Зебра – унікальна смугаста тварина Африки. Представники цієї родини непарнокопитних відомі своїми дивовижними візерунками з чорно-білих смужок. У світі існує декілька різновидів зебри, але всі вони існують винятково на теренах Африки.
Зебра – класифікація та наукова назва
Зебра – ссавець, що належить до ряду Непарнокопитні. Подібно до коней, ця африканська тварина є представником родини Коневі (Equidae), роду Кінь (Equus).
Групи зебр в останньому поділяються на 2 підроди. До першого з них – Dolichohippus належить 1 вид – зебра пустельна або Греві (Equus grevyi). До підроду Hippotigris належать 2 види: зебра бурчеллова, звичайна або рівнинна (Equus burchellii) та зебра гірська (Equus zebra).
Вважається, що коні, віслюки та зебри мали спільного пращура, який існував на Землі 52 млн років тому. Ця тварина джунглів була схожа на лисицю, мала п’ять пальців на ногах та харчувалася листям та плодами.
Коли спільний пращур коней та зебри мігрував на рівнини, він еволюціонував через меншу кількість місць для схованок. У нього збільшився розмір тіла, виросли довші ноги лише з одним пальцем, а зуби пристосувалися до випасу.
Крім того, ця тварина розвила здатність до швидкого бігу. Саме від неї вже виник доногіппус, який є більш прямим пращуром сучасних коней, віслюків та зебр.
До уваги! Серед наявних видів цих тварин найбільш поширеною є зебра бурчеллова.
Як виглядає зебра? Опис тварини
Зебра – тварина з важким тілом, яке ідеальне для швидкого переміщення завдяки довгим та струнким ногам і вузьким копитам. Саме завдяки цій особливості зовнішнього вигляду вона здатна розвивати під час бігу швидкість до 40 км/год.
Подібно до коней, зебри мають лише один палець на кожній нозі. Він захищений міцними копитами, та саме завдяки його кінчику ці тварини ходять.
Проте найбільш впізнаний вигляд зебрі надають чорно-білі смуги на тілі. При цьому візерунки для кожної особини унікальні. Це дозволяє зебрам ідентифікувати одна одну у стаді.
Зебри мають довгу шию та голову, завдяки чому можуть легко дістатися до трави на землі. До того ж у цих тварин Африки є грива, яка тягнеться від чола та вздовж спини до хвоста.
Візерунок зі смуг у зебр також різниться між видами. Гірські та пустельні зебри мають вужчі смуги та білий низ, тоді як бурчеллові чи звичайні – широкі смуги, які вкривають усе тіло.
Які габарити має зебра?
Довжина тіла гірської зебри становить 2,2 м, тоді як висота у загривку – 1,2-1,5 м. Важать представники цього виду в середньому 260-370 кг. Підвид – гірська зебра Гартмана трохи більша та має тонші чорні смуги, ніж капський підвид.
Довжина тіла зебри Греві становить близько 3 м, і ще 0,5 м становить хвіст, тоді як висота у загривку – 1,4 м. Важать дорослі представники цього виду у межах 350-430 кг.
Звичайна, рівнинна чи Бурчеллова зебра сягає завдовжки 2-2,4 м, тоді як довжина хвоста становить 50-60 см. Висота у загривку становить 1,1-1,4 м. Важать рівнинні зебри у межах 290-340 кг. Самці зазвичай на 10% більші за самиць, а також мають товстішу шию.
До уваги! Зебри від окапі відрізняються за розміром, середовищем існування, раціоном та поведінкою.
Де живуть зебри та яке їхнє середовище існування?
Зебри – тварини, які живуть у саванах та на рівнинах Східної та Південної Африки. Більшість свого часу вони проводять на трав’янистих пасовиськах.
Бурчеллова або звичайна зебра – найчисленніший вид цих тварин. Вона має найширший природний ареал по всій Східній Африці, де ці ссавці бродять на трав’янистих рівнинах. Бурчеллові зебри населяють савани та степи, та надають перевагу злаковим пасовищам, особливо на горбах та пологих схилах невеликих гір.
Гірські зебри мешкають на гірських плато Південної Африки та Намібії. Ареал розповсюдження зебри Греві обмежується посушливими саванами та степами по всій Ефіопії, Сомалі та півночі Кенії.
