Кактуси – дивовижні рослини з голками або колючками. В дикій природі вони зустрічаються переважно в жаркому сухому кліматі. В світі існує понад 2000 видів кактусів, які відрізняються за розміром та зовнішнім виглядом. Не дивно, що при такому різноманітті вони є улюбленими домашніми рослинами.
Кактуси – загальний опис та характеристика
Кактуси належать до родини Кактусові (Cactaceae), що об’єднує різноманітні види квіткових рослин, які мають соковиті стебла. Вони мають доволі дивні форми, колючки та яскраві квіти. Деякі з них схожі на подушечки для шпильок, інші – нагадують морських зірок або навіть травинки.
Існує приблизно 2000 різних видів кактусів. Навіть у межах певного виду є певна кількість варіацій між окремими рослинами. Наприклад, колючки можуть відрізнятися за довжиною та кольором.
Більшість кактусів є стебловими сукулентами. Вони мають товсті м’ясисті або соковиті стебла з восковою поверхнею, що діють як резервуар для зберігання води. За винятком декількох високих видів та чьоли, кактуси не мають або мають дуже мало деревної тканини.
До уваги! Від інших сукулентних рослин кактуси можна відрізнити за наявністю ареол – невеликих подушкоподібних структур з трихомами (рослинними волосками) та колючками (майже у всіх видів) або колючими щетинками.
Як виглядають кактуси?
Кактуси дуже різноманітні за розміром та формою. Гігантський сагуаро виглядає як голе дерево із товстим стовбуром і довгими, загнутими догори гілками. Він може виростати до 18 м. Інші кактуси мають висоту менше 2,5 см.
У більшості видів кактусів листя відсутнє, сильно зменшене або модифіковане як колючки. Останні мінімізують площу поверхні, з якої втрачається вода.
У кактусів дуже довге коріння, яке простягається крізь піщаний кам’янистий ґрунт. Воно росте близько до поверхні, збираючи якомога більше води.
Наприклад, у сагуаро коренева система має довжину 15 м. Після сильного дощу коріння кактуса вбирає та транспортує велику кількість води назад до стебла рослини.
Більшість кактусів росте дуже повільно. Молодим рослинам може знадобитися рік або більше, щоб досягти висоти 2,5 см. Старі кактуси можуть виростати на 7,5-10 см щороку. У природному середовищі вони живуть від 50 до 200 років.
Колючки кактуса
Найбільш відмінною рисою всіх кактусів є колючки. У деяких видів вони м’які пір’ясті, у інших – жорсткі та гострі. Вчені вважають, що насправді це видозмінене листя. Цілком можливо, що спочатку воно мало типовий вигляд, але з часом перетворилося на шипи.
Залежно від виду колючки кактуса можуть бути короткими, довгими, м’якими або гострими, прямими або мати гачкуваті кінчики. Вони ростуть на стеблі скупченнями з невеликих грудок або горбків (ареолів), що утворюють регулярні візерунки.
У деяких видів (наприклад, у сагуаро) ареоли зливаються, утворюючи ребра, які проходять уздовж стебла. Ребра дають рослині тінь і допомагають стеблу зберігати воду.
Існує 2 основних типи шипів: центральні, що важчі, більш глибоко пігментовані та часто гачкуваті, та радіальні, які зазвичай прямі та розкидані навколо центральних.
Деякі кактуси рифлені або ребристі. Інші мають форму виступів, що називаються горбками. У кактусів такого типу ареоли з колючками розташовані на кінчиках. Горбки деяких видів мають борозенки на верхній поверхні, що є продовженням ареоли.
Функції кактусових колючок
Колючки допомагають кактусам виживати в жаркому сухому середовищі, де вони зазвичай ростуть. Вони відкидають тінь по всій рослині в найбільш спекотні часи, тим самим захищаючи її. Крім того, колючки слугують захисним механізмом, заважаючи тваринам з’їсти кактус.
