Сурикат – маленький хижий ссавець, який дивує своєю поведінкою та надзвичайною соціальною організацією. Завдяки цьому, він є однією з найвідоміших дрібних тварин Африки. В дикій природі сурикат зустрічається лише в пустелях та напівпустелях на півдні африканського континенту. Зовні він нагадує ховраха, проте його найближчий родич – мангуст.
Сурикат – класифікація та наукова назва
Сурикат – хижий ссавець, що належить до родини Мангустові (Herpestidae), підряду Котовиді. Він є представником однойменного роду, який на латині зветься Suricata.
Існує 3 підвида сурикатів. Вони зустрічаються в різних місцях, проте дуже схожі зовні, хоча й відрізняються за кольором хутра та відмітками.
Наукова назва суриката – Suricata suricatta. Достовірне її походження невідоме. Вважається, що я назва походить з бурської мови та здавна використовувалася мешканцями Південної Африки для цих маленьких пустельних тварин.
Цікавий факт! Особливу популярність сурикатам подарував мультфільм студії Дісней «Король Лев». Одним із головних персонажів в ньому є сурикат Тімон – друг бородавочника Пумби.
Як виглядає сурикат? Опис тварини
Сурикат – невелика тварина, для якої характерне довге та тонке тіло з довгим хвостом. Шерсть має піщаний або світло-коричневий колір з темнішими смугами на спині.
Хутро суриката довге та м’яке. Воно добре адаптоване до різноманітних умов пустелі. У спекотні дні воно допомагає тварині охолоджуватися, та зігріває холодними ночами.
Довжина тіла суриката становить 25-35 см, а хвоста – 17-25 см. Самці зазвичай трохи менші за самиць. Середня вага суриката становить приблизно 750 г.
Обличчя та нижня частина тіла зазвичай мають значно світліше забарвлення, ніж інша частина тіла. На боках є відмітки, які унікальні для кожного окремого суриката. Хвіст зазвичай жовтуватий, але його кінчик – чорний.
Мордочки у цих тварин подовжені, майже білі. Вуха та ніс чорні, а навколо очей помітні темні смуги. Останні дозволяють сурикатам дивитися прямо на сонце та швидко помічати хижих птахів поблизу. Наявність третього віка забезпечує захист очей від пустельних пісків.
Передні лапи у цих тварин мають довгі гострі кігті, що вигнуті та можуть виростати до 2-х см. Завдяки їм сурикати мають змогу рити нори на глибині до 2-х метрів та знаходити їжу, що схована під м’яким піском.
Де живе сурикат? Середовище існування тварини
Сурикат – тварина-ендемік Африки. Він зустрічається в південній та західній частині африканського континенту. Сухі чагарники в пустелі Калахарі – типове середовище існування суриката.
Цих дивовижних тварин в дикій природі можна побачити на теренах країн південної частини Африки. До них належать ПАР, Ангола, Намібія та Ботсвана. Зазвичай сурикати мешкають у величезних норах, які вони риють в піску.
Ці тварини мають досить велику власну територію, де є все необхідне для виживання їхньої групи. На ній є ділянки як з твердим, так і з м’яким піском.
Перший ідеальний для створення підземних тунелів, а другий – краще за все підходить для пошуків їжі. Копання в м’якому піску потребує від суриката менших зусиль, тому він може зберегти більше енергії для іншої діяльності.
Нори сурикатів можуть сягати до 2-х метрів вглиб та мати сотні окремих виходів на поверхню. Площа такого підземного житла може складати до 8000 кв. м. Проте через розмноження паразитів в норах, сурикати нерідко змінюють домівку, створюючи нову нору в 1-2 км від старої.
Поведінка та спосіб життя сурикатів
На відміну від багатьох інших представників родини Мангустові, сурикати – неймовірно соціальні тварини. Вони мешкають в пустелі групами, що налічують від 10 до 30 особин.
Значно більші колонії (до 50 й більше особин) зустрічаються рідко і лише в районах, де є достатньо їжі. Зазвичай група сурикатів складається з 3-4 сімейних пар та їх дитинчат.
Вдень вони шукають їжу, а вночі відпочивають у своїй норі. У вільний від полювання та харчування денний час ці тварини можуть грітися на сонці.
