Навесні з’являються не лише перші весняні квіти, але й гриби, які привертають увагу грибників. Чимало з них росте не лише на землі, але й на стовбурах дерев та гнилявих пеньках. Нижче наведені найвідоміші весняні гриби, які можна знайти вже навесні.
Важливо! Ця стаття призначена лише для того, щоб дати уявлення, які види грибів зустрічаються навесні, та не є довідником з вибору їстівних видів.
Весняні гриби: зморшок (Morchella)
Зморшки – гриби, які зазвичай зустрічаються у помірному кліматі. Ростуть вони під деревами листяних та хвойних порід, серед деревної тріски чи у компості у садах.
Ці весняні гриби можуть почати рости вже наприкінці квітня. Їх можна знайти у місцях існування приблизно до середини червня. Існує близько 80 видів грибів зморшок, більшість з яких є переважно весняними. Їх легко впізнати за губкоподібним виглядом.
Зморшки доволі популярні завдяки своїй м’ясистій текстурі та смаженому землистому смаку. Вони мають особливий смак та зазвичай подаються з куркою, рибою та сиром, смаженими у фритюрі.
Оскільки зморшок росте на родючих ґрунтах, багатих на вітаміни та мінерали, то він багатий поживними речовинами. Зазвичай ці весняні гриби мають високий рівень міді, вітаміну D та цинку.
Найпоширенішим є зморшок їстівний, також відомий як «ковпачок» чи «коцюрупок». Він має білий м’якуш з приємним запахом. Ці гриби ростуть навесні (квітень-червень) та восени. В Україні зморшок їстівний поширений по всій території. Зустрічається переважно на узліссі та у садах.
Зморшок степовий – ще один вид грибів цього роду. Він росте навесні (травень-червень) у степах України, найчастіше за все – на степових згарищах.
Зморшок степовий має приємний аромат та білий м’якуш. Шапинка у нього невелика (2,5-5 см у діаметрі), приплюснута-куляста. Цей вид є умовно-їстівним. Споживати його можна лише після обробки – відварювання (відвар виливають), сушіння чи тушіння.
Перший весняний гриб: саркосцифа червона (Sarcoscypha coccianea)
Ці дивовижні весняні гриби також відомі під назвами «ельфійська шапка», «бабине вушко» чи «ельфійська чаша». Вони спочатку мають круглу форму, яка згодом стає чашоподібною. При цьому ці гриби доволі невеликі – лише 2-5 см у діаметрі.
Внутрішня частина їхньої «чаші» має яскраво-червоний колір, а зовнішня – вкрита мініатюрними ворсинками. Плодові тіла цих грибів з’являються ще у березні, лише-но зійде сніг. Якщо зима тепла, то вони починають рости ще у січні.
Весняний гриб саркосцифа червона («ельфійська чаша») поряд з першими квітами весни – білоцвітом звичайним та підсніжником.
Зазвичай ці весняні гриби ростуть на відмерлій деревині. За деякими свідченнями, вони вважаються їстівними. Їх можна споживати вареними, смаженими чи сушеними. Проте обов’язковим є 10-хвиленне відварювання свіжих грибів перед наступним споживанням.
Цікавий факт! Ці весняні гриби вважаються індикатором чистоти лісового середовища. Вони ростуть лише в екологічно чистій місцевості.
Трутовик сірчано-жовтий (Laetiporus sulphureus)
Ці весняно-літні гриби зустрічаються у Північній Америці та Європі, включаючи Україну. Ростуть вони з середини травня до кінця літа. Вважається, що краще за все збирати їх саме навесні.
Трутовик сірчано-жовтий також відомий як «курячий гриб» чи «гриб-курка». В Україні він також має місцеву назву «кулина». Зустрічаються ці паразитні гриби на живих чи мертвих стовбурах дерев у листяних (рідше – хвойних) лісах. Найчастіше за все їх можна побачити на дубах, ялинах, акаціях, черешні.
Ростуть вони черепичастими групами на корі дерев. Їх легко впізнати як за рихлом’ясистою шапкою та хвилястими краями, так і за яскравим помаранчевим чи блідо-жовтим забарвленням.
