Курочка водяна чи болотна – один із найпоширеніших водоплавних птахів. Вона зустрічається по всьому світу, майже скрізь, за винятком полярних регіонів і тропічних джунглів. Курочка водяна не має перетинок на лапах, проте вона добре плаває та може ходити по водних рослинах у ставках та озерах.
Курочка водяна – наукова назва та класифікація
Наукова назва курочки водяної – Gallinula chloropus. Слово «Gallinula» має латинське походження та перекладається як «маленька курка». Друга частина найменування – «chloropus» походить від грецького слова, що означає «зелена або жовта (khloros) лапка (pous)».
Тобто дослівно назва цього птаха перекладається як «зеленонога або жовтонога курочка». Пов’язано це з характерною рисою зовнішнього вигляду курочки водяної, яка досить схожа на домашню курку.
Курочка водяна належить до родини Пастушкові (Rallidae), ряду Журавлеподібні. Тобто вона є віддаленою родичкою журавлів та лисок. До родини Пастушкові належить багато різних видів болотних птахів, серед яких курочка водяна найбільш поширена та відома.
Як виглядає курочка водяна?
Курочка водяна має переважно вугільно-сіре або чорне оперення з синім відтінком на шиї. Проте пір’я на крилах у неї зазвичай коричневе.
Уздовж задніх країв кожного крила є смужка білого кольору, а також можуть бути ще маленькі білі плями ззаду. У зимовий час голова та спина у курочки водяної набувають оливково-бурого відтінку, тоді як черево виглядає більш світлішим.
Голова у курочки водяної невелика, округлої форми. Дзьоб відносно короткий, загострений, трикутної форми. Він має яскраво-червоне забарвлення, проте на кінці жовтий або зеленуватий. У дорослих птахів на лобі є червона шкіряста пляма, що виглядає наче продовження дзьоба.
Ноги у курочки водяної переважно яскраво-зеленувато-жовті, з довгими пальцями без перетинок. Вони добре пристосовані для пересування по болотяній місцевості – довгі та сильні, зі злегка вигнутими пазурами на кінцівках пальців.
Довжина тіла у курочки водяної становить 27-31 см, а розмах крил – 50-55 см. Важить вона приблизно 190-490 г. Тобто за розмірами курочка водяна порівняна з вороною.
Самці та самиці майже однакові, проте перші трохи більші. Черевна частина у самиць водяної курочки більш світліша, ніж у самців. Молоді птахи значно відрізняються від дорослих.
Вони мають світло-буре забарвлення, тоді як горло та черево – сіруваті. Червоний шматочок шкіри на голові у них відсутній, а дзьоб – сірий з жовтуватим кінчиком. Дорослий вигляд молоді птахи набувають на початку осені у перший рік життя.
Поведінка та спосіб життя курочки водяної
Курочки водяні більшу частину часу живуть групами. Іноді ці зграї можуть бути досить великими (наприклад, під час зимової міграції).
Проте зазвичай ці птахи живуть невеликими групами з кількох особин. Під час сезону розмноження вони мешкають поруч з іншими птахами свого виду, але дещо відокремлюються від них, щоб мати свою територію для гніздування.
Курочка водяна – досить сором’язливий птах, який при змозі уникає людей. Проте її легко побачити на водоймі під час плавання.
Курочка водяна зазвичай не агресивна. Виняток становить період розмноження, коли ці птахи сперечаються один з одним через гнізда, а також люто захищають своїх пташенят.
По можливості вони уникають контактів з людьми. У разі загрози курочка водяна шипіть. Для спілкування між собою ці птахи використовують характерні звучні крики («кіік», «кіррк», «крек-крек-крек»). Зляканий птах видає тихий звук «курр».
Курочка водяна ніколи не проявляє агресивності по відношенню до людей. Замість цього вона вважає за краще втекти або сховатися.
Літає курочка водяна зі швидкістю 35 км/год, проте не може підтримувати цю швидкість дуже довго. Злітає вона без розбігу, при польоті робить часті глибокі помахи крилами.
Більшу частину часу курочка водяна проводить не у воді, а на суші, серед прибережних заростей. Пересувається вона дуже швидко та моторно.
Незважаючи на відсутність перетинок на лапах, плаває курочка водяна досить вправно. Пірнає вона рідко, лише у разі небезпеки. Проте у пошуках їжі може занурювати голову під воду.
Де живе курочка водяна?
Водяних курочок можна зустріти в більшості частин світу, за винятком Антарктиди та Австралії. Ці птахи зазвичай обирають для існування місця, де є вода.
Їм потрібні досить глибокі водойми, де вони зможуть плавати, обирати місця для гніздування та ховатися від хижаків. Зазвичай ці птахи живуть на болотах, у заболочених місцях та ставках.
У більш холодних регіонах курочка водяна мігрує перед сезоном розмноження у більш помірні райони. Зазвичай її можна зустріти, сміливо плаваючими у відкритих водоймах.
Також цих водоплавних птахів можна запримітити схованими у бур’янах на краю ставків і струмків. Свої гнізда вони створюють вздовж води, серед густої рослинності, яка надає їм надійний притулок. Зарослі очерету, осоки, рогозу та куги озерної найбільш привабливі для цих птахів.
В Україні курочка водяна – досить розповсюджений птах. Вона гніздиться по всій території країни, за винятком Карпат, та мігрує скрізь. Зимує зазвичай на півдні країни або на Закарпатській рівнині.
Існує декілька підвидів курочки водяної. Фізичні відмінності між ними майже непомітні, тому їх зазвичай об’єднують за місцем існування.