Також шипи дозволяють отримувати рослині воду, необхідну для виживання. Зазвичай кактуси ростуть у сухому, посушливому середовищі, проте поблизу є водойми. Колючки створюють зону, де волога від туману може конденсуватися та згодом стікати по стовбуру прямо до коріння рослини.
Квіти кактуса
Усі кактуси дають квіти. Ареоли – це місце, де зазвичай беруть початок і колючки, і квіти. Вони розподілені вздовж стебла та іноді мають повстяні та довгі волоски.
Квіти у кактусів часто великі та барвисті, зазвичай поодинокі. Залежно від виду вони можуть бути білими або яскравими (жовтими, помаранчевими, лавандовими або червоними).
У більшості різновидів кактусів квіти недовговічні, їхнє цвітіння триває всього декілька днів. Деякі кактусові квіти розкриваються лише вночі. Вони можуть відкриватися протягом дня або менше, перш ніж зів’янути. Плоди кактусу зазвичай є ягодами та містять чимало насіння.
До уваги! У кактусів важко відрізнити чашолистки від пелюсток квіток. Вони поступово змінюються від одного до іншого, переходячи від зеленого до яскравого кольору.
Де ростуть кактуси в дикій природі?
Нерідко кактуси вважають рослинами, що ростуть винятково в пустелі. Проте чимало їх видів можуть зустрічатися в різних середовищах існування.
Наразі кактуси можна побачити по всьому світу. При цьому більшість їхніх видів походить з теренів Америки. Чимало існуючих кактусів в дикій природі ростуть у жарких та сухих регіонах.
У Північній Америці вони поширені в Мексиці та багатьох частинах південного заходу Сполучених Штатів. Проте кактуси також можна знайти в горах, у тропічних лісах, а деякі навіть ростуть на Алясці та поблизу Антарктиди.
Кактуси поширені більшою частиною Північної та Південної Америки, від Британської Колумбії та Альберти до Чилі та Аргентини. Найбільша кількість та різноманітність видів в природі зустрічається на теренах Мексики.
Деякі види кактусів ростуть в Східній Африці, на Мадагаскарі та Шрі-Ланці. Хоча ці колючі рослини іноді ростуть у тропічних або субтропічних районах, більшість з них все ж зустрічається у посушливих регіонах та добре пристосовані до них.
Види кактусів з фото та описом
Кактуси опунція (Opuntia)
Цей вид кактусів налічує приблизно 300 різновидів, деякі з яких є найбільш холодостійкими. Більшість з них ростуть у Західній півкулі та культивуються заради їхніх плодів та їстівного листя.
Опунція – колючий кактус із плоским стеблом та їстівними плодами. Він має веслоподібне листя, схоже на подушечку, вкрите колючками. Опунція цвіте ефектними червоними, жовтими або фіолетовими квітами та має яйцеподібні помаранчеві плоди, що ростуть із кінчиків листя.
В дикій природі ця колюча рослина є звичайним явищем у пустельних ландшафтах. В розплідниках вирощують десятки сортів кактусу опунція – переважно через їхню декоративну цінність. При мінімальному догляді ці кактуси рясно цвітуть та плодоносять.
Доволі поширена індійська опунція може виростати до 4,8-7 м у висоту. Діаметр стовбура у неї сягає приблизно 90 см. Для цього виду кактусів характерні декілька великих подушечок у формі диска, що утворюють великі зарості.
Забарвлення плодів у індійської опунції варіюється від зеленого до темно-червоного. Зустрічається цей вид кактусів на півдні Сполучених Штатів – від Флориди до Каліфорнії.
Фіолетова опунція зустрічається в сухому ландшафті Арізони. Цей кактус легко впізнати за численними плоскими стеблами або подушечками синьо-сірого кольору з темно-фіолетовим забарвленням по краях стебла.
Ці дископодібні подушечки вкриті гострими, жорсткими шипами. Квітки зазвичай жовті. Висота цього виду опунції сягає від 30 см до 1,5 м, а ширина – до 1,8 м.
