Кажани – одні з найдивовижніших видів ссавців на Землі. Навколо них існує чимало міфів, на кшталт того, що ці істоти п’ють кров та асоціюються з Дракулою. Проте, насправді кажани – доволі милі, беззахисні та навіть корисні тварини.
Кажани чи лиликовиді – класифікація та наукова назва
Кажани – представники типу Хордові, класу Ссавці. Вони належать до ряду Рукокрилі (Chiroptera) чи Лиликоподібні. Останній об’єднує 2 великі групи – кажанів та криланів. Загалом, за сучасною класифікацією, ряд Рукокрилі налічує майже 1500 наявних видів, які об’єднані у 21 родину та 235 родів.
Усі Рукокрилі поділяються на 2 підряди:
- кажани чи лиликовиді (Microchiroptera), також відомі як «малі рукокрилі», що є переважно комахоїдними та мають здатність до ехолокації;
- крилани чи крилановиді (Macrochiroptera), ще відомі як «великі рукокрилі» чи «летючі лисиці», які є переважно фруктоїдними.
Підряд Кажани об’єднує приблизно 20 наявних родин. Доволі відомими серед них є Підковикові, Лиликові, Псевдовампірові, Довгокрили та Зайцегуби. Одним з найвідоміших родів кажанів на теренах України є нетопири, які нерідко населяють будівлі.
Наукова назва Рукокрилі походить від двох грецьких слів, що означають «рука» (cheir) та «крило» (pteron). Пов’язана вона з тим, що частини крила кажана нагадують руку з чотирма «пальцями», вкритими тонкою мембраною.
Українська назва «кажан», скоріш за все, походить від застарілої форми «кожан», що є похідною від старослов’янського «кожа» (тобто «шкіра»). Пов’язано це з тим, що крила у цих ссавців мають вигляд широких шкіряних перетинок. Назва «летюча миша» є калькою з російської, та походить не через родинний зв’язок з мишами, а через звуки цих тварин, схожий на мишачий писк.
До уваги! Оскільки в Україні поширені переважно «малі рукокрилі», тобто кажани, то остання назва зазвичай використовується як синонім до Рукокрилих. Українці також використовують для кажанів такі назви, як «ночовиди», «гацик» чи «пергачі».
Як виглядає кажан? Опис тварини
У світі існує приблизно 1000 видів кажанів (малих рукокрилих). Представники кожного з них можуть дещо відрізнятися, проте загалом ці ссавці разом з криланами мають деякі спільні риси зовнішнього вигляду.
Кажани мають маленькі або великі вуха, мініатюрні чорні очі та химерні носові вирости. Довжина тіла у цих летючих ссавців може варіюватися від 2,5 до 14 см залежно від виду.
Найменшим є джмелевик, що сягає завдовжки лише 2,9-3,3 см та важить 1,5-2 г. Розмах крил у нього сягає 16 см. Цей найменший кажан також має славу найменшого сучасного ссавця у світі.
Найбільшим кажаном (тобто представником малих рукокрилих) є гігантський лжевампір. Довжина тіла у нього сягає 12-13,5 см, а розмах крил – 60-90 см, тоді як вага становить 150-190 г.
Зазвичай кажани мають тонкий шар коричневого, чорного чи сірого хутра. У деяких видів можуть домінувати світліші барви – білуваті, жовті, палеві, а іноді – навіть помаранчеві.
При цьому залежно від виду хутро на тілі кажана може бути рівним чи кудлатим, густим чи рідким, коротким чи довгим. Існують навіть різновиди, в яких тіло з голою шкірою, зовсім без хутра. Також у кажанів є хвіст, довжина якого залежить від певного виду. У деяких різновидів кажанів він може бути зовсім не помітний.
Крило у цих ссавців має 4 кістки, які можна вважати його пальцями, а також кістку, яка слугує великим пальцем. Тонкий шар шкіри (мембрана) з’єднує ці кістки, утворюючи гнучке крило кажана.
Як відомо, ці тварини здатні миттєво змінити напрямок польоту. Ця навичка доступна їм саме завдяки гнучким кісткам в їхніх крилах. Також така структура крил забезпечує високу швидкість польоту.
Цікавий факт! Найшвидший кажан може рухатися зі швидкістю 159 км/год. Проте переважна більшість цих тварин зазвичай рухається зі швидкістю 40 км/год.
Де живуть кажани та яке мають середовище існування?
