Кобра – дуже отруйна змія, на основі отрути якої створено декілька ліків. Вона відома тим, що може розкладати шкіру навколо голови та шиї у подобу капюшона, щоб здаватися більшою. Також кобра здатна плюватися отрутою з відстані у декілька метрів.
Кобри – класифікація та наукова назва
Кобра – плазун ряду Лускаті, підряду Змії. Вона належить до родини Аспідові (Elapidae), яка об’єднує 3 підродини отруйних змій, дві з яких є винятково морськими.
Справжні кобри належать до однойменного роду, латинська назва якого Naja. За попередніми даними вона налічувала десь 22 види. Проте у 2009 р. деякі різновиди були перекласифіковані. Тому за новими даними, рід Справжні кобри зріс до 38 видів. Їхніми близькими родичами є мамби та коралові змії.
Наукова назва кобри – Naja походить із санскриту. За одними даними, це слово означає змію, а за іншими – перекладається як «безволосий». Спочатку рід справжніх кобр йменували «Cobra de capello», що означає «змія з капюшоном».
До уваги! Деякі кобри не належать до роду справжніх, але доволі схожі на них. Наприклад, королівська кобра є єдиним видом однойменного роду, який на латині відомий як Ophiophagus.
Як виглядає змія кобра?
Усі кобри зазвичай мають довге та струнке тіло, що сягає завдовжки двох та більше метрів. Найбільшою вважається королівська кобра. Довжина тіла у неї зазвичай становить 3-4 м. Проте зустрічалися особини, що сягали до 5-5,8 м.
Кобри мають круглі зіниці, різну форму голови та широкий спектр кольорових візерунків. Коли ці змії випльовують отруту, то швидше видавлюють її через ікла.
Вони мають сильні м’язи, які силою викидають отруту через ікла. Чимало кобр мають отвір на передній частині ікла, через який отрута виходить звідти, а не всередину. Зазвичай у цих отруйних змій великі, порожнисті, постійно висунуті ікла у передній частині рота.
Капюшон є захисним елементом, завдяки якому кобра здається більшою для хижака. Усі справжні кобри здатні підіймати передню частину свого тіла над землею та створювати капюшон, сплющуючи ребра та розтягуючи шкіру. У порівнянні з іншими видами кобр вони мають дуже великі та яскраво виражені капюшони.
Де живуть кобри?
Кобри – дуже отруйні змії, які населяють різні середовища в Африці, на Близькому Сході та в Азії. Зазвичай вони зустрічаються у тропічних лісах та на оброблених територіях.
Нерідко ці змії населяють листяні ліси та рисові поля. Іноді вони зустрічаються навіть у містах. Деякі види (наприклад, аравійська кобра) живуть у помірному кліматі з відкритими саванами та луками. Інші різновиди можуть надавати перевагу посушливому клімату.
Види кобри – фото та опис
Для більшості кобра зазвичай викликає асоціацію з королівським або індійським видом, що мають великий капюшон з ошатним візерунком. Проте насправді існують десятки видів цих змій, які належать до кількох родів.
До родини Аспідові (Elapidae) належить 6 родів кобри. Найпоширенішими та найвідомішими з них є Справжні кобри (Naja), які налічують 38 видів. До інших родів належать:
- королівські кобри (Ophiophagus), що мають лише 1 вид;
- щиткові кобри (Aspidelaps), що мають 2 види з 5 підвидами;
- несправжні кобри (Pseudonaje) або «коричневі» чи «деревні» змії (10 видів);
- пустельні кобри (Waalterinnesia), що налічують 2 види;
- нашийникові кобри (Hemachatus), що має лише 1 вид.
Справжні кобри
Переважна більшість видів кобр належить саме до цього роду. Вони відомі як «справжні», оскільки є найбільш поширеними та добре впізнаними кобрами у світі. Різновиди цих змій зустрічаються по всій Африці та Азії. Завдовжки представники цього роду сягають 2-х та більше метрів.