Кактуси карнегія або сагуаро (Carnegiea gigantea)
Цей вид кактусів – ендемік пустелі Сонора в штаті Арізона. Він процвітає на рівнинних, скелястих ділянках або на схилах. Цей кактус є справжнім рекордсменом за розміром, тривалістю життя та популярністю в світі.
Сагуара – найвищий з існуючих кактусів. Він має деревоподібну форму та може сягати до 12-15 м заввишки і до 3-х метрів у діаметрі. Добре зволожений кактус сагуаро такого розміру може важити приблизно 5,4 т.
Ці величезні кактуси ростуть доволі повільно. Вони часто досягають 50 років до першого цвітіння і 75 років – до розвитку гілок. Вік кактуса сагуаро в дикій природі може сягати до 150-200 років. Швидкість його росту та висота залежать від кількості опадів.
Найбільш впізнаний вигляд кактусу карнегія надають гілки, що нагадують руки, загнуті вгору та прикріплені до товстого стовпчастого стебла. Може знадобитися до 75 років, щоб у сагуаро відросла перша гілка.
Колючки у цього величезного кактусу особливо гострі та можуть виростати до 1 мм на день. Цвіте він великими білими восковими квітами, схожими на трубу, з квітня по червень. Квітки розпускаються після заходу сонця та закриваються вдень. Вони приваблюють колібрі та бджіл та дають червоні плоди.
Чимало північноамериканських індіанців використовували ці кактуси як джерело їжі протягом століть. Також сагуаро забезпечують середовище існування для гніздування птахів та пилок і нектар для комах та кажанів.
До уваги! Кактус сагуаро можна вирощувати вдома, якщо помістити його в яскраво освітлену кімнату із можливістю регулярного переміщення на вулицю.
Слоновий кактус або гігантський мексиканський кардон (Pachycereus pringlei)
Цей вид є одним із найбільших кактусів, що зустрічаються в пустелі. Росте він на теренах північно-західної Мексики, а також у штатах Сонора та Нижня Каліфорнія.
Цей кактус сягає до 21 м у висоту та може важити до 25 тон. Росте він дуже повільно. Середня швидкість зростання становить приблизно 10 см на рік.
Гігантський мексиканський кардон може рости навіть на голій скелі без будь-якої ґрунтової основи. Все це завдяки грибковим та бактеріальним колоніям на його корінні. Вони допомагають фіксувати азот із повітря, таким чином розщеплюючи породу на поживні речовини.
За формою та ростом кактус кардон нагадує сагуаро. Проте він сильніше розгалужений, а його гілки з’являються лише біля основи. Слоновий кактус дає великі білі квіти, що розташовуютьс вздовж ребер рослини, а не лише на верхівках стебел.
До уваги! Кактус кардон можна вирощувати в кімнатних умовах, але йому потрібно достатньо сонця і тепла, оскільки він пристосований для пустелі.
Ехінокактус (Echinocactus)
Цей невеликий круглий кактус не дуже високий, але доволі широкий. Зазвичай він виростає до 90 см заввишки, хоча подекуди може сягати навіть майже 3 м. Найбільші ехінокактуси ростуть в пустелі Мохаве на півдні Каліфорнії. Через пухкий та круглий вигляд цей вид ще відомий як «бочковий кактус».
В природі ехінокактус зустрічається у пустелях Південної та Північної Америки. Він може жити понад 100 років та щорічно цвіте, досягнувши зрілості. Ехінокактус – один із найстійкіших пустельних кактусів. Він вражає своїми численними, яскраво вираженими ребрами.
Колір колючок у нього може варіюватися від блідо-жовтого до помаранчево-червоного – залежно від виду та віку рослини. Крім того, шипи залежно від виду можуть бути довгими, щільними та гострими, або ж скупчуватися та мати ватяні нитяні покриви. Квітка ехінокактуса, що розпускається щорічно, зазвичай пурпурова, жовта, помаранчева або червона.
Цей кактус після цвітіння дає невеликий плід у формі ананаса. Якщо його не чіпати, то він може залишатися на рослині цілий рік. Однак, фрукти не їстівні, оскільки вони переважно гіркі та досить сухі.