Кажани поширені у різноманітних куточках Землі, крім Антарктиди. Наприклад, на теренах Сполучених Штатів налічується до 50 видів цих ссавців.
В Україні зустрічаються такі види кажанів, як європейський довгокрил, великий та малий підковики, тадарида європейська. Також на українських теренах налічується 24 види представників родини Лиликові.
Серед останніх найвідомішими є нетопири та пергачі. Саме вони найчастіше за все населяють житлові будинки, та іноді можуть залітати у домівки через відкриті вікна.
Зазвичай кажани надають перевагу теплому клімату. Проте їх можна побачити у багатьох типах середовища, за винятком надзвичайно холодних (полярних регіонів) та надзвичайно гарячих (пустелі) місць.
Найчастіше за все кажани населяють печери. Проте вони також живуть на деревах (у дуплах, щілинах), під мостами та у норах, у покинутих штольнях та навіть на горищах домівок. Зазвичай кажани вибирають місце для ночівлі, де вони будуть сховані від хижаків та зможуть спати вдень.
Цікавий факт! Найбільша концентрація різновидів кажанів живе поблизу екватора.
Поведінка та спосіб життя кажанів
Деякі види кажанів мігрують на зимівлю у теплі місця. Ці летючі ссавці впадають у сплячку приблизно з жовтня чи листопада до настання весни у березні. Кажан, який живе у місці, де температура не опускається нижче 45°С, може не мігрувати у тепліший клімат.
Кажани – соціальні тварини, що живуть колоніями, у яких нерідко налічується до сотні тисяч особин. Попри те, що ці тварини полюбляють сусідство своїх родичів, вони доволі сором’язливі та уникають людей.
Колоніальний спосіб життя – надійний захист кажанів від хижаків. Якщо сова вдереться у колонію, то більшість цих дрібних ссавців зможуть втекти.
Кажани – нічні тварини. Їх можна побачити зазвичай у сутінках та вночі, коли вони виходять на полювання. Якщо зустріти кажана у своєму дворі у цей час, то можна бути впевненим, що ця тварина облаштувалася для життя десь на сусідньому дереві або у затишному місці на горищі.
Відпочивають кажани догори ногами. Для цього вони умощуються у щілини чи зачіплюються кігтями задніх кінцівок за невеликі виступи. Їхні кінцівки облаштовані так, що тварина при цьому не втомлюються.
Кажани сплять головою вниз, тому що така поза дозволяє легко відправитися у політ. Вони падають донизу та летять, що дозволяє економити енергію та час у разі небезпеки для життя.
Під час щоденного сну ці ссавці зменшують температуру свого тіла до рівня температури навколишнього середовища. Крім того, що кажани вправно літають, вони ще й можуть добре бігати по землі.
Цікавий факт! Найбільша колонія кажанів знаходиться у Монфорті на Філіппінах. Тут налічується 3 млн цих тварин, а їхня кількість лише зростає.
ТОП-10 цікаві факти про кажана
- Кажани становлять найчисленнішу за видовим розмаїттям групу ссавців (близько 900 видів).
- Кажан – єдиний ссавець, який здатен до довготривалого активного польоту. Він може літати, не плануючи, при цьому деякі види розвивають чималу швидкість.
- Бразильська тадарида чи бразильський складчатогуб може розвивати швидкість понад 160 км/год, що надає цьому кажану славу найшвидшої тварини Північної Америки.
- Деякі кажани щороку долають до 3800 км, щоб провести зиму у місцевості з теплим кліматом.
- 70% всіх кажанів харчуються жуками, мухами, комарами та в цілому допомагають контролювати популяцію комах.
- Існує 3 види кажанів-вампірів, які харчуються винятково кров’ю інших ссавців.
- Те, що кажани сліпі – один з найбільших міфів про цих тварин. Вони погано бачать у темряві, але не є сліпими, хоча й не мають кольорового зору.
- Кажани мають надзвичайно тонкий слух. На вухах у багатьох видів є козелок, який слугує для посилення та кращого сприйняття звуків.
- Кажани мають репутацію переносників сказу. Проте насправді дуже невелика кількість цих тварин є переносниками цієї хвороби.
- Хіроптерологія – наука, що присвячена вивченню кажанів.
Що їдять кажани?
Малі рукокрилі – переважно комахоїдні тварини. Більшість кажанів харчується комарами, нічними метеликами, тарганами та жуками. Маленький бурий кажан (Myotis lucifugus) з роду Нічниця може з’їсти 500 комах за годину. Колонія кажанів може з’їсти 227 тисяч кг жуків за ніч.
