Південна Америка – континент контрастів. Тут можна відшукати пляжі, джунглі, долини, засніжені гори та дивовижні пустельні середовища. Нижче наведені пустелі Південної Америки (з фото та описом), які вражають найдивовижнішими у світі ландшафтами та краєвидами.
Патагонська пустеля, Аргентина та Чилі
Ця піщано-кам’яниста пустеля у Південній Америці є найбільшою, а у світі за розміром вона займає сьоме місце. Вона охоплює площу 673 тисячі кв. км. Понад 70 млн років тому тут мешкали динозаври. Також ці пустельні території бережуть пам’ять про чимало стародавніх народів та корінних племен.
Патагонська пустеля – це напівпосушливе плато, покрите чагарниками. Вона охоплює значну частину півдня Аргентини. Патагонська пустеля є унікальною за своєю географією. З одного боку вона оточена величними Андами, а з іншого – водами Атлантичного океану.
В її ландшафтах чергуються плато та каньйони з долинами. У західній частині терени Патагонської пустелі усіяні озерами льодовикового походження.
Оскільки Патагонська пустеля розташована поблизу Антарктики, то її ландшафти також є доволі крижаними. Середня температура тут становить приблизно +3°С. Дощова тінь, створена Андами, заважає цій території отримувати багато річних опадів.
Патагонська пустеля малонаселена людьми, але її тваринний світ хоч і невеликий, але доволі різноманітний. Тут зустрічаються гуанако, які є близькими родичами лам, нанду, карликовий броненосець та патагонська сіра лисиця.
Пустелі Південної Америки з фото: Атакама, Чилі
Найбільш відома південноамериканська пустеля розташована уздовж узбережжя півночі Чилі. Вона утворює суцільну смугу довжиною майже 1000 км та вражає неймовірними й захопливими краєвидами. Над найбільшим солончаком у Південній Америці – Салар-де-Атакама височіють дивовижні вулкани.
Не менш чудовими є пейзажі Місячної долини Валле-де-ла-Луна, що схожі на позаземні. Також пустеля Атакама вражає помаранчевими та бежевими пісками, які тягнуться до кількох скелястих пагорбів.
Внутрішня частина пустелі Атакама майже позбавлена рослинності. Її нерідко використовують для випробування місячних посадкових апаратів та прототипів марсоходів, оскільки ландшафти тут нагадують позаземні поверхні.
Попри те, що Атакама – найсухіша пустеля Південної Америки (дощів взагалі може не бути декілька років), вона має дивовижне різноманіття дикої природи. Тут можна побачити таких дивовижних птахів як фламінго, лиски та навіть пінгвінів Гумбольдта. Зазвичай вони населяють узбережжя або невеликі лагуни.
Окрім птахів, у цій пустелі Південної Америки можна побачити барвисті товщі гірських порід, дивовижні гейзери та мальовничі місця. Крім того, Атакама вважається одним з найкращих місць у світі для спостереження за зірками через надзвичайно чисте небо.
До уваги! Атакама – найсухіша неполярна пустеля у світі.
Сечура або Перуанська пустеля, Перу
Ця південноамериканська прибережна пустеля знаходиться на західному узбережжі Перу та охоплює одні з найкращих пляжів країни. На заході пустеля Сечура межує з Тихим океаном та простягається на 20-100 км углиб материка на сході, поки не досягає вторинних хребтів Анд.
Декілька річок протікають через цю пустелю та впадають у Тихий океан. Саме завдяки їхній наявності у цій місцевості процвітали стародавні пустельні культури, такі як Мочика та Сікан. У цій пустелі Південної Америки також бувають дощі та повені під час явища Ель-Ніньо.
Клімат у цій пустельній місцевості влітку теплий, а взимку вологий, із середньою річною температурою +22°С. Щорічна кількість опадів становить від 20 до 50 мм.
Загалом пустеля Сечура характеризується невеликим рослинним покривом. Проте в деяких районах спостерігається легкий покрив дрібних однорічних трав під час періодів тривалого туману, особливо у роки Ель-Ніньо.
Пустелі Південної Америки: Монте, Аргентина
Ця субтропічна пустеля розташована на північ від Патагонської та на південний схід від Атаками. Вона охоплює площу 460 тисяч кв. км та майже не має помітного відмежування від інших великих пустель Південної Америки. Разом ці пустельні території утворюють нескінченну величезну пустелю континенту.
Проте пустеля Монте відрізняється від сусідніх тим, що є придатнішою для життя. Вона підтримує більшу різноманітність дикої природи, ніж її сусіди. Тут зустрічаються броненосці, пуми та різні гризуни.
Пустеля Гвахіра (Гуахіра/Гоахіра), Колумбія та Венесуела
Ця південноамериканська прибережна пустеля простягається вздовж узбережжя Колумбії та займає деякі ділянки Венесуели. Вона має дивовижні дюни, солончаки та пляжі. Клімат у цій південноамериканській пустелі спекотний, температура у середньому становить +27°С.
