Лиска – водоплавний птах, зовні схожий на качку середнього розміру. Нерідко її помилково сприймають за водяну курочку, але насправді вона є лише її віддаленою родичкою. Через темне оперення та гострий дзьоб птах лиска також відомий як «водяна ворона» чи «чорна гагара».
Птах лиска – класифікація та наукова назва
Лиска – птах ряду Журавлеподібні, родини Пастушкові (Ralidae). Він належить до однойменного роду Лиска (Fulica). Останній налічує 10 сучасних видів. Найвідомішою в Європі є лиска звичайна (Fulica atra).
Видову назву ця водоплавна пташка отримала через наявність шкірястої плями на лобі, що нагадує лисину. Також її нерідко помилково звуть водяною курочкою.
Як виглядає лиска? Опис птаха
Зовні лиска дуже схожа на качку, що має доволі скромне забарвлення. Тіло та голова у неї зазвичай чорні чи сіро-чорні, а очі – яскраво-червоні.
Різні види лиски відрізняються один від одного за забарвленням дзьоба, ніг та шкірястої бляшки на лобі. Вага тіла залежно від різновиду може варіюватися від 1-1,5 кг до 2-3 кг.
На відміну від інших водоплавних птахів, лиска не має зрощених перетинок на пальцях ніг. Вона добре плаває винятково завдяки плавальним лопатям, що розташовані збоку пальців та розкриваються під час плавання.
Голос лиски
Діапазон звуків, властивий самцям та самицям лиски, суттєво відрізняється. Загалом ці птахи водойм не дуже «говіркі» у шлюбний період.
Самиця звичайної лиски видає гучні дзвінкі крики на кшталт «тьєк-тьєк». Голос самця тихіший, приглушений, з характерними шиплячими звуками «тсск», що схожі на звук при відкритті пляшки шампанського.
Чубата лиска має різкий тріскучий голос, що нагадує крик коростеля. Також вона видає глухі звуки на кшталт «кхаа-кхаа». Голос білокрилої лиски нагадує лаяння маленького цуценяти.
До уваги! Оскільки самці та самиці лиски зовні виглядають однаково, то відрізнити їх можна лише за вокалізацією.
Де живе птах лиска?
Ці водоплавні птахи живуть на теренах Євразії, Африки, Австралії, Північної та Південної Америки. У світі існує 10 видів лиски.
Переважна більшість з них зустрічається у Південній Америці. В Україні спостерігається лише 1 вид – лиска звичайна.
Зазвичай лиски населяють прісні чи слабо-солоні водойми з повільною течією та прибережні території. Мілководдя та зарості очерету й іншої водної рослинності – типове середовище існування цих птахів.
ТОП-10 види лиски з фото та описом
Лиска звичайна (Fulica atra)
Цей вид зустрічається переважно на теренах Євразії, тому ще відомий як євразійський. Проте також звичайна лиска мешкає у Північній Африці (на узбережжі Тунісу та Марокко), Австралії та за останніми даними – у Новій Зеландії. На європейських теренах представники цього виду не зустрічаються лише у високогірних регіонах та на півночі Скандинавії.
Лиски, що мешкають у Східній та Центральній Європі, належить до мігруючих птахів. На зимівлю вони відлітають до Західної Європи, на Близький Схід, до Африки та на узбережжя Перської затоки.
Лиска звичайна в Україні є гніздовим, перелітним, зимуючим птахом. Вона зустрічається на всій території країни, крім Карпат. Зимує лиска звичайна в Україні на півдні та на Закарпатті. Інколи її можна побачити взимку навіть на водоймах у глибині країни.
У місцях розмноження лиски гніздяться поблизу водойм із заростями комишу, рогозу та тростнику. На зимівлі вони розташовуються на великих відкритих озерах та у морських затоках.
Гнізда у вигляді плавучою платформи з тростнику звичайні лиски створюють на воді. У будівництві житла бере участь як самець, так і самиця.
Довжина тіла у лиски звичайної сягає 36-38 см, а вага – 0,5-1 кг. Представників цього виду легко впізнати за білим дзьобом та білою шкірястою бляшкою на лобі. Забарвлення оперення чорне або темно-сіре.
Американська лиска (Fulica americana)
Ці лиски гніздяться на півночі Північної Америки, а на зиму мігрують на південь Панами. Болота, порослі тростником озера та ріки з повільною течією – головні місця існування цих водоплавних птахів.
Довжина тіла в американської лиски сягає 34-40 см. Самиці зазвичай менші за самців. Забарвлення оперення варіюється від чорного до темно-коричневого та темно-сірого.
Ноги у цих лисок жовтуваті, а дзьоб – білий. Наріст на лобі також білий, але з коричневою плямою у верхній частині. У молодих птахів голова та дзьоб яскраво-червоні.
