Жирафа – копитний ссавець, якого легко впізнати за надзвичайно довгою шиєю та плямистим візерунком на тілі та ногах. В дикій природі ця дивовижна тварина зустрічається лише в саванах Африки, що розташовані на південь від Сахари. В залежності від місця існування жирафи мають деякі незначні відмінності, тому вважається, що існує декілька їх видів.
Жирафа – класифікація та наукова назва
Жирафа – ссавець із ряду Парнокопитні, що належить до родини Жирафові (Giraffidae). До останньої також відноситься окапі, який ще відомий як «лісова жирафа». Вони є двома нині існуючими представниками родини Жирафові.
Жирафа – тварина, що належить до однойменного роду, наукова назва якого Giraffa. Спочатку вважалося, що існує лише один вид цих африканських ссавців.
Проте у 2016 р. існуючий рід був поділений на 4 види. Втім, за іншою класифікацією, вчені досі вважають, що існує лише 1 вид жирафи та 9 його підвидів.
Поряд з назвою «жирафа» для цих тварин Африки також використовується й назва «жираф». Вважається, що вони обидві мають французьке та італійське походження. В свою чергу ті походять з арабської мови від схожого слова, що перекладається як «бистронога».
Типовим представником цих африканських тварин вважається жирафа північна або звичайна. Її наукова назва – Giraffa camelopardalis. Друга складова має давньогрецьке походження. Вона утворена від двох слів, що перекладаються як «верблюд» та «леопард». Пов’язано це з деякою схожістю жирафи з цими тваринами.
Як виглядає жирафа?
Жирафа – найвища тварина на Землі. Вона має дуже довгі ноги та надзвичайно довгу шию. Висота жирафи становить 4,7-5,7 м, а вага – від 550 до 1900 кг.
Довжина самого тулуба сягає до 3-х метрів, тоді як висота в холці становить до 3,7 м. Зазвичай самці трохи більші за розміром та вагою, ніж самиці.
Жирафа одночасно є найбільшою жуйною твариною та найвищим наземним видом на планеті. Цю африканську тварину легко впізнати за довгою шиєю, вузлуватими ногами та рогоподібними виступами на голові.
Незважаючи на значну довжину, шия жирафи має 7 шийних хребців, як і в багатьох інших копитних ссавців. Вони лише значно довші за формою, але нічим не відрізняються біологічно.
Подовжена шия жирафи переходить у коротке тіло з довгими й тонкими прямими ногами. Крім того, ці тварини мають довгий хвіст із чорним пучком шерсті на кінцівці, що дозволяє їм відганяти мух.
Жирафи мають красиву плямисту шерсть з різноманітними вкрапленнями коричневого, помаранчевого, чорного, каштанового, білого та кремового кольорів. Плями вкривають майже все тіло (за винятком гомілок) та мають коричневе або червонувате забарвлення.
У кожної тварини цього виду відмітини унікальні. Проте вони значно відрізняються у різних видів жирафи за розміром, кольором та кількістю білих ділянок, що їх оточують.
Незалежно від різновиду, ці тварини мають великі очі та невеликі рогоподібні китиці на маківці. Ріжки на голові в жирафи являють собою кісткові структури, вкриті шкірою.
Вони схожі на роги деяких інших тварин, але відрізняються тим, що постійно вкриті шкірою та містять багато кровоносних судин. З головою жирафи ці ріжки поєднані дуже чутливими нервами.
Поведінка та спосіб життя жирафи, цікаві факти
Через великі розміри тіла жирафи змушені витрачати чимало часу на їжу. Зазвичай ці тварини харчуються переважно вранці та ввечері, коли спека відчувається найменше.
Спекотними днями жирафи відпочивають у найбільш затінених місцях. В цей час вони можуть відригувати спожиту їжу (жуйку) для повторного її споживання.
Жирафи живуть невеликими стадами, що складаються з декількох самиць та їхніх дитинчат. Вони проводять разом як дні, так й ночі, щоб захистити своє потомство від хижаків. Нерідко жирафи переміщуються разом із табунами зебр або антилоп, бо в такому разі вони більш захищені від хижаків.
