини мають небагато природних ворогів. Проте їхня популяція може зникнути, якщо не застосовувати міри щодо збереження цього виду тварин. На жаль, ламантини стикаються з багатьма загрозами для життя.
Найчастіше за все вони гинуть при зіткненні з гребним гвинтом морських суден. Навіть якщо тварина при цьому залишиться живою, то у неї залишаться спіралеподібні шрами на спині. Деякі особини потім гинуть від інфекцій, занесених до рани.
Науковці з’ясували, що ламантини чують на високих частотах. Тому вони не здатні почути низькочастотні звуки, що виникають при русі більшості великих суден. Іноді ламантини заплутуються у рибацьких сітках та різних пастках та гинуть у них.
Червоні припливи, що є особливим випадком цвітіння води, також становлять загрозу для цих тварин. Наприклад, за червоного припливу у 1996 р. уздовж південно-західного узбережжя Флориди загинуло як мінімум 150 ламантинів.
Молоді ламантини можуть випадково мігрувати до прохолодніших вод, де гинуть від переохолодження. При наявності травм ці тварини не встигають мігрувати до тепліших вод у разі похолодання у середовищі свого існування.
Алігатори та крокодили, косатки та тигрові акули зрідка можуть нападати на ламантинів. Проте такі випадки бувають дуже рідко. Пов’язано це з тим, що усі ці хижаки мешкають у глибших водах океану, тоді як морські корови – на мілководді.
Популяція ламантинів
Наразі налічується близько 13 тисяч американських ламантинів. Ще у 2017 р. він був визнаний видом, що зникає.
Чимало американських ламантинів загинуло у період з 2010 по 2016 роки від забруднення вод та зіткнення з човнами. Останнім часом чисельність цього виду збільшилася. Проте його популяція зберігає статус тварин, що зникають.
Амазонські та африканські ламантини класифікуються як вразливі види. Популяція африканського ламантина налічує менш як 10 тисяч особин. Кількість представників цього виду також зменшується через різні загрози, з якими вони стикаються.
Сучасна популяція амазонського ламантина невідома. Проте науковці стверджують, що кількість тварин цього виду також зменшується. У 1977 р. кількість амазонських ламантинів становила 10 000 особин.