Вовк – один з найбільш знакових хижаків у тваринному світі. Разом із рудою лисицею він є персонажем багатьох казок та легенд. У природі вовки відіграють важливу роль, регулюючи кількість тварин у більшості екосистем.
Вовк – наукова назва та класифікація
Наукова назва вовків – Canis lupus. Друга складова у перекладі із латинської означає «вовк», а перша – «собака», що підкреслює належність цих тварин до одного роду Пес.
Вовки разом із свійськими псами, койотами та єнотами належать до родини Псових (Canidae). Вважається, що вони існували на Землі ще понад 300 тисяч років тому.
У багатьох слов’янських мовах назва цього хижака звучить майже схоже. Вважається, що це слово має індоєвропейське походження та пов’язане з дієсловами «рвати» та «тягти» або ж з прикметником «небезпечний». Все це відображує характер та поведінку вовка, який завжди становив значну небезпеку для людини та свійської худоби.
У Північній півкулі існує понад 30 різних підвидів вовків. Серед них найбільш відомий та поширений вовк звичайний, сірий або євразійський (Canis lupus lupus). Він зустрічається на теренах Європи та Азії. Його легко впізнати по іржавому блиску темно-сірого хутра.
Цікавий факт! Назва пса свійського – Canis lupus familiaris. Це означає, згідно зі стандартами класифікації тварин, що усі собаки насправді є лише різновидом вовків. Проте за останніми дослідженнями, ці тварини не походять від єдиного пращура.
Як виглядає вовк?
Вовк – великий чотириногий хижий ссавець. Він має загострені вуха, подовжену морду та густий хвіст, який скручується позаду як спосіб самовираження. Хоча існує багато різних підвидів з власним унікальним забарвленням, більшість вовків має однакове грубе, густе хутро з сірим або бежевим малюнком.
Зазвичай природне забарвлення вовка відповідає тому ландшафту, серед якого він мешкає. Довжина тіла у цих хижих тварин становить 1,3-1,6 м, а висота в плечах – 80-95 см. Їхня вага варіюється у межах 45-60 кг. Самиці зазвичай менші за самців, приблизно на 15-18 кг. Довжина хвоста сягає 35-50 см.
Цікавий факт! Середньостатистичний вовк має 42 дуже гострих зуба довжиною 6,3 см.
Де живе вовк?
Вовки – хижі тварини, які є рідними для Північної півкулі. Їх можна зустріти в Європі, Азії та Північній Америці. Ці хижі тварини обирають для життя середовища з великою кількістю дичини, доступними укриттями та широким простором для переміщення.
В Україні вовк зустрічається по всій території. Проте звичайним він є лише для лісової зони (Полісся, Лісостеп) та Карпат.
Вовки не обмежуються якимось одним типом місцевості. Цих хижих тварин можна зустріти в арктичній тундрі, лісах, горах, на рівнинах та майже в будь-якому іншому північному середовищі.
Більшість вовків воліють жити у холодному кліматі. Вони проводять час, обходячи свою територію у пошуках здобичі. Ситі вовки відпочивають у печерах, на галявинах чи в інших імпровізованих лігвах.
Цікавий факт! Хоча деякі види живуть в одному місці, більшість вовків щоночі лягає спати в іншу частину своєї території.
Що їсть вовк?
Вовки – хижі м’ясоїдні тварини. Вони їдять майже будь-яку здобич, яку зможуть зловити. Зазвичай вовки полюють на великих копитних ссавців: оленів, лосів, кіз, бізонів, баранів.
Якщо велика здобич недоступна, ці хижаки ловлять менших ссавців – зайців, диких кролів, бобрів, єнотів, миш. Щоденний раціон дорослого вовка становить приблизно 2,2-3,1 кг м’яса. За відсутності м’ясної їжі ці тварини можуть споживати рослинну їжу (фрукти, гриби, ягоди). Не гидують вони й мертвечиною.
Вовки полюють зграями, найчастіше – вночі. Зазвичай вони вбивають одного великого ссавця і споживають його м’ясо протягом декількох днів. Типовий вовк за рік їсть 15-20 в’ючних тварин.
Ці хижаки відіграють вирішальну роль в управлінні популяціями копитних. Полюючи на молодих, літніх і хворих тварин, вовки допомагають підтримувати популяції на здоровому рівні та запобігають ризику надмірного випасу.
Також вони стримують зростання популяцій гризунів, зайців та кроликів, які відомі своєю надзвичайною швидкістю розмноження. На відміну від рудих лисиць, які люто захищають свої території від інших м’ясоїдних, вовки можуть залишати частки своєї здобичі, яка стає поживою для інших тварин.