Зебри еволюціонували до швидкого бігу заради втечі від небезпечних хижаків. Саме тому вони зазвичай мешкають на відкритих рівнинах, де можна побачити хижака ще здалеку та завчасно втекти від нього.
Види зебри
- Зебра Греві чи пустельна (Equus grevyi) – найбільший вид зебри, також відомий як імператорська. Зустрічається у посушливих саванах у деяких частинах Кенії, Сомалі та Ефіопії. Класифікується як вид, що зникає. Смуги у зебри Греві найтонші та розташовані дуже близько одна до одної, а черевце повністю світле. Також її легко впізнати за великими округлими вухами.
- Зебра гірська (Equus zebra) має 2 підвиди, один з яких живе у Південній Африці (капська зебра), а другий (зебра Гартмана) – у південно-західній частині Анголи та Намібії. Цей вид надає перевагу гірському середовищу існування та зустрічається у горах на висоті до 2000 м. На відміну від рівнинної, гірська зебра має ширші чорні та вужчі білі смуги, через що здається темнішою, а на ногах смужки доходять майже до копит.
- Звичайна, бурчеллова чи рівнинна/саванна зебра (Equus burchellii) – найпоширеніший вид, що зустрічається у саванах Східної та Південної Африки.
Поведінка та спосіб життя зебри
Зебри – дуже товариські тварини, які кочують по савані стадами. Такий спосіб життя дозволяє цим тваринам захиститися від хижаків.
Зебри Греві не утворюють справжніх стад. Самець патрулює величезні території площею до 10 кв. км, а самиці та їхні малюки вільно пасуться та іноді утворюють невеликі групи, які харчуються разом.
За сприятливих умов ці тварини збираються разом в одному регіоні. Зрілі самці зебри Греві зазвичай живуть поодинці. Під час сезону розмноження вони намагаються спаровуватися з самицями, які перетинають їхні території.
Гірські зебри живуть невеликими стадами, які не прив’язані до постійної території. Зазвичай такі групи складаються з одного самця-домінанта та приблизно 5 самиць з їхніми лошатами.
Самець зазвичай керує своїм табуном від 5 до 15 років, поки не поступається сильнішому молодому конкуренту. Самиці гірської зебри можуть залишатися в єдиному стаді все життя.
Проте, якщо загальна чисельність стає завеликою, вони можуть відокремлюватися у менші групи, де лідерство займає молодий самець. До того ж можуть існувати окремі групи молодих самців, які ще не мають власного гарему.
Бурчеллові зебри живуть постійними родинними стадами, до 9-10 особин. Керує таким табуном жеребець, якому не менше 5 років, тоді як іншу частину групи становлять самиці та молоді особини. Проте на пасовища та водопій табун веде стара кобила, а замикає його самець-домінант.
Міцні соціальні зв’язки зробили зебр дуже чуйними один до одного. Нерідко вони доглядають за родичами у групі за допомогою зубів. Під час шлюбного сезону самці зебри запекло борються за право розмножуватися з самицями. Вони підіймаються на задні лапи, штовхають та кусають один одного.
ТОП-8 цікаві факти про зебру
- Зебри насправді мають чорну шкіру та білі смуги.
- Раніше вважалося, що смуги зебри маскують тварин у природному світлі та тіні, що їх оточує, щоб заплутати хижаків.
- Насправді смужки у зебри сприяють відлякуванню мух.
- Формування смуг на задній частині тіла суттєво відрізняється між трьома видами зебр.
- Звичайна зебра має горизонтальні смуги на боках, де смуги зебри Греві вигнуті вгору.
- Візерунки на задніх кінцівках настільки сильно відрізняються, що члени одного стада можуть легко ідентифікувати особину у передній частині зграї під час бігу.
- Подібно до жеребців інших коней, самці зебри загинають верхні губи, що посилює їхній нюх та дозволяє визначити, коли самиця готова до спарування.
- Зебри агресивніші та вередливіше за коней. Крім того, вони менші за розміром та значно відрізняються за забарвленням.
Що їсть зебра?
Зебри – травоїдні тварини, тобто вони харчуються лише рослинною їжею. Саме з рослин ці тварини отримують поживні речовини, необхідні для виживання.
