Одуд – невеликий яскраво-забарвлений птах з довгим дзьобом. Найбільш впізнаний вид йому надає чубчик-ірокез на голові, який може розкриватися у формі віяла. В багатьох культурах птах одуд відіграє значну роль, а його зображення можна знайти навіть серед давньоєгипетських ієрогліфів.
Одуд – класифікація та наукова назва
Одуд – птах надряду Кілегруді. Він належить до ряду Птахи-носороги (Bucerotiformes) та є близьким родичем однойменних птахів, хоча й має відмінну від них форму дзьобу.
Проте спочатку одуда класифікували як представника ряду Сиворакшоподібних, а потім відокремили у рід Одудоподібних. За більш пізнішою класифікацією він був об’єднаний в один ряд з птахами-носорогами.
Одуд – представник родини Одудові (Upupidae), яка налічує лише 1 рід – Одуд (Upupa). Останній в свою чергу охоплює 4 види. До них належать:
- звичайний або євразійський (Upupa epops);
- африканський (Upupa africana);
- мадагаскарський (Upupa marginata);
- санта-геленський одуд (Upupa antaios).
На сьогодні в дикій природі зустрічаються лише перші 3 види. Останній мешкав лише на острові Святої Єлени, де вимер ще в 16 ст. Проте класифікація одуда досі залишається предметом суперечок серед вчених.
Спочатку вважалося, що існує лише єдиний вид – євразійський одуд, а африканський та мадагаскарський є його підвидами. Наразі кожен з них класифікується як окремий вид.
Наукова назва одуда – Upupa походить від унікальної вокалізації, що властива цьому птаху. Африканський та мадагаскарський види мають певні вокальні відмінності. Через те, що одуд – єдиний живий представник родини Одудові, в світі немає птахів, схожих на нього.
Цікавий факт! Палеонтологи знайшли скам’янілі останки давнього птаха (Messelirrisor), що був дуже схожий на одуда. Він мешкав в лісах Центральної Європи приблизно 37-49 млн. років тому.
Як виглядає одуд? Опис птаха
Одуд – птах середнього розміру. Довжина тіла в нього становить 25-29 см, розмах крил – 44-48 см, а вага – 50-85 г. Серед трьох видів найбільшим є одуд мадагаскарський. Довжина тіла в нього сягає до 31 см, а вага – 60-90 г.
Одуд має смугасті чорно-білі крила та помаранчеве забарвлення решти тіла. Для цього птаха характерні короткі ноги та тонкий, трохи заломлений вниз дзьоб довжиною 4-5 см.
Забарвлення голови одуда може трохи відрізнятися залежно від виду. Зазвичай кольорова гама варіюється від рожевого до каштанового відтінку. В Україні зустрічається переважно одуд євразійський з глинисто-червонуватим кольором голови.
Крила в цього птаха широкі, округлі, а хвіст – середньої довжини та чорного кольору. Черевце одуда має рожево-руде забарвлення з чорнуватими смугами по бокам. Ноги зазвичай свинцево-сірі, достатньо міцні, з тупими кігтями.
Найбільш впізнаною рисою зовнішнього вигляду одуда є яскраво-орнаментований чуб. Він має рожево-руде або червонувато-помаранчеве забарвлення з білими вкрапленнями та чорними кінчиками.
Пір’я чубчику одуда відіграє важливу роль у передачі настрою птаха. У стані спокою та під час приземлення воно щільно прилягає до голови. Проте, коли одуд занепокоєний або стурбований, він піднімає пір’я чубу, який в такому випадку виглядає як розкрите віяло.
Самці та самиці одуда зовні майже нічим не відрізняються. Молоді птахи на відміну від дорослих мають менш насичені відтінки та трохи коротший чуб і дзьоб. Дорослі одуди зазвичай починають линяти після сезону розмноження та продовжують процес линьки після міграції на зиму.
До уваги! Через наявність довгого дзьобу та гребінця на голові, одуда іноді помилково вважають різновидом дятла. Проте ці птахи належать до різних рядів, а їхнє порівняння подібно до того, як порівняти приматів та котячих.
