Газель – антилопа, доволі поширена у саванах Африки та на Близькому Сході. Існує чимало видів цих тварин, проте усі вони мають струнке тіло та є швидкісними бігунами. Хоча за швидкістю газелі значно поступаються гепарду, проте здатні обдурити його при втечі.
Газель – класифікація та наукова назва
Подібно до всіх антилоп, газель – ссавець ряду Парнокопитні, підряду Жуйні, родини Бикові (Bovidae). Вона належить до підродини Антилопові (Antilopinae), роду Газель (Gazella).
Останній об’єднує 17 видів. Наукова назва тварини – Gazella походить від арабського слова, що означає «любовний вірш». Можливо, це пов’язано з тим, що тварина газель настільки ж красива та вишукана, наче віршовані строки про кохання.
Еволюція газелі розпочинається у ранньому міоцені, коли її пращури відокремилися від оленів та жирафів. Вважається, що ті лісові ссавці були невеликими за розмірами та досить схожими на сучасних газелей. Вже у середньому та пізньому міоцені ці тварини почали розподілятися на різні види.
Як виглядає антилопа газель? Опис тварини
Усі газелі – стрункі, довгоногі тварини з переважно з піщаними відтінками забарвлення хутра. Довжина тіла залежно від виду може варіюватися у межах 85-170 см, а висота у холці – 50-110 см. Вага газелі сягає від 12 кг у найменших представників роду до 85 кг – у найбільших.
Усі газелі мають на голові доволі довгі роги. У більшості видів вони наявні як у самців, так й у самиць, але в останніх трохи поступаються за розміром.
Роги у газелі ростуть вгору та трохи назад. У середньому вони сягають 30 см, проте їхня довжина може різнитися залежно від виду.
Забарвлення хутра у газелі може різнитися від жовто-сіруватого до коричневого. При цьому черевце зазвичай біле чи кремово-піщаних відтінків.
Таке забарвлення дозволяє газелі легко зливатися з пустельним ландшафтом свого середовища існування. Специфічні відмітки на хутрі дозволяють ідентифікувати різні види цих антилоп.
ТОП-7 види газелі – фото, назви, опис
Гірська газель (Gazella gazella)
Цей вид газелі зустрічається на теренах Аравійського півострова, а також в Ізраїлі та Лівії. Зазвичай ці тварини населяють пустелі та напівпустелі, де є низькі скелясті гори.
Також гірські газелі можуть зустрічатися у прибережних піщаних дюнах. Вони пристосовані до життя у середовищі, де температура довкілля може змінюватися від 0 до +45°С.
Довжина тіла гірської газелі сягає 98-115 см, а вага – 16-29 кг. Самці трохи більші та важчі за самиць. Ріжки у перших сягають 22-29 см, тоді як у других – 6-12 см. Забарвлення тіла переважно темно-коричневе, але нижня частина – біла.
До уваги! Гірську газель легко впізнати за наявністю двох білих вертикальних смужок на мордочці, що тягнуться від ріжок через очі до носа.
Газелі доркас (Gazella dorcas)
Ці газелі населяють пустельні регіони Північної Африки, Йорданії, Ізраїлю, Сирії, Лівану, Іраку, Ємену та заходу Саудівської Аравії. Вони можуть повністю обходитися без води, а потрібно їм вологу отримувати з роси на тих рослинах, якими харчуються.
Доркас – доволі невелика газель. Вона сягає 90-110 см завдовжки та 55-65 см заввишки. Вага її у межах 15-23 кг. Довжина рогів у самців антилопи доркас сягає 25-38 см, а у самиць – 15-25 см.
Ці тварини мають піщане забарвлення хутра, трохи червонуваті боки та білий низ тіла. Через це вони майже ідеально маскуються серед пустельного середовища.
Цікавий факт! Слово «доркас» походить з грецької мови та означає «газель».
Газель-дама чи сахарська (Gazella dama)
Ці газелі походять з Передньої Азії, але наразі більш поширені на теренах Африки. Савани, сухі світлі ліси та степи – їхнє типове середовище існування. Харчуються ці газелі переважно злаковими травами, але також споживають молоді пагони чагарників та листя рослин.
Довжина тіла газелі-дами становить 1,65 м, а висота – до 1,2 м. Важать ці антилопи приблизно 80 кг. Забарвлення хутра у них сірувато-піщане чи коричневе, з трохи світлішими боками та білим черевом та ногами. На голові добре помітний візерунок з темних та світлих смуг.
Індійська газель чи чінкара (Gazella bennettii)
Цей вид газелі населяє південь Ірану, Пакистан та північ Індії. Степи та пустелі – їхнє типове середовище існування. Антилопи чінкара живуть стадами від 3-х до 30 особин. Проте іноді зустрічаються поодинокі особини.
Довжина тіла у цих газелей сягає 1 м, висота – 65 см, а вага – 25 кг. Верхня частина тіла червонувато-коричнева, а нижня – значно світліша, майже біла. На мордочці помітні дві темно-коричневі смуги, що простягаються від очей до рота. Довжина ріжок в індійської газелі сягає 20 см.
Газель Томсона (Gazella thomsoni)
Ці газелі населяють відкриті савани Кенії та Танзанії, а також Південного Судану. Самиці утворюють стада, що налічують до 60 особин. Кожен самець має свою власну територію та претендує на кожну самицю, яка тут зустрічається. Найчисленніші стада цих газелей мешкають на теренах Серенгеті.