Для пошуку здобичі кажани використовують ехолокацію. Під час польоту ці тварини видають пронизливі писки та клацання, які люди не чують. Коли звукові хвилі, створені писком кажана, торкаються об’єкта, звук луною повертається до тварини.
Деякі види кажанів харчуються рибою. Вони літають над водою, та хапають здобич кігтями. Ще деякі види кажанів можуть полювати на мишей та жаб.
Крім того, є ще кажани-вампіри чи кровососи, що належать до підродини Кровососові та зустрічаються на теренах Південної Америки та Мексики. Вони харчуються кров’ю будь-якої теплокровної тварини.
Проте це міф, що кажани-вампіри висмоктують всю кров з тварини. Вони кусають корову, вівцю чи птаха, коли той спить, та злизують кров, яка витікає з ноги чи іншої частини тіла. При цьому кажани-вампіри поглинають лише 20-30 мілілітрів (приблизно 2 чайні ложки) крові.
Перед полюванням кажани зазвичай перш за все відвідають водойму. Навіть маленький кажан (вагою 5-7 г) щоденно за добу має потребу випити щонайменше 1 мл води. Таким чином ці тварини компенсують втрату вологи через крила під час польоту.
До уваги! Кажан кусає людину, лише якщо відчуває загрозу. Проте, як відомо, ці тварини тримаються якомога далі від людей.
Розмноження кажанів
Самці кажанів співають та розгортають крила, щоб залучити самиць під час шлюбного періоду. Проте люди не в змозі почути цього співу. Під час спарювання самець мітить свою територію рідиною зі своїх пахучих залоз. У цей час кажани рояться, що дозволяє їм знайти пару.
Зазвичай парування кажанів відбувається наприкінці літа чи восени. Проте розвиток зародка починається лише навесні, коли стає тепло. Залежно від певного виду самиця кажана може виношувати потомство протягом 40 днів або протягом 6 місяців. Більшість різновидів цих тварин народжує 1 дитинча на рік.
Самиця кажана народжує маля, коли висить донизу головою. Вона повинна зловити новонародженого своїми крилами зразу після появи його на світ. Вага малюка кажана становить приблизно ¼ від загальної ваги його матері. Він народжується сліпим та без хутра.
Малюк кажана харчується материнським молоком до пів року та чіпляється за мати під час польоту. Потім матір вчить дитинча літати та полювати самостійно. Лише молодий кажан навчиться цим навичкам, він стане повністю самостійним.
Тривалість життя кажана залежно від виду може становити від 5 до 30 років. Науковці помітили, що особини, які перебувають у сплячці, мають тенденцію жити довше, ніж ті, що не перебувають у сплячці. У багатьох видів кажанів самиці живуть довше за самців. Найстаріший, відомий науці кажан прожив 41 рік.
Хижаки та загрози кажанам
У кажанів є декілька хижаків, включаючи сов, соколів та орлів серед птахів, а також змій, ракунів та котів. Сова може сісти на дерева біля печери чи мосту, де спить кажан, та схопити його, коли він вилітає на полювання надвечір. Крім того, ракун або змія можуть підняти дитинча кажана, яке впало з «рук» матері на землю.
Також кажани стикаються з загрозою втрати свого середовища існування через вирубку дерев. Якщо цих тварин потурбувати під час сплячки, то вони можуть померти від холоду або голоду. Деяким видам кажанів загрожує знищення через те, що у деяких культурах цих ссавців використовують як їжу чи ліки.
Хвороба, відома як «синдром білого носа», викликає загибель як молодих, так і дорослих кажанів під час їхньої сплячки. Це захворювання забирає запас жиру під час сну.
Через це кажан може прокинутися та вилетіти з печери у пошуках їжі. При цьому значна імовірність того, що ослаблений кажан буде голодувати, оскільки взимку комах мало.
Популяція кажанів
Ці тварини загалом викликають найменше занепокоєння. Чимало видів процвітає та зростає у популяції, тоді як у більшості чисельність залишається досить стабільною.
Проте окремі види на певних територіях можуть знаходитися під загрозою зникнення. До того ж ці тварини завжди потребують зусиль для збереження, оскільки у більшості з них народжується лише 1 дитинча на рік.
Через інтенсивний розвиток промисловості та сільського господарства чисельність кажанів стрімко зменшується. Усі кажани у фауні України занесені до Червоної книги. Наприклад, малий підковик має статус вразливого виду, а велика нічниця – рідкісного.