Справжні кобри здатні підіймати третину своєї передньої частини тіла над землею та витягувати широкі плоскі капюшони на шиї. Саме представники цього роду мають одні з найбільших та найбільш виражених капюшонів на шиї. Більшість цих кобр здатна випльовувати свою смертоносну отруту на відстань до 1,8 м.
Королівська кобра
До цього роду належить один з найвідоміших видів кобр на планеті. На перший погляд королівська кобра нагадує вищезгаданих «справжніх». Проте її капюшон особливо великий та яскраво виражений, з унікальним смугастим малюнком, що тягнеться вздовж шиї.
Наукова назва королівської кобри – Ophiophagus Hannah, у якій перша складова перекладається як «змієїд». Це є натяком на її дивні харчові звички, бо харчується королівська кобра іншими, меншими видами змій.
Вона також відома як один з найбільших видів кобр. Довжина тіла у неї сягає 3-4 м, а інколи – навіть рекордні 5,8 м.
Щиткові кобри
Цей рід кобр налічує 2 види, обидва з яких мешкають у піщаних пустелях та напівпустелях на півдні Африки. Назва «щиткові» пов’язана з тим, що ці змії мають злегка задертий догори ніс.
Довжина тіла у щиткових кобр зазвичай у межах 0,7-1,1 м, що робить їх одними з найменших кобр у світі. Крім того, капюшон у них значно менший та не такий виражений, як в інших видів. Щиткові кобри мають широкий тулуб та оливкове, жовтувато-сіре або світло-коричневе забарвлення.
Ці кобри активні переважно вночі. Харчуються вони зазвичай дрібними ящірками та гризунами. Ці змії здебільшого наземні.
Свої унікальні морди вони використовують переважно для риття. Хоча щиткові кобри не дуже великі, але їхня отрута досить сильна та може вбити людину..
Несправжні кобри
Цей вид кобр ще відомий як коричневі, деревні або лісові змії. Пов’язане це з їхнім характерним забарвленням та відповідним способом життя. Більшу частину свого часу ці кобри проводять, підіймаючись по кронах дерев у густих лісах, які вони населяють. Зустрічаються вони у Центральній Африці.
Довжина тіла у несправжніх кобр сягає 2,2 м. Порівняно з іншими кобрами вони мають менші ікла та більші очі, що дозволяють краще помічати здобич з верхівок дерев.
Голова у цих змій відносно невелика, з 9-ма великими щитками, а тулуб – стрункий та тонкий. Їхній капюшон дуже маленький та менш виражений, ніж у справжніх кобр.
Пустельна кобра
Назва цього виду кобри пов’язана з їхнім середовищем існування – пустелями та напівпустелями. Пустельні кобри поширені на більшій частині Близького Сходу. Їх можна зустріти у Туреччині, Єгипті, ОАЕ, Ірані, Саудівській Аравії та інших країнах близькосхідного регіону.
Довжина тіла у пустельних кобр коливається у межах 0,9-1,2 м. Ці змії мають майже повністю чорне забарвлення. Голова у них витягнута, загострена, а тулуб – масивний та кремезний.
На відміну від більшості інших кобр, представники цього виду мають доволі маленькі капюшони та рідко використовують їх як засіб демонстрації сили у разі загрози. У пошуках здобичі пустельні кобри покладаються на свій нюх. Полюють вони вночі або у сутінках, переважно на ящірок, жаб, птахів та гризунів.
Нашийникова кобра
Ці кобри не належать до роду справжніх, але зовні дуже схожі на них. Зустрічаються вони лише у Південній Африці та Зімбабве. Видова назва цього виду кобри пов’язана з білим кільцеподібним візерунком навколо шиї. Місцеві мешканці Південної Африки звуть її «спуй-сланг» за її схильність до плювання отрутою.
Довжина тіла у нашийникової кобри становить 0,9-1,5 м. Голова у неї невелика та трохи закруглена, а тулуб стрункий. Спина має сірувате забарвлення з переривчастими смугами, а голова та низ шиї завжди чорні. У нижній частині черевця цих кобр помітний візерунок з декількох широких чорних та білих смужок.
