Горобець – маленька пташка, яка зустрічається в найрізноманітніших куточках світу. Вона добре пристосувалася до життя поблизу людей, тому знайома майже кожному. На подвір’ях та у садах на теренах України горобець хатній такий же розповсюджений птах, як і синиця велика.
Горобець – класифікація та наукова назва
Горобець – невеликий птах родини Горобцеві (Passeridae), ряду Горобцеподібні (Passeriformes). Він є представником однойменного роду Горобець (Passer), у якому налічується 28 видів. З них лише два широко поширені в Україні. До них належать горобець хатній та польовий.
Українська назва птаха – горобець, як й діалектний варіант «веребей», походить від подібного праслов’янського слова. Вважається, що воно має звуконаслідувальний характер та натякає на характерне воркотіння пташки.
Це цікаво! У наведеному нижче відео можна почути, як звучить голос горобця.
Як виглядає горобець? Опис птаха
Горобці – невеликі пташки, трохи більші за синицю. Зазвичай вони мають коричнево-сіре забарвлення оперення, округлу голову, короткий хвіст та маленький конусоподібний дзьоб.
Крила у горобців короткі, трохи округлі. Зазвичай самці та самиці мають трохи відмінне забарвлення. Для самців найбільш характерною є наявність чорної плями на горлі.
Довжина тіла у горобця хатнього становить 16 см, а вага – 23-35 г. Польові горобці трохи менші. Довжина тіла в них сягає 12-14 см.
У більшості інших видів довжина тіла варіюється в межах 13-16 см, вага – 25-35 г, а розмах крил становить від 12 до 20-21 см. Найбільшим є горобець товстодзьобий. Довжина тіла в нього становить до 18 см, а вага – до 42 г.
Зовнішній вигляд горобців більшості видів досить схожий. Вони мають світлу білу або сіру нижню частину тіла, тоді як у верхній частині переважають коричнево-бурі кольори, а оперення має смугасте темно-біле забарвлення.
Серед всіх існуючих видів лише горобець жовтий та аравійський мають доволі яскраве забарвлення з переважаючим жовтим кольором. Окремі різновиди можуть мати певні позначки на голові.
Як виглядає горобець хатній та польовий?
Типовий представник цього роду птахів – горобець хатній має коричнево-буру спину з чорними плямами та біле або сіре черевце. На крилах в нього розташована жовтувато-біла поперечна смуга, а щоки – білі.
У самиці голова та горло сірі. На відміну від неї, самець має велику чорну пляму на горлі та верхній частині грудей.
Горобець польовий також має буро-руду спину, але з більш широкими чорними смугами. В нього світлувате черевце та чорне горло. Верхня частина голови в горобця польового каштанова, а на білих щоках є виразна чорна пляма. Самці, самиці та молоді птахи майже нічим не відрізняються.
Поведінка горобців
Горобці створюють маленькі або великі зграї. Разом вони відшукують їжу та менш уразливі перед більшими за них птахами.
В одній зграї можуть співіснувати декілька видів горобців. Лише під час розмноження ці птахи створюють окремі групи лише з представників свого виду.
Найбільш відомою звичкою горобців є купання в пилюці. Ці птахи дряпають лапками ямку в землі, осідають в ній і крилами скидають пил на своє тіло. Також горобці дуже полюбляють купатися в калюжах.
Ці маленькі птахи можуть літати зі швидкістю 38-50 км/год. По землі вони переміщуються стрибками, бо короткі ноги не дозволяють їм робити кроки.
Переважна більшість горобців є осілими, хоча деякі види можуть мігрувати як у пошуках їжі, так і на зимівлю в більш теплі регіони з холодних. Немігруючі види в холодну погоду чи при негоді ховаються у карнизах будівель, у дуплах дерев чи навіть за шматками кори.
Подібно до синиць, горобці охоче підлітають до годівниць. Також вони залюбки збирають залишки їжі з автостоянки чи будь-якого місця, де харчуються люди. Втім, ці птахи швидко відлетять, якщо до них наблизитись. Вони не бажають, щоб до них торкалися люди. Крім того, горобців відлякують різкі рухи та різні гучні звуки.
Цікавий факт! Горобець має зір вдвічі кращий за людський та здатний сприймати більше кольорових відмінностей. Цей птах чутливий до ультрафіолетового діапазону, а синій колір його дуже лякає.
Де живе горобець? Середовище існування птаха
В залежності від певного виду ці птахи можуть бути поширеними в Європі, Азії або Африці. Проте вони також були завезені на інші континенти, де також добре прилаштувалися до місцевого середовища існування.
Горобець хатній спочатку був типовим мешканцем Північної Європи. Зараз він розповсюджений по всій Європі (за винятком арктичних регіонів), на значній частині Азії, на півночі та на сході Африки.
Горобець хатній добре пристосовується до будь-якого середовища існування. Він може зустрічатися як в сільській, так і в міській місцевості. Цей вид горобців зазвичай мешкає поблизу людських осель, саме тому й зветься хатнім.
Горобець польовий також спочатку був виключно європейським видом. Згодом він був завезений до Північної Америки, Австралії та деяких островів Тихого океану.