Кактус Шлумбергера (Schlumbergera)
Цей вид ще нерідко звуть «різдвяним кактусом» або «квіткою травня». Ці назви стосуються сезону його цвітіння, який у Північній півкулі триває з листопада по січень, а в Південній – у травні.
В дикій природі кактус Шлумбергера найчастіше за все зустрічається в тінистих лісах прибережних гір у південно-східній частині Бразилії. Він є епіфітною рослиною, та росте на деревах і інших рослинах або на скелях, а не в ґрунті.
Цей чагарникоподібний кактус може виростати до 1,2 м. Він має довгі безлисті стебла з квітками різного кольору на кінці. Цвіте кактус Шлумбергера двічі на рік.
Кактус цереус (Cereus tetragonus)
Цей вид кактусу ще відомий як «Казковий замок». Пов’язано це з тим, що він має чимало вигнутих гілок, які різняться за висотою та нагадують крихітні вежі.
Зазвичай цей кактус не цвіте, але якщо це відбувається, то з’являються білі квіти, що розпускаються вночі. Його зелена м’якоть з віком буріє. Зібрані в скупчення кінчики розширюються і з часом розгалужуються в міру росту.
Зазвичай кактус цереус нерідко тримають у якості кімнатної рослини через його невеликі розміри. Його максимальна висота сягає 1,8 м. Проте ростуть ці кактуси дуже повільно, тому потрібен деякий час, щоб вони досягли повної зрілості. В природі вони зустрічаються в Північній Америці.
Кактус астрофітум зірчастий (Astrophytum asterias)
Цей вид також відомий як кактус «морського їжака» або «морської зірки» через форму, подібну до цих морських істот. В дикій природі астрофітум зірчастий росте у кам’янистих напівпустелях Техасу та деяких штатів Мексики на висоті 150-200 м, інколи – в прибережній смузі. У Сполучених Штатах він визнаний видом, який знаходиться під загрозою зникнення.
Ці кактуси вирощують як кімнатні рослини ще з 1840-х років. Вони виростають лише до 5-7,5 см заввишки.
З їхньої верхівки ростить жовті квіти з червонуватою основою майже такого ж розміру, як і сам кактус. Період цвітіння триває з березня по червень. Маленькі рожеві плоди овальної форми утворюються з квітня по червень.
Колючок у астрофітума зірчастого немає. Зеленувато-коричневе тіло вкрито білими лусочками, що додають йому декоративності. На жаль, в дикій природі цей вид кактусів перебуває під загрозою знищення через втрату середовища існування та надмірну зацікавленість колекціонерів в ньому.
Кактуси астрофітум багатокрапковий (Actrophytum myriostigma)
Цей пустельний кактус легко впізнати завдяки округлій формі з 3-7 вираженими вертикальними ребрами. Зверху він має характерну форму зірки. Також цей кактус має назву «капелюх єпископа».
Ці низькорослі блакитно-зелені кактуси мають помітну жовту квітку під час цвітіння. Потім з’являються червонуваті плоди, що надають рослині величезної декоративної привабливості.
Заввишки цей кактус сягає 0,7-1 м. По мірі зростання він стає більш циліндричним, а не куполоподібним. Унікальна його особливість полягає в тому, що він не має помітних колючок і білуватих пучків, характерних для багатьох кактусів.
Рідний ареал зростання астрофітума багатокрапкового – центр північної Мексики та південь Каліфорнії. Цей кактус процвітає в сухому кліматі, на кам’янистих ґрунтах і в чагарникових рівнинах, де на нього потрапляє багато прямого сонячного світла та немає тіні.
Кактуси мамілярія Хана (Mammillaria hahniana)
Цей вид ще відомий як кактус «Стара Леді» через те, що його поверхня вкрита довгими білими шипами. Він виростає до 25 см у висоту та до 50 см вшир. В дикій природі цей вид кактусів зустрічаються у центральній частині Мексики.
