Куниця лісова чи європейська (жовтодушка) – хижий ссавець, зовні доволі схожий на ласку. Зустрічається цей дрібний хижак у лісах Європи та заходу Азії. Подібно до вивірки, куниця лісова веде переважно деревний спосіб життя та може з легкістю стрибати з дерева на дерево.
Куниця лісова чи європейська – класифікація та наукова назва
Куниця лісова чи жовтодушка – ссавець ряду Хижі, родини Мустелові (Mustelidae), роду Куниця або Куна/Куня (Martes). До останнього належать 8 сучасних родів: куниця американська, кам’яна, японська, лісова, нільгирійська, ілька, харза та соболь. До того ж науковці виявили ще декілька викопних видів цих тварин.
Куниця лісова або звичайна, європейська чи жовтодушка – єдиний представник роду Куниця лісова. Її наукова назва – Martes martes. Крім неї, у дикій природі України зустрічається ще куна кам’яна чи хатня.
Назва «куниця» походить від праслов’янського слова «куна», значення якого напевно невідоме. За однією з поширених версій, воно може бути пов’язано з кольором хутра тварини («золотистий», «коричневий»).
Як виглядає куниця лісова? Опис тварини
Куниця лісова чи жовтодушка має шовковисте темно-буре або каштанове хутро, але груді та шия у неї кремові, жовтуваті або білі. Тіло у неї довгасте, а лапи – відносно короткі, вкриті хутром на ступнях.
Довжина тіла у дорослих особин може сягати 45-60 см, тоді як хвоста – 16-28 см. Важить цей невеликий хижак у межах від 800 г до 1,8 кг. Самці лісової куниці зазвичай більші та у середньому на 30% важчі за самиць.
Хвіст у лісової куниці довгий та пухнастий, дуже схожий на хвіст вивірки. Також ця тварина має гострі вушка трикутної форми, маленькі темні очі та темні вуса, дуже гострі кігті та зуби. Ніс у лісової куниці темний, що відрізняє її від кам’яної куни.
Куниця лісова використовує свої кігті, щоб хапатися за кору дерев та стрибати з гілки на гілку. Довгий пухнастий хвіст допомагає зберігати рівновагу, коли вона сидить на гілках на верхівці дерева.
Різниця між лісовою куницею та норкою
Лісова куниця та норка зовні доволі схожі. Вони обидві мають темно-коричневе хутро, довге струнке тіло, маленький ніс та гострі вуха. Кожна з цих тварин є вправним плавцем та веде нічний спосіб життя.
Проте є певні відмінності між норкою та лісовою куницею. Остання має довгі ноги, тоді як у норки вони короткі. Хвіст у куниці товстий та пухнастий, а у норки – тонкий. До того ж у норки під підборіддям є біла пляма, а у лісової куниці біле хутро на шиї та грудях.
Поведінка та спосіб життя лісової куниці
Ці дрібні хижі ссавці неймовірно територіальні. Їхня територія іноді може сягати до 5 км. Лісові куниці ретельно позначають межі своєї території за допомогою секрету з анальної залози.
Якщо тут з’явиться чужинець, то, швидше за все, станеться бійка. Проте території одного самця та самиць можуть перехрещуватися.
Бої між куницями за територію можуть бути небезпечними та жорстокими, оскільки вони можуть поранити одна одну зубами та кігтями. У цей самий спосіб ці тварини захищаються й від хижаків.
До того ж швидкість переміщення та стрибків допомагає лісовим куницям уникати нападу сови чи лисиці. Молодь є більш вразливою до хижаків, ніж дорослі особини.
Лісові куниці ведуть поодинокий нічний спосіб життя. Зазвичай їх важко побачити у дикій природі, адже до того ж вони ще й доволі потайливі. Лісова куниця, скоріш за все, сховається від людини, ніж нападе на неї. Агресивними ці тварини стають під час спроби зловити здобич або при захисті від хижака.
Лісові куниці не мігрують. Однак вони пересуваються своєю територією та інколи можуть мати 3-4 лігва для схованок та сну. Ці тварини полюбляють блукати у пошуках їжі та перевірки своєї території на наявність чужинців.
За ніч вони можуть обходити велику територію та проходити відстань до 8 км. Ці дрібні хижаки швидко переміщуються як по деревах, так і на землі.
Цікавий факт! Лісові куниці здатні стрибати між деревами на відстань від 1,8 до 4 м.
Де живе куниця лісова?