М’якуш у цих весняних грибів доволі товста та м’яка. Вони є умовно-їстівними. Їх слід споживати у молодому віці, лише після термічної обробки (30 хвилин відварювання). Старі «курячі гриби» жорсткі та мають неприємним смак та запах.
До уваги! Споживати можна лише трутовики сірчано-жовті, що ростуть на листяних деревах. Ті, що ростуть на хвойних деревах, можуть мати негативний вплив на людський організм.
Весняні гриби: трутовик лускатий (Polyporus squamosus)
Ці їстівні весняні гриби ростуть на трухлявих пеньках та стовбурах дерев листяних порід. Найчастіше за все їх можна побачити на мертвих в’язах. В Україні вони зустрічаються на всій території, як у лісах, так і поблизу міст. Загалом ці гриби поширені по всій Європі та у Сполучених Штатах.
Зазвичай вони розвиваються навесні, рідше – влітку чи восени. Проте збирати їх краще за все у весняний час. Шукати ці весняні гриби слід у тому ж середовищі, що й зморшки, краще за все – у дні після сильного дощу.
Поверхня шапинки трутовика лускатого сірувато-жовта, всіяна дрібними бурими лусочками. На нижньому боці помітні характерні великі пори.
Ці гриби мають дуже характерний смак та аромат, та на смак нагадують кавун чи огірок. Найкращий смак у них, коли вони свіжі та м’які. Старі гриби не дуже придатні до споживання, бо стають жорсткими.
Найкращий спосіб визначити, чи підходить трутовик лускатий для їжі, це перевірити його текстуру. Якщо гриб гнучкий та відчувається, що у ньому є волога, то він ще «стиглий».
Якісні трутовики лускаті будуть дуже щільними, тому при приготуванні слід нарізати їх дуже тонкими пластинами. Якщо гриб жорсткий та сухий, то він підійде лише для бульйону.
У молодих трутовиків лускатих придатні для їжі лише шапки плодових тіл. Перед споживанням їх потрібно відварювати протягом 30 хвилин у підсоленій воді. Ще краще перед цим їх вимочити у холодній воді протягом 2-3 годин.
До уваги! Найкращий період для пошуку більшості весняних грибів – між квітнем та початком травня.
Аурикулярія вухоподібна (Auricularia auricula-judae)
Плодове тіло цих весняних грибів нагадує вухо, через що вони також відомі під назвою «юдине вухо». Ростуть вони найчастіше за все на старих деревах бузини. Зазвичай їх можна побачити на ослаблених стовбурах та гілках, пнях листяних дерев.
Желеподібні гриби «юдине вухо» поширені на теренах Євразії. В Україні їх можна знайти з березня до листопада. Оптимальний час для пошуку цих їстівних грибів – відразу після дощу.
Гриб аурикулярія має желеподібне плодове тіло, що нагадує вухо. Він має сірувато-коричневий колір, без концентрованих смужок, та сягає у діаметрі 1-8 м. Молоді гриби гладенькі, але з віком зморщуються та твердіють.
Ці весняні їстівні гриби багаті на вітаміни групи B, залізо, кальцій та мідь. Полісахариди в аурикулярії також сприяють зміцненню імунної системи.
Гриб «юдине вухо» можна споживати сирим у салатах. Також його варять та тушкують, нерідко додають у супи. Найчастіше за все ці гриби використовуються в азійській кухні.
До уваги! Перші весняні гриби починають з’являтися, коли температура повітря не опускається нижче +7…+10°С. Також важливе значення при цьому має достатня вологість ґрунту та його поступове прогрівання.
Весняні гриби: гнойовик мерехтливий (Coprinellus micaceus)
Ці маловідомі умовно-їстівні гриби можна знайти вже наприкінці весни, з травня по грудень. Зазвичай вони ростуть групами на пеньках та повалених деревах. Нерідко ці гриби процвітають у міському середовищі та часто зустрічаються у садах. Проте ліси – найтиповіше їхнє місце існування.