Газель Томсона є однією з найменших у своєму роді. Довжина тіла у неї сягає 65 см, а вага – 28 кг. Забарвлення хутра жовто-коричневе, тоді як нижня частина тіла біла та відокремлена від верхньої чорною смугою.
Газелі Кюв’є (Gazella cuvieri)
Представники цього виду поширені на теренах Західної Сахари, у Тунісі, Алжирі та Марокко. Зазвичай вони населяють рідколісся та середземноморські степи на висоті до 2600 м.
Газелі Кюв’є утворюють невеликі стада: по 3-4 особини під час шлюбного періоду та до 8 – поза ним. У групі зазвичай є 1 самець та декілька самиць зі своїми малюками. Вони спускаються з гір на луки вранці та харчуються там. У другій половинці дня ці газелі повертаються назад у гори, де відпочивають у затінку.
Довжина тіла у газелі Кюв’є сягає 60-69 см, а середня вага – 35 кг. Довжина рогів – 10-15 см як у самців, так й у самиць, але у перших вони більш ребристі та важчі.
Представники цього виду також відрізняються доволі довгими та тонкими вушками. Верхня частина тіла у них темна, відокремлена від буро-білої нижньої частини коричневою смугою.
Джейран (Gazella subgutturosa)
Ці газелі зустрічаються у пустелях та напівпустелях Ірану, Афганістану, півдня Монголії, Китаю, заходу Пакистану та країн Центральної Азії. Вони можуть підійматися горбистим передгір’ям, але високо у гори не заходять.
Довжина тіла у джейрана сягає 95-115 см, висота – 60-75 см, а вага – 18-33 кг. Це єдиний вид газелі, у якого роги є лише у самців. Вони мають ліроподібний вигляд, поперечні кільця та сягають 30 см.
Забарвлення джейрана зверху та з боків піщане, а знизу біле. Хвіст має чорний кінчик, через що ці газелі також відомі як «чорнохвості». Взимку забарвлення хутра у них світліше, ніж влітку.
Де живе газель та яке її середовище існування?
Газелі живуть в Африці (за винятком Мадагаскару) та на значній частині Азії, включаючи Близький Схід. Їхнім типовим середовищем існування посушлива місцевість, де не випадає багато опадів. Газелі зустрічаються у саванах, пустелях, на гірських плато та серед піщаних дюн.
Газелям не потрібно багато місця для існування, але їм важливо жити поблизу територій з листяними кущами. У посушливий період ці антилопи мігрують разом з іншими тваринами до місць з водоймами. Зазвичай у цей час газелей можна побачити разом з каннами, зебрами та гну, які здійснюють велику міграцію.
Поведінка газелі
Газелі живуть стадами, що може об’єднувати до 700 особин (наприклад, під час міграцій у саванах). Проте зазвичай вони значно менші та складаються з 10-30 самиць з дитинчатами. Самці живуть поодинці чи у невеликих «чоловічих» групах.
Газелі активні переважно вранці та надвечір, а у густозаселених регіонах – навіть вночі. Ці неймовірно пильні тварини постійно озираються навколо своїми великими очима, щоб встигнути втекти до нападу хижака. У найспекотніші часи доби газелі відпочивають у захищених місцях.
Газель – граціозна, розумна та пильна тварина. Вона не здатна до великої швидкості бігу, щоб втекти від хижаків. Проте здатність до стрибків дозволяє газелі уникати навіть дуже швидких хижаків. Раптовий, дуже високий стрибок допомагає стримати хижака, демонструючи спритність цієї антилопи.
Цікавий факт! Газель може підстрибнути на 3 м та розігнатися до 50-80 км/год (залежно від виду) короткими ривками.
Що їсть газель?
Подібно до інших антилоп, газелі – травоїдні тварини. Вони харчуються будь-якими рослинами (траві та кущам), що ростуть в їхньому середовищі існування. У посушливих регіонах ці тварини можуть викопувати з-під землі рослинні цибулини.
Переважна більшість газелей споживає трави. Також ці тварини можуть ставати на задні ноги, щоб дотягнутися до листя на високих чагарниках. Під час вологого сезону газелі споживають переважно трави. За сухого сезону вони їдять більше бруньок, листя, квітів рослин.
Розмноження газелі
Самці газелі можуть спаровуватися з багатьма самицями. Вони мають цікавий ритуал залицянь перед спаруванням. Самець опускає голову та шию та слідкує за самицею, маршируючи та підстрибуючи, щоб привернути її увагу.
Самиця газелі виношує потомство у середньому 6 місяців. Вона може народити до 2-х дитинчат за раз. Вже за 20 хвилин після народження малюки можуть самостійно стояти та харчуватися молоком матері.
Оскільки малюків легко виявити хижакам, самиця ховає їх у високій траві. Перші 4-5 місяців життя молоді газелі проводять поряд з матір’ю. Самиці досягають статевої зрілості у віці 9 місяців, самці – у 18 місяців. Середня тривалість життя газелі становить 10-15 років.
Хижаки та загрози для газелі
Газель – приваблива здобич для багатьох великих хижаків у своєму середовищі існування. До них належать гепарди, леопарди, крокодили, леви, а також шакали, гієни та інші дикі собаки. Іноді на цих антилоп полюють ще й люди, що є однією з головних причин скорочення їхньої чисельності.
Деякі види газелі наразі знаходяться під загрозою зникнення. Наприклад, до них належить газель-дама. Її популяція у дикій природі налічує менше ніж 400 особин.