Дуже цікавою є соціальна поведінка суриката в групі. Зранку більшість цих тварин йде на пошуки їжі. Частина сурикатів залишається біля оселі та доглядає за малечею.
Окремий сурикат виконує роль дозорця-охоронця. Він стоїть на задніх лапах на верхівці пагорба або в кущах, звідки добре оглядається навколишня територія. Сурикат-охоронець стежить за наближенням хижаків (особливо хижих птахів).
Побачивши небезпеку, він подає серію різних сигналів тривоги для попередження решти групи, яка гуртом пірнає до своїх схованок в піщаних норах. Ці тварини здатні рухатися зі швидкістю до 32 км/год.
Сурикати використовують довге виття, щоб попередити про наближення хижого птаха. Для попередження про наближення наземного хижака вони використовують короткий подвійний гавкіт. Для «розмов» між собою ці тварини мають до 10 різних звуків.
Слід знати! Сурикати на відміну від мангустів менші за розміром та вагою. Крім того, вони мають інакшу поведінку. Сурикати живуть групами, а більшість мангустів є поодинокими тваринами.
Що їсть сурикат?
Незважаючи на свій маленький розмір, сурикат є виключно хижою твариною. Він добуває та їсть лише дрібних тварин, щоб отримати достатню для виживання кількість поживних речовин та значну частину вологи.
Значну частину раціону суриката складають комахи та різні дрібні безхребетні. Ці тварини можуть полювати на сарану, ящірок, скорпіонів, термітів, зміїні яйця та невеликих змій.
Також вони можуть їсти піщанок та мишей. Від отрути змій та скорпіонів ці маленькі хижі тварини Африки мають природній імунітет.
Подібно до інших представників Мангустових, сурикати мають відмінний нюх. Саме завдяки цьому вони можуть відчути потенційну здобич, яка ховається під поверхнею піску. Щоб дістатися до неї, сурикат використовує свої передні лапи з довгими гострими кігтями.
Цікавий факт! Сурикат втрачає приблизно 5% своєї ваги за ніч, тому він щодня повинен добре харчуватися і значну частину дня використовувати для пошуків їжі.
Розмноження та життєвий цикл сурикатів
Хоча в групі сурикатів може бути декілька пар, в ній зазвичай домінує лише одна з них. Сезон розмноження у цих африканських тварин триває з жовтня по травень. Ніяких шлюбних ритуалів в них немає.
Сурикати можуть давати потомство 2-3 рази на рік. Зазвичай самиця народжує 2-5 малюків після 11 тижнів виношування. На світ вони з’являються сліпими та безшерстими. Їхня вага становить 25-36 г. Малі сурикати починають бачити через 2 тижні після народження. Перші 7-9 тижнів свого життя вони харчуються молоком матері.
На відміну від інших видів дрібних ссавців, сурикати виховують дитинчат всім гуртом. Більш дорослі тварини допомагають навчати молодь навикам виживання в навколишній пустелі.
Поки більшість тварин із колонії шукає їжу, малеча ніколи не відходить далеко від нори. Під час гри на гарячому піску за молодими сурикатами пильно стежить призначена «няня». Статевозрілою молодь стає у віці 1 року. В дикій природі ці тварини можуть прожити до 10-14 років, а в неволі – ще довше.
Хижаки та загрози для сурикатів
Ці невеликі ссавці стають здобиччю багатьох тварин та птахів. Найбільшу загрозу для них становлять орли та яструби, що полюють на сурикатів із повітря. Крім того, ці тварини нерідко стають здобиччю змій та шакалів.
Відомо, що в місцях, розташованих поблизу населених пунктів, сурикати нерідко заражаються хворобами від великої рогатої худоби. Через це гинуть цілі популяції цих маленьких, але стійких до суворих пустельних умов тварин.
Наразі популяція сурикатів в дикій природі викликає найменше занепокоєння. Ці тварини досить поширені на значній частині свого природного ареалу.
Проте на чисельність їх популяції в окремих регіонах може впливати відсутність опадів або збільшення кількості природних хижаків. В цілому, популяція суриката в Південній Африці є стабільною. Значна кількість цих маленьких тварин зустрічається в декількох національних парках континенту.