Гнойовик мерехтливий має білу ніжку та дзвоникоподібну шапинку коричнево-жовтого кольору, що вкрита борознами від центру до краю. Для їжі потрібно збирати лише ті зразки, які не почали розріджуватися. Ці гриби слід готувати та споживати майже відразу після збору, оскільки через 3 години вони починають розпадатися на чорнильну рідину.
Гриби, що ростуть навесні: рядківка чи калоцибе травнева (Calocybe gambosa)
Ці їстівні весняні гриби з’являються переважно у травні, через що ще відомі під назвою «травневий гриб». До інших його народних назв належать «Георгіїв гриб», «майка», «ліофіл травневий».
В Україні ці гриби поширені у Лісостепу та на Поліссі. Їх можна відшукати у травні-червні на луках, у степах, у листяних та хвойних лісах, на пасовищах, зазвичай на відкритих місцях.
Рядківка травнева – повністю білий гриб із характерним борошнистим запахом. Дехто каже, що він нагадує огірковий запах. Ці весняні гриби повністю білі чи кремового кольору та зазвичай ростуть кільцями, що дозволяє їх легко ідентифікувати.
Зазвичай травневі гриби збирають у квітні-травні. Їхній приємний смак та аромат найкраще за все розкривається після маринування чи смаження.
Весняні гриби: підберезник (Boletus scaber)
Ці їстівні гриби з’являються ще навесні та тішать грибників протягом значної частини року. Збирати підберезники можна вже з середини травня. Зазвичай вони зустрічаються у змішаних та листяних лісах.
Підберезник відомий як смачний їстівний гриб, який можна тушити, смажити та маринувати. Збирати його можна з травня по жовтень. В Україні підберезники поширені на Закарпатті, Поліссі та у Лісостепу.
Підберезник має білий м’якуш. При розрізанні він не змінює колір або лише трохи рожевіє. Ці їстівні гриби мають приємний смак та запах.
Гриби, що ростуть навесні: стробілюрус їстівний (Strobilurus esculentus)
Ці гриби з’являються ще після сходження снігу, у квітні-травні. Вони вважаються їстівними, але зазвичай не збираються грибниками через дуже малі розміри.
Ці весняні гриби поширені по всій території України. Ростуть вони переважно у лісах, навколо опалих соснових шишок.
Шапинка у них невелика (1-3 см у діаметрі), сіро-коричнева, опуклої форми, а ніжка тоненька, світла у верхній частині. М’якуш білий, гіркуватий на смак, але з приємним запахом.
Весняні гриби з фото: гімнопус лісолюбивий (Gymnopus dryophilus)
Ці гриби більш відомі як опеньок весняний. Навесні вони виростають численними групами. Збирають їх у квітні та травні. Зустрічаються ці весняні гриби у різноманітних лісах (соснових, дубових, букових тощо) України.
Забарвлення шапинки у них може бути доволі мінливим. Воно може варіюватися від жовто-бурого до рудого та коричнево-червоного. Молоді гриби відрізняються темнішою та гладкішою шапинкою. М’якуш білий та водянистий.
Опеньок весняний – їстівний гриб. Його споживають переважно у свіжому вигляді. Проте, за окремими даними, гриб описується як отруйний та непридатний до споживання у свіжому вигляді.
Гриби, що ростуть навесні: головач мішковидний (Calvatia utriformis)
Ці гриби ще відомі під назвою «дощовик мішковидний». Вони зустрічаються по всій території України. Ростуть ці гриби у період з травня до вересня. Зазвичай вони зустрічаються на відкритих освітлених галявинах у листяних, хвойних та змішаних лісах, на луках та у садах й парках.
Ніжка у цих грибів майже непомітна, а плодове тіло мішкоподібне, трохи звужене біля основи. У зрілого гриба верхівка розкривається, утворюючи широкий отвір.
Мішковидний головач – маловідомий їстівний гриб. Споживають його лише у молодому віці, коли середина має ще білий м’якуш. Зазвичай ці гриби смажать без попереднього відварювання.