Сайгак степовий або сайга татарська (сугак) – рідкісна антилопа степів, яка має незвичний вигляд через великий ніс, схожий на хобот слона. Раніше ці тварини були доволі поширені на теренах Європи та Азії, проте наразі вони належать до видів, що зникають. В Україні сайгак зник ще у 19 ст. через полювання людей.
Сайгак степовий – класифікація та наукова назва
Сайгак – ссавець ряду Оленеподібні, підряду Жуйні, родини Бикові, підродини Антилопові. Ці антилопи є представниками роду Сайгак (Saiga) та однойменного виду, який вперше був описаний Карлом Ліннеєм під назвою «сайга татарська».
Існує 2 підвиди сайгака степового – звичайний та монгольський. Перший поширений у Казахстані, тоді як другий зустрічається лише на заході Монголії.
Назва цих антилоп походить з тюркської мови. За однією з версій, слово «сайгак» може означати «швидкий, вправний», що пов’язано зі здатністю цих тварин до стрімкого бігу та високих стрибків.
Цікавий факт! В узбецькій мові сайгака звуть «ак-куйрук», що означає «білий хвіст».
Як виглядає антилопа сайгак?
Ці антилопи зовні трохи схожі на кіз, за винятком великої морди, що властива як самцям, так і самицям. Тіло у них квадратної форми, а ноги – довгі та тонкі. Самці мають злегка вигнуті роги бурштинового відтінку, завдовжки до 30 см. Ростуть вони до 1,5 років, а вага обох рогів становить приблизно 300 г.
Завдовжки сайгак сягає до 1,4-1,5 м, а заввишки – 60-80 см. Самиці зазвичай приблизно на три чверті менші за самців. Вага у самців становить до 50 кг, а у самиць – до 40 кг.
Забарвлення хутра у сайгака світло-червонувато-жовте або коричневе. Воно стає блідішим влітку, тоді як взимку набуває більш сіро-тьмяного кольору та стає довшим, ніж у теплу пору року. Взимку хутро сайгака майже на 70% щільніше, ніж влітку. Шерсть на череві цілий рік залишається світлою.
Дивовижний вигляд антилопі сайгак надає збільшений ніс, що висить над ротом та має широко розставлені ніздрі. Завдяки йому ці тварини можуть краще фільтрувати пил у тому сухому середовищі, де вони мешкають.
До того ж взимку велика площа носа сайгака сприяє зігріванню холодного повітря, яке вдихає тварина. Також великий ніс цих ссавців сприяє посиленню шлюбних криків під час сезону розмноження.
Цікавий факт! Скам’янілості сайгака датуються ще пізнім плейстоценом. Вважається, що зовнішній вигляд цих антилоп майже не змінився з тих часів, коли вони співіснували з мамонтами.
Поведінка та спосіб життя сайгака
Сайгаки живуть групами приблизно з 1000 особин. Проте поза сезоном розмноження вони найчастіше за все зустрічаються групами з 30-40 тварин.
Великі стада самиць сайгака мігрують разом перед сезоном розмноження, а потім розбиваються на менші групи. Також відомо про великі стада, що складаються винятково із самців.
Ці тварини ведуть кочовий спосіб життя, щоденно долаючи до 115 км. Вони здатні перетинати річки, але намагаються уникати скелястих схилів.
Завдяки великим масовим міграціям з літніх до зимових пасовищ сайгаки уникають суворої зими. Зиму сайгаки проводять там, де немає снігу або ж його покров не перевищує 15-20 см.
Вдень ці антилопи харчуються на трав’янистих ділянках поблизу водойми. Вночі вони викопують у землі круглі вдавлення для сну. Більшу частину світлого часу ці тварини витрачають на переміщення між пасовищами.
Цікавий факт! Сайгак має дуже чутливий слух та здатен уловлювати навіть мало чутні звуки на доволі великій дистанції.
Де живе сайгак та яке його середовище існування?
Існує декілька окремих популяцій цих тварин, серед яких переважає сайгак степовий звичайний. Вони кочують по напівзасушливих луках та степах Центральної Азії, включаючи Казахстан, Киргизстан, Узбекистан та захід Монголії.