Американські лиски найчастіше за все мешкають на відкритих водоймах. Гнізда вони створюють серед заростей прибережної рослинності. Поза сезоном розмноження американські лиски утворюють чималі зграї.
Лиска гавайська (Fulica alai)
Цей вид лиски – ендемік фауни Гавайських островів. Прісноводні озера та ставки, болота та солоні лагуни уздовж берега – основні місця існування цих птахів.
Довжина тіла у гавайської лиски у межах 33-46 см. Представники цього виду мають чорне оперення, білу передню частину голови та білий дзьоб. Зовні гавайські лиски дуже схожі на американських, та нерідко вважаються підвидом останніх.
Цей вид належить до числа тих, що перебувають на межі зникнення. Осушення водойм, зміна клімату та напад завезених на Гавайї азійських мангустів – головні причини зниження чисельності гавайської лиски.
Наразі найбільша популяція цих пташок мешкає на заповідних водно-болотних угіддях Макалавен. Загальна їхня чисельність у дикій природі становить близько 1500-2000 особин.
Лиска гігантська (Fulica gigantea)
Цей вид мешкає на теренах плато Альтіплано у Південній Америці. Значна частина його популяції гніздиться поблизу озера Чунгара у чилійському національному парку Лаука.
Представники цього виду – найбільші у світі лиски та загалом найбільші птахи родини Пастушкові. Довжина тіла у них сягає 64 см. Червоні ноги та сірий дзьоб також є характерними ознаками гігантських лисок. Лобна бляшка у них жовта.
Гігантські лиски ніколи не гніздяться колоніями. Для створення величезного гнізда-платформи вони використовують рослинність, яку добувають зі дна водойми або ж крадуть в інших птахів. Висота їхнього житла нерідко сягає 60 см, а діаметр – до 4-х метрів.
Цікавий факт! Гігантські лиски з віком втрачають свою здатність літати через надмірно велику вагу тіла.
Андійська лиска (Fulica ardesiaca)
Цей вид є ендеміком Андських гір. Прісноводні озера та болота Анд – їхнє головне середовище існування. Зустрічаються андські лиски майже в усіх країнах андського регіону Південної Америки – від Аргентини до Колумбії.
Забарвлення дзьоба та лобної плями в андських лисок різниться. Найпоширенішою кольоровою комбінацією є жовтий дзьоб з каштановим лобним наростом. На дзьобі також помітна чорна плямка.
Рогата лиска (Fulica cornuta)
Представники цього виду живуть на високогірних озерах в Андах на теренах Болівії, Чилі та Аргентини. Від лисок, що також мешкають в андському регіоні, вони відрізняються найбільшими габаритами. За розмірами, що сягають 46-62 см, вони поступаються лише гігантській лисці.
Легко впізнаний вигляд рогатій лисці надають 3 довгуваті гребінці замість звичайної лобної бляшки. Центральний з них є найбільшим та виступає над іншими, утворюючи подобу рога. Дзьоб біля основи тьмяно-помаранчевий, тоді як інша його частина жовта. Ноги мають тьмяно-зеленуватий відтінок.
Рогаті лиски – моногамні птахи, що гніздяться великими колоніями до 80 пар. Свої гнізда вони будують на воді, утворюючи з гальки крихітний острівець та вкриваючи його водоростями. Заввишки ця споруда сягає 1 м, а її вага становить до 1,5 т.
Цей вид лисок належить до тих, яким загрожує зникнення. Загальна чисельність його популяції не перевищує 20 тисяч особин. Найменша кількість цих птахів (близько 600 особин) мешкає у Чилі.
Лиска жовтодзьоба (Fulica armillata)
Ці доволі великі птахи зустрічаються на прісноводних озерах та болотах у деяких частинах Південної Америки. Південь Бразилії, Парагвай, Чилі, Аргентина та Уругвай – основні країни, де живе жовтодзьоба лиска.
Довжина тіла у цих птахів сягає 45-55 см. Зовні вони схожі на білокрилих лисок, з якими нерідко утворюють спільні зграї. Значні габарити та жовтий дзьоб з лобною бляшкою – головні відзнаки представників цього виду.
Також жовтодзьоба лиска має червоні плями, що відокремлюють жовту лобну частину від жовтого дзьоба. Червоні відмітки також є на ногах цього птаха.
Жовтодзьоба лиска створює гніздо на узбережжі, поблизу заростей тростника. Харчується вона як рослинністю, так і безхребетними.
Африканська лиска (Fulica cristata)
Цей осілий вид лисок мешкає на теренах Африки та на півдні Іспанії. Гнізда ці птахи створюють з тростнику, на узбережжі або на воді. Зовні чубаста лиска дуже схожа на звичайну.
Довжина тіла у представників цього виду сягає 38-45 см. Оперення вугільно-чорне, а дзьоб та лобна бляшка – блідо-блакитно-сірого відтінка. Під час шлюбного періоду лоб прикрашають два червоних горбика.