Голос одуда
Одуд має лише базовий набір звуків, які використовує задля попередження та під час шлюбного періоду. Голос в цього птаха глухий, злегка горловий.
Найбільш характерними для одуда є звуки «уд-уд-уд» та «ум-ум-ум», які птах повторює декілька разів. Саме через це він й отримав свою видову назву. Проте, зляканий одуд може видавати звук «чі-ір».
Найбільш незвичний голос мадагаскарського різновиду цих птахів. Вони видають звуки, що нагадують розкотисте муркотіння. Одуди найбільш «говірливі» в шлюбний період, коли їхні голосні крики найчастіше за все можна почути вранці та ввечері.
Поведінка та спосіб життя одуда
За винятком сезону розмноження, одуди – переважно поодинокі птахи. Вони віддають перевагу самостійному пошуку їжі. Ці птахи схильні до сезонних переміщень, проте останні можуть значно відрізнятися в залежності від середовища існування.
Птахи з помірних регіонів Європи та Азії зазвичай мігрують на зимівлю до Африки чи Південної Азії. Навесні вони знову повертаються до місць розмноження.
Африканські одуди, навпаки, здебільшого залишаються на одній території протягом року. Проте вони можуть кочувати у своєму середовищі існування через рясні дощі або в пошуках місць, де більше їжі.
Одуд має чимало цікавих особливостей. Наприклад, він махає крилами дуже хаотично та нерівномірно, через що, подібно до колібрі, нагадує метелика. Літає одуд доволі повільно, проте дуже добре маневрує в польоті. Саме тому хижим птахам рідко вдається спіймати його.
Також дуже цікавим є той факт, що одуд вбирає сонячні промені, розпластавшись на поверхні землі. При цьому цей птах дуже обережний. Людей він сторониться, а при їхньому наближенні відлітає на певну відстань.
Одуд дуже вправно та швидко переміщується по землі. Проте у разі неможливості втечі він може зачаїтися, розпластавшись та піднявши дзьоб догори. Таким чином барвисте забарвлення птаха майже зливається із яскравим різнотрав’ям.
Крім того, подібно до скунса, одуд може виділяти дуже смердючу речовину, що відлякує від нього хижаків. Саме через це його ще звуть «птах-смердючка» або «пернатий скунс».
Де живе одуд? Середовище існування птаха
Одуд має широкий ареал розповсюдження на більшій частині Європи та Африки. Він не зустрічається в найбільш екстремальних умовах Сибіру, Сахари та напівпустель.
Також одуд майже не гніздиться на Британських островах, в Скандинавії та високогірних районах. В горах він може зустрічатися лише до відмітки в 2000 м.
Африканський одуд зустрічається переважно у південній частині Африки. Мадагаскарський вид поширений лише на Мадагаскарі.
Євразійський одуд – один з найпоширеніших видів родини Одудові. Він має 7 підвидів, що відрізняються за географічними регіонами існування. Одуд звичайний мешкає від Іспанії на заході до узбережжя Тихого океану на сході.
Окремий підвид євразійського одуда зустрічається в Японії та на півдні Китаю, а ще один – виключно на Індійському субконтиненті. Деякі підвиди цього птаху мешкають на більшій частині Південно-Східної Азії, а деякі – в центральній та східній частині Африки.
В Україні одуда можна побачити з середини весни до вересня. За цей час ці птахи вигодовують 1 виводок та відлітають на зимівлю до Африки.
Ліси, савани та луки у помірних та тропічних зонах – типове середовище існування одуда. Ці птахи потребують чимало відкритого простору з розрідженою рослинністю та скелями. Нерідко їх можна зустріти на пасовищах та серед виноградників.
Традиційних пташиних гнізд на гілках дерев одуд не робить. У якості оселі він зазвичай використовує крихітні природні та штучні щілини та тріщини. Також одуд може селитися в термітниках, в дуплах дерев та норах в обривах біля річок.