Самці жирафів найчастіше за все живуть поодиноко. Вони часто бродять на значних територіях у пошуках самиці. Іноді самці можуть вступати в бійку із конкурентом, стикаючись головами, щоб зчепити шиї. Переможець отримує право спаровуватися з усіма місцевими самицями.
Жирафи сплять лише 1-2 години на добу. Ще більш вражаючим є факт, що вони здатні спати в режимі дрімоти, стоячи.
Завдяки великому зросту, довгій шиї та великим чуттєвим очам, жирафа здатна бачити на значну відстань та має найбільший діапазон зору серед усіх наземних тварин.
Інколи вважається, що жирафа не має голосу. Насправді ці тварини спілкуються між собою, проте на низьких частотах, які не вловлює людина.
Де живе жирафа та яке має середовище існування?
Жирафа – тварина-ендемік африканського континенту. Раніше її популяції зустрічалися навіть у Північній Африці.
Наразі жирафи зустрічаються лише в частині континенту на південь від Сахари. При цьому найбільші концентрації цих тварин спостерігаються на теренах національних парків.
Жирафи – африканські тварини, що населяють відкриті ліси та савани. У цьому середовищі існування вони можуть бачити на великій відстані навколо себе та стежити за наближенням хижаків.
Існує 9 видів (підвидів) жирафів, які зустрічаються в різних країнах Африки. Кожен з них має свою власну екологічну нішу.
Цікавий факт! Перша жирафа була завезена до Європи ще Юлієм Цезарем. Після того ці тварини в європейських зоопарках з’явилися лише у 19-му ст.
Види жирафів
Існуючи види (підвиди – за деякою класифікацією) жирафів зустрічаються в різних географічних місцях та дещо відрізняються за кольором та малюнком своїх плям.
Північна жирафа (Giraffa camelopardalis)
Цей вид жирафи походить із Північної Африки, де живе в чагарниках та саванах. Саме його представник першим був завезений до Європи. Самці північної жирафи мають троє ріжок на голові. Їхня довжина сягає 7,6-12 см.
Вважається, що цей вид жирафів має 3 підвиди: нубійський, кордофанський та західноафриканський. В цілому чисельність північних жирафів в світі сягає понад 68 тисяч особин.
Підвиди північної (звичайної) жирафи: фото та опис
Нубійська жирафа (Giraffa camelopardalis camelopardalis)
Ці тварини вважаються підвидом північної жирафи, що зустрічається у лісах та саванах Південного Судану та південно-західній частині Ефіопії. Вони мають каштанову шерсть з плямами, оточеними яскраво-білими лініями. Нижня частина черевця майже без плям, а іноді – навіть суцільно-кремового кольору.
Цей вид жирафів – дуже рідкісний. Вважається, що в дикій природі залишилося менше 2000 нубійських жирафів. З них 1500 становлять так звані жирафи Ротшильда, які також класифікуються як різновид нубійських.
Кордофанська жирафа (Giraffa camelopardalis antiquorum)
Це найменший підвид жирафів. Його зріст становить лише 3,6-4,5 м. Шерсть в нього має кремовий або білий колір. Вона вкрита плямами трикутної форми, що стають меншими та світлішими ближче до ніг.
Зазвичай плямисті лише коліна, а гомілки часто їх не мають. Кордофанські жирафи мають довгі витончені мордочки з неймовірно дрібним візерунком цяток.
Вважається, що в дикій природі залишилося лише 2000 особин цього виду, а в зоопарках живуть приблизно 65 особин. Кордофанські жирафи мешкають переважно на півдні Чаду, у ЦАР, на півночі Камеруну та у окремих районах ДР Конго.
Західноафриканська або нігерійська жирафа (Giraffa camelopardalis peralta)
Цей вид жирафи – ендемік південно-західного Нігера. Для нього характерні плями світлого кольору, що мають приглушений коричневий чи кремовий відтінок. Нижня частина ніг та обличчя у західноафриканської жирафи яскраво-білі, а кінчик хвоста – темно-коричневий.
У 1990-х роках цей вид жирафів майже вимер. На той час в дикій природі залишилося лише 95 особин. Завдяки інтенсивним зусиллям щодо збереження, наразі існує приблизно 500 особин західноафриканських жирафів.