Цікавий факт! Одна вовча зграя «володіє» територією розміром від 40 до 160 км. У більшості випадків вовки є єдиними відомими м’ясоїдними тваринами на обраній ними території. Полюючи, ці тварини за день пробігають більше 60 км.
Хижаки та загрози для вовка
Вовки знаходяться на вершині харчового ланцюга. Зазвичай вони стають головними хижаками в будь-якому середовищі існування, яке займають. Тим не менш, вовки недаремно об’єднуються у зграї. Існує багато більш агресивних тварин, які здатні на них напасти.
На вовка може напасти ведмідь або великий кіт (тигр, пума, тощо). Проте зграя вовків здатна відбити напад великого хижака та навіть вбити його. Наприклад, вони можуть вбити білого ведмедя або лося, які можуть здолати одного вовка, проте не в змозі протистояти зграї.
Цікавий факт! Вовча зграя переміщується зі швидкістю 8 км/год. Проте окремі вовки можуть бігти зі швидкістю 61-74 км/год.
Тому найбільшу загрозу для вовка становить людина. На цих хижаків полюють браконьєри, ліцензовані мисливці та фермери, які намагаються захистити свою худобу. В Україні полювання на вовків дозволено протягом всього року і майже без обмежень.
Вовки також страждають від кліматичних змін, спричинених вирубкою лісів. Їхня територія стає меншою, що в свою чергу зменшує кількість доступної здобичі та ускладнює виживання цих хижих тварин.
Цікавий факт! Вовки зазвичай тікають від гучних звуків, яскравого вогню та великих груп людей. Проте кидання каміння навряд чи зможе відлякнути їх. Натомість такі дії можуть спонукати зграю до нападу.
Розмноження вовків
Вовки – соціальні тварини, які живуть і полюють разом у зграї. Більшість зграй налічує 4-8 дорослих вовків. Проте відомо, що в деяких частинах Аляски існують вовчі зграї із 30 тварин.
Кожна зграя має домінантного самця-ватажка та домінантну самицю, яка становить йому пару. Якщо зграя невелика, то розмножуватися будуть лише ці двоє вовків. Проте у великих зграях виношувати потомство можуть і деякі інші вовчиці. Більшість видів вовків формують пару на все життя. Своє лігво вони облаштовують серед бурелому або в ущелинах скель.
Період вагітності у вовчиці складає приблизно 3 місяці. Зазвичай на світ з’являються 4-6 вовченят, проте з кожного посліду виживає 1-2 дитинча. Сезон розмноження припадає на зиму-ранню весну. Завдяки цьому дитинчата вовків народжуються у найтеплішу пору року.
Вовченята з’являються на світ із закритими очима і задерев’янілими носами. Їхня вага при народженні становить менше 450-900 г.
Проте вовченята швидко розвиваються, набираючи до 1,3 кг на тиждень протягом літнього сезону. Вовчиця годує їх молоком протягом 1,5 місяці. Разом з цим вовченята також можуть їсти частково перетравлене м’ясо, яке відригує самець.
Вовченята відкривають очі та можуть ходити вже за 2 тижня після народження. Вже в перший рік життя вони можуть полювати разом із зграєю.
Якщо виживає більшість посліду, то, швидше за все, молоді вовки розійдуться на нові території з більшою кількістю дичини. Статевої зрілості самці досягають у віці 2-х років, а самиці – у віці 3-х років.
Тривалість життя та популяція вовків
Середня тривалість життя вовка в дикій природі становить приблизно 4-8 років. Максимум становить 15-20 років, проте вже в віці 10-12 років спостерігається старіння. В неволі ці тварини живуть до 15 років. Найстаріший вовк у неволі прожив 19 років.
Нинішня глобальна популяція вовків становить близько 300 тисяч тварин. Приблизно 16 тисяч з них живуть в Америці, переважно – на Алясці, а ще близько 5 тисяч – у прилеглих штатах. Понад 60 тисяч вовків живе у Канаді.
Решта популяції населяє північні частини Європи та Азії. В Україні налічується приблизно 2700 звичайних вовків. Переважна більшість з них мешкає в лісовій смузі Карпат. Також великі популяції вовків існують на теренах Польщі (біля 2000 особин) та Білорусі (близько 1500-2000 особин).
Різке зменшення чисельності вовків спостерігалося наприкінці 1900-х років. За повідомленнями захисників тварин, популяція цих тварин залишається стабільною протягом останнього десятиріччя. Вважається, що вовки (особливо сірі) викликають найменше занепокоєння. Проте деякі види залишаються під загрозою зникнення.