Цікавий факт! Одуд – національний птах Ізраїлю. За легендою, саме він привів царя Соломона на зустріч із царицею Савською.
Що їсть одуд?
Раціон цих птахів досить різноманітний. Одуд може харчуватися насінням та фруктами. Також цей птах полює на павуків, маленьких ящірок та жаб. Проте найчастіше головну складову раціону одуда становлять різноманітні жуки, цикади, цвіркуни та коники, сарана, бабки, мурахи та терміти.
Ці птахи зазвичай шукають свою здобич на землі, серед невисокої трави або на оголеному ґрунті. Вони намагаються викопати щось поживне із бруду, гнилої деревини або навіть сміттєвих куп. У разі, якщо таке полювання є невдалим, одуд ловить літаючих комах в повітрі.
Сильні м’язи навколо дзьоба дозволяють цим птахам відкривати рот при пошуках їжі в землі та ловити здобич. У пошуках маленьких шматочків їжі одуд постійно перевертає кожен листочок та камінчик.
Через те, що цей птах має досить короткий язик, він спочатку підкидує знайдену їжу в повітря, а потім ловить та ковтає. Значну здобич одуд б’є об поверхню, щоб розбити на частини, та видаляє всі неїстівні частини перед споживанням.
Цікавий факт! Одуд нерідко супроводжує худобу та великих травоїдних тварин. Таким чином він може без зусиль збирати черв’яків та жуків із стривоженого ґрунту. Саме через цю особливість одуд ще має назву «лісовий пастушок».
Розмноження одуда
Ці птахи створюють моногамні пари на період розмноження. Самці намагаються привернути увагу самиць, приносячи їм у подарунок комах, якими вони харчуються. Також вони можуть жорстоко конкурувати один з одним в повітряній битві. Ці бійки можуть призводити до важких травм серед самців.
Самиця одуда відкладає до 12 яєць (зазвичай 5-9), по одному на день. Проте висиджувати їх вона починає ще з першого. Саме тому пташенята одуда з’являються на світ в різний час.
Зазвичай у північних видів розмір кладки більший, а у видів ближче до екватору – менший. Інкубаційний період триває 15-18 днів. Самиця займається висиджуванням яєць, тоді як самець добуває їжу.
Самиця одуда виділяє речовину з неприємним запахом, схожим на тухле м’ясо. Вона втирає її у власне оперення та в усіх пташенят. Вважається, що таким чином одуди відлякують потенційних хижаків та знищують паразитів та шкідливі бактерії.
Таким чином самиця обробляє пташенят до тих пір, поки вони не покинуть батьківську оселю. Проте новонароджені одуди не такі вже незахищені. Вони здатні викреслювати дзьобом шиплячі звуки, що нагадують змій, і таким чином також відлякують хижаків. В перший місяць життя їх по черзі годують батьки.
Пташенята одуда народжуються вкритими рудуватим пухом. Повноцінне оперення вони вже мають через місяць свого життя. В цей час пташенята одуда вже можуть покидати батьківське гніздо, але ще декілька тижнів залишатися поблизу батьків.
В дикій природі одуд живе приблизно 8-10 років. Статевозрілим цей птах стає у віці одного року.
Популяція одуда, хижаки та загрози
Дикі коти та великі хижі птахи – головні хижаки одуда в дикій природі. Люди для нього ще здавна не становили значної загрози. Оскільки одуд споживає переважно шкідників, то в багатьох країнах він має підвищений ступінь захисту.
Завдяки мінімальним вимогам до навколишнього середовища та різноманітному раціону харчування ці птахи добре пристосовуються до різних екосистем. Саме тому популяція одуда залишається значною та широко поширеною на більшій частині його природного ареалу існування.
За оцінками, в світі налічується від 5 до 10 млн. цих птахів. Однак чисельність популяції одуда звичайного подекуди може зменшуватися. В цілому цей птах класифікується як вид, що викликає найменше занепокоєння.