Дрібні фіолетові квітки з’являються навколо верхівки мамалярії Хана з весни до літа. Цей кактус доволі популярна домашня рослина. Його рекомендують заводити початківцям через мінімальні потреби у догляді.
Кактуси гімнокаліціум Міхановича (Gymnocalycium mihanovichii)
Цей вид доволі популярний серед поціновувачів кімнатних рослин. Нерідко він відомий ще як «місячний кактус». Проте ця назва більше відноситься до його найпопулярніших сортів, що являють собою мутантів, у яких повністю відсутній хлорофіл.
Верхівка у них має біле, рожеве, помаранчеве, червоне або яскраво-жовте забарвлення. Ці кактуси зазвичай вирощують як кімнатні рослини через їх невеликі розміри. Їхня висота не перевищує 25-30 см.
Кактус подовжена мамілярія або елонгата (Mammillaria elongata)
Цей вид кактусів ще відомий як «золотий мереживний» або «жіночий пальчиковий». Остання назва пов’язана з його п’ятьма стеблами у формі трубочок. Ці кактуси вкриті довгими жовтими або коричневими шипами, які можуть бути дуже гострими.
Навесні на верхній частині стебла мамілярії подовженої утворюються білі, жовті, а іноді червонувато-фіолетові квіти. В дикій природі ці кактуси ростуть в Мексиці. Проте вони доволі розповсюджені як кімнатні рослини, але слід пам’ятати, що їм потрібно достатньо світла.
Кактус «Дід»/«Старий» або цефалоцереус старий (Pachycereus scottii)
Назву «Дід» цей вид кактусів отримав через довгі білі волоски, якими вкрито усе стебло. Під ними ховаються маленькі жовті шипи, які доволі гострі.
Кактус «Старий» має колоновидну форму та добре процвітає в сонячному посушливому середовищі пустелі. В дикій природі цефалоцереус старий зустрічається у східній частині Мексики та на півдні Аризони.
Синювато-зелені стебла цього кактусу ростуть вгору та мають ребристі краї з короткими чорними або коричневими шипами. Росте він дуже повільно, і для його цвітіння може знадобитися від 10 до 20 років.
Цвіте він красивими червоними, білими або жовтими квітами. Вони з’являються влітку та повністю розпускаються лише вночі. Плоди – яйцеподібні, яскраво-червоного кольору. Цей вид кактусів виростає до 3-х метрів вшир та в висоту.
Кактуси пахіцереус облямований (Lophocereus marginatus)
Цей кактус ще відомий як мексиканський. Він являє собою високу колоноподібну пустельну рослину з темно-зеленими прямими стеблами, вкритими короткими колючками.
Висота цього кактусу може сягати до 6 м, а ширина – 1,2 м, тоді як його стебла мають діаметр 7,5-10 см. Росте він дуже повільно.
Батьківщина цього кактусу – Центральна Мексика. Однак його можна побачити на південному заході Сполучених Штатів у житлових ландшафтах. Цвіте цей кактус рожевими квітами та має колючі жовті або червоні плоди.
Кактус коріфанта (Coryphantha)
Ці кактуси ростуть на теренах Північної Америки та Центральної Мексики. Існує майже 60 їхніх видів та 20 підвидів. Через це коріфанта вважається одним із найбільших родів кактусів.
Всі представники цього роду вкриті круглими вузликами, кожен з яких містить 10-15 шипів. Квітка у кактуса коріфанта доволі велика. Зазвичай вона має лавандове, рожеве, фіолетове, помаранчеве, біле або жовте забарвлення.
Цей кактус може виростати від 15 до 60 см залежно від виду. Він дає їстівні ягоди, які зазвичай червоного або жовтого кольору.
Кактус «Королева ночі» або епіфіллум гостропелюстковий (Epiphyllum oxypetalum)
Цей вид кактусів отримав назву «Королева ночі» через великі білі квіти, що цвітуть рідко та лише вночі. Як тільки квітка розцвіте, вона в’яне до світанку. Квітки цього кактусу сягають до 15 см у діаметрі та мають дуже сильний аромат.
