Білий листконіс – один з найдивовижніших видів кажанів у світі. Біле хутро та листоподібний ніс надають йому унікальний вигляд, відмінний від більшості інших Рукокрилих. Зустрічається цей мініатюрний білий кажан винятково у тропічних лісах кількох країн Центральної Америки.
Білий листконіс – класифікація та наукова назва
Білий листконіс – ссавець ряду Рукокрилі, родини Листконосові (Phyllostomidae). Остання налічує 57 родів та 192 види. Переважна більшість з них мають типовий для кажанів коричневий, сірий чи чорний колір.
Білий листконіс є доволі нетиповим представником родини Листконосові, адже має білий колір тіла. Він належить до роду Листконіс (Ectophylla), в якому є єдиним видом.
Наукова назва білого листконоса – Ectophylla alba. Перша її складова перекладається як «листоподібний». Це пов’язано зі специфічною формою носа у цих кажанів. Друга частина назви пов’язана з латинським словом, що означає «білий» та підкреслює особливість зовнішнього вигляду цих дивовижних кажанів.
Як виглядає білий листконіс чи білий кажан?
Білий листконіс – маленький кажан повністю вкритий білим хутром. Впізнаний вигляд йому також надає листоподібний ніс.
Ці кажани не мають хвоста, а довжина тіла у них у межах 3,7-4,7 см. Розмах крил сягає близько 10 см. Самці зазвичай більші за самиць. Вага білого листконоса – близько 28 г.
Вуха у цих кажанів великі, круглої форми, з зубцями по краях. Край носа також зубчастий, а на підборідді існують крихітні бородавки. Білі кажани мають 28 зубів.
Поведінка та спосіб життя білих листконосів
Створення «наметів» для відпочинку з листя – одна з найдивовижніших особливостей білих листконосів. Ці кажани прогризають зубами бокові прожилки на листі, через що утворюється подоба «намету». Зазвичай такі місця відпочинку білі листконоси створюють у листі геліконії – великої квітучої тропічної рослини.
На створення «домівки» з листя у цих маленьких кажанів йде кілька тижнів. Науковці вважають, що ця особливість властива окремим групам як самиць, так і самців. Коли листя повністю в’яне, білі листконоси створюють новий «намет» вже в іншому місці.
Ідеальне листя розташоване на висоті 2 м від землі. Його довжина повинна бути у межах 70-110 см. Зазвичай білі кажани вибирають для «будиночку» наймолодші листочки, бо їх легше кусати.
Листя має знаходитися у місці, де небагато рослинності у підліску, але висока щільність рослин у верхній частині ярусу. Це дозволяє білим листконосам легко покидати свій «намет» та захищає житло та його мешканців від негоди. Також ці кажани намагаються вибирати місця для відпочинку поблизу зі смоківницею (фікусом), якою вони харчуються.
Білі кажани створюють поряд кілька таких листкових осель. Помітити цих мініатюрних тварин доволі складно. Завдяки заломленню світла їхнє хутро здається таким же зеленим, як і «будиночок», де вони ховаються. Науковці вважають, що біле хутро слугує своєрідною імітацією гнізда оси, що відлякує хижаків.
У листковому «наметі» зазвичай мешкають 5 самиць та 1 самець. Останній спаровується з усіма самицями та після цього покидає їхню оселю та повертається до «будиночка», де живуть лише самці. В одному листковому «наметі» може мешкати до 15 білих листконосів.
Де живе білий листконіс?
Білі кажани листконоси живуть у вологих тропічних лісах Коста-Ріки, Панами, Нікарагуа та Гондурасу. У межах цього ареалу поширення вони можуть зустрічатися на висоті до 700 м.
Площа територіальних угідь білих листконосів нерідко сягає 63,2 га. При цьому ці кажани не дуже територіальні. Вони ніколи не конкурують за володіння певним «наметом» з листя.
Що їсть білий листконіс?
Раціон цих кажанів складається винятково з фікуса. Зазвичай білі листконоси надають перевагу плодам дерев Ficus colubrinae. За відсутності саме цього виду вони споживають інші різновиди смоковниці.
У тропічних лісах ці дерева плодять цілий рік. Тому білі листконоси завжди мають достатньо їжі. Науковці досі не знають, як цим кажанам вдається зберігати здоров’я, маючи настільки обмежений раціон я.
Білий листконіс не становить загрози для людини. Біологи, що мали справу з цими тваринами, описують їх як боязких та лагідних істот. Імовірність того, що ці літаючі ссавці можуть заразити сказом, дуже низька.
ТОП-8 цікаві факти про білих листконосів
- У світі існує близько 1500 видів кажанів, і лише 6 з них мають повністю біле хутро.
- Білий листконос має ніс у формі листка. Науковці вважають, що це покращує ехолокацію, яку кажани використовують для знаходження місця розташування їжі.
- Білі листконоси створюють невеликі «намети» з листя геліконії, де відпочивають протягом дня.
- В одному листяному «будиночку» може розміститися до 15 особин білих листконосів.
- Ці кажани харчуються винятково плодами смоковниці, тому облаштовують свої оселі поблизу цих дерев.
- Ніс, губи та вуха у білих листконосів жовті, що зумовлено каротиноїдами – пігментами, що відкладаються у цих частинах тіла у цих кажанів.
- Самці білих листконосів живуть з самицями лише у сезон розмноження, а в інший час – окремо від них.
- Зміни довкілля становлять більшу загрозу для білих листконосів, ніж самі листконоси для довкілля.
Розмноження білих листконосів
Ці кажани розмножуються у найтепліші та найвологіші місяці року. Самиці виділяють феромони, щоб подати сигнал самцям, що вони готові для спаровування. Один самець спаровується з усіма самицями, що живуть у листяному «наметі», а потім повертається до оселі самців.
Всі самиці в одному «будиночку» народжують малят у той самий час. Приблизно за 3 тижні після спаровування кожна самиця народжує по 1 малюку. Його вага при народженні становить близько третини від ваги матері.
Дитинча білого листконоса тримається на материнське тіло, поки не стає занадто важким для переноски. Коли мати покидає оселю, про її малюка турбуються інші самиці. У віці 20 днів дитинча білого листконоса вже вміє літати. Після завершення першого місяця життя малюк стає повністю самостійним.
Даних про тривалість життя білого листконоса у дикій природі немає. У неволі ці кажани можуть жити до 19,5 років. Чисельність їхньої популяції невідома, але вона постійно скорочується через втрату природного середовища існування.
Хижаки та загрози для білих листконосів
Білі листконоси вважаються порівняно новим видом. Вони були виявлені у 1892 р., а потім повторно відкриті у 1963 р. За даними 2021 р., популяція білих листконосів стрімко скорочується. Це пов’язано переважно з втратою їх середовища існування.
Тропічні ліси вирубуються з метою розширення міст та сільськогосподарських угідь. Крім того, їх нерідко руйнують лісові пожежі. Наразі білі листконоси класифікуються як вид, що зникає.
До природних ворогів білих листконосів належать будь-які м’ясоїдні тварини, які можуть дістатися «наметів» цих кажанів. Найчастіше за все на них нападають сови та інші хижі птахи, змії та мавпи, включно з капуцинами.
Імовірніше за все, білі листконоси не хворіють та не мають заражень паразитами. Будиночки з листя захищають їх від дощів, вітрів та пекучих променів сонця. Саме тому ці маленькі кажани найчастіше за все гинуть під час нападу на них хижаків.