Раніше сайгаки були широко поширені не лише на азійських, але й на європейських теренах. В Україні ці антилопи населяли степи до самих Карпат, але повністю зникли ще у 19 ст. через полювання на них людей. Наразі відновлення популяції сайгаків на українських теренів неможливо через відсутність необхідного для них степового простору.
Ці тварини надають перевагу сухому середовищу існування. Великі стада сайгаків збираються переважно на рівнинних територіях, позбавлених пагорбів та перетнутої місцевості.
Що їсть сайгак?
Подібно до більшості різновидів антилоп, сайгаки – травоїдні ссавці. Їхній раціон складається з сотень різноманітних рослин середньоазіатських степів. Найчастіше за все сайгаки харчуються травами, лишайниками, полином. При цьому, чимало рослин у раціоні цих антилоп є отруйними для інших тварин.
Щоденно сайгак з’їдає від 3-х до 6 кг трав’янистого корму, а потребу у воді він задовольняє переважно через споживання соковитих трав. Під час найбільшої посухи ці антилопи часто змінюють пасовища та починають шукати не лише соковиті корми, а й водойми.
Розмноження сайгаків
Під час сезону розмноження, що починається у листопаді, ці антилопи поділяються на менші групи з одного самця та приблизно 5-10 самиць. Самці борються за контроль над гаремом, а потім захищають його від посягань конкурентів, використовуючи під час бою свої вигнуті роги. Ці бійки доволі жорстокі та часто можуть бути смертельними.
Під час сезону розмноження самці взагалі не пасуться, оскільки кожну хвилину витрачають на захист свого гарему. Тому 80-90% самців сайгаків гинуть під час шлюбного періоду або через недоїдання, або під час захисту свого гарему.
Самиці сайгаків виношують потомство приблизно 5 місяців. Наприкінці весни або ж на початку літа на світ з’являється 1-2 дитинча (у молодих особин зазвичай 1), яких ці тварини ховають у траві, де малюки проводять перші 8 днів, поки не зможуть ходити. Перші 4 місяці вони харчуються молоком матері.
Самиці сайгака досягають статевої зрілості протягом першого року життя, тоді як самці – лише у віці 2-х років. У дикій природі ці антилопи живуть 10-12 років.
Цікавий факт! Самці сайгака, які мають довший ніс та видають нижчі звуки, вважаються більш конкурентоспроможними у боротьбі за самиць.
Хижаки та загрози для сайгака
На дорослих сайгаків найчастіше за все вправно полюють вовки, що є головними хижаками цих ссавців на азійських рівнинах. Молоді особини можуть ставати здобиччю здичавілих собак та лисиць.
Проте найбільшою загрозою для сайгаків є люди. Через нерегульоване полювання популяція цих тварин зазнала значного скорочення.
М’ясо та роги сайгаків мають великий попит. Роги цих антилоп особливо цінуються у китайській медицині. Масове браконьєрство та полювання призвели до скорочення виду.
Сайгаки також схильні до низки щорічних хвороб та вірусів. Через бактеріальну інфекцію пастерельоз у 2010 та 2015 роках загинули тисячі цих антилоп.
Цікавий факт! Сайгак може бігати зі швидкістю до 80 км/год, що дозволяє йому рятуватися від хижаків у степах.
Популяція сайгаків
Наразі існує 5 основних популяцій цих антилоп по всій Центральній Азії. Загальна їхня кількість невідома, але за оцінками може становити від 50 000 до 150 000 особин.
Проте раніше популяція сайгаків обчислювалася мільйонами. Станом на 2004 р. було відомо про існування у дикій природі до 750 особин монгольських сайгаків.
Зусилля з охорони природи відзначили збільшення потомства цих тварин у 2019 році. Тоді як у 2018 р. народилося лише 58 малюків сайгака, то у 2019 р. їхня кількість перевищила 500 особин.
Проте цього недостатньо для порятунку популяції цих тварин. Ще з 2002 року сайгаки належать до видів, що внесені до Червоного списку, як ті, що знаходиться під загрозою зникнення.