Цей вид кактусів має вигляд великого дерева з безліччю гілок, схожих на виноградну лозу, з листям. Його плоди мають довжину приблизно 4 дюйми та багряно-червоне забарвлення. Вони є їстівними. В дикій природі ці дивовижні кактуси ростуть від Мексики до Бразилії.
Кактус циліндропунція або стрибуча чолья (Cylindropuntia)
Цей вид кактусів тісно пов’язаний з опунціями, але має більш обмежений ареал розповсюдження в пустелях Сполучених Штатів та Мексики. Місцева назва «чолья» пов’язана з прямими або подовженими циліндричними стеблами, з’єднаними сегментованими частинами. Щільні колючки, вкриті паперовими оболонками, з’являються на всіх чолья, а у деяких видів вони барвисті.
Лише від найменшого дотику вільні сегменти цього кактусу прикріплюються до перехожих за допомогою своїх незліченних грізних шипів. Саме через це він отримав назву «стрибучої чольї». Ці кактуси в природі ростуть у південно-західній частині Північної Америки. Їх краще за все побачити здалеку та не чіпати.
Доволі поширеним видом є циліндропунція Бігелоу, яка ще відома як «плюшевий ведмедик чолла». Цей деревоподібний низькорослий кактус росте в прибережних пустельних ландшафтах Колорадо, пустелі Сонора та північно-західної частини Мексики. Також він зустрічається в національному парку Джошуа-Трі.
Незважаючи на пухнастий вигляд, він покритий сріблясто-білими щільними гострими колючками. Стебла в нього сіро-зелені, а квіти – жовто-зелені. Заввишки цей вид пустельних кактусів сягає від 0,3 до 1,5 м.
Кактус мамілярія пір’яста (Mammillaria plumosa)
Таку незвичну назву цей вид кактусів отримав через своє покриття тонкими білими нитками. Останні слугують як декоративним, так і функціональним цілям. Нитки захищають цей низький, присадкуватий кактус від інтенсивного сонячного світла.
В природі мамілярія пір’яста зустрічається лише в мексиканському Нуево-Леоні. Цей кактус сягає лише 7,5 см у висоту та до 40 см у ширину.
Золотистий ехінокактус Грузона (Echinocactus grusonii)
Цей кактус походить зі східно-центральної частини Мексики. Також його можна побачити на південному заході Америки в посушливих ландшафтах. Проте він є доволі рідкісним та знаходиться під загрозою зникнення в дикій природі.
Ехінокактус Грузона має форму кулі з плоскою верхівкою, насичено темно-зеленим стеблом та м’яко вигнутими золотистими шипами на ребрах. Через специфічний вигляд він ще відомий як «золота бочка» або «золотистий шар».
Цей вид кактусів відомий своїм досить швидким розвитком. Його висота сягає до 3-х метрів, а ширина – приблизно 1 м. Проте у молодих рослин діаметр співпадає за розміром з висотою.
Максимальна висота ехінокактуса Грузона в домашніх умовах становить до 1,5 м. Квіти у нього мають яскраво-жовтий відтінок, утворюючи привабливу крону.
Ескобарія живородна (Escobaria vivipara)
Цей вид кактусів зустрічається в Північній Америці, хоча деякі його різновиди можна знайти від Мексики до Канади. Він має вигляд колючої кулі. Особливістю цього кактуса є прямі білі колючки довжиною 2,5 см. Цвіте він рожевими, червоними, фіолетовими або жовтими квітами.
Ці кулясті кактуси ростуть, утворюючи великі скупчення круглих стебел (до 24-х штук) різного розміру. Вони ще відомі під назвою «вуликових» або «кулькових». Ці кулясті кактуси виростають до 15 см у висоту та вшир.
Органний кактус (Stenocereus thurberi)
Рідний ареал зростання цього виду кактусів – пустеля Сонора, південь Арізони, Сіналоа та Нижня Каліфорнія. Вони процвітають в пустельних ландшафтах та витримують посуху і кам’янисті неродючі ґрунти.