Попри невеликі розміри тіла ця кобра має доволі великий капюшон та здатна плювати отрутою на рекордні 2,4 м. На відміну від більшості інших кобр, які відкладають яйця, цей вид є живородним та народжує живих дитинчат.
Харчуються ці змії переважно дрібними ссавцями, ящірками та ропухами. Полюють вони переважно вночі. Найчастіше за все ці кобри у своєму ареалі розповсюдження зустрічаються у трав’янистій або кам’янистій місцевості поблизу боліт та озер.
Найбільш відомі види справжніх кобр – фото та опис
Індійська кобра (Naja naja)
Ця найбільш відома справжня кобра поширена не лише в Індії, а також на теренах Непалу, Бутану, Бангладеш, Пакистану, Афганістану та на сході Ірану. В Індії вона належить до «великої четвірки» найотруйніших змій країни.
Завдовжки індійська кобра сягає від 1,6 до 2,2 м. Вона має закруглену, трохи притуплену голову, яка плавно переходить у тулуб. Забарвлення може бути доволі мінливим.
Колір загального фону коливається від жовто-сірого до бурого чи чорного. Черевце має жовтувато-буре або світло-сіре забарвлення. У молодих особин на тулубі добре помітні темні поперечні смуги, що з віком зникають.
Найбільш впізнаний вигляд індійській кобрі надають так звані «окуляри» – характерний візерунок на задній частині шиї, який легко помітити при роздутому капюшоні. Може бути або 2 великі темні плями, облямовані білою плямою, або одна велика темна пляма з широкою білою облямівкою.
Єгипетська кобра (Naje haje)
Одна з найсмертоносніших змій Північної Африки також відома як «аспід» та «гая». Зустрічається вона у степовій та пустельній місцевості, а також у горах, серед чагарників та поблизу завалів каміння. Ця кобра населяє Північну, Західну та Центральну Африку до екватора та Аравійський півострів.
Довжина тіла в єгипетської кобри становить 1-2 м, хоча в окремих особин може сягати навіть до 3 м. Забарвлення у неї одноколірне та варіюється від світло-жовтого до темно-коричневого, при цьому черевце завжди має світліший відтінок. На шиї є декілька широких темних смуг.
Цікавий факт! У Стародавньому Єгипті єгипетська кобра вважалася символом могутності, тому її зображенням прикрашали головний убір фараонів.
Кобра чорношия (Naja nigricollis)
Цей вид справжніх кобр відомий своєю підступною здатністю плювати дуже токсичну отруту прямо в очі, що може спричинити сліпоту. Зустрічається він в африканських саванах, а у горах Африки – до висоти 1800 м.
Завдовжки чорношия кобра сягає 1,2-2,2 м. Її забарвлення може варіюватися від темно-бурого, майже чорного до світло-коричневого, іноді з не дуже виразними поперечними смугами. Горло та нижня частина шиї завжди чорні, іноді з білою поперечною смужкою.
Водяні кобри (Naja annulata)
Ці справжні кобри полюбляють великі річки та озера. Їх можна зустріти у великих африканських водоймах – від Камеруну та Габону до Танзанії. Завдовжки ці кобри сягають 1,4-2,2 м, хоча окремі особини можуть бути й до 2,7 м.
Представники цього виду кобр мають невелику голову з маленькими очами та щільний тулуб. Спина у них жовтувато-коричнева. Поперек тулуба добре помітні широкі чорні смуги.
Водяні кобри добре плавають та пірнають. Вони можуть занурюватися під воду на глибину до 25 м, затримуючись там до 10 хвилин за раз. Харчуються ці кобри переважно рибою та інколи – жабами та іншими амфібіями. Полюють вони зазвичай вдень, хоча можуть бути активними й вночі.