Переважна більшість раціону зебри (близько 90%) складається з широкого спектра різних трав. До іншої рослинної їжі цих тварин належать листя та бруньки.
Зебри використовують свої гострі передні зуби, що кусати жорсткі кінчики трави, перш ніж подрібнити їх за допомогою плоских кутніх зубів уздовж щік. Оскільки трава має низьку поживну цінність, ці травоїдні тварини Африки повинні проводити на випасі 60-80% дня.
Рівнинні зебри нерідко п’ють біля водойм. Проте інші види зебр, які живуть у більш посушливих регіонах, часто не споживають воду протягом кількох днів. У посушливий сезон зебри можуть мігрувати на величезні відстані у пошуках свіжої трави та водойм, які ще не висохли.
Цікавий факт! Зебра Греві закопується у землю висохлих річкових річищ, щоб отримати доступ до підземної води.
Розмноження та життєвий цикл зебри
Зебри – ссавці, які розвиваються відносно повільно. Самиці не можуть почати розмножуватися, доки їм не виповниться принаймні кілька років. Період вагітності у них може тривати від 10 місяців до 1 року. На світ з’являється єдине дитинча.
Зебри народжуються зі смугами та гривою, а також мають невелику ділянку волосся посередині черева. Малюки можуть стояти протягом декількох хвилин після народження. Це дуже важливо, адже надає їм змогу втекти від хижаків.
Малюки зебри можуть почати їсти траву вже через тиждень після народження. Проте материнське молоко вони споживають до 11 місяців. Молоді зебри залишаються з матір’ю, поки не досягнуть зрілості приблизно у 3 роки.
Тоді самці залишають своє родове стадо, щоб приєднатися до холостяцької групи, а самиці залишаються зі своїми матерями. Групи молодих самців починають кидати виклик домінантним жеребцям, щоб спробувати заволодіти гаремом під час шлюбного сезону. Тривалість життя зебри у дикій природі становить від 20 до 30 років.
Гібриди зебри
Спаровування зебри та свійського віслюка дає гібридне лоша, відоме як зебрула, а зі свійським конем – гібридне лоша, яке йменується зеброїд. Хоча не вважається, що ці види могли б природним чином спаровуватися у дикій природі через географічні відмінності, зараз у світі існує кілька таких гібридних особин.
Вважається, що зебри мають природний захист від певних паразитів. Це спонукало людей розводити коней та віслюків із зебрами, щоб отримати тварину, яка має характер та розмір коня чи віслюка, але й силу та стійкість зебри. Однак, подібно до інших нащадків схрещування, зонкі та зорсе є безплідними, тому не можуть розмножуватися.
Хижаки та загрози зебрам
Зебра – велика й потужна травоїдна тварина, яка може легко втекти від багатьох хижаків. Найчастіше за все на неї полюють леви, леопарди, гієни та африканські дикі собаки. Також, коли зебри перетинають річки або п’ють, на них можуть напасти крокодили.
Зазвичай ці травоїдні тварини втікають від нападника. Проте вони також можуть атакувати хижака ногами та зубами. Зазвичай, помітивши небезпеку, зебри попереджають одна одну про загрозу та тікають від свого хижака щільним стадом. Часто вони або плутають, або просто залякують свого нападника.
Однак найбільшою загрозою для популяції зебри в Африці досі залишаються люди, які зазіхають на їхнє середовище існування. Зникнення саван через випас худоби та розчищення землі для сільського господарства сприяють зменшенню чисельності цих африканських тварин.
Зебра Греві вважається видом, якому загрожує зникнення у майбутньому через знищення природного середовища існування. Гірські зебри належать до списку вразливих видів. Дедалі частіше ці види зустрічаються лише у найвіддаленіших регіонах у межах свого природного ареалу. Капський підвид гірської зебри майже знищений та зустрічається лише на декількох заповідних територіях.
Загальна популяція капської гірської зебри у дикій природі наразі становить до 700 особин. Чисельність гірських зебр Гартмана становить приблизно 15 тисяч особин.
Звичайна або бурчеллова зебра перебуває під загрозою зникнення у дикій природі. Проте цей вид ще доволі поширений, а його чисельність є відносно стабільною. Хоча, подібно до інших видів, звичайним зебрам також загрожує втрата середовища існування.