Південна жирафа (Giraffa giraffa)
Цей вид жирафів також ще відомий як дворогий. Зустрічається він в саванах та лісах Південної Африки. Південна жирафа від інших видів цих тварин відрізняється розпливчастими плямами, схожими на зірки.
Шерсть в неї світло-коричнева з контрастними темними плямами, які стають все меншими ближче до ніг. В дикій природі існує приблизно 44,5 тисячі південних жирафів. Виділяють 2 їхні підвиди. До них належать ангольські та південноафриканські жирафи.
Підвиди південної жирафи: фото та опис
Ангольська або намібійська жирафа (Giraffa camelopardalis angolensis)
Цей вид жирафів зустрічається на півдні Намібії, у Ботсвані, на заході Зімбабве та у південно-західній Нігерії. Він має великі коричневі плями з краями неправильної форми. Вони простягаються вниз по ногах.
Представники цього виду також мають милі білі плями на вухах. Проте в них немає плям на обличчі, а на шиї вони доволі маленькі. В дикій природі налічується приблизно 13 тисяч ангольських жирафів.
Південноафриканська або капська жирафа (Giraffa camelopardalis giraffa)
Цей вид жирафів зустрічається в Південній Африці. Вони живуть переважно у ПАР, а також у деяких частинах Ботсвани, Мозамбіку та Зімбабве. Південноафриканські жирафи мають світло-коричневу шерсть, вкриту темнішими червонувато-коричневими плямами неправильної форми.
Плями яскраво виділяються на тілі та мають кремову окантовку. Вони продовжуються вниз по ногах та стають значно меншими ближче до низу. Популяція південноафриканських жирафів в дикій природі становить приблизно 31 тисяча особин.
Сітчаста жирафа (Giraffa reticulata)
Іноді цей вид жирафів ще відомий як сомалійський, бо зустрічається в саванах та тропічних лісах Африканського Рогу. Його представники мають гарну шерсть із великим візерунком із червонувато-коричневих плям на яскраво-білому тлі.
Сітчасті жирафи – доволі рідкісний вид. В дикій природі залишилося менше, ніж 9000 цих тварин, а в зоопарках світу – приблизно 450 особин. Спочатку цей вид вважався підвидом північної жирафи, проте наразі відокремлений від нього.
Жирафа масайська (Giraffa tippelskirchi)
Цей вид зустрічається у східній частині Африки (переважно Кенії, Замбії та Танзанії). Іноді його звуть кіліманджарською жирафою. Шерсть у представників цього виду має зіркоподібний візерунок із плям, які сягають від копит до ріжок.
Масайські жирафи доволі високі. Вони є найбільшими та найвищими серед цього роду тварин. Висота їхнього тіла становить 5,4 м, з яких третина приходиться на шию. Вага масайської жирафи становить 590 кг. В дикій природі налічується приблизно 32 тисячі представників цього виду.
Що їсть жирафа?
Ці тварини – травоїдні. Вони еволюціонували до такого зросту через нестачу наземної їжі.
Завдяки значному зросту та довгій шиї, жирафи можуть харчуватися рослинністю, що знаходиться високо на деревах та недоступна іншим травоїдним тваринам. Через це вони можуть залишатися навіть в районах, де через випаси домашньої худоби знищені всі трави та низькорослі рослини.
Відомо, що жирафи їдять до 60 різних видів рослин протягом року. Для захоплення листя та гілок дерев вони використовують свій довгий чорний язик, що може сягати до 45 см у довжину. Також жирафи мають міцні чіпкі губи та сплющені рифлені зуби, здатні легко здирати листя з гілок.
Найчастіше за все ці травоїдні тварини Африки харчуються деревами акації. Проте також вони можуть шукати дикі абрикоси, споживати фрукти, бруньки та квіти. Крім того, ці парнокопитні їдять насіння та свіжу траву відразу після дощу.
Як жуйна тварина, жирафа має кілька шлунків. Вона часто з’їдає 34 кг листя за день. Кожний зі шлунків у жирафів виконує різні функції, щоб сприяти найбільш ефективному перетравленню поживних речовин.
