Снігур звичайний – яскраво забарвлений птах, що зустрічається на теренах Європи та Азії. В Україні цей вид є осілий та зимуючим, зустрічається переважно на Поліссі та в Карпатах, але мігрує по всій території.
Снігур звичайний – класифікація та наукова назва
Снігур звичайний – близький родич горобця. Він є представником роду Снігур (Pyrrhula), що належить до ряду Горобцеподібні, родини В’юркові, підродини Щигличні.
Наукова назва снігура звичайного або євразійського – Pyrrhula pyrrhula. Вона походить від грецького слова, що означає «колір вогню» або ж «полум’яний» та влучно підкреслює характерне червоне забарвлення грудки птаха.
Вперше цей птах був описаний Ліннеєм у 1758 році. В світі існує приблизно дюжина підвидів снігурів, що відрізняються колірними варіаціями. При цьому найбільш відомим та розповсюдженим є снігур звичайний.
Цікавий факт! Снігур вважається символом зими та Різдва, любові, дружби та добрих звісток.
Як виглядає снігур звичайний?
Найбільш відомий вигляд снігуру звичайному надає рожево-червона грудка та щоки та чорна «шапочка» на голові. Незважаючи на доволі кремезний вигляд, це відносно невеликий птах розміром приблизно з горобця, що має більш круглу форму тіла.
Він сягає приблизно 15-19 см та має розмах крил приблизно 25 см. Середня вага снігура звичайного становить 20-33 г. Хвіст у цього птаха чорний, трохи подовжений, та більшу частину часу тримається прямо.
Дзьоб у снігура звичайного короткий, конусоподібний, чорного кольору. Він ідеально пристосований для збору та подрібнення насіння або відкушування бруньок та пагонів.
Снігур звичайний є статево диморфним. Самці та самиці відрізняються один від одного, а молоді птахи – від дорослих. Забарвлення може бути різним в залежності від підвиду.
Найчастіше за все самці снігура звичайного мають яскраве рожево-червоне пір’я на щоках, шиї та грудях. У них чорні шапки та обличчя, чорні очі, чорні крила з білими смугами, рожево-коричневі ноги і ступні та чорний хвіст. Їхнє яскраво-біле черевце добре видно під час польоту. Частина тіла від потилиці до спини між крилами в них темно-блакитно-сіра.
Самиці снігура звичайного мають схоже забарвлення крил та хвоста, таку ж саму чорну шапку та обличчя та біле черевце. Проте пір’я на грудях і щоках в них коричнево-сірувате, а від потилиці до спини між крилами – коричневе. Молоді птахи мають забарвлення оперення, подібно до самиць, але у них відсутня чорна шапка та маска на обличчі.
До уваги! Деякі підвиди снігурів взагалі не мають червоного забарвлення, а у деяких у самців рожево-червоне оперення є лише на шоках та підборідді.
Де живе снігур звичайний? Середовище існування птаха
Снігур звичайний ще відомий як євразійський через те, що зустрічається на теренах Європи та Азії. Ареал його розповсюдження простягається від Великобританії до Японії, охоплює більшу частину Європи (за винятком Середземномор’я) та північ Азії та тягнеться на південь до Ірану.
Міграційний ареал снігура звичайного протягається далі на південь до Азії та південних частин Європи. Цей птах був помічений навіть у Північній Америці, переважно на Алясці. Його також бачили далеко на південь, аж до Марокко та Тунісу.
В Україні снігур звичайний зустрічається переважно в Карпатах та на Поліссі. Проте взимку він може мігрувати по всій території країни.
Середовище існування снігура звичайного охоплює ліси та місцевості поблизу. Ці птахи рідко шукають їжу далеко від густих чагарників. Їх також дуже приваблюють живоплоти.
Зазвичай снігурі гніздяться в заростях чагарників та густому хвойному та листяному підліску. Нерідко їхні гнізда можна побачити в молодих лісопосадках ялини.
До уваги! Снігур звичайний мігрує, утворюючи зграї до 30 особин під час міграції туди-сюди з ареалу розмноження до зимівлі.
Поведінка снігура звичайного
Снігурі – полохливі, тихі та непомітні птахи. Саме тому, незважаючи на доволі яскраве забарвлення, їх нелегко помітити. Пісні снігурів можуть бути доволі різними, але найчастіше за все можна почути тихий свист, майже як людський. Співають переважно самиці.
Ці птахи утворюють моногамні пари та повертаються на ту саму територію рік за роком. Під час міграції вони подорожують зграями до 30 птахів. Взимку та восени снігурі тримаються переважно зграйками, але в них все одно притримуються своєї пари.