Проте в межах свого ареалу розповсюдження горобець польовий ніколи не зустрічається поряд з хатнім. Цей вид зазвичай зустрічається в світлих лісах, серед заростів чагарників та в степу.
Ці два види є досить поширеними в Україні. Крім них, на теренах країни ще зустрічається горобець чорногрудий. Зазвичай його можна побачити в Дунайсько-Дністровському межиріччі, де він мешкає в садах та гаях. В цілому ареал розповсюдження цього виду горобців охоплює південь Європи, північ Африки, Близький Схід, Середню Азію та Закавказзя.
Також типовий європейським видом є горобець італійський. Він зустрічається в містах та на полях на теренах Італії (включаючи острови Корсика та Сицилія) та суміжних з нею країн.
Африканські та азійські види горобців
Виключно на теренах Африки мешкають 14 видів горобців: товстодзьобий, іржастий, сірий, рудоголовий, сіроголовий, жовтий, чорноголовий, кордофанський, кенійський, ефіопський, суахільський, блідий, великий та пустельний.
Їхнє середовище існування може значно відрізнятися. Одні з цих видів мешкають серед пустель та в сухих саванах, інші – на болотах або полях. Сірий горобець зустрічається в гірських регіонах на висоті 1200-4500 м.
Горобець саксауловий – мешканець Середньої Азії. Він зустрічається переважно біля оазисів в пустелях, де росте саксаул та тамариск. Ще одним азіатським видом, що мешкає в пустелі, є горобець каракумський. На Близькому Сході мешкає горобець месопотамський, на Аравійському півострові – аравійський, а острівний є ендеміком Кабо-Верде.
Виключно на теренах Азії мешкають горобець пакистанський (долина Інду), оливковий (Південно-Східна Азія) та рудий (Східна Азія). Ендеміками Ємену є горобці сокотрійські (острів Сокотра) та абдалькурійські (острів Абд-ель-Курі).
Природним середовищем існування горобця є відкриті ліси, поля, луки, чагарники та пустелі. Проте ці птахи добре пристосувалися до життя поблизу людських осель та зустрічаються навіть у великих містах.
Що їсть горобець?
Ці птахи є всеїдними. Їхній раціон складається як із малих комах, так і з рослинної їжі. Також горобці можуть збирати майже будь-які залишки людської їжі. Проте більшість цих птахів харчується переважно насінням.
Горобець хатній споживає:
- насіння с/г культур та дикорослих трав;
- ягоди винограду, вишні, смородини;
- весняні пуп’янки квітів;
- комах (переважно навесні та для годування пташенят).
Схожий раціон має й горобець польовий, тоді як чорногрудий харчується переважно дозріваючими зернами злаків влітку та комахами – навесні. Пташенят ці птахи зазвичай вигодовують черв’яками, яких збирають на полях та серед трави. Переважна більшість горобців шукає свою їжу в садах, на полях та городах.
Цікавий факт! У горобця на язиці є додаткова кістка, за рахунок якої він більш жорсткий та дозволяє тримати та лущити насіння.
Розмноження горобців
Ці птахи є досить соціальними та зазвичай живуть великими зграями. Проте розмножуються вони лише парами, створюючи невеликі родинні групи.
Зазвичай горобці гніздяться на будівлях, де знаходять найбільш захищені ділянки для розташування гнізда із рослинності. Також вони можуть оселятися в стінках гнізд великих птахів (лелеки, чапель) або займати шпаківні.
Сезон розмноження у хатніх горобців розпочинається з середини-кінця березня. За літо вони можуть вивести 2-3 виводки. Самиця відкладає в середньому 4-5 яєць, але їх кількість іноді може сягати до 10-ти.
Через 10-14 днів на світ з’являються пташенята, яких вигодовують обидва батьки. Вже через 2 тижні після народження молоді птахи зможуть покинути батьківську оселю.
Більшість видів горобців створює пари на все життя. Для кожної наступної кладки ці птахи використовують те ж саме місце. Проте якщо один з партнерів загине, то інший знайде йому заміну вже за декілька днів.
В дикій природі горобці можуть жити від 4 до 7 років. Проте чимало з них гине ще в перший рік життя. Тому в середньому тривалість життя горобця становить лише 2-3 роки. Відомі окремі випадки, коли в неволі ці птахи могли прожити до 10-15 років.
Хижаки та загрози для горобців
На дорослих горобців полюють такі хижі птахи, як яструби та сови. Також вони нерідко стають здобиччю домашніх та диких котів. На яйця та пташенят горобців полюють змії та ракуни. Крім того, яйцями цих птахів можуть поласувати ворони, сойки та граки.
У деяких частинах світу люди їдять горобців. Також значну загрозу для цих птахів становить використання пестицидів для обробки злакових на полях. Чимало молодих горобців гинуть взимку від холоду.
Хатні горобці вважаються найчисленнішим видом птахів у світі. Їхня популяція оцінюється приблизно в 1,6 мільярдів особин. Проте окремі види із досить вузьким ареалом розповсюдження мають значно меншу чисельність. Наприклад, популяція горобців абдалькурійських налічує не більше 1000 особин.