Очковий ведмідь – тварина-ендемік Південної Америки. Він зустрічається в хмарних лісах гір Анди, тому ще зветься андським. Очковий або окулярний ведмідь є одним із найменших представників родини Ведмедеві в світі та єдиним, що мешкає на теренах Південної Америки.
Очковий ведмідь – класифікація та наукова назва
Ця тварина – ссавець із родини Ведмедеві. Очковий ведмідь є єдиним представником однойменного роду. Найближчий його родич – флоридський печерний ведмідь є вимерлим видом.
Наукова назва очкового ведмедя – Tremarctos ornatus. Перша її частина складається з двох давньогрецьких слів: «trem», що означає «отвір» чи «діра», та «arctos» – «ведмідь». Пов’язано це з тим, що ці тварини мають отвір в плечовій кістці.
Друга частина наукової назви – «ornatus» перекладається з латинської як «прикрашений». Пов’язано це з незвичайним забарвленням хутра тварини.
Як виглядає очковий ведмідь?
Ці ведмеді мають білу або світлу шерсть навколо очей, що створює візерунок, схожий на окуляри. Саме тому вони отримали таку видову назву.
Кожний очковий ведмідь має власний унікальний візерунок з білих плям на голові, шиї та грудях. Вчені вважають ці позначки своєрідними «відбитками пальців» у цих тварин. Взагалі хутро на тілі очкового ведмедя має чорно-буре забарвлення.
Самці на 30-40% більші за самиць. Довжина тіла в них сягає до 1,9 м, а вага – від 100 до 170 кг. Розмір тіла у самиці очкового ведмедя становить 1-1,2 м, а вага – у межах 58-77 кг. Тоді як білий ведмідь є найбільшим представником родини Ведмедеві, очковий вважається одним із найменших.
Андський ведмідь має гострі довгі кігті, а передні лапи в нього довші за задні. Завдяки цьому, він може високо лазити по деревах. Крім того, ці ссавці використовують свої гострі кігті, щоб згинати та ламати гілки для створення платформної оселі на дереві.
Де живе очковий ведмідь – середовище існування
Очкові ведмеді зустрічаються лише в тропічних хмарних лісах Андських гір, що розташовані на теренах Південної Америки. Вони мешкають на висоті до 3000 м. До типового ареалу їхнього розповсюдження належать такі країни, як Перу, Колумбія, Еквадор, Болівія, Венесуела.
Очковий ведмідь мешкає на верхівках дерев, де створює платформу або гніздо з міцних гілок. Вниз він злазить лише для пошуків їжі.
Більшість представників цього виду ведмедів залишаються на одній території протягом року. Проте деякі з них мігрують на невелику відстань, коли мають потребу знайти більше їжі.
Поведінка та спосіб життя очкового ведмедя
Очковий ведмідь зазвичай веде поодинокий спосіб життя. Більшу частину часу він ховається серед густого листя тропічних дерев. Лише в період розмноження ці ведмеді створюють пари.
Вони залишаються активними цілий рік і не впадають в сплячку, тому що мають доступ до їжі протягом усіх сезонів. З іншими представниками свого роду очкові ведмеді спілкуються за допомогою вересків, воркування та муркотіння.
Зазвичай андський ведмідь неагресивний, проте під час розмноження самці можуть проявляти агресію. Ці тварини здатні переміщуватися зі швидкістю до 48 км/год.
Що їсть очковий ведмідь?
Ці тварини всеїдні. Чималу частину їхнього раціону становить рослинна їжа: листя пальм, фрукти, цибулини орхідей, горіхи та ягоди. Також очкові ведмеді можуть харчуватися комахами та дрібними тваринами (птахами та гризунами віскачі). Не гребують вони і падлом, що знаходять у лісі.
Якщо на території, де живе очковий ведмідь, багато рослин, то його раціон переважно рослинний. Якщо рослин та фруктів замало, то ці тварини будуть харчуватися гризунами та комахами.
Розмноження очкових ведмедів
Шлюбний період у очкових ведмедів триває з квітня по червень. У цей час самиці видають певний запах, який приваблює самців. За увагу однієї самиці андського ведмедя можуть конкурувати два самця. Проте слід зауважити, що перші розмножуються лише раз на 2-3 роки.
Самиця очкового ведмедя народжує 1-2 (рідше – трьох) ведмежат після 6-7 місяців виношування. Новонароджені малята важать в середньому 300 г. Вони народжуються сліпими, та відкривають очі лише у віці 1 місяця.
Маленькі ведмежата очкового ведмедя можуть пересуватися самостійно, але в усьому покладаються на матір. Хутро в них чорного кольору, з деякими білими плямами, які з віком стають більш чіткими.
Перші 2 роки життя ведмежата живуть разом з матір’ю. Вони катаються на її спині, поки вона вчить їх знаходити їжу та ховатися. Ведмежата андського ведмедя ростуть дуже швидко. Вже у півроку вони важать майже 10 кг. Після досягнення дворічного віку молоді очкові ведмеді стають повністю самостійними.
В дикій природі ці тварини живуть до 20-25 років. Очковий ведмідь в зоопарку може прожити до 30 років, а рекордний вік в таких умовах становив 36 років і 8 місяців.
Хижаки та загрози для очкового ведмедя
У дорослих андських ведмедів немає природніх хижаків. Лише люди можуть полювати на цих тварин заради їхньої шкіри, хутра, кігтів та інколи – м’яса. Крім того, очкові ведмеді можуть потрапляти на сільськогосподарські угіддя, де фермери вбачають в них загрозу.
Дорослі тварини можуть гинути й через споживання отруйних жаб, що мешкають в Андах. Для ведмежат очкового ведмедя загрозу становлять пуми та ягуари. Хижаки нападають на них, коли ті відходять занадто далеко від матері.
Певну загрозу для андських ведмедів становить втрата їхнього середовища існування через вирубку лісів. Розширення сільськогосподарських угідь також зменшує площину ареалу цих тварин.
Очкові ведмеді, що мешкають в зоопарках, схильні до синдрому алопеції. Це захворювання викликає втрату шерсті на боках та в інших частинах тіла у цих тварин.
Популяція очкового ведмедя
Ця тварина Анд має статус зникаючого виду. Точна чисельність популяції очкових ведмедів невідома, оскільки вони дуже скритні. Проте вчені вважають, що вона становить від 6000 до 10 000 особин, що мешкають у північній частині гір Анди.
Полювання на андських ведмедів заборонено законом. Проте через зникнення середовища існування та браконьєрство популяція цих тварин продовжує зменшуватися. Для запобігання цьому створені програми збереження, спрямовані на захист та збільшення чисельності очкових ведмедів в дикій природі.