Лиска золотолоба (Fulica leucoptera)
Цей вид мешкає винятково на півдні Південної Америки. Його представники зустрічаються на водоймах, оточених рослинністю, та болотах на висоті до 4500 м.
Довжина тіла у білокрилої лиски становить близько 40 см. Забарвлення у неї чорне, а нижнє оперення біля хвоста – біле. Забарвлення дзьоба варіюється від жовтого до зеленувато-жовтого, тоді як лобна бляшка – жовта.
Червонолоба лиска (Fulica rufifrons)
Цей вид південноамериканських лисок мешкає на порослих рослинністю водоймах та озерах Аргентини, Перу, Парагваю, Бразилії, Уругваю та Чилі. Довжина тіла у нього сягає 47 см.
Зовні ці лиски схожі на водяних курочок. Вони мають довгий хвіст, червону лобну бляшку та жовтий дзьоб з червоним кінчиком. Тіло у червонолобої лиски чорно-сіре, голова та шия чорні, а ноги зеленуваті.
Червонолобі лиски – дуже скритні птахи. Вони плавають та шукають здобич винятково серед заростей рослинності.
Поведінка та спосіб життя лиски
Лиска – денний птах. Активною уночі вона може бути лише під час міграцій. Серед представників родини Пастушкові лиска плаває найкраще.
Саме тому вона значну частину свого життя проводить на воді. На суші ця пташка переміщується повільно та незграбно.
У разі небезпеки лиска занурюється під воду чи ховається серед заростей водної рослинності. Зазвичай вона не намагається злетіти з водної поверхні. Лиска може занурюватися на глибину до 4-х метрів.
Літають ці водоплавні птахи дуже швидко, але рідко, зазвичай лише при міграціях. Щоб піднятися у повітря, лиска розганяється на водній поверхні до 8 м. Мігрують ці птахи поодинці чи невеликими групами. При цьому у місцях зимівлі вони живуть великими колоніями.
Що їсть птах лиска?
Ці птахи всеїдні, але у більшості видів переважає рослинний раціон. Зазвичай вони харчуються пагонами та плодами водної рослинності – ряски, рдеста, роголистника.
Також лиска може ловити рибу та молюсків чи споживати яйця інших птахів. Проте тваринна їжа складає лише 10% її загального раціону. Лише чубата лиска харчується переважно водними безхребетними, яких знаходить, занурюючись під воду.
Загалом лиски полюють винятково на своїй території, куди не допускають чужаків. При цьому вони відомі як водоплавні птахи-крадії. Вони можуть віднімати здобуту їжу у качок та лебедів.
Самостійно ці птахи шукають здобич як у воді, так і на суходолі. При пошуках їжі у водоймі лиски можуть пірнати на глибину до 1,5 м.
Шлюбні ритуали лисок
Ці водоплавні птахи моногамні. При весняних перельотах та у сезон розмноження вони утворюють пари, а під час зимівлі – чималі колонії.
Шлюбний період у лисок починається зразу після прильоту до місць гніздування. Ці водоплавні птахи мають цікаві шлюбні ритуали. Лиски швидко плавають та бігають по воді, розмахуючи при цьому крилами, злітають та майже одразу сідають на водну поверхню.
Самець та самиця швидко пливуть назустріч один одному. Проте, наблизившись, вони стрімко розходяться у різні боки чи продовжують повільно плисти поряд. Пощипування птахами пір’я один у одного є завершальним шлюбним ритуалом. Це свідчить про створення моногамної пари.
Під час гніздування пташка лиска виявляє особливу агресію як до інших птахів, так і до своїх родичів. Відстань між гніздами зазвичай становить 30-60 см. При появі потенційного ворога лиски підіймають крик та нерідко вступають у бійку.
Розмноження лиски
За сезон ці птахи можуть вивести 2-3 потомства. У першій кладці буває від 6 до 16 яєць, а у наступних – менша кількість.
Майбутнє потомство висиджують обидва батьки. Проте самиця знаходиться у гнізді більше часу. Інкубаційний період триває 22 дні.
Пташенята лиски вкриті чорним пухом. Вже на другий день від народження вони виходять із гнізда та йдуть за батьками. Перші 2 тижні життя пташенята ще покладаються на батьків. Останні підгодовують дитинчат та зігрівають вночі.
Літати пташенята лиски починають на 70-80 день життя. Після цього вони стають повністю самостійними. Молоді птахи утворюють окремі зграї, якими тримаються до самої міграції на зимівлю. Розмножуватися вони починають на другий рік життя.
Птах лиска у дикій природі може жити до 18 років. Проте тривалість життя у середньому значно менша через природних ворогів.
На лиску полюють різні хижі птахи (орлан, болотяний лунь, сапсан), видри та норки. Яйця та пташенята нерідко стають легкою здобиччю чайок, ворон та сорок.