Ці хижі ссавці зустрічаються по всій Європі, а також у деяких західних частинах Азії. Їх можна побачити в Італії, Франції, Ірані, Німеччині, Швеції. Також лісова куниця зустрічається й на теренах України.
Ці тварини мешкають як у помірному, так і у холодному кліматі. Їхнє густе хутро зігріває їх взимку, тому лісові куниці не впадають у зимову сплячку. Хоча за особливо низьких температур вони можуть проводити час у підземному лігві, щоб зігрітися.
Зазвичай лісова куниця населяє лісову місцевість, переважно листяні та змішані, рідше – хвойні ліси, іноді – кам’янисті схили або зарості чагарників. У горах вона зустрічається до тієї відмітки, де ще ростуть дерева.
Інколи цей дрібний ссавець мешкає серед розколин між скель. Тонке та гнучке тіло дозволяє цій тварині легко протискатися навіть у вузькі щілини.
Переважну більшість часу лісові куниці проводять на деревах, але іноді спускаються й на землю. Вони облаштовують лігва у дуплах дерев, у барлогах або покинутих гніздах вивірок.
До уваги! Куниця лісова не мешкає в Ісландії, на півночі Скандинавії, у Криму та деяких частинах Піренейського півострова.
Що їсть лісова куниця?
Лісова чи звичайна куниця – всеїдна тварина. Її раціон складається з комах, фруктів (інколи – ягід та горіхів), полівок та щурів, кроленят та навіть вивірок, птахів та пташиних яєць.
Попри те, що лісова куниця проводить багато часу на деревах, вона зазвичай полює на здобич на рівні землі. Крім вище зазначеної здобичі, цей дрібний хижак може ловити жаб, плазунів, равликів та навіть харчуватися падлом.
У сутінках, коли настає час їсти, ці тварини спускаються з дерев у пошуках їжі. Вони досить швидкі, щоб зловити полівок та інших дрібних гризунів, що живуть в їхньому середовищі існування.
Крім того, лісові куниці харчуються комахами, що знаходяться на корі дерев, та бджолиним медом. Наприкінці літа та восени ці тварини накопичують їжу у схованках, щоб скористуватися нею за відсутності здобичі під час зимової негоди.
Цікавий факт! Відомо, що лісові куниці їдять фрукти, тому що їм подобається їх солодкий смак.
Розмноження та життєвий цикл лісової куниці
Сезон розмноження у лісової куниці припадає на липень-серпень. Самці кличуть самиць високим звуком, схожим на виття домашньої кішки. На період розмноження ці тварини злазять з дерев.
Термін вагітності у лісової куниці становить близько місяця. Проте після спарювання запліднена яйцеклітина не імплантується у матці до семи місяців потому. Саме завдяки цій відстроченій імплантації малюки у лісової куниці з’являються на світ навесні. Буває так, що ці тварини можуть мати свій послід, коли навесні тепліша погода.
Самиця лісової куниці народжує 3-5 малюків. Кожний малюк важить приблизно 28 г. Дитинчата лісової куниці народжуються сліпими та з закритими вухами. Зір та слух вони набувають приблизно у віці 35 днів.
Перший місяць життя малюки харчуються материнським молоком. Приблизно на 40-й день вони починають їсти тверду їжу. За малюками доглядає лише самиця.
Самостійними дитинчата лісової куниці стають у віці 12 тижнів. Проте статева зрілість у молоді настає лише на другому році життя. Хоча зазвичай вперше молоді лісові куниці спаровуються у віці 3-х років.
У дикій природі ці тварини живуть 8-10 років. Відома рекордна тривалість життя лісової куниці становила 14,5 років.
Хижаки та загрози лісової куниці
Сови, лисиці та орли – головні хижаки лісових куниць. Перші двоє ведуть нічний спосіб життя, тому полюють водночас з куницями. Орли живуть у тій самій верхівці дерев, що й ці невеликі ссавці, саме тому вони досить легко їх знаходять.
Люди також становлять загрозу для лісових куниць. На цих істот ставлять пастки та полюють заради їхнього хутра. Деякі фермери вбивають лісових куниць як шкідників, які нападають на курей, качок та інших дрібних свійських тварин. До цього ж, ці хижі ссавці можуть загинути через отруйну приманку для знищення іншого виду шкідників на фермі.
Проте лісові куниці мають стабільну популяцію, хоча загальна їхня чисельність невідома. Саме тому їхній природоохоронний статус поки що значиться як «викликає найменше занепокоєння».