Жирафа отримує 70% вологи з їжі, та здатна виживати без води до 3-х тижнів. При цьому, натрапивши на чисту воду, вона не відмовиться від неї. Щоб напитися із джерела, жирафа змушена розчепірити передні ноги, які довші за задні, та наблизити голову до землі.
Цікавий факт! Хоча жирафи харчуються більше, ніж будь-яка інша тварина, раціон самців завжди значно більший, ніж у самиць, що пов’язано із їхньою конкуренцією за території та їжу.
Розмноження жирафів
Жирафи розмножуються цілий рік. Знайшовши самку для спаровування, самець потім знову повертається до свого самостійного життя та не приймає ніякої участі у вирощуванні дитинчат.
Самиця жирафа виношує потомство протягом 15 місяців. Вона народжує стоячи, лише одного малюка, дуже рідко – двійнят. Новонароджена жирафа має зріст до 2-х метрів та свої унікальні плями на тілі, а її вага становить 68 кг. Вона виглядає так само, як доросла тварина, проте з віком стає ще більшою та довгошиєю.
Вже через годину після народження дитинча жирафа починає самостійно ходити. Перші 15 днів самиця разом з ним тримається подалі від решти стада.
Протягом 4-6 місяців дитинча жирафи харчується молоком матері. Потім воно починає доповнювати свій раціон ніжними пагонами та листям. Нерідко матір скидає листочки, до яких малюк ще не здатний дотягнутися самостійно.
Дитинча жирафи залишається поруч з матір’ю протягом майже 2-х років. Самці жирафів здатні до розмноження на рік пізніше, ніж самиці. Проте іноді вони стають статевозрілими лише у віці 8 років.
Молоді самці та самиці жирафів можуть об’єднуватися в невеликі групи. Проте згодом самці стають більш самотніми, а самиці лишаються разом та нерідко блукають між різними стадами. Тривалість життя жирафів, що вижили у перші півроку-рік після народження, може сягати 20-25 років в дикій природі.
Хижаки та загрози для жирафів
Хоча жирафа – найвища наземна тварина у світі, вона все ж має великих хижаків, які зустрічаються у сухій савані. До них належать леопарди та гієни.
Для молодих жирафів значну загрозу також становлять леви. При цьому слід зазначити, що у сутичці між дорослою жирафою та дорослим левом, перемога буде не на боці хижака. Саме тому останній може використовувати силу прайду, щоб зловити та з’їсти цю велику травоїдну тварину Африки.
Зазвичай жирафи обирають для харчування та відпочинку величезні відкриті рівнини. В такому випадку вони мають найкращий огляд навколишнього середовища.
Помітивши небезпеку, жирафи миттєво мчать геть. При цьому вони можуть бігти зі швидкістю понад 80 км/год протягом короткого часу. При цьому жирафи не здатні бігти риссю через свою форму та розміри тіла. Вони спотикаються та змушені миттєво переходити від ходьби до бігу.
Проте якщо хижаки підходять занадто близько, жирафа буде відбиватися від них своїми великими та важкими ногами. У цьому випадку молоді особини найбільш уразливі та покладаються на захист матері та стада.
На жаль, лише половина з них доживає до 6 місяців, а інша стає здобиччю хижаків. Крім того, усім жирафам також загрожує полювання з боку людей. Деякі популяції цих тварин вже повністю зникли з окремих територій.
Популяція жирафів
Наразі жирафи належать до тварин, що викликають найменше занепокоєння. Вимирання у своєму природньому середовищі найближчим часом їм не загрожує.
Більшість популяцій наразі стабільні та в деяких регіонах навіть зростають. Вважається, що в дикій природі існує трохи менше, ніж 100 тисяч жирафів.
Однак, ці тварини все ще страждають від полювання та втрати середовища існування. Популяції далі на північ стають рідшими та більш ізольованими одна від одної.
Декілька видів жирафів зараз перебувають під загрозою зникнення. Більшість диких особин наразі зустрічається лише в національних парках Африки. Через це жирафа має славу однієї з тварин, яку можна побачити під час африканського сафарі.