Плююча індонезійська кобра (Naja sputatrix)
Ця отруйна змія поширена на Малайзійському півострові та на окремих індонезійських островах. Завдовжки вона сягає 1,3-2 м. Голова у цієї кобри широка та трохи відокремлена від тіла, а морда коротка, з великими ніздрями.
Тулуб стрункий, вкритий гладкою лускою. Забарвлення одноколірне – чорне, темно-сіре або коричневе, проте черевце світле. Цей вид кобр населяє тропічні ліси (як вологі, так і сухі) та фермерські господарства. Активність ці змії проявляють вночі. Полюють вони переважно на жаб, гризунів та ящірок.
Поведінка та спосіб життя кобр
Чимало кобр шукають їжу, піднявши голову і відриваючись від землі, щоб краще бачити. Багато різновидів цих змій шиплять та гарчать, коли їм загрожують. Проте кобри найчастіше за все схильні до втечі, ніж до атаки. Вони радше втікають, ніж б’ються.
Зазвичай кобри не агресивні, але вони захищатимуться. Деякі з цих змій можуть до кінця захищати свою домівку від хижаків. Хоча кобри здаються страшними, вони є невіддільною частиною природного балансу. Без них та інших змій світ був би переповнений гризунами.
Цікавий факт! Справжні кобри є одними з найшвидших та найбільших змій у родині Аспідові.
Що їсть змія кобра?
Більшість видів кобр веде денний спосіб життя та активні вдень. У регіонах, де влітку температура різко підвищується, вони частіше полюють рано вранці та надвечір.
Кобри, подібно до інших змій, харчуються переважно мишами та щурами. Також вони полюють на амфібій, ящірок, птахів та пташині яйця. Королівські кобри можуть їсти навіть інших змій.
Цікавий факт! Науковці вважають, що техніка плювання отрутою розвинулася у кобр як засіб боротьби з більшими тваринами та тими, хто мав здатність бити цих змій великими предметами.
Отрута кобри
Ці змії виробляють одну з найбільш токсичних отрут. Багато хто з них може випльовувати отруту в хижаків, що викликає у них опіки очей або пошкодження шкіри. Каспійська та філіппінська кобри є найотруйнішими з усіх видів.
Укус кобри може призвести до загибелі після дуже хворобливих симптомів. Більшість цих змій мають сильну нейротоксичну отруту. Однак ті види, які виплюють її, також мають цитотоксини, які спричиняють утворення пухирів.
Симптоми отруєння від укусу кобри залежать від певного виду змії. Вони можуть включати сонливість, нудоту, блювоту, сильний біль у животі, судоми, набряки, синці, пухирі навколо місця укусу, утруднене дихання, прискорене серцебиття, слабкий пульс та діарею. Саме тому при укусі цих отруйних змій слід негайно звертатися за швидкою медичною допомогою.
Цікавий факт! Отрута кобри дуже цінна для медичних досліджень. З використанням деяких її компонентів були створені лікарські препарати для розрідження крові та ліки для серця.
Розмноження кобри та загрози її популяції
Ці змії спаровуються навесні. Певний час залежить від того, у північній чи південній півкулі вони мешкають. Самиці кобри відкладають свої яйця, ховаючи їх у листя та землі, щоб підтримувалася постійна температура.
Більшість видів цих змій охороняють своє майбутнє потомство. Проте королівська кобра будує гніздо, а потім залишається там, щоб висиджувати яйця, поки з них не з’являться малюки.
З 38 наявних видів кобри лише декілька є вразливими та знаходяться під загрозою зникнення. Проте більшості цих змій нічого не загрожує. Вони мають стабільні популяції, а у деяких різновидів чисельність навіть збільшується.
Загалом у кобри мало природних хижаків, крім людей. Проте на них також можуть полювати мангусти та дикі свині, які найчастіше за все знищують яйця цих змій. Мангусти несприйнятливі до отрути кобри, тому ці отруйні змії нерідко є частиною їхнього раціону. Також певну загрозу для кобр становить знищення їхнього середовища існування та вбивство людьми через страх.