Органний кактус дуже повільно зростає. Він має доволі високий зріст та колоновидну форму із циліндричними вертикальними стеблами.
Ребристі зелені стебла сягають до 5 м заввишки та мають помітні вертикальні гребні. Цвіте органний кактус білими квітами, що розкриваються ввечері, та має великі плоди розміром із тенісний м’яч.
Пристосування кактусів до пустельного середовища існування
Крім унікального зовнішнього вигляду, кактуси мають ще одну визначну особливість, яка відрізняє їх від більшості звичайних рослин.
Їхня здатність адаптуватися до процвітання в найсуворіших умовах надзвичайно вражаюча. Кактуси добре пристосовані до сухих районів зростання завдяки декільком особливостям.
Кактуси мають неглибоку кореневу систему
У пустелях важко знайти воду. Кактуси пристосовані до відсутності вологи через свою розгалужену неглибоку кореневу систему.
Коріння поширюється на більшій площі, але трохи під поверхнею, щоб вбирати невелику кількість дощової води, яка час від часу надходить. Під час сезону дощів більшість кактусів розвивають тимчасові кореневі волоски, щоб краще використовувати невелику кількість води та запобігати її втраті.
Кактуси не мають листя
За винятком декількох видів, кактуси зазвичай безлисті. Ця адаптація допомагає мінімізувати втрати воду під час фотосинтезу.
Пустельні кактуси перенесли фотосинтез від листя до стебла, щоб зменшити втрату вологи. До того ж цей процес відбувається лише тоді, коли температура нижча, переважно вночі.
Соковитість кактусів
Стебла кактуса спеціально пристосовані для зберігання великої кількості води завдяки свої соковитості. Кортикальний шар цих рослин спеціально пристосований діяти як резервуар для води через свої тонкі, але гнучкі клітини, що утримують вологу. Потім ця вода буде виділятися частинами, коли це найбільш важливо, бажано під час сухих сезонів.
Термостійкість кактусів
Для рослин, що ростуть у пустельних середовищах, одним із найлютіших ворогів є сонце. Палюча спека може бути невблаганною для будь-якого живого організму.
Однак кактуси пристосувалися до цього завдяки ефекту гармошки. Завдяки цьому ребра та горбки розширюються, не лопаючись, а потім втягуються, коли вода витрачається. Це дозволяє мінімізувати площу поверхні, на яку потрапляють прямі сонячні промені.
Повільний метаболізм у кактусів
Листя допомагають каталізувати фотосинтез і згодом ріст рослин. Однак для пустельних кактусів менша кількість зеленої тканини означає повільніший метаболізм.
Тому вони повільно ростуть. Проте саме це є адаптацією кактусів до пустельного середовища. Завдяки повільному росту ці рослини зберігають енергію, яка в іншому випадку була б використана для розвитку додаткового листя. Натомість кактуси зосереджені на підтримці існуючих структур, які зберігають їх життя.
Повільний метаболізм також допомагає кактусам довше жити. Вік деяких з них в дикій природі сягає до 200 років.
Захисні колючки кактуса
Більшість пустельних кактусів мають колючки різних форм і кольорів. Вони призначені не для краси, а як захисна функція, що допомагає рослині відлякувати хижаків.
Враховуючи, що кактуси процвітатимуть і залишатимуться зеленими навіть під час посухи, у деяких тварин виникає спокуса посмакувати їхніми смаковитими стеблами. Колючки дозволяють стримувати їх, таким чином зберігаючи шанси рослини на виживання.
Значення кактусів
Кактуси важливі для тварин і людей. Їх стеблами та квітами харчуються дрібні тварини, комахи, птахи. Останні нерідко будують гнізда в кактусових стеблах. Тварини і птахи ховаються і шукають притулку від хижаків серед кактусів.
Також кактуси є джерелом їжі для людей. Після того, як колючки зішкрябані, стебла опунції можна смажити та їсти. Багато людей їдять плоди кактуса або подрібнюють насіння в муку. Деякі різновиди кактусів відіграють важливу роль у виробництві червоного харчового барвника.