Гуахіра – найбільша пустеля Колумбії. Вона розташована у найпівнічнішій точці Південної Америки та охоплює площу 18 тисяч кв. км.
Ця територія має великі запаси вугілля – Ель Серрехон. Тут знаходиться найбільша вугільна шахта відкритого типу у світі.
Популярними мешканцями пустелі Гвахіра є рожеві фламінго. Також у цій пустелі мешкає корінне населення ваюу, джерелом води для якого є дві річки, що протікають через ці пустельні території.
Цікавий факт! У межах пустелі Гвахіра розташований національний парк Макуїра, що являє собою тропічний оазис.
Пустелі Південної Америки з фото: Татакоа, Колумбія
З двох пустель Колумбії Татакоа насправді є найменшою. Вона займає площу лише 330 кв. км. Однак, її частіше відвідують мандрівники через унікальні ландшафти.
Кам’яниста пустеля Татакоа має дві окремі зони, кожна з яких відрізняється своїм унікальним кольором. Зона Лос-Ойос має сірі тони каменів та піску, тоді як Куско вражає червоними ландшафтами. Через ерозію скельних утворень, ця південноамериканська пустеля може здаватися Місяцем та Марсом відповідно.
На теренах Татакоа випадає достатня кількість опадів, що робить тут можливим життя для комах, змій, гризунів, черепах, орлів. До того ж у цій пустельній місцевості ростуть масивні кактуси заввишки до п’яти метрів.
Цікавий факт! Татакоа, яку за часів конкістадорів називали «Долиною смутку», насправді є сухим тропічним лісом із багатьма видами рослин, а не пустелею. Проте температура у цьому районі Колумбії може бути по-справжньому пустельною.
Пустелі Південної Америки з фото: Меданос, Венесуела
Ця південноамериканська пустеля є найбільшою на узбережжі Карибського моря. У 1993 р. вона увійшла до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Пустеля Меданос охоплює площу понад 91 тисячу гектарів, що включає солончаки та прибережні території на північному заході Венесуели.
Назва цієї південноамериканської пустелі перекладається як «Великі дюни». Піщані масиви тут й справді надзвичайно великі. Подекуди дюни сягають до 40 м заввишки. Піски тут сухі та м’які, та з’являються через вітрову ерозію гірських порід.
Клімат у пустелі Меданос – один з найсухіших на теренах Венесуели. Середня температура протягом року тут становить +27+30°С. Зафіксований максимум сягав +47°С.
Опади становлять лише 250-500 мм на рік. Фауна цієї пустелі Південної Америки доволі бідна та складається переважно з плазунів, кажанів та мурахоїдів.
До уваги! Більшість пустель Південної Америки мають значну кількість опадів, і технічно не є пустелями. Проте вони називаються так через сухий та нерідко спекотний клімат.
Пустеля Сальвадора Далі, Болівія
Ця безплідна долина на південному заході Болівії отримала свою назву через сюрреалістичні пейзажі, які виглядають як на картині Далі. Величезна ділянка суходолу пронизується вітрами та має безплідний вигляд. Деякі з цих ландшафтів нагадують фон відомої картини Далі «Стійкість пам’яті».
Однією з дивовижних пам’яток цієї пустелі Південної Америки є Кам’яне дерево або Арбол-де-П’єдра. Вітер та пісок роз’їли цей камінь, надавши йому дивовижну форму, що нагадує дерево.
До уваги! Ця невелика пустеля розташована у тому ж регіоні Болівії, що й солончаки Уюні, тому можна за раз відвідати обидва дивовижних місця країни.
Ленсойс-Мараньєнсіс, Бразилія
Технічно ця місцевість не є пустелею, але вона безперечно заслуговує на згадку у списку пустель Південної Америки через надзвичайно великі піщані дюни. На теренах цього національного парку Бразилії щороку випадає майже 1200 мм опадів.
Саме тому його не можна вважати справжньою пустелею. Проте хвилясті білі дюни викликають зовсім інші асоціації.
Сліпучі білі дюни Ленсойс-Мараньєнсіс простягаються на кілометри. З січня по червень тут випадають незначні дощі, внаслідок чого у долинах між дюнами утворюються тисячі кришталево чистих лагун.
До уваги! Найкращий час для відвідування цієї дивовижної місцевості – липень-вересень. У цей час басейни найбільш дивовижні, а температура помірна.
Соляна пустеля Уюні, Болівія
Насправді, це не типова пустеля, а найбільший у світі солончак, що є дном висохлого озера. Це величезне блискуче море солі розташоване у південно-західній частині Болівії, на висоті 3653 м. Його площа становить 12 тисяч кв. км.
Кактуси та скелі ведуть до безплідної соляної пустелі, яка простягається до гір удалині. Цей незвичайний болівійський ландшафт усіяний фламінго та різноколірними лагунами, як-от червона Лагуна Колорадо та нефритова Лагуна-Верде. Проте, якщо стояти спиною до яскравих озер та дивитись на горизонт, то єдине, що можна бачити за кілометри – гігантський простір нескінченної білої солі.