Снігурі полюбляють купатися на мілководді протягом більшої частини року. Роблять вони це групами, але по черзі. При цьому один або декілька птахів купаються, а інші стоять на варті. Крім того, самці снігура звичайного зазвичай сідають на дерева вище за самиць, щоб забезпечити безпеку останнім.
Снігур звичайний літає не дуже швидко та не здатний до виконання акробатичних трюків. Саме тому він вважає за краще шукати їжу поблизу деревного покриття, наприклад біля живоплотів. Снігура рідко можна побачити на землі на відстані більше 9 мвід укриття.
Цікавий факт! Снігур звичайний – дуже спокійний птах, який ніколи не виявляє агресії по відношенню до своїх родичів чи будь-яких інших птахів.
Що їсть снігур звичайний?
Ці птахи переважно травоїдні, але іноді ловлять безхребетних, щоб годувати своїх пташенят. Дорослі снігурі харчуються різноманітним насінням, бруньками, пагонами та плодами. Їхній раціон змінюється залежно від пори року та наявності різних продуктів.
Навесні снігурі віддають перевагу квітковим брунькам фруктових дерев. Коли бруньки відпадають, ці птахи поїдають квіти та пагони, що з’являються. Влітку раціон снігура звичайного складається переважно з насіння та безхребетних, які слугують їжею переважно для пташенят.
Протягом зими ці птахи продовжують харчуватися насінням і висушеними фруктами, в тому числі ожиною. Вони рідко проводять багато часу біля годівниць. Можливо, це пов’язано з розташування останніх на відкритих місцях, які снігурі вважають не дуже безпечними.
Ці птахи шукають їжу переважно високо на деревах або низько серед густих чагарників. Поза схованок, снігурі намагаються якнайшвидше здобути насіння або іншу їжу. Вони збирають стільки, скільки можуть, та швидко повертаються в безпечне місце.
Цікавий факт! При прийомі їжі снігурі перегукуються протяжними посвистами, а після – злітають з коротким криком. Найулюбленіша його їжа – ягоди горобини.
Розмноження снігура звичайного
Снігурі утворюють моногамні пари, у більшості випадків на все життя. Сезон розмноження у них починається наприкінці квітня та триває до липня. Кожна пара снігурів має по 2-3 виводки за цей час.
Самиці будують чашоподібні гнізда з гілок, коріння, моху та лишайників. Вони вистилають їх м’якшими волокнами у вигляді трави, моху, волосся. Зазвичай гніздо снігура звичайного розміщується на великому кущі, заввишки та вшир не менше 4-х м. При цьому воно завжди добре сховане та має щільне укриття.
Самиця снігура звичайного відкладає 4-6 яєць, що мають блідо-блакитний колір з червонувато-коричневими плямами. Вона висиджує їх протягом 12-14 днів. Пташенята снігура можуть самостійно літати вже на 15-18 день після народження.
Самці охороняють гніздо та годують свою пару насінням, яке збирають у спеціальні мішечки на дні свого рота. Молоді птахи залишаються поруч з батьківським гніздом. Вони зазвичай сідають на деревах між самцями на верхніх гілках та самицями – на нижніх. Статевої зрілості молоді снігурі набувають приблизно через рік.
Цікавий факт! При залицянні самець снігура звичайного дарує гілочку своїй обраниці. Якщо самиця приймає цей скромний подарунок, то можна вважати, що пара створена.
Хижаки та загрози для снігура звичайного
Малі яструби – головні хижаки цих птахів. Снігурі намагаються їх уникнути, залишаючись ближче до укриття. На яйця та пташенят цих птахів можуть полювати ворони та круки, сороки та сойки, а також ласки та горностаї. Останні можуть ловити навіть дорослих птахів.
Люди здавна вважали снігурів шкідниками, оскільки ці птахи здатні знищити плодовий сад. Також через розширення сільськогосподарських угідь значно зменшилося середовище існування для цих птахів.
Знищення лісових живоплотів та бур’янів призвело для зменшення можливого укриття для снігурів, які при пошуках їжі стали більш вразливими для хижаків. Саме через це популяція цих птахів значно зменшилася за останні десятиліття.
Тривалість життя снігура звичайного
У дикій природі ці птахи живуть недовго. У середньому тривалість життя снігура звичайного становить від 2-х до 5-ти років. Він особливо вразливий для хижаків через своє яскраве забарвлення та погану здатність до польоту.
Проте головною загрозою для цих птахів є деградація середовища існування. Починаючи з 1960-х років, через розвиток сільського господарства був значно зменшений щільний покрив, від якого залежать снігурі.
Проте ці птахи наразі належать до видів, що викликають найменше занепокоєння. Їхній ареал розповсюдження дуже великий, а популяція снігурів в світі оцінюється в 38-65 млн. дорослих особин. Проте останніми десятиліттями вона скорочується та потребує заходів щодо збереження.