Підвиди курочки водяної та їх ареал існування
- Євразійська – зустрічається в Північно-Західній Європі, Північній Африці, Центральному Сибіру, у вологих районах Південної Азії, Японії та Центральної Малайзії, на Шрі-Ланці, Канарських та Азорських островах, Мадейрі та островах Зеленого Мису.
- Північноамериканська – зустрічається в південно-східній Канаді на південь від США, але не в регіоні Великих рівнин, а також на Галапагоських та Бермудських островах та на заході Панами.
- Південноамериканська – мешкає на Тринідаді, у Гайані та деяких частинах Бразилії, Уругваю та Аргентини.
- Індо-тихоокеанська – зустрічається на Сейшельських, Філіппінських та Андаманських островах і Палау.
- Барбадоська – ендемічний вид острову Барбадос.
- Африканська – зустрічається в Африці на південь від Сахари.
- Мадагаскарська – мешкає на островах Мадагаскар, Маврикій та Реюньйон.
- Андська – зустрічається в Андах від Перу до північно-західної Аргентини.
- Гавайська – ендемічний вид Гавайських островів.
- Антильська – живе на Антильських островах (але не на Тринідаді, Барбадосі) і на півдні Флориди.
- Субандійська – мешкає від сходу Панами до північно-західної частини Перу.
- Північномаріанська – ендемік Північних Маріанських островів.
Що їсть курочка водяна?
Ці водоплавні птахи всеїдні. Вони харчуються як рослинними, так і тваринними речовинами. До їхнього раціону належать чимало дрібних водних істот, включаючи водяних павуків, равликів, пуголовок та маленьких жаб, дрібну рибу.
Також курочка водяна їсть наземних тварин (гризунів, ящірок). До її стандартного раціону ще входять різні комахи та черв’яки. Іноді курочка водяна з’їдає яйця інших птахів.
Крім того, до раціону цих птахів входить й чимало рослин, які ростуть у воді або поблизу неї, включаючи фрукти, ягоди та насіння. Зазвичай вони харчуються молодими пагонами осоки, очерету, лататтєвих, водоростями, ягодами шипшини, ірги, горобини.
Хижаки та загрози для курочки водяної
Курочка водяна є популярною здобиччю різноманітних хижаків. Найчастіше за все на неї полюють лисиці, єноти, койоти, мангусти, кішки та собаки.
Чималу загрозу для курочок водяних також становлять хижі птахи (очеретяний лунь, пугач, звичайний канюк), ворони, сіра чапля. У деяких країнах ці водоплавні птахи є мисливським об’єктом для людей, які полюють на курочку водяну заради її м’яса, яке не гірше від домашньої курки.
Ці водоплавні птахи також стикаються з багатьма екологічними проблемами, спричиненими людьми. Серед них найбільший вплив мають забруднення та втрата середовища існування через осушення боліт та забудову берегів озер.
Незважаючи на це, курочка водяна дуже легко адаптується до нових умов. Тому вони продовжує існувати в багатьох різних середовищах, навіть у парках, які часто відвідують люди.
Ці птахи належать до категорії тих, що викликають найменше занепокоєння. Вони існують у достатній кількості для підтримки своєї популяції та не стикаються зі значними екологічними загрозами.
Однак не всі види курочки водяної процвітають. Деякі різновиди (індо-тихокеанська, гавайська, північномаріанська) знаходяться під загрозою зникнення через втрату середовища існування та полювання на них людей чи тварин.
Розмноження курочки водяної
Період розмноження у курочки водяної починається навесні, десь із середини березня до середини травня (залежно від клімату). Ці птахи створюють моногамні пари на декілька років поспіль. За сезон у них зазвичай буває 2 кладки. Друга приходиться на червень-липень.
Самець пливе назустріч самиці, зануривши дзьоб у воду. Якщо вона прийме його, то вони продовжують залицяння, гризучи одне одному пір’я.
Потім пара будує велике гніздо в прихованому місці серед бур’янів чи кущів. Обидва птахи будуть люто захищати житло від будь-яких загроз, включаючи інших водяних курочок, які можуть захотіти вкрасти їхнє місце.
Самка зазвичай відкладає 7-8 яєць, які вона висиджує по черзі із самцем близько 3-х тижнів. Також по черзі вони годують та захищають своє потомство.
Це цікаво! У наведеному вище відео можна побачити, як курочка водяна захищає своїх пташенят від коропа.
Пташенятам водяної курочки потрібно приблизно 40-50 днів, щоб самостійно почати літати. У разі загрози для життя вони можуть чіплятися за тіло одного з батьків, який віднесе їх до безпечного місця. Від дорослих водяних курочок їх можна відрізнити по відсутності яскраво-червоних щитків на обличчі.
Молоді птахи часто деякий час залишаються біля батьків. Вони навіть допомагають доглядати за наступною групою пташенят, коли ті з’являються на світ. У віці 1 року молоді птахи досягають статевої зрілості та можуть створювати власні пари.
Водяні курочки зазвичай живуть не дуже довго, від 1-го до 3-х років. Проте іноді зустрічаються винятки. Наприклад, найстаріша з усіх відомих водяних курочок прожила майже 10 років.
Популяція курочки водяної
Загальна популяція водяних курочок стабільна і, як вважається, нараховує мільйони особин. Загалом чисельність цих птахів стабільна. Вони занесені до списку видів, що викликають найменше занепокоєння.
Проте деякі підвиди мають значно меншу чисельність. Наприклад, чисельність гавайських чи індо-тихоокеанських водяних курочок не перевищує кількох сотень особин. Ці види занесені до списку зникаючих.